Постанова

від 29.01.2025 по справі 910/3292/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа№ 910/3292/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача : Новак А.А.;

від відповідача: Мороз І.М.;

від третьої особи: Лисенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 26.09.2024)

у справі №910/3292/24 (Бондарчук В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

до Тернопільської обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державний комітет телебачення і радіомовлення України, м. Київ,

про витребування майна із чужого незаконного володіння

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Тернопільської обласної ради про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2020 року під час проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області планової фінансової перевірки філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД", позивачу стало відомо про державну реєстрацію належного АТ "НСТУ" приміщення (гаражу за літерою Б), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова, 5, за Тернопільською облрадою. Зокрема, право власності на вказаний об`єкт нерухомості було зареєстроване за Тернопільською облрадою 20.06.2019, про що державним реєстратором Тернопільської РДА був внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою цієї реєстрації зазначено свідоцтво про право власності на будівлі №б/н від 08.05.2001, видане Виконавчим комітетом Тернопільської міськради, та довідка № 89 від 10.05.2019, видана ФОП Вдовинюк О.М. Разом із тим, за твердженням позивача, це нерухоме майно належить АТ "НСТУ" (правонаступнику Національної телекомпанії України) на підставі передавального акту необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 3 від 17.01.2017, балансоутримувачем якого є філія АТ "НСТУ" "Тернопільська РД".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24 позов Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" задоволено: витребувано із чужого незаконного володіння Тернопільської обласної ради гараж під літерою "Б", що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, вулиця Медова, будинок 5, на користь Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"; стягнуто із Тернопільської обласної ради на користь Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" судовий збір у розмірі 4 380,82 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Тернопільська обласна рада через електронний суд подала апеляційну скаргу, у якій просила прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду; поновити строк на апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24 повністю та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю; відстрочити сплату судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт стверджує, що право власності на споруду гараж було зареєстровано на підставі того, що це нерухоме майно було передано до власності Тернопільської обласної ради у комплексі із "Домом Радіо". Зокрема, рішенням виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих № 169 від 27.03.1972 "Про прийняття в експлуатацію новозбудованого Будинку Радіо по вулиці Бугайченка, 17, в м. Тернополі" затверджено акт Державної приймальної комісії від 21.12.1971 про прийняття в експлуатацію Будинку Радіо по вул. Бугайченка, 17, в м. Тернопіль, Тернопільського облвідділу капітального будівництва, який погоджений із Держкомстатом УРСР по телебаченню і радіомовленню, відповідно до якого в експлуатацію здано "Будинок радіо" і гараж-котельню. У подальшому, постановою КМУ № 454 від 16.06.1993 приміщення Тернопільського телерадіооб`єднання Державної телерадіокомпанії України (м. Тернопіль, вул. Медова, 17) було передане із загальнодержавної власності у комунальну власність Тернопільської облради.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 задоволено клопотання Тернопільської обласної ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільської обласної ради, розгляд апеляційної скарги Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24 призначено на 18.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.01.2025.

04.12.2024 позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 18.12.1968 типовим проектом №603/15 (серія 481) дозволена реалізація зведення об`єкту "Будинок радіо" за адресою: м. Тернопіль, вул. Бугайченко, 17 (у подальшому перейменовано на вул. Медова, 5 згідно із рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №643 від 12.12.1991).

Як вбачається із листа за вих. №01-9/108 від 19.10.2001 Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, Будинок радіо у м. Тернополі корисною площею 700 кв.м. введено в експлуатацію у 1971 році згідно акту державної комісії, затвердженого 27.03.1971.

10.12.1991 Тернопільською обласною радою народних депутатів прийнято рішення "Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України", згідно із п. 2 якого вирішено вивільнюване приміщення обласного телерадіомовного об`єднання передати безкоштовно з 01.06.1992 обласній дитячій школі мистецтв.

16.06.1993 Кабінет Міністрів України постановою №454 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя", вирішив передати приміщення Тернопільського телерадіооб`єднання Державної телерадіомовної компанії України із державної власності у комунальну власність.

01.01.1995 за актом про передачу приміщення Тернопільського об`єднання телебачення та радіомовлення Тернопільській школі мистецтв, згідно із рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 передано безкоштовно приміщення Тернопільського об`єднання телебачення та радіомовлення Тернопільській обласній школі мистецтв, що на вул. Медовій, 17 (вул. Медова, 5), а саме, будинок без гаражів.

01.03.2001 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради рішенням №282 від 01.03.2001 "Про оформлення права власності на будівлі і споруди Тернопільської обласної школи мистецтв за адресою вул. Медова, 5 " вирішив оформити право власності за територіальною громадою області в особі Тернопільської обласної ради на будівлі і споруди за адресою вул. Медова, 5 загальною площею 727,8 кв.м., які передано в оперативне управління Тернопільської обласної школи мистецтв.

27.04.2001 Тернопільською обласною радою прийнято рішення, яким надано дозвіл Тернопільській обласній школі мистецтв на переобладнання гаражів, які знаходяться на території школи в м. Тернополі, по вул. Медова, 17 (5), під навчальні класи.

Проте, за твердженням АТ "НСТУ", що також не заперечувалось Тернопільською облрадою, такого переобладнання гаражів на навчальні класи не відбулося.

08.05.2001 на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №282 від 01.03.2001 видано Свідоцтво про право власності на будівлю, відповідно до якого Виконком міської ради посвідчує, що будівлі під літ. "А" загальною площею 727,8 кв.м., яка розташована за адресою м. Тернопіль, вул. Медова, 5 дійсно належить територіальній громаді області в особі Тернопільської обласної ради на праві комунальної власності і знаходиться в оперативному управлінні Тернопільської обласної школи мистецтв.

03.09.2001 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради листом за вих. №1119/03 повідомив Тернопільську обласну раду, що гаражі за адресою: вул. Медова, 5, збудовані у комплексі об`єкту "Будинок радіо" у відповідності із типовим проектом №603-15 (серія 481).

Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (назву змінено на Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України") відповідно до Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України", постанов Кабінету Міністрів України № 693 від 07.11.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"" та № 567 від 05.08.2015 "Про деякі питання утворення ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"", Статуту ПАТ "НСТУ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 28.12.2016 (з урахуванням внесених змін), є юридичною особою, що утворена шляхом перетворення Національної телекомпанії України. АТ "НСТУ" є правонаступником майна, прав та обов`язків Національної телекомпанії України, що припинила свою діяльність (п. 1 Статуту).

Відповідно до п. 24 статуту АТ "НСТУ" має у власності майно, що внесене до її статутного капіталу, та/або інше майно, набуте нею на підставах, що не заборонені законодавством. За АТ "НСТУ" закріплене на праві господарського відання державне майно, що передане їй відповідно до законодавства. АТ "НСТУ" володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законодавством та цим Статутом.

Згідно із п. 25 статуту АТ "НСТУ" має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства в порядку, визначеному законодавством та цим статутом.

17.01.2017 Державним комітетом телебачення та радіомовлення України наказом № 3 затверджено Передавальний акт необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України, в особі філії Національної телекомпанії України "Тернопільська регіональна дирекція", відповідно до якого внаслідок реорганізації Національної телекомпанії України шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" останнє є правонаступником, в тому числі необоротних активів, а саме гаражу по вул. Медовій, 5 .

10.05.2019 Фізичною особою-підприємцем Вдовинюк О.М. надано інформаційну довідку за №89 про те, що будівлі і споруди, які знаходяться в м. Тернопіль по вул. Медова, 5 належать територіальній громаді області в особі Тернопільської обласної ради на підставі свідоцтва про право власності на будівлі, виданого Тернопільською міською радою 08.05.2001 на підставі рішення виконкому №282 від 01.03.2001 та зареєстрованого Тернопільським БТІ №1203. Згідно технічного паспорту виготовленого станом на 10.01.2019 загальна площі будівлі школи мистецтв літ. "А" становить 728,2 кв.м. Загальна площа збільшилася на 0,4 кв.м. за рахунок ремонтно-перепланувальних робіт, що не суперечить чинному законодавству і не вимагає дозвільних документів.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №171656766 від 25.06.2019, державним реєстратором Тернопільської РДА Захарків І. Ю. на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданого 08.05.2001 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, та інформаційної довідки № 89, виданої 10.05.2019 ФОП Вдовинюк О. М., 20.06.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності за Тернопільською обласною радою на нерухоме майно: а саме на будівлю, загальною площею 728,2 кв.м., опис: Школа мистецтв А, сходи сх 1, сходи сх2, гараж Б, прибудова б, огорожа 1, ворота 2, хвіртка 3, огорожа 4, ворота 5, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вулиця Медова, будинок 5 .

Позивач стверджує, що гараж літ. Б, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова, буд. 5 , належить позивачу на праві власності, при цьому вказує на незаконну реєстрацію за відповідачем права власності на спірне рухоме майно, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Отже, спір у даній справі виник між сторонами щодо права власності на гараж літ. Б, який Тернопільська облрада зареєструвала за собою. Позивач вважає, що він є належним власником спірного нерухомого майна, в той час, як за відповідачем здійснено безпідставну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

За приписами статті 181 цього ж Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що, ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90), від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67); від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 92)).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 96).

Оскільки право власності на спірне майно зареєстроване за Тернопільською облрадою, відповідно саме остання вважається володільцем спірного майна. Відповідно позивач, який вважає себе його власником, не є його володільцем. Тому належним способом захисту позивача у цій справі є віндикаційний позов (статті 387, 388 ЦК України). Цей позов опосередковується вимогою про витребування нерухомого майна від актуального володільця, тобто особи, за якою зареєстроване право власності (у цій справі - від Тернопільської облради). У разі задоволення судом позовної вимоги про витребування нерухомого майна з володіння відповідача таке судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.

Особливості реєстрації прав на майно AT "НСТУ" визначені положеннями пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України".

Так, відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, AT "НСТУ" є правонаступником усіх прав та обов`язків, у тому числі на всі об`єкти права інтелектуальної власності юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону.

Внесення нерухомого майна до статутного капіталу AT "НСТУ" може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT "НСТУ", здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу AT "НСТУ".

Отже, Законом України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України" визначено процедуру та перелік документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на майно, що включене до статутного капіталу AT "НСТУ".

17.01.2017 наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 3 було затверджено зведений передавальний акт необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України до ПАТ "НСТУ" і додатків до нього.

З цього акту, а також зі звіту про оцінку майна, що належить АТ "НСТУ", станом на 31.12.2021, виконаного на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "УСК-Консалтинг", вбачається, що внаслідок реорганізації Національної телекомпанії України шляхом перетворення в AT "Національна суспільна телерадіокомпанія України", позивач (в особі філії Національної телекомпанії України "Тернопільська регіональна дирекція") став власником гаражу літ. Б площею 175,7 кв.м. по вул. Медовій, 5 у місті Тернополі (інвентарний номер 10300003).

Таким чином на підставі передавального акту та акту оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ, гараж літ. Б по вул. Медовій, 5 є власністю позивача, якою AT "НСТУ" має право володіти, користуватися та розпоряджатися відповідно до мети своєї діяльності.

Наведене також підтверджується наданим до позовних матеріалів позивачем науково-правовим експертним висновком Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018 з питань визначення правового режиму майна ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія", у якому експерти підтвердили, що передавальний акт № 3 від 17.01.2017 та звіт про оцінку майна, що належить АТ "НСТУ", станом на 31.12.2021, свідчить, що майно, зазначене у цьому передавальному акті (зокрема, гараж літ. Б), включений до статутного капіталу АТ "НСТУ" та є власністю цієї юридичної особи, а Держава, у свою чергу, отримала корпоративні права на суму сформованого статутного капіталу.

Разом із тим, Тернопільська облрада, вважаючи себе власником гаражу літ. Б. по вул. Медовій, 5 , 20.06.2019 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт нерухомого майна за собою під найменуванням: "школа мистецтв А сход сх1 сх 2, гараж Б, прибудова б, огорожа 1, ворота 2, хвіртка 3, огорожа 4, ворота 5, загальною площею 728,2 кв.м." (запис № 32137005), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 171656766 від 25.06.2019.

Ця реєстрація була здійснена державним реєстратором Тернопільської РДА Захарків І. Ю. на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданого 08.05.2001 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, та інформаційної довідки № 89, виданої 10.05.2019 ФОП Вдовинюк О. М.

Твердження апелянта про те, що саме Тернопільська облрада є власником гаражу по вул. Медовій, 5 у місті Тернополі , не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Як вказано судом вище, проектом забудови від 18.12.1968 була дозволена реалізація зведення об`єкту комплексу " Будинок Радіо " за адресою: м. Тернопіль вул. Медова, 5 (у минулому вул. Бугайченко (Медова), 17 ).

Як вбачається із листа за вих. №01-9/108 від 19.10.2001 Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, Будинок радіо у м. Тернополі корисною площею 700 кв.м. введено в експлуатацію у 1971 році згідно акту державної комісії, затвердженого 27.03.1971.

Також листом Виконавчого комітету Тернопільської міськради від 03.09.2001 підтверджено, що гаражі за адресою Медова, 5, були збудовані в комплексі об`єкту "Будинок Радіо" у відповідності з типовим проектом.

Судом встановлено, що у подальшому приймались рішення щодо передачі приміщень без гаражу за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова, 5 (Медова, 17 ).

Зокрема, 10.12.1991 Тернопільською обласною Радою народних депутатів прийнято рішення, яким приміщення обласного телерадіомовного об`єднання з 01.06.1992 передано обласній школі мистецтв.

16.06.1993 постановою КМУ № 454 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м. Севастополя" приміщення Тернопільського телерадіооб`єднання Державної телерадіомовної компанії України у місті Тернополі по вул. Медова, 17, вирішено передати до комунальної власності області (додаток № 6 постанови Кабміну).

01.01.1995 на виконання рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 10.12.1991 Тернопільській обласній школі мистецтв було передане приміщення Тернопільського об`єднання телебачення і радіомовлення по вул. Медовій, 17, із назвою об`єкту: "Будинок без гаражів".

01.03.2001 рішенням Тернопільської міськради № 282, за клопотанням Тернопільської обласної школи мистецтв, вирішено оформити право власності за територіальною громадою області в особі Тернопільської облради на будівлі і споруди площею 727,8 кв.м. по вул. Медова, 5 (17), які передати в оперативне управління Тернопільській обласній школі мистецтв.

08.05.2001 Тернопільській облраді було видане свідоцтво про право власності на будівлю під літ. А загальною площею 727,8 кв.м. При цьому, 10.01.2019 ФОП Вдовинюк О. М. на замовлення Управління експлуатації майнового комплексу Тернопільської облради був розроблений технічний паспорт на будівлі і споруди по вул. Медовій, 5, у якому "Школа мистецтв" позначена під літ. "А", а гараж - під літ. "Б".

Так, до цього технічного паспорту ФОП Вдовинюк О. М. була складена інформаційна довідка № 89 від 10.01.2019 про те, що підставою для приналежності Тернопільській облраді будівель і споруд по вул. Медовій, 5, є свідоцтво про право власності від 08.05.2001 (яке було видане лише на будівлю під літ. А площею 727,8 кв.м.). У цій же довідці ФОП Вдовинюк О. М. вказано, що згідно технічного паспорту загальна площа будівлі школи мистецтв літ. А становить 728,2 кв.м., що збільшилась на 0,4 кв.м. за рахунок ремонтних робіт, що не вимагає дозвільних документів.

Таким чином, приміщення Тернопільського об`єднання телебачення та радіомовлення у 1995 році було передане Тернопільській школі мистецтв без гаражів (передана лише будівля).

Свідоцтво про право власності від 08.05.2001, на яке посилається апелянт, не містить запису про право власності Тернопільської облради на гараж під літ. "Б".

Також в матеріалах копії реєстраційної справи № 1859037561101 щодо будинку по вул. Медовій, 5 у місті Тернополі , відсутні будь-які документи, що можуть бути підставою для включення гаража літ. "Б" площею 175,7 кв.м. до складу будівлі загальною площею 728,2 кв.м. під літ. "А" з подальшим оформленням права власності на спірний об`єкт (гараж) за Тернопільською облрадою.

Суд відзначає, що закріплення за Тернопільською облрадою земельної ділянки по вул. Медова, 5 (згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) означає права власності відповідача на гараж літ. "Б".

Колегія суддів відзначає, що апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів виникнення у нього права власності на спірне майно. Таким чином, державний реєстратор Тернопільської РДА Захарків І. Ю. рішення про реєстрацію вказаного гаражу за Тернопільською облрадою прийняв безпідставно.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено належними та допустимими засобами доказування його право власності на спірне нерухоме майно, а саме на гараж літ. "Б", що знаходиться по вул. Медовій, 5 у м. Тернополі , а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судом також враховано, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3292/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Тернопільську обласну раду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран