Рішення
від 04.02.2025 по справі 904/3848/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 Справа № 904/3848/24за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідачі: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реділенс", м. Київ

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

прокурор: Міщук Н.П.;

від позивача: Паламарчук Є.П.;

від відповідача-1: Тер-Товмасян Ю.Г.;

від відповідача-2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Криворізька центральна окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Реділенс", в якому просить суд:

- усунути перешкоди, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс» повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К, шляхом знесення будівлі, площею 96, 7 кв. м;

- усунути перешкоди, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс» повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0, 0161 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е, шляхом знесення будівлі, площею 100, 5 кв. м;

- припинити право володіння ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 96, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2223724412110) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2223724412110;

- припинити право володіння ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 100, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2684405012060) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2684405012060;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 96, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2223724412110;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 100, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2684405012060;

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. вул. Федора Караманиць, 66-К;

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0,0 161 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. вул. Федора Караманиць, 66-Е.

Ухвалою суду від 05.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.10.2024.

18.09.2024 від Криворізької міської ради надійшли письмові пояснення.

02.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет ЛТД КР" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.10.2024 від Криворізької міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03.10.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет ЛТД КР" та Криворізької міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовити.

04.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" надійшов відзив на позовну заяву.

07.10.2024 від Криворізької міської ради надійшли додаткові письмові пояснення.

В судове засідання 07.10.2024 з`явився прокурор, представник позивача та представник відповідача-1.

Ухвалою суду від 07.10.2024 підготовче засідання відкладено до 05.11.2024.

09.10.2024 від Криворізької центральної окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

10.10.2024 від Криворізької міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15.10.2024 заяву Криворізької міської ради про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3848/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

24.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.10.2024 від Криворізької центральної окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3848/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання 05.11.2024 з`явився прокурор, представник позивача та представник відповідача-1.

Ухвалою суду від 05.11.2024 підготовче засідання відкладено до 03.12.2024.

02.12.2024 від Криворізької міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представників Криворізької міської ради в інших судових засіданнях.

В судове засідання 03.12.2024 з`явився прокурор та представник відповідача-1. Представник позивача та представник відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 03.12.2024 відкладено підготовче засідання до 19.12.2024.

19.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет ЛТД КР" надійшла заява про затвердження мирової угоди.

19.12.2024 від Криворізької міської ради надійшла заява про затвердження мирової угоди.

Ухвалою суду від 19.12.2024 відмовлено у клопотанні Громадської спілки "Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу" про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та Громадської спілки "Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу" (код ЄДРПОУ 45515644) на стороні позивача та відкладено засідання в межах розумного строку до 14.01.2025.

09.01.2025 від Криворізької міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.01.2025 заяву Криворізької міської ради про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3848/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

10.01.2025 від Криворізької центральної окружної прокуратури надійшли заперечення проти затвердження мирової угоди.

14.01.2025 від Криворізької міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розглянувши клопотання Криворізької міської ради від 14.01.2025, суд зазначає, що таке клопотання є безпідставним, у зв`язку з задоволенням клопотання Криворізької міської ради від 09.01.2025 про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3848/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду,

Ухвалою суду від 14.01.2025 відмовлено в затвердженні мирової угоди від 18.12.2024 між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР» у справі № 904/3848/24.

Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 04.02.2025.

В судове засідання 04.02.2025 з`явився прокурор, позивач та представник відповідача-1.

В ході судового засідання 04.02.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 04.02.2025 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція прокурора, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що ним встановлені факти самочинної забудови м. Кривого Рогу, безпідставної реєстрації права власності, безпідставної передачі в оренду земельних ділянок з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об?єкти нерухомого майна, чим порушено права територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на ній, дотримання законодавства у сфері забудови населених пунктів.

Зокрема, прокурор зазначав, що відповідачем-2 (ТОВ ВБФ «Рікі, ЛТД», яке змінило найменування на ТОВ «Реділенс») всупереч встановленої ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України процедури земельних торгів отримано у користування земельну ділянку площею 0, 0315 га під розміщення торгівельного павільйону площею 39, 7 кв.м, якого фактично не існувало, а в подальшому здійснило будівництво магазину площею 96, 7 кв.м за адресою м. Кривий Ріг вул. Ф.Караманиць, 66-К, та магазину площею 100,5 кв.м. за адресою м. Кривий Ріг вул. Ф.Караманиць, 66-Е на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, а тому відповідні об?єкти є нествореними в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, є самочинним будівництвом, що відповідно, виключає можливість реєстрації права власності на них, і відповідно, правомірність отримання земельної ділянки (кадастровий номер 1211000000:04:197:0058) під ними на праві оренди згідно договору від 22.12.2021 № 2021677 на підставі рішення Криворізької міської ради № 1036 від 14.12.2021.

Крім того, прокурор вказував, що відповідачем-2 на підставі договорів купівлі продажу від 09.01.2024 та від 17.01.2024 було відчужено спірні об?єкти нерухомого майна відповідачу-1 (ТОВ «Маркет ДТД КР»), який на підставі рішення Криворізької міської ради № 2824 від 29.05.2024 здійснив відповідний поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, за яким утворилось 2 земельні ділянки:

- 0, 0154 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0063), на якій розташований об?єкт нерухомого майна площею 96,7 кв.м. за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ф.Караманиць, 66-К;

- 0, 0161 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0064), на якій розташований об?єкт нерухомого майна площею 100, 5 кв.м за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ф.Караманиць, 66-Е.

В подальшому, пісдя розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, 18.06.2024 між Криворізькою міською радою та відповідачем-1 (ТОВ «Маркет ДТД КР») було укладено договори оренди земельних ділянок № 2024351 (щодо оренди земельної ділянки 0, 0154 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0063)) та № 2024352 (щодо оренди земельної ділянки 0, 0161 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0064)).

Також, прокурор вказує, що на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К та право оренди яке набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га за товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР», а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е та право оренди набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0, 0161 га за товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР», що є підставами для усунення перешкод, зобов?язання відповідачів повернути Криворізькій міській раді спірні земельні ділянки, припинення права володіння відповідача-1 на спірні об?єкти, з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на об?єкти нерухомого майна (будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К та будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е), та скасування державної реєстрації права оренди відповідача-1 на земельні ділянки шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про відсутність права із закриттям розділу та реєстраційних справ на відповідні об?єкти.

Також, прокурор наголошував на наявності підстав представництва інтересів держави в особі відповідної Криворізької міської ради, посилаючись на приписи ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, оскільки органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Криворізька міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кривого Рогу, суб?єкт уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кривого Рогу та зобов?язана здійснювати захист комунальних майнових прав. В свою чергу, звернення прокурора з відповідним позовом у даному випадку, є єдиним ефективним захистом порушених інтересів держави, враховуючи те, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб?єктом, що має процесуальну можливість відновлення права користування територіальною громадою земельною ділянкою.

Прокурор зазначав, що отримання відповідачами земельних ділянок за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під розміщення самочинно збудованого магазину порушує встановлений законодавством порядок набуття права користування земельними ділянками, нівелює рівність перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує до збільшення самочинного будівництва.

Позиція Криворізької міської ради щодо суті спору

Криворізька міська рада у письмових поясненнях наголошувала на тому, що:

- враховуючи той факт, що на теперішній час, земельні ділянки за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К, 66-Е перебувають в орендному користуванні, внаслідок чого міський бюджет регулярно отримує орендну плату у встановленому нормами законодавства розмірі, відсутність заперечень органу місцевого самоврядування стосовно існування вказаних договірних відносин вбачається відсутність підстав для звернення Криворізької центральної окружної прокуратури з даним позовом;

- відповідні рішення Криворізької міської ради стосовно спірних земельних ділянок є чинними та ніким не оспорювались;

- при передачі земельних ділянок в оренду було враховано приписи ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 375, 376 Цивільного кодексу України;

- здійснена державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проведена у відповідності до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 12, п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127;

- прокурором обрано неналежний спосіб захисту в частині зобов?язання відповідачів з повернення спірних земельних ділянок, а також і неефективний;

- як підставу задоволення позовних вимог прокурор вказував відсутність у рішенні виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 «Про оформлення права власності на об?єкти нерухомості» посилань на відповідний об?єкт нерухомості, що є помилковим, оскільки вказане рішення стосувалось загального врегулювання відповідних суспільних відносин, а не персональної адреси;

- відсутність реєстраційної справи у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР також не є прямим доказом того, що право власності на спірний торгівельний павільйон ніколи не виникало.

У додаткових письмових поясненнях, Криворізька міська рада наголошувала на тому, що нею за наслідками звернення до Управління з питань державної реєстрації, у отриманих поясненнях від 03.10.2024 № 7/9/977 отримано відомості про те, що для державної реєстрації права власності на об?єкт нерухомого майна площею 39, 7 кв.м по вул. Федора Караманиць, 66В (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2223724412110) заявником були подані: оригінал договору купівлі продажу № 2 від 21.11.1995, укладений відповідачем-2, на якому проставлено відмітку про державну реєстрацію власності у КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 12.12.1995 (запис у реєстровій книзі 387), довідку ДОР «Криворізьке БТІ» від 29.10.2020 № 37363-ю, відповідно право власності на нежилу будівлю зареєстровано 12.12.1995 в реєстровій книзі, сторінка 87, запис 387 за ТОВ ВБФ «Рікі, ЛТД» на підставі договору купівлі продажу № 6 від 21.11.1995, укладеного між ВТО № 1 та ТОВ ВБФ «Рікі, ЛТД»; технічний паспорт від 09.10.2020, із проставленням підпису та печатки Ткачова М.Г., і у поданих документах відомості про самочинно збудоване майно відсутні. Вказані документи відповідали переліку документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація, що визначений ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням виникнення таких прав до 01.01.2013. Також, в подальшому, державними реєстраторами також були внесені відповідні записи про реєстрацію права власності за відповідачами на спірні об?єкти нерухомості, так і речові права на спірні земельні ділянки, з урахуванням вимог наведеного закону.

Позиція відповідачів

Відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що:

- відповідачем-1 добросовісно набуто право власності на спірні об?єкти нерухомості за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К (площею 96,7 кв.м.), 66-Е (площею 100,5 кв.м.) на підставі договорів купівлі продажу від 17.01.2024 та від 19.01.2024, укладених з особою (відповідачем-2), яка мала належним чином зареєстроване право власності на вказані об?єкти нерухомості;

- відповідачем-1 у відповідності до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 36-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночано з проведенням державної реєстрації переходу права власності на об?єкти нерухомого майна проведено державну реєстрацію переходу до ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" права користування земельними ділянками для розміщення існуючих будівель;

- відсутні правові підстави для представництва інтересів держави прокурором;

- не дотримано обумовленого ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку вирішення питання, пов?язаного із знесенням самочинно збудованого об?єктів, як не доведено, що належні відповідачу-1 об?єкти нерухомого майна є самочинно збудованими;

- жодних доказів на підтвердження неправомірного набуття відповідачем-1 права власності на спірні нежитлові приміщення прокурором до матеріалів справи не надано, у зв?язку з чим і вимоги про припинення права відповідач-1 на спірні об?єкти нерухомості є безпідставними;

- відповідач-1, як власник нерухомого майна, має право на користування земельними ділянками площею 0,0154 га, кадастровий номер 1211000000:04:197:0063 (державна реєстрація права оренди від 19.06.2024 № 55590226, термін дії до 18.06.2029), на якій розташований об?єкт нерухомого майна площею 96,7 кв.м. за адресою м. Кривий Ріг вул. Ф.Караманиць, 66-К, та площею 0, 0161 га, кадастровий номер 1211000000:04:197:0064 (державна реєстрація права оренди від 19.06.2024 № 55589435, термін дії до 18.06.2029), на якій розташований об?єкт нерухомого майна площею 100, 5 кв.м. за адресою м. Кривий Ріг вул. Ф.Караманиць, 66-Е, а відповідно, зобов?язання знесення будівель та надання цих земельних ділянок у власність чи користування іншим особам призведе до порушення прав відповідача-1, обмежить та унеможливіть реалізацію належного відповідачу права на безперешкодне користування розміщеними на цій земельній ділянці об?єктами нерухомого майна, які належать йому на праві приватної власності;

- Криворізькою міською радою правомірно було надано відповідачу-2 в оренду земельну ділянку під вже збудоване нерухоме майно, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України;

- органами державного архітектурно будівельного контролю будь-яких порушень в діяльності відповідача-1 на спірних земельних ділянках виявлено не було, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не складались та відповідні приписи не виносились, в т.ч. за зверненням органів прокуратури;

- в матеріалах справи наявний лист відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю за вих. № 12/26-19/235 від 11.07.2024, в якому зазначено, що оскільки зазначене замовником цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами, зокрема 1211000000:04:197:0058, (03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), підтверджене відомостями з Державного земельного кадастру, а також містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об?єкта будівництва, виданими департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому КМР, відповідає намірам забудови, а тому підстави вважати об?єкт самочинним будівництвом, а також звертатись до суду із позовом про скасування реєстрації декларації відсутні;

- доводи прокурора про самочинне будівництво відповідачем-2 на земельній ділянці не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні законні підстави для визнання незаконним та касування рішень державного реєстратора, як відсутні підстави для зобов?язання відпоідача-1 повернути утворені земельні ділянки позивачу;

- прокурором не доведено порушення прав Криворізької міської ради, як власника земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові будівлі, що належать на даний час відповідачу-1, відсутні підстави для задоволення вимог прокурора в частині зобов?язання відповідача-1 усунути перешкоди позивачу у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у приданий до використання стан шляхом знесення об?єктів самочинного будівництва, а припинення володіння відповідачем-1 нерухомим майном, шляхом внесення до державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об?єкти нерухомого майна;

- стосовно наданих прокурором доказів, відповідач вказував на їх невідповідність ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реділенс" відзив на позов не подав.

Короткий змст відповіді на відзив

Керівником Криворізької центральної окружної прокуратури надано відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР", в якому прокурор заперечував проти доводів відповідача-1, вказуючи про те, що:

- прокурором встановлено факти самочинної забудови м.Кривого Року, безпідставної реєстрації права власності, безпідставної реєстрації передачі в оренду земельних ділянок з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об?єкти майна, чим порушено право територіальної громади на дотримання законного порядку користування, розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на ній, дотримання законодавства у сфері населених пунктів;

- особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України). Самочинно побудоване нерухоме майно не є об?єктом права власності, а тому є виключеним з цивільного обороту, як нерухома річ згідно з нормами ст. ст. 178, 367 ЦК України, що є підставами для усунення перешкод, зобов?язання відповідача-1 та відповдіача-2 повернути Криворізькій міській раді спірні земельні ділянки, шляхом знесення будівель, які на ній розташовані;

- прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а обраний прокурором спосіб захисту відповідає вимогам закону та є ефективним;

- прокурор наголошує на нікчемності договорів оренди земельних ділянок, укладених поза процедурою земельних торгів під розміщення самочинно збудованого майна, та на їх суперечності ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв?язку з чим відповідні правочини не породжують юридичних наслідків, тобто не встановлюють набуття/зміну/встановлення, припинення прав для відповідних осіб;

- реєстрація права власності на спірне майно в Криворізькому БТІ не підтверджується жодними документами;

- спірна будівля була збудована у 2021 році, що підтверджується відповідними джерелами інформації.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 «Про оформлення права власності на об?єкти нерухомості», у зв?язку з введенням в дію Закону України «Про власність» зобов?язано всіх власників нерухомості оформити право власності на об?єкти нерухомості в Криворізькому БТІ.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, оформленою довідкою № 391834102 від 21.08.2024, яка додана прокурором до позову, Державним реєстратором Виконкому Криворізької міської ради Поліщук С.В. 12.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 21.11.1995 вперше зареєстровано право власності на збудований торгівельний павільйон за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, (колишня назва - Ватутіна), 66В.

Підставою для проведення реєстраційних дій вказано договір купівлі-продажу №2 від 21.11.1995 між ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД», як покупцем, та ВТО № 1, як продавцем, згідно з наявною у справі копією якого, визначено, що згідно з договором оренди з правом викупу від 25.11.1993, викуп здійснюється шляхом внесення орендарем орендодавцю всієї належної орендної плати з вартості переданого в оренду майна, а також шляхом відшкодування вартості орендованого майна, яке складається з нежилого приміщення (торгового павільйона) площею 39,7 кв.м., що розташовано по вул. Ватутіна, 66В.

Також, у договорі купівлі-продажу № 2 від 21.11.1995 зазначено, що майно належить продавцю на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 та зареєстровано у Криворізькому міському бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі 2-Н-37-387, а також на договорі здійснено посвідчувальний напис від 12.12.1995 про його реєстрацію в Криворізькому міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності, про що внесено записи і у книгу 2-Н (87, запис 387). Відповідний посвідчувальний напис посвідчено підписом Начальника Криворізького міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності, а також печаткою бюро.

13.09.2021 на замовлення ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» було виготовлено Технічний паспорт (реєстраційний номер № ТІ01:2445-1241-2598-4661) щодо технічної інвентаризації громадського будинку за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, Криворізька територіальна громада, м.Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 66В.

14.12.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду», затверджено заявникам проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за обумовленим цільовим призначенням, згідно з додатками, і зокрема, згідно додатку № 1, ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД»:

- погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058 площею 0,0315 га по вул. Ватутіна, 66В;

- категорія земель, цільове призначення та вид використання : землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А);

- підстава для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, правоустановлюючі документи на нерухоме майно: рішення міської ради від 29.09.2021 № 820 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючими забудовами»; правоустановлюючий документ на нерухоме майно:, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.11.2020 за № 39225781.

22.12.2021 між Криворізькою міською радою, як орендодавцем, та ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 2021677, згідно умов якого:

- орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради від 14.12.2021 № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки і надання їх в оренду» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А), з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, яка розташована на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу (п. 1);

- в оренду передається земельна ділянка площею 0,0315 га (п. 2);

- на земельній ділянці розташовані об?єкти нерухомого майна : нежитлова будівля згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.11.2020 № 39225781, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2223724412110, а також інші об?єкти інфраструктури інженерні мережі (п. 3);

- земельна ділянка передається в оренду для для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А) (п. 14);

- цільове призначення земельної ділянки : для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) (п. 15).

Також, в матеріалах справи наявні:

- Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 13.09.2021, згідно якого ФОП Мільченко О.Н. проведено технічну інвентаризацію існуючої нежитлової будівлі площею 96,7 кв.м, яка розташована на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого рогу

- Декларація про готовність до експлуатації об?єкта з незначними наслідками від 21.09.2023 № 631, згідно якої об?єкт: магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, Криворізька територіальна громада, м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, будинок 66-В, закінчено реконструкцією; також містяться відомості про оренду земельної ділянки площею 0, 0315 га, з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, яка розташована на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу, на підставі договору оренди від 22.12.2021 № 2021677, а також про належність об?єкта нерухомості ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД»;

- Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 21.09.2023, згідно якого магазин продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 97,6 кв.м, за номером будівлі 66-К, якому присвоєно адресу: Дніпропетровська обл., Криворізький район, Криворізька територіальна громада, м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, визнано таким, що закінчений будівництвом та готовим до експлуатації;

- містобудівні умови та обмеження MU01:1344-3232-6903-5129, видані Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, зареєстровані за № 57 від 25.03.2022 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, якими зареєстровано та затверджено нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів на земельній ділянці з місцем розташування: вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу, а також внесено (1) відомості щодо земельної ділянки: рішення № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду» від 14.12.2021; (2) відомості про існуючий об?єкт нерухомого майна: нежитлова будівля (торівельний павільйон) на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу; (3) підстава набуття права власності: договір купівлі продажу № 2 від 21.11.1995; (4) відомості про технічну інвентаризацію згідно технічного паспорту від 14.09.2021 та від 13.09.2021; (5) щодо сооби ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД»;

- містобудівні умови та обмеження MU01:9694-0740-6027-6887, видані Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, зареєстровані за № 84 від 30/05/2023 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, якими зареєстровано та затверджено реконструкцію магазину продовольчих та непродовольчих товарів на земельній ділянці з місцем розташування : м.Кривий Ріг, вулиця Караманиць Федора, 66в, а також внесено відомості щодо земельної ділянки: рішення № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду» від 14.12.2021;

- Повідомлення про початок виконання будівельних робіт ДП051221028934, видане відділом з питань державного архітектурно будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД», зареєстроване за № 1 від 31.10.2022 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, яким зареєстровано нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів на земельній ділянці з місцем розташування: вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу;

- Декларацію про готовність до експлуатації об?єкта з незначними наслідками ДП 101221215357 від 22.12.2022, видану ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» щодо нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів на земельній ділянці з місцем розташування: вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу;

- технічний паспорт на громадський будинок 66Е по вул. Федора Караманиць, у м.Кривий Ріг, виготовлений 17.01.2023 за замовлення ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД»;

- Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.01.2021, згідно якого КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної рали проведено технічну інвентаризацію існуючої нежитлової будівлі площею 110,5 кв.м., яка розташована на вул. Ватутіна, 66Е м.Кривого Рогу;

- Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 03.01.2023, згідно якого громадському будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 100,5 кв.м., присвоєно адресу : 66-Е в м.Кривий Ріг; підстава: рішення Покровської районної в місті ради від 03.01.2023 № 1 «Про присвоєння адреси об?єкту нерухомого майна».

- 23.01.2023 за ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» було зареєстровано право власності на магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 100, 5 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2684405012060) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ДШ01221215357, Документу щодо присвоєння поштової адреси, серія та номер: АК01:8127-3548-4212-1652;

- на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ДП101230911308, Документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: АК01:4952-6543-3347-8429 від 10.11.2023 за ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К, площею 96, 7 кв. м;

19.10.2023 виконавчим комітетом Покровської районної в місті ради прийнято рішення № 763 «Про коригування адреси об?єкта, що будується», яким кориговано адресу об?єкта, що будується (на підставі проектної документації), зокрема згідно додатку визначено наступні характеристики:

- назва об?єкта: магазин продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 97, 6 кв.м.;

- існуюча поштова адреса: Дніпропетровська обл., Криворізький район, Криворізька територіальна громада, м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, будинок 66-В;

- змінена поштова адреса: Дніпропетровська обл., Криворізький район, Криворізька територіальна громада, м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, будинок 66-Г;

- власник: ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД».

Відомості про зміну адреси були внесені в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва 10.11.2023, про що наявний відповідний витяг.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2024 ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» продало ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 96, 7 кв. м за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2024 ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» продало ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 100, 5 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е.

Як наголошував прокурор у позові, ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» вирішено здійснити поділ земельної ділянки 1211000000:04:197:0058 площею 0, 0315 га, внаслідок чого рішенням Криворізької міської ради № 2824 від 29.05.2024 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в Покровському районі, припинення права її оренди, реєстрацію права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки та надання їх в оренду» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 1211000000:04:197:0058 площею 0, 0315 га.

В свою чергу, сторонами спору не заперечувалось, що в результаті поділу утворилися земельні ділянки площами:

- 0,0154 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0063), на якій розташований об`єкт нерухомого майна на вул. Федора Караманиць, 66-К, у м.Кривий Ріг;

- 0,0161 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0064), на якій розташований об`єкт нерухомого майна на вул. Федора Караманиць, 66-Е, у м.Кривий Ріг.

18.06.2024 між Криворізькою міською радою та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 28.12.2021 №46064014) №42024024, згідно з якою розірвано договір оренди від 28.12.2021, згідно з яким передано в оренду земельну ділянку 1211000000:04:197:0058.

Між Криворізькою міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 2024351 від 18.06.2024, відповідно до якого ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063, площею 0, 0154 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66К.

Між Криворізькою міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки №2024352 від 18.06.2024, відповідно до якого ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0 ,0161 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2024 та 07.06.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» (код ЄДРПОУ 19435509), а саме змінено: найменування (з ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» на ТОВ «Реділенс»), місце знаходження (з міста Кривого Рогу на місто Київ), керівника, склад засновників, інформації для здійснення зв`язку, видів економічної діяльності, кінцевого бенефіціарного власника, проте, зміна коду ЄДРПОУ не відбулась: ТОВ «Реділенс» має ідентифікаційний код юридичної особи 19435509, тобто такий самий, який мало ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» до внесення змін, тобто фактично відбулось внесення змін до відомостей про юридичну особу, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Прокурором до матеріалів позову також долучено:

- Лист КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради» № 675 від 17.07.2024, в якому повідомлено прокурора на його запит № 59-6353ВИХ-24 від 05.07.2024, про те, що зокрема реєстраційна книга 2-Н Криворізького міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності була передана адвокату Артеменку С.Ю. на підставі договору про надання послуг від 28.12.2021 для переведення в електронну форму інформації (реєстраційних книг), яка ним не була повернута, про що зокрема, за фактом втрати подано до ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення вих № 267 від 09.03.2023; до вказаної відповіді також були долучені підтверджуючі документи;

- фотофіксацію з матеріалів кримінальної справи № 42021042070000019;

- протокол огляду з матеріалів кримінальної справи № 42021042070000019 від 14.04.2021;

- технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними будівлями) та спорудами, а саме: нежитлове приміщення за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць (раніше - Ватутіна), 66В від 09.10.2020, виконаний за вказаними у ньому відомостями ФОП Ткачовим М.Г.;

- лист-відповідь ФОП Ткачова М.Г. № 005/06-24 від 05.06.2024, яким повідомлено Дніпропетровську обласну прокуратуру про те, що ним не проводилось технічної інвентаризації та не виконувався технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними будівлями) та спорудами, а саме: нежитлове приміщення за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць (раніше - Ватутіна), 66В від 09.10.2020;

- лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 04.06.2024 № 1855-4-04.01.02-2024, яким Криворізькій центральній окружній прокуратурі надано інформацію та матеріали щодо космічного знімання: інформаційна довідка, тематичну карту, фрагменти знімків;

- лист № 3801/05/18-24 від 18.07.2024 Державної інспекції містобудування та архітектури України, у якому повідомлено, що інформації та документації в паперовій формі станом на дату надання відповіді за параметрами пошуку, зазначеними у запиті, в розпорядженні ДІАМ не виявлено;

- лист виконкому Криворізької міської ради (архівний відділ) на № 59-3154ВИХ-24 від 01.04.2024, в якому повідомлено, що в документах архівних фондів «виконком Криворізької міської Ради народних депутаів» за 1977-2000 роки та «Виконком Жовтневої районної ради народних депутатів» за 1975-2000 роки рішення про присвоєння об?єктам нерухомого майна поштових адрес: вул. Ватутіна (Федора Караманиць), 66В відсутнє;

- лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області ДПС України від 12.07.2024, згідно якого ТОВ «Реділенс» звітує по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлові приміщення за адресами: м.Кривий Ріг, вул. Ф.Караманиць, 66Е та 66-К; податкові зобов?язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та по орендній платі за землю з юридичних осіб, ТОВ «Реділенс» за 2021 -2024 роки задекларовано та сплачено у повному обсязі.

Прокурор у позові вказує, що станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К та право оренди яке набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР», а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е та право оренди набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0,0161 га за товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР», що є підставами для усунення перешкод, зобов?язання відповідачів повернути Криворізькій міській раді спірні земельні ділянки, припинення права володіння відповідача-1 на спірні об?єкти, з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на об?єкти нерухомого майна (будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К та будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е), та скасування державної реєстрації права оренди відповідача-1 на земельні ділянки шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про відсутність права із закриттям розділу та реєстраційних справ на відповідні об?єкти.

Узагальнено, прокурор посилався на наступне в обгрунтування позову:

- Листом № 2853/05/18-24 від 29.05.2024 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що у неї відсутня документація у паперовому вигляді;

- Листами № 2853/05/18-24 від 29.05.2024, № 3801/05/18-24 від 18.07.2024 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що у неї відсутня документація у паперовому вигляді.

- під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023042080000094 від 23.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України встановлено, що станом на 14.04.2021 відсутнє нерухоме майно на земельній ділянці 1211000000:04:197:0058, що підтверджується протоколом огляду від 14.04.2021;

- Національний центр управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України листом від 04.06.2024 № 1855-4-04.01.02-2024 надало зйомки спірної земельної ділянки за вказаною адресою. Згідно з наданою космічною зйомкою станом на 19.08.2003, 05.07.2019, 21.02.2021 спірна земельна ділянка є вільною від забудови;

- вперше, на вказаній космічній зйомці нерухоме майно з`являється на спірній земельній ділянці 04.10.2021;

- Листом Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 04.06.2024 № 1853-4-01.04.02-2024, протоколом огляду від 14.04.2021 підтверджуються обставини того, що спірного торгового павільйону до 04.10.2021 не існувало, в тому числі не існувало його на момент первинної державної реєстрації права власності на нього за ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» (12.11.2021), та не існувало його на момент датування копії договору купівлі-продажу № 2 від 21.11.1995;

- у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР відсутня реєстраційна справа на вказаний об`єкт нерухомості та реєстраційна книга, в якій містяться запис про реєстрацію права власності на нього, з огляду на що відсутні докази проведення державної реєстрації права власності за ВТО № 1 на спірне нерухоме майно до 1995 року;

- листом № 3801/05/18-24 від 18.07.2024 Державна інспекція містобудування та архітектури України повідомила, що інформації та документації в паперовій формі станом на дату надання відповіді за параметрами пошуку, зазначеними у запиті, в розпорядженні ДІАМ не виявлено;

- листом № 12/26-19/235 від 11.07.2023 Відділ архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради повідомив, що документи про введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна, окрім документів про нове будівництво у 2021 році, до Відділу не передавалися;

- згідно з даними, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для первинної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості було надано, зокрема, технічний паспорт від 09.10.2020 виконаний ФОП Ткачовим М.Г.;

- ФОП Ткачов М.Г. листом від 05.06.2024 повідомив, що ним технічна інвентаризація не проводилася, технічний паспорт від 09.10.2020 не виконував;

- право власності на спірний торговий павільйон ніколи не виникало, оскільки рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 не містить відомостей про зазначений об`єкт нерухомого майна. Крім цього, не підтверджено реєстрацію права власності на торговий павільйон за ВТО № 1, оскільки відсутня реєстраційна справа у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР та оригінал реєстраційної книги. Листом Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 04.06.2024, протоколом огляду від 14.04.2021 підтверджується відсутність існування торгового павільйону до 04.10.2021;

- рішенням Криворізької міської ради № 1036 від 14.12.2021 без проведення земельних торгів у порушення ст. 134, 135 ЗК України затверджено проект землеустрою щодо відведення у користування ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058 площею 0, 0315 га для розміщення існуючої будівлі торгівельного павільйону площею 39, 7 кв. м;

- в рамках кримінального провадження № 42023042080000094 отримано матеріали іншого кримінального провадження, зокрема, протокол огляду від 14.04.2021, яким зафіксовано відсутність нерухомого майна на земельній ділянці 1211000000:04:197:0058 станом на 14.04.2021;

- ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» передано земельну ділянку вільну від забудови без проведення земельних торгів в порушення ст. 134 ЗК України;

- ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» проведено реконструкцію вказаного торговельного павільйону в результаті чого збільшено площу нерухомого майна з 39, 7 кв. м до 96, 7 кв. м на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) від 21.09.2023;

- після проведення реконструкції вказаної будівлі її адресу було змінено з «м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66В» на «м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К» згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер АКО 1:4952-6543-3347-8429 та рішення Покровської районної у місті ради № 763 від 19.10.2021;

- на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ДП101230911308, Документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: АК01:4952-6543-3347-8429 від 10.11.2023 за ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К площею 96,7 кв. м;

- не зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058 площею 0 ,0315 га відводилася під розміщення нежитлової будівлі площею 39, 7 кв. м, а не будівництва, ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» 03.11.2022 розпочало нове будівництво нежитлової будівлі на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, в результаті чого, 22.12.2022 було введено в експлуатацію магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 100, 5 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е;

- 23.01.2023 за ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» було зареєстровано право власності на магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 100, 5 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2684405012060) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ДШ01221215357, Документу щодо присвоєння поштової адреси, серія та номер: АК01:8127-3548-4212-1652;

- ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» здійснило самочинне будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів площею 100, 5 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е на земельній ділянці не відведеній для цієї мети;

- на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2024 ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» продало ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 96, 7 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К;

- на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2024 ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» продало ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 100,5 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е;

- ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» вирішено здійснити поділ земельної ділянки 1211000000:04:197:0058 площею 0, 0315 га. Рішенням Криворізької міської ради № 2824 від 29.05.2024 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в Покровському районі, припинення права її оренди, реєстрацію права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки та надання їх в оренду» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 1211000000:04:197:0058 площею 0, 0315 га;

- в результаті поділу утворилися земельні ділянки площами: 0, 0154 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0063), на якій розташований об`єкт нерухомого майна на вул. Федора Караманиць, 66-К; 0,0161 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0064), на якій розташований об`єкт нерухомого майна на вул. Федора Караманиць, 66-Е;

- 18.06.2024 між Криворізькою міською радою та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 28.12.2021 № 46064014) № 42024024, згідно з якою розірвано договір оренди від 28.12.2021, згідно з яким передано в оренду земельну ділянку 1211000000:04:197:0058;

- між Криворізькою міською радою та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" укладено договір оренди земельної ділянки № 2024351 від 18.06.2024, відповідно до якого ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66К;

- також між Криворізькою міською радою та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" укладено договір оренди земельної ділянки № 2024352 від 18.06.2024, відповідно до якого ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0, 0161 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е;

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2024 та 07.06.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» (код ЄДРПОУ 19435509), а саме змінено: найменування (з ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» на ТОВ «Реділенс»), місце знаходження (з міста Кривого Рогу на місто Київ), керівника, склад засновників, інформації для здійснення зв`язку, видів економічної діяльності, кінцевого бенефіціарного власника; разом з тим зміна коду ЄДРПОУ не відбулась: ТОВ «Реділенс» має ідентифікаційний код юридичної особи 19435509, тобто такий самий, який мало ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» до внесення змін, тобто фактично відбулось внесення змін до відомостей про юридичну особу, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

- на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66К та право оренди яке набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га за товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР», а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66Е та право оренди яке набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0,0161 га за товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЛТД КР».

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо підстав представництва прокурором держави в особі визначеного ним позивача у суді, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Отже відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з розглядуваним позовом до суду прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки є комунальною власністю територіальної громади міста Кривого Року, представництво якої здійснює Криворізька міська рада, а розташоване на них стверджуване самочинне будівництво також порушує права територіальної громади у спірних правовідносинах.

За ст. 12 Земельного кодексу України, саме до повноважень Криворізької міської ради у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, при вирішенні земельних питань, Криворізька міська рада, її виконавчі органи та посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Криворізька територіальна громада, як власник спірної земельної ділянки, делегує Криворізькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Прокурор вказував, обгрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Криворізька міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кривого Рогу, суб?єкт уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кривого Рогу та зобов?язана здійснювати захист комунальних майнових прав. В свою чергу, звернення прокурора з відповідним позовом у даному випадку, є єдиним ефективним захистом порушених інтересів держави, враховуючи те, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб?єктом, що має процесуальну можливість відновлення права користування територіальною громадою земельною ділянкою.

Отже, прокурор у цій справі обґрунтовував наявність інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для їх представництва, необхідність виконання вимог статей 23 Закону України Про прокуратуру, статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у суді у розглядуваних правовідносинах, адже визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 у пункті 55 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин статті 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У пункті 56 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.

Також, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначено наступне:

- п. 74: Частини третя та четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

- п. 75. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

- п. 76. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

- п. 77. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Так, матеріалами справи підтверджується, що листом від 20.08.2024 № 59-7667ВИХ-24 Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області повідомила Криворізьку міську раду в особі в.о. голови Ю. Вілкула про те, що Криворізькою центральною окружною прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прийнято рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ «Маркет ЛТД КР», ТОВ «Реділенс» про зобов?язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками з кадастровими номерами 1211000000:04:197:0063 та 1211000000:04:197:0064, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель та споруд, скасування права оренди на земельну ділянку, припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К та 66-Е. Указана інформація повідомлена для реалізації вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що доводи відповідача-1 стосовно неналежності представництва прокурором інтересів держави в інтересах Криворізької міської ради є необгрунтованими.

Проте, дослідження належного складу учасників, і оцінка в цьому контексті правових підстав заявлених прокурором вимог підлягають оцінці з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та перевірки їх доказами, у зв?язку з чим суд інстанції дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як баланс вірогідностей.

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 звернула увагу, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 висновувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 Цивільного кодексу України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо (п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами другою та третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд враховує, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", а тому правовий режим самочинного будівництва пов`язаний із відносинами власності на землю.

Відповідно до статей 316, 317 та 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Ч. 1 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частина 4 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, оформленою довідкою № 391834102 від 21.08.2024, яка додана прокурором до позову, Державним реєстратором Виконкому Криворізької міської ради Поліщук С.В. 12.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ ВБФ «РІКІ,ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу №2 від 21.11.1995 вперше зареєстровано право власності на збудований торгівельний павільйон за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, (колишня назва - Ватутіна), 66В.

Отже, відповідне право власності на об?єкт нерухомості площею 39, 7 кв.м, що розташовано по вул. Ватутіна, 66В у м.Кривий Ріг виникло у відповідача-2 (ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД») до 01.01.2013, а отже, в силу частини 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідні речові права відповідача-2 є дійсними, і на момент їх виникнення на підставі вказаного правочину купівлі-продажу №2 від 21.11.1995, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, про що на відповідному примірнику договору вчинено посвідчувальний напис від 12.12.1995 з відповідними реквізитами, який посвідчено підписом Начальника Криворізького міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності, а також печаткою бюро.

Доводи прокурора у позові про те, що рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 не містить відомостей про зазначений об`єкт нерухомого майна, а також про те, що не підтверджено реєстрацію права власності на торговий павільйон за ВТО № 1, оскільки відсутня реєстраційна справа у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР та оригінал реєстраційної книги судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки вказане рішення стосувалось загального врегулювання відповідних суспільних відносин, а не персональної адреси, а відсутність реєстраційної справи спричинена діями самого органу (КП «Криворізьке РБТІ» ДОР), докази чого наявні в матеріалах справи. В свою чергу, суд враховує, що внутрішня діяльність органу стосовно збереження відповідної документації (зокрема, реєстраційних книг) та її внутрішній обіг - не можуть впливати на відповідні права власності, які на підставі чинного цивільно-правового договору набуті особою, і яка жодним чином не впливає на відповідний внутрішній документообіг установи та не може нести за це відповідальність у вигляді наслідків, спричинених відсутністю у органу певної документації, яка ним втрачена та/або загублена.

Крім того, 25.10.2024 від Криворізької центральної окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, прокурор долучив до матеріалів справи протокол допиту свідка від 10.10.2024 директора ВТО № 1 ОСОБА_1 , який складено в рамках кримінального провадження, і в якому вказаною особою повідомлено про відсутність майна у підприємства за межами відповідного району, і договори купівлі продажу від 21.11.1995 вона не підписувала.

Суд, вказаний доказ визнає таким, що не відповідає приписам ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідні повідомлені свідком обставини не спростовують наявні у справі докази стосовно наявності відповідного договору купівлі-продажу № 2 від 21.11.1995, так і факту його укладення. При цьому, наявна в матеріалах справи копія вказаного договору містить відомості, що його підписано зі сторони ВТО № 1 вказаною особою, підпис якої посвідчено відповідною печаткою. Також, ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України визначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується в сукупності більш вірогідними доказами та обставина, що ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» (яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «Реділенс») набуто у встановленому законом порядку нежиле приміщення (торгового павільйона) площею 39, 7 кв.м, що розташовано по вул. Ватутіна, 66В, та проведено його державну реєстрацію Державним реєстратором Виконкому Криворізької міської ради Поліщук С.В. 12.11.2020, на підставі цивільно правового договору, презумпція чинності якого не спростована прокурором належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Частинами 1 , 2 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Ч. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України, у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням прав власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право а земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи No R (80) 2, прийнятим Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді визначено: дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли орган може обирати з кілько юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.

Отже, дискреція є одним із передбачених законом засобів здійснення влади, оскільки закон, уповноважуючи владних суб`єктів на виконання відповідних функцій і завдань, закріплюючи ту чи іншу форму такої діяльності, надає їм певний ступінь свободи розсуду оцінювати ситуації, здійснювати правомірний вибір між декількома варіантами рішень (дій), у межах компетенції органу чи особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування в межах Закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучено із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, а також гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та Законами України, ніхто не може зобов`язати колегіальний орган місцевого самоврядування, прийняти будь-яке наперед визначене рішення, а суд може лише зобов`язати орган місцевого самоврядування розглянути у встановленому порядку звернення.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вони прямо пов`язують надання органом місцевого самоврядування в межах визначеної законом дискреції земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, відповідач-1, набувши право власності на об?єкт нерухомого майна, та здійснивши відповідну державну реєстрацію такого права, в порядку ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України набув права оформити у користування відповідну земельну ділянку, вчинив обумовлені законом дії щодо розроблення технічної документації на таку ділянку та правомірно отримав на підставі відповідного рішення Криворізької міської ради № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду» від 14.12.2021 спірну земельну ділянку в оренду, уклавши договір оренди від 22.12.2021 № 2021677.

При цьому, укладаючи договір оренди від 22.12.2021 № 2021677, пунктами 1, 3, 14, 15 договору сторони обумовили , що в оренду передається земельна ділянка житлової та громадської забудови за цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А), з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, яка розташована на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу, і в договорі чітко узгоджено, шо земельна ділянка передається в оренду для для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А), а також і для будівництва.

Суд враховує, що на спірній земельній ділянці було розташовано саме об?єкт - нежитлова будівля (торгівельний павільйон А), і спірну земельну ділянку передано для розміщення відповідної будівлі, і для будівництва нової, а отже, доводи прокурора стосовно неіснування такої на момент прийняття відповідного рішення та укладення відповідного договору спростовуються більш вірогідними доказами саме наявності такої на відповідній земельній ділянці.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній нежитлових приміщень, зміст якого розкривається зокрема у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, особа яка законно набула у власність будинок, споруду має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинками і спорудами.

Відповідно до зазначених норм, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Таким чином, оскільки відповідач-1 був власником нерухомого майна на спірній земельній ділянці, відтак доводи прокурора в частині неможливості відведення земельної ділянки без проведення земельних торгів - є необгрунтованими та спростовуються в сукупності наявними у справі доказами.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Криворізькою міською радою, в межах визначених законом повноважень, було прийняте вищенаведене рішення, затверджено технічну документацію із землеустрою, з врахуванням відомостей як поданої технічної документації, так і приписів ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та передано в оренду земельну ділянку, відведену саме для цієї мети.

Також, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» було отримано:

- містобудівні умови та обмеження MU01:1344-3232-6903-5129, видані Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, зареєстровані за № 57 від 25.03.2022 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, якими зареєстровано нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів на земельній ділянці з місцем розташування: вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу, а також внесено (1) відомості щодо земельної ділянки: рішення № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду» від 14.12.2021; (2) відомості про існуючий об?єкт нерухомого майна: нежитлова будівля (торівельний павільйон) на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу; (3) підстава набуття права власності: договір купівлі продажу № 2 від 21.11.1995; (4) відомості про технічну інвентаризацію згідно технічного паспорту від 14.09.2021 та від 13.09.2021;

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момет видачі відповідних містобудівних умов та обмежень) визначено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Частиною 1 ст. 26-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момет видачі відповідних містобудівних умов та обмежень) визначено, що документи для отримання адміністративних та інших визначених цим Законом послуг у сфері будівництва подаються до суб`єкта надання відповідної послуги за вибором заявника (якщо інше не визначено цим Законом):

1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є суб`єкт звернення та суб`єкт надання відповідної послуги;

2) у паперовій формі особисто заявником (у тому числі через центри надання адміністративних послуг) або поштовим відправленням з описом вкладення.

В свою чергу, матеріали справи містять належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» було подано відповідні документи в електронній формі, що узгоджується з приписами ст. ст. 26-1, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент видачі відповідних містобудівних умов та обмежень), у зв?язку з чим доводи прокурора про нікчемність отриманих містобудівних умов та обмежень MU01:9694-0740-6027-6887 та MU01:1344-3232-6903-5129, як і доводи стосовно відсутності поданих на їх отримання документів у паперовій формі - є необгрунтованими та безпідставними, а відтак, відхиляються судом.

Отже, наявними у справі доказами в сукупності підтверджується, що відповідачем-2 (ТОВ ВБФ «Рікі, ЛТД», яке змінило найменування на ТОВ «Реділенс») в подальшому здійснило реконструкцію магазину площею 96, 7 кв.м за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ф.Караманиць, 66-К, та будівництво магазину площею 100, 5 кв.м за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ф.Караманиць, 66-Е (окремі адреси яким присвоєно згідно з рішенням виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 19.10.2023 № 763 «Про коригування адреси об?єкта, що будується», з урахуванням Декларації про готовність до експлуатації об?єкта з незначними наслідками від 21.09.2023 № 631 та Декларації про готовність до експлуатації об?єкта з незначними наслідками ДП 101221215357 від 22.12.2022), на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, відведеній саме для цієї мети, а тому відповідні об?єкти є створеними в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, і відповідно, не є самочинним будівництвом в розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, що відповідно, на які обгрунтовано було здійснено реєстрацію права власності на них, про що внесено відомості у державний реєстр об?єктів нерухомого майна.

З огляду на викладене, доводи прокурора в цій частині визнаються судом необгрунтованими, такими, що не були доведені в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються більш вірогідними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують правомірність створення відповідачем-1 спірних об?єктів нерухомого майна в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети та отримана у відповідності до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-2 набувши у власність як спірні об?єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі продажу від 17.01.2024 та від 09.01.2024, та здійснивши відповідне оформлення земельних ділянок на підставі договорів оренди земельних ділянок № 2024351 від 18.06.2024 та № 2024352 від 18.06.2024, набув у визначеному законом порядку як право власності на спірні об?єкти нерухомого майна, так і право користування відповідними земельними ділянками 0,0154 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0063), на якій розташований об?єкт нерухомого майна площею 96, 7 кв.м за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ф.Караманиць, 66-К, та 0, 0161 га (кадастровий номер 1211000000:04:197:0064), на якій розташований об?єкт нерухомого майна площею 100, 5 кв.м. за адресою м. Кривий Ріг вул. Ф.Караманиць, 66-Е, у зв?язку з чим вимоги прокурора в частині усунення перешкод у користуванні відповідними земельними ділянками шляхом повернення таких та знесення відповідних об?єктів нерухомого майна, з припиненням права володіння відповідача-1 на спірні об?єкти нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на об?єкти нерухомого майна, скасування державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

До того ж, суд враховує, що відповідні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні відповідними земельними ділянками шляхом повернення таких та знесення відповідних об?єктів нерухомого майна, заявлені прокурором і до відповідача-2, який на даний час не є ні власником спірних об?єктів нерухомого майна, ні користувачем спірних земельних ділянок, а тому у позові в цій частині до відповідача-2 слід відмовити додатково і з цієї підстави.

Також, доводи прокурора у позові стосовно нікчемності договорів оренди земельних ділянок, укладених поза процедурою земельних торгів під розміщення самочинно збудованого майна, та на їх суперечності ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв?язку з чим відповідні правочини не породжують юридичних наслідків, тобто не встановлюють набуття/зміну/встановлення, припинення прав для відповідних осіб судом відхиляються як необгрунтовані та безпідставні, з огляду на наступне.

Положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України) тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, порушує публічний порядок і є нікчемним.

Суд зауважує, що нікчемність договору має місце у випадках, коли правочин з моменту його укладення суперечить імперативним нормам законодавства або порушує публічний порядок. Це, зокрема, обумовлено порушенням конкурентних засад при передачі земельної ділянки, як передбачено статтями 134 та 135 ЗК України, що робить договір недійсним без потреби у його додатковому судовому підтвердженні.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

З урахуванням наведених положень закону, а також враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що (1) Криворізька міська рада, діючи на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, з урахуванням наділеної законом дискрецією щодо вирішення питань стосовно надання земельних ділянок комунальної власності у користування, прийняла відповідні рішення Криворізької міської ради від 14.12.2021 № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду» (цільове призначення та вид використання : землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А)) та №2824 від 29.05.2024 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в Покровському районі, припинення права її оренди, реєстрацію права комунальної власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки та надання їх в оренду» , на підставі яких в подальшому хронологічно укладено з відповідачем-1, і відповідачем-2 відповідні договори оренди земельних ділянок (цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07)).

В свою чергу, враховуючи (2) підтверджену матеріалами справи правомірність створення відповідачем-1 спірних об?єктів нерухомого майна в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети та отримана у відповідності до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та (3) відсутність доказів неправомірності вказаних вище актів, (4) недоведеність прокурором під час розгляду справи належними та допустимими доказами суперечності відповідних правочинам приписам закону, суд дійшов висновку, що обумовлені законом підстави для визнання нікчемними договорів оренди земельних ділянок - відсутні.

Щодо посилань прокурора на лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 04.06.2024 №1855-4-04.01.02-2024, яким Криворізькій центральній окружній прокуратурі надано інформацію та матеріали щодо космічного знімання: інформаційна довідка, тематичну карту, фрагменти знімків, згідно яких, за доводами прокурора, станом на момент укладення договору купівлі продажу №2 від 21.11.1995 підтверджено відсутність відповідної нежитлової будівлі (торгівельний павільйон А), з кадастровим номером 1211000000:04:197:0058, яка розташована на вул. Ватутіна, 66В в Покровському районі м.Кривого Рогу, і відсутність такої до 04.10.2021 судом відхиляються як такі, що спростовуються більш вірогідними у справі доказами стосовно існування відповідної будівлі, зокрема, що підтверджується як умовами вказаного договору, так і відомостями рішення Криворізької міської ради № 1036 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання в оренду» від 14.12.2021 , договору оренди від 22.12.2021 № 2021677 стосовно передані земельної ділянки саме під існуючою забудовою.

Принагідно, суд враховує, що згідно Положення Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, затвердженого Державного космічного агентства України від 26.10.2017 (яке є загальновідомим і доступним), до основної мети діяльності вказаного агенства віднесено виконання заходів Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України та інших державних цільових науково-технічних програм, у т.ч. в інтересах національної безпеки і оборони, і до повноважень вказаної установи не віднесено підтвердження та/або спростування фактів розташування на певних ділянках певних об?єктів у певну дату, зокрема і в контексті даного спору.

В свою чергу, згідно приписів Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності", цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ст.ст. 6, 38 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності", до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно приписів ст.ст. 93, 116 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до приписів ст.ст. 13, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача-1, що прокурором при формуванні позовних вимог не дотримано умов, викладених в приписах ст. 38 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності". Рішенню суду щодо знесення самочинно збудованого об`єкту повинне передувати невиконання відповідачем припису органу державного архітектурно - будівельного контролю, який має право подати відповідний позов до суду.

На час прийняття рішення у справі відсутні докази наявності припису органу державного архітектурно - будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил щодо відповідача, що стосується спірного майна. Відсутні належні докази, що орган державного архітектурно - будівельного контролю у спірних правовідносинах належним чином не здійснює захист інтересів держави.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20 (провадження № 61-5435св24) вказано, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі№ 459/2076/21, провадження № 61-8047св23).

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 204/8412/23 (провадження № 61-3803св24) зазначено, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з приписами статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а також інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20, провадження № 61-5435св24).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що особа, яка звертається до суду з відповідним позовом, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси порушені оспорюваними рішеннями, діями відповідачів, і в результаті скасування таких рішень, дій в судовому порядку майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Прокурор, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з даним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорювані ним договори, рішення та записи про державну реєстрацію права власності та оренди порушує (зачіпає) права та законні інтереси визначеного ним позивача, а суд має перевірити доводи та докази, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Так, суд за наслідками розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, дійшов висновку, що оспорювані прокурором договори, рішення та записи про державну реєстрацію права власності та оренди не порушують прав позивача, і такого порушення прав та законних інтересів позивача за результатами розгляду справи судом не встановлено, а отже, відсутність порушення прав позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

При цьому, в матеріалах справи наявний відзив Криворізької міської ради, в якому остання вказує про те, що земельні ділянки за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К, 66-Е перебувають в орендному користуванні, внаслідок чого міський бюджет регулярно отримує орендну плату у встановленому нормами законодавства розмірі, а у органу місцевого самоврядування відсутні заперечення стосовно існування вказаних договірних відносин з відповідачем-2.

Додатково суд враховує наступне.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування,'' актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

До таких активів може відноситися і право оренди (рішення у справі "Ісітрідіс проти Греції" від 25.03.1999 заява № 311107/96, п.54). Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. (Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, постанові Верховного Суду від 15.02.2018 № 910/5702/17).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".

Втручання держави в мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно за відсутності його вини, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. При цьому, у наведеному рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що спірне нерухоме майно, власником якого на даний час є відповідач-1, є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, прокурором не спростовано у встановленому законом порядку обумовлену ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності договору купівлі-продажу № 2 від 21.11.1995, договору купівлі продажу від 17.01.2024 та від 09.01.2024, так і договорів оренди земельних ділянок № 2024351 від 18.06.2024 та № 2024352 від 18.06.2024, на підставі яких відповідач-1 є власником сіпрного майна та орендарем спірних земельних ділянок, як не спростовано і правомірність створення відповідачем-2 спірних об?єктів нерухомого майна в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети та отримана у відповідності до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, а задоволення позову без належних правових підстав становитиме неправомірне втручання у право власності та користування земельними ділянками, у зв?язку з чим вимоги прокурора задоволенню не підлягають за наведених підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора у позові не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, та спростовані більш вірогідними у справі доказами, а тому задоволенню не підлягають з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову прокурора повністю, за наведених судом підстав.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Реділенс", про:

- усунення перешкод, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Реділенс» повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К, шляхом знесення будівлі, площею 96, 7 кв. м;

- усунення перешкод, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Реділенс» повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0, 0161 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е, шляхом знесення будівлі, площею 100, 5 кв. м;

- припинення права володіння ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 96,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2223724412110) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2223724412110;

- припинення права володіння ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 100,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2684405012060) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2684405012060;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 96, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-К шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2223724412110;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «МАРКЕТ ЛТД КР» на об`єкт нерухомого майна, будівлю, площею 100, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 66-Е шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2684405012060;

- скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0063 площею 0, 0154 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. вул. Федора Караманиць, 66-К;

- скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:197:0064 площею 0, 0161 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. вул. Федора Караманиць, 66-Е,

- відмовити повністю.

Судовий збір за подачу позову залишити за прокуратурою.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.02.2025

Суддя В.І. Ярошенко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	04.02.2025
Оприлюднено	07.02.2025
Номер документу	124962091
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Ярошенко Вікторія Ігорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 04.02.2025 по справі 904/3848/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/3848/24

Рішення від 04.02.2025

Рішення
від 04.02.2025 по справі 904/3848/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ