Ухвала

від 29.01.2025 по справі 904/6023/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

29.01.2025 м.Дніпро Справа № 904/6023/19 (904/524/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши заяву арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 (суддя Камша Н.М.)

у справі № 904/6023/19(904/524/24)

за позовом - арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ"

про визнання дій незаконними

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/6023/19(904/524/24) залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/6023/19(904/524/24) залишено без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

Від арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просить розподілити судові витрати по справі №904/6023/19(904/524/24), стягнувши з арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на користь арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму, сплачену в якості гонорару за надання професійної правничої допомоги (гонорар адвоката), в розмірі 10 000 грн. (за розгляд справи в першій інстанції) та 7900 грн. (за розгляд справи в другій інстанції).

20.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить залишити заяву без розгляду.

В судовому засіданні 29.01.2025 приймали участь арбітражні керуючі Сластнікова Г.О. та Вербицький О.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання вийшов на зв`язок з арбітражними керуючими в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак з`єднання та зв`язок зі сторони арбітражних керуючих постійно був нестабільним, тому під час засідання в режимі відеоконфернеції арбітражні керуючі періодично були офлайн, повторно приєднувалися і частково не мали можливості приймати участь у судовому засіданні, про що складено Акт «Про технічний збій в ході фіксування судового засідання».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, з огляду на сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для вирішення процесуального питання щодо ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідної заяви за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 29.01.2025 підтримала подану заяву, просила її задовольнити та відшкодувати витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

ОСОБА_2 заперечив проти задоволення заяви, просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Таким чином, ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20)).

В постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20 викладено висновок, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Матеріалами справи засвідчується, що відзиву на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Сластнікова Г.О. не подавала, а про понесення судових витрат на правничу допомогу зробила заяву у судових дебатах та просила їх стягнути з ОСОБА_2 .

В подальшому протягом встановленого п`ятиденного строку нею подано заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої надано докази таких витрат.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що згідно поданої арбітражним керуючим Сластнікової Г.О. до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про визнання зловживанням процесуальними правами дій арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ» Вербицького Олексія Вікторовича на скаргу останнього на рішення державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі, було зазначено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, тобто саме в тій сумі, яку ОСОБА_1 просить стягнути як витрати в суді першої інстанції. Будь-яких інших заяв щодо витрат, які остання планує понести у зв`язку з розглядом скарги ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі, матеріали справи не містять.

При цьому судом зауважується, що Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/6023/19(904/524/24) залишено без змін.

Таким чином, розподіл судових витрат у суді першої інстанції має здійснюватися тим судом, в якому такі були понесені.

У зв`язку з чим, судом відмовляється у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 10 000 грн, питання про що має вирішуватися Господарським судом Дніпропетровської області.

Що ж до відповідних витрат в суді апеляційної інстанції, то ОСОБА_1 не зазначалося попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в Центральному апеляційному господарському суді.

Зазначене свідчить про недотримання нею вимог Господарського процесуального кодексу України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 зробила правовий висновок, що норми процесуального закону надають суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19 та у постанові від 12.05.2020 у справі № 643/3720/15-ц.

В свою чергу, Верховний Суд у додатковій постанові від 21.05.2020 у справі №922/2167/19 зазначив, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні заяви товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції (додаткова постанова Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 922/2821/18).

Колегія суддів зауважує, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Подібні за змістом висновки наведені в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.

Слід наголосити, що у даній справі в частині апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024, ОСОБА_1 не тільки не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат впродовж всього розгляду справи в Центральному апеляційному господарському суді, але й зазначено про витрати за послуги, надання яких в дійсності не підтверджується належними та допустимими доказами та частково спростовується фактичними обставинами справи.

Так, Договір про надання правової (правничої) допомоги між адвокатом Сергієнко Н.О. та ОСОБА_1 було укладено 08.10.2024, за п. 1 якого: Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу в якості правового аналізу, консультації, допомогу в складанні промови в суді та формування правової позиції щодо апеляційної скарги арбітражного керуючого Вербицького О.В. по справі № 904/6023/19(904/524/24).

Відповідно до Акту наданих послуг № 1 від 09.10.2024 Адвокатом виконано наступні роботи:

- проаналізовано апеляційну скаргу арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «НЗСТ «Ютіст» Вербицького О.В. по справі №904/6023/19(904/524/24) про оскарження ухвали про відмову в задоволенні скарги на рішення державного виконавця;

- сформовано правову позицію;

- надано консультацію;

- надано письмову промову в суді.

Всього вартість юридичних послуг склала 7 900,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вищевказаних послуг, судом враховується, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів їх надання, зокрема, формат, дата та час, зміст та характер тощо.

Так, правнича допомога, що виразилася в аналізі апеляційної скарги арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «НЗСТ «Ютіст» Вербицького О.В. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/6023/19(904/524/24) не містить деталізації, які саме обставини з`ясовувалися адвокатом та були необхідні для надання правничої допомоги ОСОБА_1 , з огляду також і на те, що адвокат Сергієнко Н.О. приймала участь в якості представника на всіх етапах розгляду справи та була обізнана з фактичними обставинами спірних правовідносин, матеріалами справи, правовою позицією опонентів, яка не зазнавала суттєвих змін протягом розгляду справи, а тому надання цієї послуги не було зумовлено будь-якою необхідністю.

До того ж, результат такого аналізу суду не відомий, адже матеріали справи не містять документу, в якому такий був би відображений. Більше того, ОСОБА_1 не подавалося суду відзиву на апеляційну скаргу чи будь-якого іншої заяви по суті, що стосувалася б апеляційної скарги, відповідно здійснення аналізу останньої не мало під собою розумної потреби, а витрати на це не були неминучими.

Заявником також не надано суду документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес та результат формування правової позиції та наданої консультації, а також обґрунтування потреби в таких діях, з огляду, зокрема, на незмінність правової позиції ОСОБА_2 та те, що не наведено перелік судових рішень, що вивчалися адвокатом та не окреслено характер питань, які потребували роз`яснення для клієнта на даному етапі судового розгляду.

Щодо письмової промови, то така в матеріалах справи відсутня, а виступ ОСОБА_1 в судовому засіданні 10.10.2024 не мав ознак застосування заздалегідь заготовлених реплік, що притаманні у випадку використання тексту промови в судових дебатах.

Відтак, надання означених послуг документально не підтверджено та є об`єктивно сумнівним.

У формуванні цього висновку суд приймає до уваги також й ту обставину, що Сластнікова Г.О. сама є адвокатом (№ Свідоцтва: 003628, дата видачі свідоцтва: 16.01.2019, орган, що видав свідоцтво: Рада адвокатів Одеської області), що підтверджується даними з Єдиного реєстру адвокатів України та на чому наголошував ОСОБА_2 у своїх запереченнях, тобто останньою не обґрунтовано необхідність отримання правової допомоги із таких послуг, як: аналіз апеляційної скарги, формування правової позиції, підготовка промови в суді, зважаючи на її досвід та кваліфікацію адвоката, як фахівця у галузі права.

За таких умов, враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, апеляційний суд, користуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 124 ГПК України та керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє ОСОБА_1 і в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 900,00 грн.

Частина 5 ст. 244 ГПК України передбачає, що у випадку, якщо суд дійде висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення, приймається ухвала.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-235, 244, 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/6023/19(904/524/24) відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 05.02.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко