Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/13705/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/13705/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача 1 - не з`явився,

від відповідача 2 - Мазко О.В.,

від відповідача 3 - Солонинка Я.,

від відповідача 4 - Ільмухіна Т.Ф.,

від третьої особи - не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технова" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 (повний текст складено та підписано 15.04.2024) (суддя Спичак О.М.) у справі №910/13705/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технова" до 1. Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації; 2. Фінансового управління Чернігівської міської ради; 3. Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, про визнання договору укладеним.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технова" з вимогами до Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, Фінансового управління Чернігівської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання договору укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані не підписанням відповідачами договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію в редакції, наведеній позивачем у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/13705/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з огляду на не встановлення судом підстав для зобов`язання відповідачів укласти з позивачем договір.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована аналогічними доводами, що й позовна заява.

Представники відповідачів 2,3 та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач (апелянт), відповідач 1 та третя особа правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 09.12.2024) до електронних кабінетів вказаних осіб.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від наведених осіб до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технова» є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією і ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, з виробництва та постачання теплової енергії, що підтверджується ліцензіями, копії яких наявні в матеріалах справи.

При наданні зазначених послуг позивач застосовує тарифи, встановлені Чернігівською міською радою.

19.08.2022 набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Статтею 1 вказаного Закону введено мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги. Зокрема, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги: - з розподілу природного газу; - теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Статтею 2 Закону встановлено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання. Зокрема, суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсується заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

При цьому, ч. 2 ст. 3 Закону передбачено, що кошти, отримані з державного бюджету на фінансування гарантій і компенсацій, передбачених частинами першою - третьою статті 2 цього Закону, за виключенням сум відшкодування витрат, понесених суб`єктами ринку природного газу та у сфері теплопостачання внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій на ремонт пошкоджених виробничих потужностей та інфраструктури, використовуються виключно для розрахунків з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», акціонерним товариством «Укртрансгаз» з метою подальшої закупівлі зазначеними суб`єктами природного газу для забезпечення потреб опалювального сезону 2022/2023 років, у тому числі для забезпечення балансування газотранспортної системи України, та для розрахунків з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Стаття 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачає, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Як вказує позивач, зважаючи на те, що Чернігівською міською радою прийнято рішення про застосування позивачем в період дії воєнного стану тарифів на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі нижчому від економічно обгрунтованих, відповідно положень ст. 4 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», вимог Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 р. №977, позивач підготував та подав на узгодження Тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах розрахунки з різниці економічно обґрунтованих та фактично застосованих відповідно до рішень Чернігівської міської ради тарифів.

В свою чергу Тимчасовою територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах позивачу узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, який складає: 1) 228312717,00 грн за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (протокол засідання Тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №2 від 04.11.2022); 2) 13346850,00 грн за період з 01.07.2022 по 30.09.2022 (протокол засідання Тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №13 від 16.12.2022 р.).

Таким чином, загальний обсяг узгодженої заборгованості складає 241659567,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.07.2023 звернувся до відповідачів з листом щодо укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, надавши примірник договору про організацію взаєморозрахунків.

Оскільки відповідачі не підписали надісланий позивачем примірник договору, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати укладеним договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію в редакції, наведеній позивачем у позовній заяві.

05.02.2024 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що Протоколом №13 від 11.05.2023 було узгоджено позивачу обсяг заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 по категоріям споживачів: населення, установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійні організації, інші у розмірі 116367195,00 грн. Також, Протоколом №25 від 04.08.2023 було узгоджено позивачу обсяг заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 по категоріям споживачів: населення, установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійні організації, інші у розмірі 6295065,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 2, 3 та 5 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору (частина 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду)

- кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування;

- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

У ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, зокрема, кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу;

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Учасники розрахунків підписують договори про організацію взаєморозрахунків або повертають їх суб`єкту господарювання разом із вмотивованою письмовою відмовою в їх підписанні у строк, що не перевищує трьох робочих днів з моменту подання таких договорів.

Постановою КМУ від 20.12.2022 №1403 затверджено Порядок та Умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Відповідно до цих Порядку та умов субвенція спрямовується на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (далі -територіальна комісія) та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах (далі -заборгованість з різниці в тарифах).

За рахунок субвенції компенсується різниця в тарифах, що утворилася, зокрема, після 1 червня 2021 року за відповідними категоріями споживачів (населення, установи і організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійні організації, інші споживачі та/або інші підприємства теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів), узгоджена у 2022 році територіальною комісією.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок та в межах коштів спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені пунктом 11 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1. Головним розпорядником субвенції є Мінрегіон.

Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості з різниці в тарифах, не погашеної на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - договір про організацію взаєморозрахунків), обсяг якої розраховано теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, що здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення споживачам (далі -суб`єкти господарювання) відповідно до Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. №977 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 76, ст. 4794), та підтверджено рішенням територіальної комісії.

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків).

Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2 до Порядку та Умов.

Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається за кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості з різниці в тарифах та забезпечить: кінцеві розрахунки за зобов`язаннями перед стороною, зазначеною останньою у договорі про організацію взаєморозрахунків: ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», АТ «Укртрансгаз» -у разі наявності кредиторської заборгованості перед відповідним кредитором (або кредиторами).

При цьому, Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах не передбачено.

Передумовою виникнення спору є прийняття Верховною Радою України Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», статтею 2 якого встановлено гарантії суб`єктам господарювання, що надають послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у вигляді компенсації різниці у тарифах.

Причиною виникнення спору є відмова відповідачів від укладення з позивачем договору про організацію розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Обов`язок сторін укласти договір виникає лише у тому випадку, якщо договір заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 3 статті 179 Господарського кодексу України).

Суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому, у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору (такий правовий висновок, викладений у пункті 6.2.2 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №910/15590/17).

В силу припису наведеної вище норми ГК України вказівка закону щодо обов`язковості укладення господарського договору має бути прямою, тобто міститися безпосередньо в законі, який регулює спірні правовідносини, а не в підзаконних нормативно-правових актах (близька за змістом позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №902/479/22).

Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання та встановлено гарантії суб`єктам господарювання, що надають послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у вигляді компенсації різниці у тарифах.

Заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Джерелом компенсації витрат суб`єктів господарювання з різниці в тарифах є кошти державного бюджету України, які надаються місцевим бюджетам у вигляді субвенцій з державного бюджету.

Статтею 4 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" встановлено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

20.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок та умови проведення у 2022 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах та теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (постанова № 1403), відповідно до пункту 5 якого підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків.

Ні Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", ні Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" не встановлюють обов`язку відповідачів укласти договір з позивачем.

Затверджений Кабінетом Міністрів України Порядок та умови проведення у 2022 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах та теплову енергію встановлює лише порядок проведення розрахунків та форму примірного договору, який можуть укласти учасники відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання.

Укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не є передбаченим законом обов`язком сторін у справі. Відсутня також пряма вказівка у законі щодо обов`язковості укладення такого договору між сторонами. Договір, який позивач просить визнати укладеним, не укладається на виконання державного замовлення.

Визнання судом у спірних приватноправових відносинах укладеним договір між сторонами порушуватиме принцип свободи договору та спонукатиме відповідачів до вчинення дій, які не є обов`язковими для них відповідно до закону.

Окрім наведеного, суд першої інстанції вірно вказав наступне.

20.12.2022 постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок №1403 надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах і він визначав наступне:

1) надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах було передбачено у 2022 році (п.1);

2) субвенція мала спрямовуватися на погашення заборгованості з різниці в тарифах (п.2);

3) субвенція мала надаватися для погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок та в межах коштів спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені пунктом 11 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 (п.3);

4) підставою для проведення розрахунків мав стати договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків).

Зі змісту самого Порядку №1403 убачається, що він визначає механізм надання субвенції саме у 2022 році і укладенню договору про організацію взаєморозрахунків мало передувати виділення таких коштів.

Згідно з п.12 Порядку №1403 Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 11 цих Порядку та умов документи, формує узагальнені відомості щодо договорів про організацію взаєморозрахунків і їх учасників та подає їх разом з розподілом субвенції у розрізі місцевих бюджетів до Казначейства для фінансування.

Узагальнені відомості щодо договорів про організацію взаєморозрахунків та їх учасників і розподіл субвенції у розрізі місцевих бюджетів подаються Мінрегіоном до Казначейства невідкладно у міру надходження до Мінрегіону зведених реєстрів, але не пізніше 28 грудня 2022 року.

Тобто, Порядок №1403 передбачає сукупність послідовних дій, які зобов`язані були вчиняти відповідні органи (Мінрегіон та Казначейство) у визначені цим Порядком строки.

Водночас, строк протягом якого Мінрегіон мав подати для Казначейства узагальнені відомості для проведення фінансування, сплив.

Позивач не звертався до відповідачів з пропозицією укласти відповідний договір у 2022 році, а звернувся лише 27.07.2023 (на суму компенсації 228312717,00 грн за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (протокол засідання Тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №2 від 04.11.2022) та 13346850,00 грн за період з 01.07.2022 по 30.09.2022 (протокол засідання Тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №13 від 16.12.2022 р.).

При цьому, позивач взагалі не звертався до відповідачів з пропозицією укласти договір на суму компенсації 116367195,00 грн за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 (Протокол №13 від 11.05.2023) та суму компенсації 6295065,00 грн за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (Протокол №25 від 04.08.2023).

Також, судом враховано, що у 2022 році було передбачено надходження до бюджету Чернігівської міської територіальної громади субвенції з місцевого бюджету на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету у сумі 174009709,00 гривень, проте до кінця року кошти не надійшли.

Механізм надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води визначено Порядком та умовами надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403.

Згідно з пунктом 3 Порядку субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок та в межах коштів спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені пунктом 11 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".

Пунктом 15 Порядку визначено, що кошти субвенції з державного бюджету, не використані учасниками розрахунків на кінець звітного періоду, перераховуються в останній робочий день такого періоду органами Казначейства до державного бюджету відповідно до статті 57 Бюджетного кодексу України.

Однак, яка вказує відповідач 2, він не отримав зазначених коштів субвенцій у 2022 році.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання договору укладеним.

Доводи апеляційної скарги, які є ідентичними доводам позовної заяви, наведених вище обставин не спростовують.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технова" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/13705/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відпустці 30.01.2025 - 31.01.2025, судді Руденко М.А. - 03.02.2025) складено: 04.02.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко