Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/6896/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа № 910/6896/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 (суддя Карабань Я.А.)

у справі № 910/6896/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ"

про стягнення 318 190,93 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітол" (далі - ТОВ "Ітол", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" (далі - ТОВ "Стандартоіл Київ", відповідач) про стягнення 318 190,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/02-1 від 01.02.2024 (далі - Договір) у частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/6896/24 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Стандартоіл Київ" на користь ТОВ "Ітол" 318 190,93 грн основного боргу, 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 4 772,86 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що поданими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості в розмірі 318 190,93 грн. Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 03.09.2024 у справі № 910/6896/24, ТОВ "Стандартоіл Київ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, ст. 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що заявлена сума боргу не є підтвердженою відповідними первинними документами, складеними згідно з вимогами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також, скаржник вказує, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен був керуватись принципом реальності адвокатських витрат, проте, до позовної заяви не було додано попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стандартоіл Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/6896/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Стандартоіл Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/6896/24; відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.01.2025 об 11 :00.

Позиції учасників справи

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що він як перевізник не складає накладні CMR і не перевіряє вірність записів у них, відсутність, втрата чи неправильність вантажної накладної не впливають на існування та чинність Договору. Також, позивач просить суд покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5 300,00 грн, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом рішення.

Також, 02.01.2025 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про слухання даної справи без участі представника позивача, в якому він просить провести судове засідання, призначене на 21.01.2025, без участі представника позивача та зазначає, що підтримує свою позицію, відображену у відзиві на апеляційну скаргу, і на даний час не має будь-яких інших пояснень, окрім тих, які були викладені в заявах, адресованих суду.

17.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від адвоката Близнюкова В.В. надійшло повідомлення про те, що у зв`язку з припиненням договору про надання правової допомоги № 16-12 від 16.12.2024 він більше не є представником ТОВ "Стандартоіл Київ" у даній справі.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 21.01.2025 представники сторін не з`явились.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує клопотання позивача про слухання даної справи без участі представника позивача, подане до Північного апеляційного господарського суду 02.01.2025.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без їх участі в судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.02.2024 № 01/02-1, укладеного між відповідачем як замовником та позивачем як перевізником (Договір), перевізник взяв на себе зобов`язання прийняти в обумовлені терміни і відповідно доставити ввірений йому замовником або відправником, зазначеним замовником, вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник - оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 2.1 Договору перевезення вантажу здійснюється перевізником на підставі заявок, оформлених замовником у письмовій формі і відправлених за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти. Заявка оформляється на кожне перевезення або на групу перевезень і є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що перевезення виконуються відповідно до цього Договору, Статуту автомобільного транспорту та порядку, передбаченого чинним законодавством України. При міжнародних перевезеннях також - відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів автотранспортом.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за перевезення відбувається в терміни, обумовлені в заявці на перевезення, але не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання скан-копій необхідних документів для проведення оплати (акта виконаних робіт, рахунки-фактури, податкової накладної, ТТН (СMR) з позначкою вантажоодержувача про отримання вантажу).

За положеннями п. 5.2 Договору оплата за зазначені в п. 1.1 цього Договору послуги здійснюється в гривнях за курсом НБУ на дату розвантаження шляхом переказу грошей замовником на розрахунковий рахунок перевізника.

Строк дії Договору - з моменту підписання і до 31.12.2024 (п. 10.1 Договору).

Відповідно до заявки від 01.02.2024 № 1 (далі - Заявка № 1) сторонами погоджено наступні умови перевезення вантажу в міжнародному сполученні:

- маршрут перевезення: Туреччина-Україна;

- дані вантажу: олива гідравлічна, 25 тон;

- дата завантаження: 14.02.2024;

- строк завантаження: 24 години;

- строк митного оформлення (експорт): 12 годин;

- строк митного оформлення (імпорт): 12 годин;

- строк розвантаження: 24 години;

- вартість перевезення: 150 USD/тонна перевезеного товару, в гривнях по курсу НБУ на дату розвантаження;

- умови оплати: 50 % передоплата і 50 % не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання скан-копій необхідних документів для проведення оплати;

- оплата простоїв: перевищення норми часу завантаження, вивантаження, оформлення, зазначених в пунктах вище вважається простоєм. Штраф за простій автомобіля оплачується подобово в розмірі 100 USD за кожну добу простою, в гривнях по курсу НБУ на дату розвантаження.

На виконання Договору та Заявки № 1 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується печаткою та підписом одержувача вантажу від 13.03.2024 в графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № б/н від 21.02.2024.

Також, за результатами наданих послуг за Заявкою № 1 сторонами підписано та скріплено печатками акт про надання послуг № 231 від 13.03.2024 на суму 158 519,73 грн.

Відповідно до заявки від 13.02.2024 № 2 (далі - Заявка № 2) сторонами погоджено наступні умови перевезення вантажу в міжнародному сполученні:

- маршрут перевезення: Туреччина-Україна;

- дані вантажу: олива гідравлічна, 25 тон;

- дата завантаження: 16.02.2024;

- строк завантаження: 24 години;

- строк митного оформлення (експорт): 12 годин;

- строк митного оформлення (імпорт): 12 годин;

- строк розвантаження: 24 години;

- вартість перевезення: 150 USD/тонна перевезеного товару, в гривнях по курсу НБУ на дату розвантаження;

- умови оплати: 50 % передоплата і 50 % не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання скан-копій необхідних документів для проведення оплати;

- оплата простоїв: перевищення норми часу завантаження, вивантаження, оформлення, зазначених в пунктах вище вважається простоєм. Штраф за простій автомобіля оплачується подобово в розмірі 100 USD за кожну добу простою, в гривнях по курсу НБУ на дату розвантаження.

На виконання Договору та Заявки № 2 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується підписом та відбитком печатки одержувача вантажу від 13.03.2024 в графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № б/н від 21.02.2024.

Також, за результатами надання послуг за Заявкою № 2 сторонами підписано та скріплено печатками акт про надання послуг № 230 від 13.03.2024 на суму 159 671,20 грн.

Отже, на виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з перевезення вантажу на загальну суму 318 190,93 грн.

19.03.2024 позивачем були направленні на електронну адресу відповідача акти наданих послуг № 230, 231 від 13.03.2024 та рахунки на їх оплату, однак останнім оплачені не були, що і стало підставою для звернення ТОВ "Ітол" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно із ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Відповідно до ст. 1 зазначеної Конвенції Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За положеннями ст. 4 вказаної Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 зазначеної Конвенції передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з перевезення вантажу на загальну суму 318 190,93 грн, що підтверджується підписами та відбитками печатки одержувача вантажу від 13.03.2024 в графах 24 міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № б/н від 21.02.2024 та актами про надання послуг № 230 від 13.03.2024 на суму 159 671,20 грн та № 231 від 13.03.2024 на суму 158 519,73 грн, підписаними обома сторонами та скріплені їх печатками.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в Заявках № 1 та № 2 сторонами погоджено 50 % передоплати і 50 % не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання скан-копій необхідних документів для проведення оплати.

Таким чином, враховуючи дату направлення позивачем відповідачу актів та рахунків - 19.03.2024, відповідач повинен був оплати надані послуги до 24.03.2024.

З огляду на вказане, встановлений судом факт надання позивачем послуг з перевезення відповідно до умов Договору на загальну суму 318 190,93 грн та прийняття цих послуг відповідачем, відсутності належних доказів сплати заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що заявлена сума боргу не є підтвердженою відповідними первинними документами, спростовується наступним.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

У даному випадку позивачем надано до матеріалів справи CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. До того ж, підписанням актів про надання послуг відповідач підтвердив, що не має претензій по об`єму, якості та строках наданих послуг.

У частині розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції зважає на те, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У даному випадку суд вважає за доцільне звернутись до правової позиції, викладеної у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 873/26/20 та від 01.02.2022 у справі № 873/213/21, зокрема до таких правових висновків Верховного Суду: "Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.".

Місцевим господарським судом з урахуванням положень ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу, зокрема, договір про правову допомогу № б/н від 26.05.2024, укладений позивачем з Адвокатським бюро "ЛОЗИ", відповідно до якого розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги в спорі, що виник із ТОВ "Стандартоіл Київ", складає 23 000,00 грн, довіреність від 26.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 на ім`я адвоката Лози В.М., акт приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2024 з переліком наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера № 03-05 від 29.05.2024.

Разом із тим, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат.

З огляду на те, що відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про покладення на відповідача обов`язку відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 300,00 грн, на підтвердження понесення яких надано суду договір № 2 про правову допомогу від 19.11.2024, укладений позивачем з адвокатським бюро "ЛОЗИ, та акт приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2024.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши складність зазначеної справи, дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, а тому витрати на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі слід покласти на відповідача за результатом апеляційного перегляду судового рішення.

Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/6896/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" (01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, офіс 810, ідентифікаційний код 44679070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітол" (61038, місто Харків, вулиця Маршала Батицького, будинок 8, ідентифікаційний код 43338504) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 300 (п`ять тисяч триста) грн 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 04.02.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко