Повістка

від 06.02.2025 по справі 907/991/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 м. УжгородСправа № 907/991/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» від 28.01.2025

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в справі №907/991/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД», м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород», м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 175 665,10 грн

секретар судового засідання: Штундер Д.Л.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» 123 874,00 грн заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортне експедирування № ФВ03/06/24-1 від 03 червня 2024 року, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 7559,38 грн пені, 37 162,00 грн штрафу, 872,24 грн 3% річних та 6197,48 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27 січня 2025 року позов задоволено частково.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 27 січня 2025 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

28 січня 2055 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 28.01.2025 в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" понесені судові витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги (послуг адвоката) в розмірі 35 000,00 та інші судові витрати, пов`язані з поштовою пересилкою копій документів на адресу відповідача в розмірі 299,90 грн.

Ухвалою суду від 29 січня 2025 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» від 28.01.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 06.02.2025 о 09:30 год. без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено учасникам справи строк до 05.02.2025 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви позивача у справі № 907/991/24.

Сторони у справі не скористалися правом подати письмові пояснення та/або заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, хоча про розгляд заяви були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Зокрема, ухвала суду від 29.01.2025 надіслана судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача (89600, м. Мукачево Закарпатської області, пл. Кирила і Мефодія, буд. 13, кв. 10) та згідно з відомостями з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0601107132957 05 лютого 2025 року мала місце невдала спроба вручення означеної ухвали відповідачу за юридичною адресою останнього.

Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об`єкта поштового зв`язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення та мав достатньо часу та можливості надати свої пояснення та/або заперечення щодо розгляду заяви позивача.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн, інших судових витрат, пов`язаних з пересилкою копій документів відповідачу та зазначено, що кінцева сума витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які позивач може понести за наслідками звернення з даним позовом до суду буде уточнена у процесі розгляду справи або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підтвердження понесення означених судових витрат до позовної заяви було долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2024, акт прийому-передачі послуг від 20.11.2024, довідку адвоката від 20.11.2024 про проведену роботу, квитанції ТОВ «Поштова служба «Е-пост» про сплату 247,00 грн за відправлення №1351546 та №1351539 від адвоката Балла В.В.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов`язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

З урахування наведеного, позивач в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення просить суд стягнути з відповідача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 299,90 грн витрат на поштову пересилку копій документів на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1. укладеного між Адвокатом Балла В.В., як Адвокатом та ТОВ «Альтаріс ЛТД», як Клієнтом, Договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2024 Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення та надання правової (юридичної) допомоги клієнту у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) про стягнення заборгованість з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій з наступних питань та у таких обсягах, а саме: надання консультативно-правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання позовної заяви, розрахунку розміру позовних вимог з урахуванням санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій з наступних питань у таких обсягах, а саме: надання консультативно-правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання позовної заяви, розрахунку розміру позовних вимог з урахуванням санкцій, передбачених договором та чинним законодавством, заперечень, відповіді на відзив, клопотань, пояснень інших необхідних процесуальних документів з необхідними додатками до суду, складання та направлення адвокатських запитів, здійснення збору та подання до суду всіх необхідних доказів, захист і представництво інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, у т.ч., судах усіх інстанцій та юрисдикцій, органах виконавчої служби, органах МВС, прокуратури, СБУ, НАБУ, ДБР тощо, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності (в т.ч. перед їх посадовими особами) у стосунках з фізичним особами, з усіх питань, що стосуються клієнта, в т.ч. щодо захисту, надання юридичної (правової) допомоги при стягненні з ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) заборгованості з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій.

Згідно пункту 3.1. Договору враховуючи складність справи, за надання правової допомоги за договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір та вид якого завчасно узгоджується сторонами та визначається на основі фіксованої суми в розмірі 35 000,00 грн.

У випадку ускладнення справи або виникнення нових обставин по справі, які не були відомі сторонам під час узгодження розміру гонорару, сторони можуть за взаємною згодою змінити розмір погодженого гонорару. Змінений розмір гонорар фіксується у додатковій угоді до даного договору.

Сума гонорару, вказана в цьому пункті договору є фіксованою та не залежить від обсягу послуг, проведеної роботи, кількості судових засідань/судових інстанцій, які розглядатимуть справу, обсягу послуг і роботи в органах виконавчої служби, правоохоронних органах витраченого Адвокатом часу, результату розгляду справи та прийнятого судом рішення тощо.

Відповідно до умов пункту 3.2. Договору Клієнт здійснює сплату гонорару адвокату, вказану у п. 3.1. даного Договору протягом 10 календарних днів з дати прийняття остаточного рішення суду у справі.

При оцінці наданого позивачем опису наданої Адвокатом правничої допомоги суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Відповідно до Акту прийому-передачі послуг від 20.11.2024 Адвокатом були надані, а клієнтом прийняті правові послуги (правова допомога) в повному обсязі та за належною якістю по питаннях пов`язаних зі стягнення з ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) заборгованості з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій на користь клієнта за договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 04.10.2024, а саме:

1. Клієнт надав адвокату необхідні документи та інформацію для складання позову.

2. Адвокат розглянув первинну документацію щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Альтаріс ЛТД» та ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) за договором на транспортне експедирування, щодо існуючої кредиторської заборгованості клієнту та здійснив її аналіз на предмет наявності підстав для стягнення наявної кредиторської заборгованості з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій, наявності підстав для звернення клієнта до суду з позовом до ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) про стягнення заборгованості з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій.

3. Адвокат надав консультацію клієнту щодо наявності підстав та порядку стягнення заборгованості з урахуванням всіх санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України за прострочення виконання своїх зобов`язань та штрафних санкцій з ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» в судовому порядку.

4. З метою досудового врегулювання спору адвокат склав та надав клієнту 1 претензію на адресу ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361).

5. Адвокат підготував позов про стягнення з ТОВ «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (код ЄДРПОУ 45171361) 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені за порушення строків оплат, підготував всі необхідні процесуальні документи та копії документів для долучення до позову.

6. Адвокат здійснив розрахунок сум 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені.

7. Адвокат здійснить подання та відправку позовної заяви з додатками через систему Електронний суд та всім учасникам справи.

8. Адвокатом буде підготовлено та подано до суду всі необхідні процесуальні документи та заяви по суті справи.

9. Адвокат здійснить подальше представництво інтересів клієнта до повного стягнення з відповідача на користь клієнта всіх сум згідно остаточного рішення суду, в т.ч. в разі необхідності в органах виконавчої служби.

10. Адвокат продовжить представлення інтересів клієнта, підготовку та подання всіх необхідних документів, в разі оскарження відповідачем рішення суду в апеляційному та касаційному порядках.

Разом з тим, у поданому акті прийому-передачі послуг зазначено, що послуги надані Адвокатом в повному обсязі, якісно і вчасно, у Клієнта відсутні будь-які претензії до Адвоката. Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги б/н від 04.10.2024 Клієнт сплачує адвокату гонорар, що визначається на основі фіксованої суми 35 000,00 грн. Клієнт здійснює оплату гонорару адвокату протягом 10 календарних днів з дати набрання законної сили остаточним рішенням суду у справі. Сторони один до одного ніяких претензій не мають, що і підтверджується підписанням даного акту.

Окрім того, у долученій до позовної заяви довідці про проведену адвокатом роботу від 20.11.2024 відображено відомості, що містяться в акті прийому-передачі послуг та зазначено, що проведена робота оплачується на основі фіксованої суми 35 000,00 грн незалежно від обсягу послуг, проведеної роботи, кількості судових засідань/судових інстанцій, які розглядатимуть справу, обсягу послуг і роботи в органах виконавчої служби, правоохоронних органах витраченого адвокатом часу, кількості судових засідань/судових інстанцій, які розглядатимуть справу, обсягу послуг і роботи в органах виконавчої служби, правоохоронних органах витраченого адвокатом часу, результату розгляду справи та прийнятого судом рішення тощо.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу адвокатом Балла В.В. правової допомоги в розмірі 35 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такі види зазначеної в акті від 20.11.2024 правової допомоги як отримання від Клієнта документів, розгляд первинної документації, надання консультацій Клієнту, розрахунки пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат фактично охоплюється та включаються в надану адвокатом правничу допомогу з підготовка Адвокатом позовної заяви, доданих до неї документів, позаяк очевидною є неможливість підготовки позову без вивчення матеріалу, змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору, збору доказів, самі розрахунки складових ціни позову в справі є додатками до позовної заяви та за своїм змістовних наповненням, обсягом, були покликані забезпечити право позивача отримати судовий захист, формою реалізації якого було подання позовної заяви до суду, а доказів надання такої послуги як консультації Клієнта Адвокатом позивачу окремо, поза зв`язком з поданою в даній справі позовною заявою суду не надано.

Окрім того, суд зважає, що дії адвоката позивача, пов`язані з оформленням та формування заяв по суті справи, клопотань їх направлення поштовими засобами суду не можуть бути віднесені до передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видів правничої допомоги, яка надається безпосередньо адвокатом клієнту, у зв`язку з чим необґрунтованими також суд вважає неодноразове включення позивачем в перелік правничої допомоги послуг з «подання та відправки» позовної заяви через «Електронний суд».

Також, суд зважає, що позивачем не подано доказів надання Адвокатом правової допомоги, яка зазначена в пунктах 8-10 акті від 20.11.2024, позаяк матеріали справи №907/991/24 не містять жодних інших (крім позовної заяви з додатками) процесуальних документів від позивача, а витрати на ймовірне представництво позивача Адвокатом на стадії виконавчого провадження не можуть вважатися такими, що пов`язані саме з розглядом даної справи (рішення в якій судом вже прийнято 27.01.2025), як і необґрунтованим є включення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з ймовірним апеляційним та касаційним оскарженням рішення у даній справі, позаяк такі витрати можуть бути предметом розгляду в судах відповідно апеляційної та касаційної інстанцій.

В даній частині суд звертає увагу сторін, що для цілей розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу такі витрати повинні бути пов`язані зі справою, ане охоплювати вартість всіх послуг, які надаються Адвокатом на виконання укладеного з Клієнтом договору, в тому числі, з урахуванням фіксованого гонорару адвоката, а розподілу судом підлягає не вартість часу адвоката протягом якого він виконує доручення всі клієнта за Договором, а саме пов`язана зі справою правнича допомога необхідність якої є доведеною та неминучою, обґрунтованою, а її безпосереднє надання стороні підтверджується належними та допустимими доказами.

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 15 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка підтверджена документально у вигляді підготовки претензії та позовної заяви з доданими до неї документами, а судові витрати позивача в цій частині підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України обгрунтованим суд вважає включення до судових витрат позивача компенсацію витрат адвоката Балла В.В., необхідних для надання правничої допомоги, що пов`язані з надісланням на адресу відповідача позовної заяви з додатками в сумі 152,60 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви описом вкладення в цінний лист від 20.11.2024 (номер замовлення 1351539), квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-пост» про сплату 152,60 грн за відправлення №1351539 від адвоката Балла В.В.

В частині вимог про включення до складу судових витрат, які підлягають розподілу за результатами вирішення даного спору витрат, пов`язаних з поштовою пересилкою копій документів на суму 147,30 грн суд відмовляє, позаяк витрати на цю суму жодним чином документально не підтверджені позивачем, а квитанція ТОВ «Поштова служба «Е-пост» про сплату 94,40 грн за відправлення №1351546, як і опис вкладення в цінний лист від 20.11.2024 по вказаному відправленню №1351546 стосуються надіслання адвокатом поштової кореспонденції на адресу ТОВ «Фінрезерв плюс», що не є учасником цієї справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/991/24 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з її наданням у розмірі 15 152,60 грн покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» від 28.01.2025 про ухвалення додаткового рішення в справі №907/991/24, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані-Ужгород» (89600, м. Мукачево Закарпатської області, пл. Кирила і Мефодія, буд. 13, кв. 10, код ЄДРПОУ 45171361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794) 15 147,43 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок сім гривень 43 копійки) судових витрат на професійну правничу допомогу та компенсації витрат адвоката, необхідних для її надання.

3. У решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06 лютого 2025 року.

Суддя Лучко Р.М.