Рішення

від 04.02.2025 по справі 906/1176/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1176/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Радюк З.О., ордер серія АС №1103381 від 14.11.2024;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича (с.Хорлупи Луцького району Волинської області)

до Фізичної особи-підприємця Макухи Миколи Васильовича (с.Малий Дивлин Лугинського району Житомирської області)

про стягнення 172803,10грн.

Фермерське господарство "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макухи Миколи Васильовича 172 803,10грн, з яких: 157 500,00грн основного боргу, 3 301,03грн 3% річних та 12002,07грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, передбачених договором поставки №1801-224-1 від 18.01.2024, в частині поставки товару в обумовлені договором строки, внаслідок чого позивач просить повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар, а також стягнути інфляційні та 3% річних.

Ухвалою суду від 17.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.01.2025.

Ухвалою суду від 21.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 04.02.2025.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2024 між Фізичною особою-підприємцем Макухою Миколою Васильовичем (постачальник/відповідач) та Фермерським господарством "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича (покупець/позивач) укладено договір поставки №1801/2024-1 товару (а.с.6).

Предметом договору є поставка постачальником покупцеві сівалки зернової SUPERIA 3000 PRO без мінеральних добрив, телескопічними насіння проводами, гребінка, варіаторного типу, з практикою, габаритні вогні, розпушувачі сліду, гідравлічна маркерна система, деко для регулювання норми висіву згідно специфікації (паспорта), що в додатку №1, в подальшому іменується як "товар", та розрахунки між сторонами за даний договір (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. сума договору складає 315 000,00грн.

Оплата поставленого Товару здійснюється в два етапи Покупцем на умовах: попередня оплата 157 500,00грн в день отримання належно оформленого рахунку на товар, залишок - 157 500,00грн покупець вносить в день отримання товару, про що свідчитиме підписання покупцем та відправка постачальнику акту приймання-передавання товару згідно специфікації (паспорта) (додаток №1) та видаткової накладної за даний товар (п.2.3. договору).

Згідно з п.4.1. договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар до 05 березня 2024 року.

Покупець зобов`язаний прийняти товар згідно акту приймання - передавання товару та видаткової накладної, і своєчасно здійснити оплату постачальнику згідно з пунктом 2.3. договору.

Згідно з додатком №1 специфікація №1 до договору поставки №1801/2024-1 від 18.01.2024 постачальник зобов`язується поставити сівалку зернову SUPERIA 3000 PRO без мінеральних добрив, телескопічними насіння проводами, гребінка, варіаторного типу, з прикаткою, габаритні вогні, розпушувачі сліду, гідравлічна маркерна система деко для регулювання норми висіву в кількості 1 штука, загальною вартістю 315 000,00грн.

На виконання умов договору поставки №1801/2024-1 від постачальник виставив покупцю рахунок на оплату № 2 від 18.01.2024 (а.с.9).

21.01.2024, позивачем здійснено попередню оплату в сумі 157 500,00грн без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №23 від 21.01.2024 року (а.с.8).

Однак відповідач не поставив товар у строк обумовлений договором, за який було здійснено попередню оплату на загальну суму 157 500,00грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до ФОП Макухи М.В. з вимогою №7 від 09.09.2024 про повернення коштів (а.с.10-12).

Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення 157 500,00грн основного боргу, 3 301,03грн 3% річних та 12 002,07грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом з поданих до справи доказів, позивачем відповідно до умов договору поставки №1801/2024-1 було здійснено попередню оплату на суму 157 500,00грн.

Отже, позивач виконав умови п.2.3. договору щодо внесення суми попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар до 05.03.2024.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ФОП Макуха Микола Васильович здійснив поставку товару, обумовленого договором поставки №1801/2024-1 або докази повернення суми попередньої оплати у розмірі 157 500,00грн.

Відповідно до частини 2статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17).

Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2ст.693 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Тоді як, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вищенаведені встановлені обставини справи, вимоги позивача про стягнення з ФОП Макухи Миколи Васильовича заборгованості в сумі 157 500,00грн, яка фактично є поверненням попередньої оплати, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, ФГ "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича заявило до стягнення з ФОП Макухи Миколи Васильовича 3 301,03грн 3% річних та 12 002,07грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що норми частини 2 статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Три проценти річних нараховуються за прострочення лише грошового зобов`язання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Правовідношення, в якому із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що ст.625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

У ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін (повернення суми попередньої оплати) як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Отже, у даному випадку відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строків поставки товару визначених у договорі.

Таким чином у відповідача (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, ч.1 ст.530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки товару, тобто з 06.03.2024.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Здійснивши перевірку проведених та заявлених до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних, з урахуванням обставин щодо наявності у позивача права вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 157 500,00грн, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 3 301,03грн та інфляційні в сумі 12 002,07грн, які обґрунтовано нараховані позивачем за період з 06.03.2024 до 15.11.2024.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для повернення сплаченої на виконання умов такого контракту суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 172 803,10грн з яких: 157 500,00грн основного боргу, 3 301,03грн 3% річних та 12002,07грн інфляційних втрат.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволення у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Розглянувши заяву представника ФГ "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича про стягнення з відповідача 15 000,00грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Приписи ч.1 ст.124 ГПК України імперативно визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 8ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивач заявляв про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги ч.8 ст.129 ГПК України, а саме: представником позивача зроблено заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подані вчасно.

Відповідно до ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З поданих документів судом встановлено, що 25.07.2024 між Радюк Зоєю Олександрівною(адвокатом) та ФГ "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича (клієнтом) було укладено договір про надання правничої допомоги №40/24 (а.с.16).

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої.

Згідно з пунктом 1.3. договору клієнт відповідно до цього договору має право давати адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій або усній формі.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар.

Розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін та фіксується у додатку до цього договору (п.4.2. договору).

У додатку №1 до договору №40/24 від 25.07.2024 визначено, що сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката за надану професійну правничу допомогу оплачується виходячи з розрахунку: 1 година витраченого часу - 1000,00грн (а.с.18).

В розрахунку суми гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу за договором №40/24 від 25.07.2024 міститься найменування робіт, кількість витраченого часу та їх вартість, а саме:

- вивчення наданих клієнтом документів, консультація щодо можливого досудового врегулювання спору, консультація щодо можливого судового вирішення спору - кількість витраченого часу 3год, вартість 3 000,00грн;

- підготовка проєкту вимоги щодо повернення суми попередньої оплати - кількість витраченого часу 2год, вартість 2 000,00грн;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки - кількість витраченого часу 8год, вартість 2 000,00грн;

- участь у якості представника позивача у розгляді справи за позовом ФГ "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича до ФОП Макухи Миколи Васильовича про стягнення заборгованості за договором поставки - кількість витраченого часу 2 год, вартість 2 000,00грн;

- вартість наданих послуг (правової допомоги) - кількість витраченого часу 15год., вартість 15 000,00грн.

Факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00грн підтверджується платіжною інструкцією №176 від 15.11.2024 на суму 15 000,00грн (а.с.19).

Приймаючи до уваги предмет спору та підстави позовних вимог та те, що інтереси позивача в судових засіданнях при розгляді справи представляла адвокат Радюк Зоя Олександрівна, а також враховуючи прийняття судом рішення про повне задоволення позовних вимог, суд вважає, що визначена представником позивача загальна вартість послуг адвоката у розмірі 15 000,00грн є обґрунтованою та співмірною. При цьому, судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Отже, керуючись приписами ст.129 ГПК України та враховуючи, що позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази оплати послуг, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, погоджена сторонами, узгоджена з предметом позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідач заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу суду не надав.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в сумі 15 000,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Макухи Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "Козацьке" Сапіжука Олега Михайловича (вул.Шлях, 55, с.Хорлупи, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 31120563)

- 157 500,00грн основного боргу;

- 3 301,03грн 3% річних;

-12002,07грн інфляційних втрат;

- 3028,00грн судового збору;

- 15 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

2- позивачу через "Електронний суд";

3- відповідачу РНОКПП НОМЕР_1 (рек. з повід).