Ухвала

від 21.01.2025 по справі 910/11496/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"21" січня 2025 р. Справа № 910/11496/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від прокуратури: Лиховид О.С.

від Фонду державного майна України: Матіюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 (повне рішення складено та підписано 04.04.2024) (суддя Борисенко І.І.)

у справі № 910/11496/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна"

до Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект"

про стягнення 1 288 886,97 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" (далі - ТОВ "Іст Майнінг Україна", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект" (далі - ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", відповідач) з позовом про стягнення 1 288 886,97 грн, що складається з: 152 000,00 грн інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання у період лютий 2020 року - липень 2022 року (справа № 910/28212/14); 929 022,10 грн інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання у період лютий 2020 року - липень 2022 року (справа № 910/2894/17); 29 227,39 грн трьох відсотків річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у період 06.02.2020 - 31.07.2022 (справа № 910/28212/14); 178 637,48 грн трьох відсотків річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у період 06.02.2020 - 31.07.2022 (справа № 910/2894/17).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Господарським судом міста Києва розглянуто справи щодо стягнення з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь ТОВ "Іст Майнінг Україна" заборгованості на суму 5 320 562,04 грн. Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/28212/14 стягнуто 400 000,00 грн основної суми боргу та 8 000,00 грн судового збору; рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/2894/17 стягнуто 2 444 795,76 грн суми боргу, 2 185 262,84 грн інфляційних втрат, 205 294,51 грн 3 % річних та 72 530,30 грн суми судового збору. Зазначені рішення суду сторонами у справі не оскаржувались і набрали законної сили. Утім, на момент звернення до суду з даним позовом вказані грошові зобов`язання відповідачем не виконані, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23 позовні вимоги ТОВ "Іст Майнінг Україна" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь ТОВ "Іст Майнінг Україна" інфляційні втрати у сумі 1 032 517,14 грн, 3 % річних у сумі 207 864,88 грн та судовий збір у розмірі 18 605,73 грн. У решті вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23, заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині задоволення позову про стягнення 1 032 517,14 грн інфляційних втрат та 207 864,88 грн 3 % річних і прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 (колегія суддів у складі: ОСОБА_2 - головуючого, Сибіги О.М., Кравчука Г.А.) поновлено заступнику керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11496/23 за вказаною апеляційною скаргою; встановлено строк для подання до суду апеляційної інстанції в письмовій формі заяв, клопотань, заперечень і відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 № 09.1-08/3218/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11496/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_2 - головуючого судді, ОСОБА_1., Сибіги О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 справу № 910/11496/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2, судді - Сибіга О.М., ОСОБА_1.

03.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/11496/23, в якому Фонд державного майна України просить суд апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23 задовольнити.

У зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці та рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 № 09.1-08/3786/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11496/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 для розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_2 - головуючого судді, Станіка С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 справу № 910/11496/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2, судді - Тищенко О.В., Станік С.Р.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 № 09.1-07/775/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11496/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 для розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової І.М. - головуючого судді, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2024 о 10:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.01.2025 о 10:00.

У судове засідання, призначене на 21.01.2025, з`явились представники прокуратури та Фонду державного майна України.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 21.01.2025 не з`явились. Усі учасники апеляційного провадження належним чином повідомлені судом про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що явка представників учасників апеляційного провадження в судове засідання не визнана обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та Фонду державного майна України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з огляду на таке.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 підп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 (пункти 37-38) у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 800/570/17.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23 подано заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, які не брали участі у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення суду і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Слід враховувати і те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 09.10.2020 у справі № 910/12465/18, від 06.11.2020 у справі № 910/12490/18, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19.

Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов`язки особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, із яких виходив суд, приймаючи своє рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 916/2179/17.

Отже, якщо скаржник робить припущення про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку, а підлягають доведенню ним та, відповідно, перевірці судом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку із чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15.

При вирішенні спору у даній справі місцевим господарським судом встановлено таке:

- 21.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Левада-Палас" (далі - ТОВ "Левада-Палас") та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Союз" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Союз") був укладений договір застави № 12/1261-3.3-13, відповідно до якого ТОВ "Левада-Палас" як заставодавець (майновий поручитель) для забезпечення виконання зобов`язання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", що виникли за кредитним договором № 12/1261-КЛТ-13, укладеним 12.06.2013 з ПАТ "КБ "Союз", передало в заставу майнові права (права на отримання грошових коштів та нарахованих на них процентів, що належали ТОВ "Левада-Палас" на праві власності і знаходилися на депозитному рахунку в ПАТ "Комерційний банк "Союз" в сумі 3 060 000,00 грн згідно з договором № 222.ІД строкового банківського вкладу від 21.03.2014);

- 21.03.2014 ТОВ "Левада-Палас" (цедент) та ПАТ "КБ "Союз" був укладений договір про відступлення права вимоги № 12/1261-ВПВ.3-13, відповідно до якого ТОВ "Левада-Палас" відступило, а ПАТ "КБ "Союз" прийняло право вимоги на перерахування коштів у сумі 3 060 000,00 грн за депозитним договором про строковий банківський вклад № 222.ІД від 21.03.2014 в договірному позасудовому порядку реалізації предмета застави за договором застави № 12/1261-3.3-13 від 21.03.2014, укладеному з метою виконання зобов`язань ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", що виникають з кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013;

- у зв`язку з виконанням ТОВ "Левада-Палас" зобов`язання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" перед ПАТ "КБ "Союз" за кредитним договором, зокрема, у зв`язку зі зверненням стягнення на прострочену заборгованість за кредитом у сумі 2 900 000,00 грн, на прострочену заборгованість за процентами у сумі 155 704,10 грн, право вимоги щодо стягнення з ДП "Проектий інститут Укрметротунельпроект" вказаної заборгованості за кредитним договором № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013 перейшло до ТОВ "Левада-Палас";

- 22.09.2014 між ТОВ "Левада-Палас" (первісний кредитор) та ТОВ "Іст Майнінг Україна" (новий кредитор) був укладений договір передачі права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" за договором застави № 12/1261-3.3-13 від 21.03.2014 (укладеним у забезпечення виконання кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013) та договором про відступлення права вимоги № 12/1261-ВПВ.3-13 від 21.03.2014;

- у зв`язку з невиконанням відповідачем (ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект") умов указаного кредитного договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/28212/14, що набрало законної сили, з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь нового кредитора - ТОВ "Іст Майнінг Україна", була стягнута заборгованість у сумі 400 000,00 грн;

- також, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/2894/17, що набрало законної сили, з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" була стягнута заборгованість у сумі 2 444 795,76 грн;

- отже, рішеннями господарського суду, що набрали законної сили, був встановлений факт неналежного виконання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013 в частині своєчасної сплати кредитних коштів ТОВ "Іст Майнінг Україна";

- таким чином, відповідач порушив умови кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013, що полягало у несплаті кредитних коштів на суму 400 000,00 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/28212/14), та на суму 2 444 795,76 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/2894/17);

- проте, оскільки заборгованість, стягнута вказаними рішеннями Господарського суду міста Києва не була сплачена, то на заборгованість у сумі 400 000,00 грн ТОВ "Іст Майнінг Україна" нарахувало інфляційні втрати у сумі 152 000,00 грн за період із лютого 2020 року по липень 2022 року та 3 % річних у сумі 29 227,39 грн за період з 05.02.2020 по 31.07.2022, а на заборгованість у сумі 2 444 795,76 грн - інфляційні втрати за період із лютого 2020 року по липень 2022 року у сумі 929 022,10 грн та 3 % річних у сумі 178 637,48 грн за період з 05.02.2020 по 31.07.2022, що разом становить - інфляційні втрати у сумі 1 081 022,10 грн та 3 % річних у сумі 207 864,87 грн. Із вказаними вимогами ТОВ "Іст Майнінг Україна" звернулося до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, відтак вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Проте нарахування інфляційної складової боргу не є арифметично правильним. За перерахунком суду, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 032 517,14 грн за період із лютого 2020 року по липень 2022 року, в решті частині вимоги про стягнення 48 504,96 грн інфляційних втрат слід відмовити. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що він неправильний, проте здійснення судом стягнення такої суми фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду розмір 3 % річних складає 211 895,65 грн).

Обґрунтовуючи наявність інтересу держави в особі Фонду державного майна України, а також впливу рішення суду на обсяг прав та обов`язків останнього, скаржник (прокурор) вказує про те, що:

- відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 1010-р ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" перебуває у сфері управління Фонду державного майна України;

- особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання визначено у ст. 141 Господарського кодексу України (далі - ГК України). За змістом вказаної статті до державного майна у сфері господарювання належать єдині майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності;

- згідно із ч. 2 ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

- відповідно до ст. 170, 326 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади;

- за приписами ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб;

- за змістом ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності; забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами тощо;

- відповідно до ст. 4 Закону України "Про фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України віднесено захист майнових прав державних підприємств, що належать до сфери управління Фонду державного майна України;

- при необґрунтованому стягненні санкцій у значному розмірі з підприємства, яке засновано на державній власності та знаходиться у сфері управління Фонду державного майна України як центрального органу виконавчої влади, порушуються майнові інтереси держави в особі зазначеного органу, оскільки створюються перешкоди у ефективному управлінні об`єктом державної власності, а також погіршується майновий стан суб`єкта господарювання державного сектору економіки; крім того, з огляду на прийняте рішення про приватизацію державного підприємства покладення на нього значних грошових зобов`язань буде негативно впливати на проведення приватизаційної процедури та досягнення мети приватизації в цілому.

Разом із тим, як зазначив прокурор в апеляційній скарзі, ні Фондом державного майна України, ні ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" рішення суду у справі № 910/11496/23 не оскаржено, у зв`язку із чим саме у прокурора виникли виключні підстави для здійснення представницьких повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, у свою чергу, вважає за необхідне зазначити таке.

У справі, що розглядається, держава в особі Фонду державного майна України, в інтересах якої прокурором подано апеляційну скаргу, не є її учасником. Проте прокурор та Фонд державного майна України вважають, що ухвалене судом першої інстанції рішення стосується прав, інтересів та обов`язків держави в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У силу положень ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Крім того, положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертої цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз зазначених положень Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У силу положень ч. 4 ст. 23 вказаного Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у цій справі прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як уже зазначалось, ч. 3 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

У цьому випадку судова колегія апеляційного господарського суду бере до уваги той факт, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які мають чітку, визначену процесуальним законодавством послідовність, у зв`язку із чим прокурор наділений повноваженнями на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Частиною першою статті 254 ГПК України визначено право учасника справи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, а також право іншої особи, яка не була учасником справи оскаржити судове рішення, за умови якщо в ньому містяться висновки (судження) про її права, інтереси та (або) обов`язки у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову, за результатами розгляду справи.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь ТОВ "Іст Майнінг Україна" 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, що виникло з кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13, укладеного 12.06.2013 між ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" та ПАТ "КБ "Союз".

Прокурором подано апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з посиланням на те, що вказаний орган може звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень щодо захисту майнових інтересів держави, і повинен вчиняти необхідні дії з реалізації права державної власності.

Слід зазначити, що на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

У даному випадку спір виник внаслідок несвоєчасного розрахунку ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" за своїми зобов`язаннями, які виникли за кредитним договором, укладеним цим підприємством під час здійснення ним господарської діяльності.

Відтак, подання прокурором апеляційної скарги на рішення суду у даній справі фактично спрямоване на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, з якого стягуються 3 % річних та інфляційні втрати у зв`язку з неналежним виконанням ним договірних зобов`язань і яке у спірних правовідносинах діє як самостійний суб`єкт права - учасник правовідносин.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення ні прямо, ні опосередковано не вказав про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Фонду державного майна України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, воно ухвалене виключно в межах позовних вимог, у ньому немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав та інтересів держави. Зазначене рішення не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки держави в особі Фонду державного майна України.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про вплив оскаржуваного у даній справі рішення на майнові інтереси держави в особі Фонду державного майна України не знайшли свого підтвердження.

Отже, оскаржуване судове рішення у даній справі не порушує права та інтереси держави в особі Фонду державного майна України та не змінює їх обсяг.

Таким чином, зазначене судове рішення само по собі не вирішує питання про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Фонду державного майна України, не створює для держави в особі Фонду державного майна України прав та/чи обов`язків та не зачіпає їх.

Зважаючи на викладене, матеріали справи і доводи скаржника не свідчать про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та/або обов`язки держави в особі Фонду державного майна України, що надавало б прокурору право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на підставі приписів ч. 1 ст. 254 ГПК України.

За таких обставин, з огляду на те, що держава в особі Фонду державного майна України не є учасником даної справи, і оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Фонду державного майна України не вирішувалося, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись ст. 17, 234, 235, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/11496/23.

2. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст ухвали складено та підписано 04.02.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська