Ухвала

від 06.02.2025 по справі 904/451/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

06.02.2025м. ДніпроСправа № 904/451/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про вжиття заходів забезпечення позову,

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР "АЛЬФА"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-2000"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

Суддя Дупляк С.А.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 03.02.2025 за вих. №б/н до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР "АЛЬФА" (далі - відповідач-1) та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-2000" (далі - відповідач-2), у якій просить:

визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 7535, виданий 13.09.2017, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Т.М;

відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕРВІС - ЦЕНТР "АЛЬФА" (ЄДРПОУ: 14357177, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ШОСЕ ЗАПОРІЗЬКЕ, будинок 31) на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352503412101; опис об`єкта: адміністративно-торгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 - адміністративно-торгівельна будівля, а-1 - прибудова, а{1}, а{2}, а{3} - ґанки з козирком; а{4} -пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А{1}, А{2}- навіси; Б-1 - будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В - навіс; №4, 8-15 - споруди; І-Ш - замощення; адреса об`єкта: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, будинок 31; Номер об`єкта в РПВН: 12143153).

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів-1,2.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/451/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025.

Разом із позовною заявою судом отримано заяву позивача про забезпечення позову, у якій позивач просить суд накласти арешт в межах суми 1.872.898,35 грн на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, будинок 31 та належить ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВА-2000" (Україна, 49040, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЗАПОРІЗЬКЕ ШОСЕ, будинок 31; Код ЄДРПОУ: 41929402), а саме: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 352503412101; Тип об`єкта: будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об`єкта: адміністративноторгівельні будівлі загальною площею 742,40 кв.м., які складаються з: літ.А-1 адміністративно-торгівельна будівля, а-1 прибудова, а{1}, а{2}, а{3} ґанки з козирком; а{4} пандус, - загальною площею 548,0 кв.м; А{1}, А{2} навіси; Б-1 будівля виставкової зали, загальною площею 194,4 кв.м; В навіс; №4, 8-15 споруди; І-ІІІ замощення; Адреса об`єкта: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, будинок 31; Номер об`єкта в РПВН:12143153.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що відповідач-1 є боржником перед банком. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/9189/17 з відповідача-1 стягнуто 1.889.393,17 грн. Відповідно до рішення суду було відкрите виконавче провадження (№56120831) 06.04.2018, але 02.09.2021 виконавчий документ повернуто через відсутність майна для стягнення. Повторно провадження (№73324983) відкрито 14.11.2023, проте на даний час рішення так і не виконане.

Згідно з довідкою від 05.12.2024, 19.07.2017 ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа» відчужило єдине майно, що могло б задовольнити вимоги кредитора, на користь ТОВ «НОВА-2000», зареєстрованого 08.02.2018. Учасники обох товариств пов`язані між собою та з ТОВ «АІ-МОТОРС», яке має ту саму юридичну адресу.

Позивач посилається на практику Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, у якій касаційний суд вказав, що правочини боржника, вчинені під час виконання зобов`язань перед кредитором і які позбавляють його платоспроможності, є сумнівними й можуть бути визнані фраудаторними.

На думку позивача, з боку відповідачів вбачаються ознаки зловживання правами, а тому позивач просить суд забезпечити позов шляхом арешту майна.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, заявник не вказує, які саме дії, спрямовані на відчуження майна, відповідач-2 фактично вчинив, а також того, що такі дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, з моменту набуття власності на майно у 2017 році і дотепер ТОВ «Нова-2000» не вчиняло будь-яких дій з відчуженням цього майна іншим особам (тобто протягом 8 років).

Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову посилається на такі обставини.

Станом на момент вчинення оспорюваного правочину: серед учасників ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа» був ОСОБА_1 , а директором ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа» був ОСОБА_2 ; серед учасників ТОВ "НОВА-2000" був ОСОБА_3 , який був також і директором ТОВ "НОВА-2000".

Разом з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно були учасниками ТОВ «АІ-МОТОРС», а ОСОБА_2 був директором ТОВ «АІ-МОТОРС».

Таким чином, станом на момент відчуження об`єкта нерухомого майна №352503412101 учасник ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа» ОСОБА_1 та учасник ТОВ "НОВА-2000" ОСОБА_3 були співучасниками ТОВ «АІ-МОТОРС», а ОСОБА_2 був одночасно директором ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа» та ТОВ «АІ-МОТОРС».

Крім цього, місцезнаходження ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа» та ТОВ "НОВА-2000" знаходиться за однією адресою: 49040, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЗАПОРІЗЬКЕ ШОСЕ, будинок 31. Водночас, місцезнаходження ТОВ «АІ-МОТОРС» також знаходиться за цією ж адресою, проте будинок під літерою Д: 49040, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЗАПОРІЗЬКЕ ШОСЕ, будинок 31Д.

Згідно інформаційної довідки №407298105 від 10.12.2024 підставою набуття у власність ТОВ "НОВА-2000" об`єкта нерухомого майна №352503412101 зазначений договір купівлі-продажу, серія та номер: 7535, виданий 13.09.2017, проте дата державної реєстрації самого ТОВ "НОВА-2000" є 08.02.2018 (пізніше ніж дата договору купівлі-продажу, що є нетиповим).

ТОВ «АІ-МОТОРС» та ТОВ "НОВА-2000" були зареєстровані одночасно в день підписання акта прийому-передачі майна (об`єкту нерухомості) - 08.02.2018.

Договір купівлі-продажу серія та номер: 7535, виданий 13.09.2017, був укладений під час проведення претензійно-позовної роботи про стягнення заборгованості з ТОВ «Сервіс-Центр «Альфа».

Єдине майно за рахунок якого можливо було задовольнити вимоги кредитора було відчужено після виникнення обов`язку з повернення кредиту, при цьому обов`язок з повернення кредиту виник після отримання позики за договором № DNVKLOF05382 від 26.03.2014.

На переконання АТ КБ ПриватБанк, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач-1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Разом з тим, на підтвердження таких обставин та здобуття відповідних доказів позивач подав до суду ряд клопотань про витребування у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Райської Т.М договору купівлі-продажу від 13.09.2017 та актів. Також надані інші клопотання про витребування доказів щодо бенефіціарних власників від ДП «Національні інформаційні системи» від ТОВ «АІ-Моторс» від ТОВ «Нова-2020» відповідних доказів.

Таким чином, у справі наразі відсутні докази, які б могли підтвердити зазначені позивачем обставини, як і припущення позивача щодо наміру відповідача-2 вчинити дії щодо відчуження майна матеріали справи не містять. Відповідно ж до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, до клопотань позивачем додані адвокатські запити до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Райської Т.М, ДП «Національні інформаційні системи», ТОВ «АІ-Моторс» та до ТОВ «Нова-2020» із проханням надати викладені у клопотанні докази, проте ці запити та листи датовані та направлені на електронні адреси зазначеним особам 03.02.2025, в той час, як позовну заяву та заяву про забезпечення позову подано позивачем до суду через систему «Електронний суд» 04.02.2024.

Отже, у запитуваних осіб ще не закінчився навіть розумний строк для надання відповіді на адвокатські запити.

А тому, подання заяви про забезпечення позову до з`ясування зазначених позивачем обставин (без надання відповідних доказів) також вказує на передчасність подання такої заяви.

Таким чином, звертаючись до суду із даною заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявник не надав жодних доказів того, що майно на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення заявник не позбавлений в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя С.А. Дупляк