Постанова

від 05.02.2025 по справі 908/3461/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3461/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Загрія Р.О

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво

на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2024р. (суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 18.04.2024р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт, м.Запоріжжя

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво, м. Запоріжжя

про стягнення 2 537 605,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та Будівництво" 2 537 605,07 грн. заборгованості за договором поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021, в тому числі 494 241,11 грн. основного боргу за поставлений товар, 234 658,76 грн. 3 % річних та 1 808 705,20 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтований порушенням Відповідачем умов договору. а також положень чинного законодавства у частині оплати за поставлений товар і, у зв`язку з цим, наявністю підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, у вказаних вище сумах.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2024р. позов задоволено повністю - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та Будівництво" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Спецмашремонт" 494241 грн. 11 коп. основного боргу, 234 658 грн. 76 коп. 3 % річних, 1 808 705 грн. 20 коп. інфляційних витрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 38 064 грн. 09 коп..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2024р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що Позивач, як постачальник, для виникнення у нього права на оплату повинен був надати Покупцеві пакет документів, передбачений Договором, однак такі документи надані не були.

За доводами скаржника, якщо момент виникнення права на оплату не визначений пунктом 3.4, 5.3 Договору, то суд першої інстанції повинен був визначити такий момент прострочення, між тим судом не встановлені обставини, чи взагалі відбулося прострочення виконання зобов`язання.

Скаржник стверджує, що на видаткових та товарно транспортних накладних відсутні П.І.Б. та посада особи, які ці документи підписала, а також повноваження цієї особи на таке підписання.

Апелянт зазначає, що усі оплати поставленої продукції, якщо вони і мали місце, здійснювалися Відповідачем внаслідок доброї волі, однак, добровільний характер оплати не свідчить про зміну умов договору поставки № 07/2021/258 від 08.10.2021, у тому числі, і щодо строків виконання зобов`язання та виникнення моменту прострочення виконання зобов`язання. Протилежні висновки суду першої інстанції, відображені в оскаржуваному рішенні, свідчать про неправильне застосування норм матеріального права. При цьому, за твердженнями скаржника, надані Позивачем платіжні доручення не є належними доказами, оскільки не засвідчені у банківській установі.

Також Апелянт вказує, що суд першої інстанції не визначив розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних за кожною поставкою, і фактично погодився із розрахунком цих сум, здійснених Позивачем, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи.

Крім того, Відповідачем було заявлено відвід судді Зінченко Н.Г., у задоволенні якої було відмовлено судом. Між тим, вказана заява була мотивована тим, що суддею на стадії підготовчого провадження зроблений висновок про відсутність доказів заборгованості Відповідача перед Позивачем, у зв`язку з чим, у Відповідача з`явилися об`єктивні сумніви у неупередженості та об`єктивності судді при подальшому розгляді справи, оскільки фактично на стадії підготовчого провадження суд уже виклав свою позицію та оцінку доказів по суті справи, що не допускається на даній стадії.

На переконання Скаржника, у даному випадку, наявні підстави для зменшення інфляційних втрат та річних до 0,00 грн., оскільки розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі і порівняно із розміром основного боргу, Позивач отримав відшкодування у справедливому та достатньому розмірі. Наступне стягнення додаткових виплат призведене до покладення на ТОВ "Алд Інжиніринг та Будівництво" додаткового тягаря у вигляді стягнення з нього вказаних вище сум. При цьому обґрунтування суду першої інстанції по суті зводилося до необхідності надання висновку торгово промислової палати на підтвердження форс мажорних обставин (бойових дій). Враховуючи викладене, Скаржник просить застосувати принцип пропорційності та розумності та з урахуванням Постанови ВП ВС від 18.03.2020 № 902/417/18 зменшити інфляційні втрати та річні до 0,00 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві вказує, що строк оплати за поставлений товар у Відповідача встановлений договором та складає 30 календарних днів з дня підписання відповідних видаткових накладних, які надані до позовної заяви.

Позивач зазначає, що ним виконані вимоги щодо передання документів до початку приймання Відповідачем товару, що підтверджується підписаними його уповноваженою особою видатковими накладними. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної (п. 4.4 Договору). Відповідач не зазначає, які саме документи не передані Позивачем разом з товаром. До того ж, під час виконання договору поставки Відповідач не повідомляв Позивача про невиконання зобов`язань з поставки відповідної партії товару (п. 4.8 Договору).

Також, на підтвердження своєї позиції Позивач посилається на підписання 30.08.2022р. між сторонами акту звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості за Договором Відповідача перед Позивачем становить 7 043 896,80 грн., що підтверджує визнання Відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за поставлений товар. ТОВ "Завод Спецмашремонт" звертався із претензією № 187 від 22.11.2022 до ТОВ "Алд Інжиніринг та будівництво" з вимогою погасити прострочену кредиторську заборгованість, яка залишена без розгляду та задоволення, однак у період грудень 2022р. - червень 2023р. Відповідач здійснював погашення заборгованості. Всі видаткові накладні, ТТН на поставку товару підписані відповідальними особами Відповідача, із зазначенням ПІБ та скріплені печаткою останнього. При цьому за висновками Верховного Суду, видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. За результатами господарських операції, на виконання вимог податкового законодавства, Позивачем складено та зареєстровано податкові накладні у Державному реєстрі.

Позивач зауважив, що 3% річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою штрафом, пенею. Наведена Відповідачем постанова ВП ВС від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки предметом дослідження у справі 902/417/18 є нарахування відсотків за користування грошовими коштами, які визначені умовами договору. При цьому Великою Палатою Верховного Суду не було викладено висновків щодо можливості зменшення розміру інфляційних втрат, про які заявляє Відповідач.

Крім того у відзиві Позивач повідомив суд щодо орієнтовних судових витрат на професійну правничу допомогу за супровід справи в суді апеляційної інстанції , які буде понесено Позивачем у зв`язку із судовим розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3461/23.

Матеріали справи № 908/3461/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2024р. у справі № 908/3461/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 45 676,90 грн..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 р., враховуючи усунення Скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 09.10.2024 р..

У зв`язку з участю судді-члена колегії Дарміна М.О. у Форумі суддів Всесвітньої організації інтелектуальної власності, та у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, розгляд справи, призначений на 09.10.2024 не відбувся.

Ухвалою від 14.10.2024, у зв`язку із усуненням обставин, пов`язаних з неможливістю проведення судового засідання, розгляд справи призначено на 05.02.2025р..

Ухвалою суду від 29.01.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво та постановлено судове засідання за його участю призначене на 05.02.2025р., провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.02.2025, у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Дармін М.О..

Ухвалою від 05.02.2025 колегією суддів у вказаному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2024р. у справі № 908/3461/23 до свого провадження.

05.02.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився. На адресу апеляційного суду у системі "Електронний суд" Відповідачем направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із технічними проблемами інтернет-зв`язку, зумовленими бойовими діями та обстрілами території України, які усунути представник Відповідача не має можливості.

Представник Позивача проти задоволення клопотання Відповідача заперечив.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням наступного.

Так, у розумінні чинного законодавства України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі нез`явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У даному випадку, участь представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

На думку суду, обставини даної справи свідчать про достатність матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача , за наявними матеріалами.

Отже, з метою недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.02.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.09.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Спецмашремонт", (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та Будівництво" (Покупцем) укладено Договір поставки № 07/2021/240 з додатками до нього, відповідно до умов п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та строк поставки вказується у специфікації/-ях, яка є невід`ємною частино.

За умовами п.п. 1.7-1.9 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити виготовлений Постачальником товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених Договором. Постачальник зобов`язується поставляти товар в кількості та асортименті, визначених специфікаціями, що є невід`ємними частинами Договору. Поставка товару здійснюється Постачальником в узгоджені терміни.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника, погодженої Покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору, згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору.

У п.3.4 сторони домовились, що Постачальник при постачанні кожної партії Товару зобов`язаний надати Покупцю відповідні товаророзпорядчі та товаросупровідні документи : видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, дозвіл Держпраці на застосування обладнання підвищеної небезпеки; сертифікат (декларацію, паспорт) відповідності якості підприємства виробника Товару, якщо товар не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні - оригінал або копію довідки з органу сертифікації, завірену печаткою Постачальника.

Поставка товарів здійснюється у строки, передбачені Специфікацією до Договору. Товар за даним Договором поставляється Покупцю окремими партіями на умовах, визначених в Специфікаціях. Товар може знаходитися на відповідальному збережені Постачальника за домовленістю сторін до моменту його вивезення зі складу Постачальника. Поставка замовленого товару здійснюється Постачальником в строки відповідно до підписаних сторонами Специфікацій. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки Постачальник повідомляє Покупця усно або письмово у строк не менше одного дня. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної. (п., п. 4.1 - 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець оплачує поставлені товари за цінами, визначеними в кожній окремій Специфікації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з п. 5.2 Договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється Покупцем на умовах післясплати в розмірі 100 % від вартості партії товару на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.

Відповідно до п.5.3 Договору обов`язок Покупця прийняти та оплатити поставлений товар виникає лише у випадку поставки товару, який повністю відповідає вимогам стосовно якості, передбаченим даним Договором, додатками до нього, стандартами, іншою документацією, яка встановлює вимоги до якості такого товару та додатковим вимогам, висунутим Покупцем та прийнятим Постачальником, а також після надання документів, зазначених у п.3.4 цього Договору.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника. (п., п. 5.4, 5.5 Договору)

За умовами п. 6.1 Договору Постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором, разом з усіма документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства та п. 3.4 цього Договору.

У відповідності до п. 6.2 Договору Постачальник має право вимагати від Покупця своєчасної оплати за поставлений товар.

Покупець, в свою чергу, відповідно до п. 6.3 Договору зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог Договору.

Згідно з п. 9.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.03.2022.

Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків. (п. 9.2 Договору)

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

На виконання умов Договору 21.09.2021 сторонами складані та підписані Специфікації № 1 і № 2 на поставку товару, що є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до умов Специфікації № 1 сторони обумовили поставку металоконструкцій (ч. 819-2021 КМД) в кількості 265,00 тон на загальну суму 13 324 200,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 1.4 цієї Специфікації поставка товару здійснюється Постачальником протягом 75 робочих днів з дати підписання сторонами Специфікації.

Умови поставки: EXW склад постачальника, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2020 року. (п. 1.5 Специфікації № 1)

За умовами Специфікації № 2 сторони обумовили поставку металоконструкцій (ч. 819-2021 КМД) в кількості 100,00 тон на загальну суму 5 028 000,00 грн. з ПДВ., згідно з п. 1.4 якої поставка товару здійснюється Постачальником протягом 75 робочих днів з дати підписання сторонами Специфікації.

Умови поставки: EXW склад постачальника, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2020 року. (п. 1.5 Специфікації № 1) .

Матеріали справи свідчать про те, що Позивач здійснив поставку Відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 12 877 366,67 грн. з ПДВ грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 226 від 12.10.2021 на суму 283 327,80 грн.;

- № 233 від 20.10.2021 на суму 473 889,00 грн.;

- № 237 від 22.10.2021 на суму 549 610,68 грн.;

- № 244 від 01.11.2021 на суму 449 000,40 грн.;

- № 245 від 01.11.2021 на суму 242 952,96 грн.;

- № 253 від 09.11.2021 на суму 7 843,68 грн.;

- № 254 від 09.11.2021 на суму 178 896,24 грн.;

- № 258 від 12.11.2021 на суму 24 285,24 грн.;

- № 259 від 12.11.2021 на суму 44 497,80 грн.;

- № 268 від 22.11.2021 на суму 53 553,23 грн.;

- № 269 від 22.11.2021 на суму 171 706,20 грн.;

- № 271 від 24.11.2021 на суму 1 142 713,56 грн.;

- № 286 від 03.12.2021 на суму 352 362,24 грн.;

- № 287 від 03.12.2021 на суму 2 413,44 грн.;

- № 289 від 07.12.2021 на суму 50 682,24 грн.;

- № 291 від 07.12.2021 на суму 407 971,92 грн.;

- № 297 від 17.12.2021 на суму 97 040,40 грн.;

- № 8 від 10.01.2022 на суму 142 091,28 грн.;

- № 9 від 10.01.2022 на суму 14 128,68 грн.;

- № 12 від 12.01.2022 на суму 760 233,60 грн.;

- № 14 від 17.01.2022 на суму 3 811 777,08 грн.;

- № 15 від 17.01.2022 на суму 2 247 717,12 грн.;

- № 18 від 19.01.2022т на суму 1 659,24 грн.;

- № 19 від 19.01.2022 на суму 1 054 522,44 грн.;

- № 20 від 20.01.2022 на суму 72 805,44 грн.;

- № 25 від 28.01.2022 на суму 66 168,48 грн.;

- № 32 від 08.02.2022 на суму 132 286,68 грн.;

- № 111 від 03.08.2022 на суму 1 005,60 грн.;

- № 112 від 03.08.2022 на суму 40 224,00 грн.

Також суд встановив, що 16.06.2022 сторонами складена і підписана видаткова накладна-коригування № 19/1 до видаткової накладної № 19 від 19.01.2022 на повернення товару на суму 84 269,28 грн.

Таким чином, всього Позивачем поставлено Відповідачу товару на загальну суму 12 793 097,39 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника та Покупця , скріплені печатками Товариств та містять посилання на Договір № 07/2021/240 від 21.09.2021.

Факт отримання уповноваженими представниками Відповідача товару по Договору поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021 на загальну суму 12 793 097,39 грн. підтверджується також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Позивачем до кожної видаткової накладної за спірний період складена податкова накладна щодо поставки товару за Договором № 07/2021/240 від 21.09.2021, які належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідна квитанції з відміткою: «Документ прийнято».

Відповідачем оплата отриманого товару за Договором здійснена частково, у сумі

12 298 856,28 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями (інструкціями):

- № 7171 від 16.12.2021 на суму 283 327,80 грн.;

- № 7229 від 21.12.2021 на суму 500 000,00 грн.;

- № 7330 від 28.12.2021 на суму 300 000,00 грн.;

- № 164 від 18.01.2022 на суму 178 896,24 грн.;

- № 167 від 18.01.2022 на суму 173 889,00 грн.;

- № 168 від 18.01.2022 на суму 449 000,40 грн.;

- № 169 від 18.01.2022 на суму 242 952,96 грн.;

- № 170 від 18.01.2022 на суму 49 610,68 грн.;

- № 171 від 18.01.2022 на суму 7 843,68 грн.;

- № 172 від 18.01.2022 на суму 24 285,24 грн.;

- № 173 від 18.01.2022 на суму 44 497,80 грн.;

- № 174 від 18.01.2022 на суму 53 553,23 грн.;

- № 175 від 18.01.2022 на суму 171 706,20 грн.;

- № 176 від 18.01.2022 на суму 2 413,44 грн.;

- № 177 від 18.01.2022 на суму 50 682,24 грн.;

- № 178 від 18.01.2022 на суму 407 971,92 грн.;

- № 179 від 18.01.2022 на суму 97 040,40 грн.;

- № 864 від 10.02.2022 на суму 1142 713,56 грн.;

- № 1022 від 22.02.22022 на суму 352 362,24 грн.;

- № 1023 від 22.02.2022 на суму 142 091,28 грн.;

- № 1024 від 10.02.2022 на суму 14 128,68 грн.;

- № 1025 від 10.02.2022 на суму 760 233,60 грн.;

- № 1026 від 22.02.2022 на суму 300 000,00 грн.;

- № 302 від 27.12.2022 на суму 2 820 000,00 грн.;

- № 200 від 31.01.2023 на суму 37 850,28 грн.;

- № 355 від 14.03.2023 на суму 1 395 348,84 грн.;

- № 482 від 10.04.2023 на суму 697 674,42 грн.;

- № 524 від 20.04.2023 на суму 154 693,86 грн.;

- № 525 від 10.04.2023 на суму 194 143,35 грн.;

- № 733 від 05.05.2023 на суму 350 000,00 грн.;

- № 756 від 10.05.2023 на суму 650 000,00 грн.;

- № 761 від 10.05.2023 на суму 249 944,94 грн.

Докази оплати решти вартості поставленого товару у сумі 494 241,11 грн., у матеріалах справи відсутні.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 24.11.2022 Позивач звернувся до Відповідача із Претензією № 187 про погашення заборгованості за Договором поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021 в сумі 8 628 186,89 грн., в тому числі 7 043 869,80 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 30.08.2022, 1 436 001,36 грн. інфляційних втрат та 148 288,73 грн. 3 % річних, яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, однак останнім частково була оплачена сума боргу.

На дату звернення Позивача з позовом (20.11.2023) заборгованість Відповідача склала: 494 241,11 грн. основного боргу за поставлений товар, 234 658,76 грн. 3 % річних та 1 808 705,20 грн. інфляційних втрат.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення основного боргу. Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар за Договором поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено Позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки останнім не доведено наявність підстав для такого зменшення, зокрема й наявність у даному випадку форс-мажорних обставин.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов`язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).

Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У цій справі, як правильно встановлено місцевим господарським судом, за умовами Специфікацій не встановлений інший строк оплати товару, ніж передбачений п. 5.2 Договору, тому грошові кошти за нього повинні бути сплачені у відповідності до цього пункту.

З огляду на викладене, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахування положень наведених норм та підтвердженого факту неналежного виконання Відповідачем зобов`язання за Договором поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021 у частині повної оплати за поставлений за Специфікаціями товар і ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача 494241,11 грн. основного боргу.

Також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи, зокрема порушення Відповідачем зобов`язання у частині своєчасної оплати поставленого за вказаним вище Договором товару, суд першої інстанції встановив наявність підстав для стягнення з Відповідача 234 658,76 грн. 3 % річних та 1 808 705,20 грн. інфляційних втрат, враховуючи, що розрахунок цих сум є обґрунтованим, арифметично правильними та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Доводи Скаржника стосовно того, що строк оплати поставленого товару не настав через ненадання Позивачем документів, передбачених п. 5.3 Договору та рахунків є необґрунтованими зважаючи на те, що умовами п. 5.2 Договору сторонами визначений інший строк оплати, а саме, оплату кожної окремо поставленої партії товару Відповідач мав здійснити у строк 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.

При цьому відповідно до положення ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи зазначені положення законодавства та положення Договору можливо зробити висновок, що обов`язку приймання товару передує передача постачальником покупцю товаророзпорядчих та товаросупровідних документів.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку, Відповідачем не доведено суду неотримання ним визначених Договором документів .

Разом з тим, товар отриманий Відповідачем на підставі оформлених і підписаних обома сторонами видаткових накладних за спірний період, в яких є посилання на Договір поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021, а також товарно-транспортних накладних, тому, відповідно, строк оплати за товар у Відповідача настав.

Одночасно, підписання з боку Відповідача накладних за відсутності будь-яких заперечень з його боку свідчить про прийняття ТОВ"АЛД Інжиніринг та Будівництво" поставленого за цими накладними товару, а також про виконання Позивачем умов договору, у тому числі, й у частині надання передбачених п.3.4 договору документів.

Слід зазначити, що у цих видаткових накладних вказано суму переданого Позивачем і отриманого Відповідачем товару, тому останній був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар і за таких обставин, хоча у Договорі поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021 зазначено, що оплата здійснюється за умови надання Постачальником рахунку-фактури, однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 5.2 Договору така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання.

Крім того, у разі необхідності, Відповідач не був позбавлений права звернутися до Позивача з вимогою про надання вказаних вище документів, між тим, матеріали справи докази такого звернення не містять.

Доводи Скаржника про непідписання накладних з його боку спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

До того ж, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

У цьому зв`язку суд враховує, що ст.58-1 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Підприємство не зобов`язане проставляти відтиск печатки на первинному документі, якщо правила складання такого документа прямо цього не передбачають, а тому підприємство самостійно вирішує здійснювати свою діяльність з печаткою чи без неї.

Разом з тим, з обставин, встановлених судом вбачається, що Скаржник використовував печатку у своїй діяльності, у тому числі в оформленні документів за спірними правовідносинами.

При цьому печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №911/2502/22.

У справі, що розглядається, встановивши наявність відбитку печатки Відповідача на спірних документах, суд дійшов висновку, що Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.

Колегія суддів виходить з того, що Скаржник не надав докази звернення до правоохоронних органів із заявами про викрадення чи підробки його печатки, докази її втрати . Не заявлено також спростування справжності відтиску печатки Відповідача на накладних.

З огляду на викладене, відповідні доводи Апелянта відхиляються колегією суддів.

Доводи щодо безпідставного врахування судом першої інстанції акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 по 30.08.2022 по Договору поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021, який підписаний Відповідачем та яким сторони засвідчили, що станом на 30.08.2022 останній має заборгованість перед Позивачем по взаєморозрахункам на загальну суму 7 043 896,80 грн. не мають під собою підґрунтя, оскільки приймаючи рішення про задоволення позовних вимог вказаний акт оцінувався місцевим господарським судом з усіма обставинами справи та доказами у сукупності, що не суперечить приписами ст.86 ГПК України.

Суд враховує висновки Верховного Суду від 05.03.2019, викладені у справі № 910/1389/18, згідно з якими акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Твердження Апелянта про необґрунтованість розрахунків 3% річних та інфляційних втрат здійснених Позивачем не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, правильність таких розрахунків не спростована Скаржником, докази в обґрунтування таких доводів не надані (власних конррозрахунків тощо).

Стосовно доводів скарги про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

У даній справі, як було правильно встановлено місцевим господарським судом, Відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, тяжкий майновий стан Відповідача, або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення ним зобов`язання, а тому суд не знайшов підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення відсотків річних.

Разом з тим, у силу приписів чинного законодавства України та усталеної судової практики недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів є факторами звичайного комерційного ризику та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Одночасно колегія суддів зазначає, що зменшення інфляційних нарахувань чинним законодавством не передбачено.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, суд не може за клопотанням Відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Таким чином доводи про наявність підстав для зменшення інфляційних втрат не мають під собою підґрунтя.

Щодо заяви Відповідача про відвід судді Зінченко Н.Г., з підстав, наведених в ухвалі суду від 27.02.2024 (т.2 а.с.15-17), колегія суддів апеляційного суду зазначає, що незгода сторони з прийнятим суддею процесуальним рішенням у ході розгляду справи не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи у силу приписів ч.4 ст.35 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2024р. у справі № 908/3461/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 06.02.2025

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя М.О. Дармін