Рішення

від 31.01.2025 по справі 908/3078/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/173/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025 Справа № 908/3078/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3078/24

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ, 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, офіс 703

до відповідача: акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат, 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15

про стягнення 486 670,07 грн

СУТЬ СПОРУ:

25.11.24 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 25.11.24 № 144 товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ (далі ТОВ ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ) з вимогами до акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (надалі АТ ЗАлК) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 08.08.24 № ЗАлК-Д-2024-066 у розмірі 486 670,07 грн, з яких: 455 380,69 грн основного боргу, 8 196,85 грн інфляційних втрат, 2 388,88 грн 3 % річних та 20 703,65 грн пені.

25.11.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/3078/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.12.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3078/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 31.01.25 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивачем у позові за вих. від 25.11.24 № 144 зазначено, що в порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.08.24 № ЗАлК-Д-2024-066 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 486 670,07 грн, з яких: 455 380,69 грн основного боргу, 8 196,85 грн інфляційних втрат, 2 388,88 грн - 3 % річних та 20 703,65 грн пені.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/3078/24 господарським судом в електронний кабінет відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 02.12.24 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У відповідності із п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄCITC, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC, aбo адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Враховуючи зазначене, перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету.

Як свідчить довідка господарського суду про доставку електронного листа (долучена до справи), ухвала від 02.12.24 доставлена в електронний кабінет одержувача - АТ ЗАлК - 02.12.24 о 19:55 (таким чином, в розумінні норм чинного ГПК України, датою отримання вважається 03.12.24).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони та третя особа могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи № 908/3078/24.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наявні матеріали справи за № 908/3078/24 дозволяють розглянути цю справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 31.01.25.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Слід також зазначити, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.24 між товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ (Постачальник) та акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ЗАлК-Д-2024-066 (договір), згідно з умовами якого (п. 2.1. договору), Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.4. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У відповідності до п. 5.5. договору, розрахунки Споживача за договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. … Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника надійшли всі кошти, що підлягають сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у т.ч. у разі його зміни.

Згідно із п. 6.2. договору, Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками, та діє по 09.09.24 включно, а в частині оплати до повного виконання Споживачем зобов`язань в частині оплати за спожиту електроенергію, а також пені, інфляційних втрат, 3 % річних. У разі продовження дії договору сторони укладають між собою додаткову угоду до цього договору у письмовій формі (п. 13.1. договору).

Пунктом 1.1. Комерційної пропозиції (додаток 2 до договору) визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником на день укладення договору та становить: 6,8785714 грн. за 1кВт/год. (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку, тариф на послуги постачальника, а також тариф (регульована ціна) послуг оператора системи передачі який становить: 0,52857 грн. за 1кВт/год. (без ПДВ). (*Примітка: тариф на послуги з передачі е/е (оператора системи передачі) затверджується Регулятором. Публікується на офіційному сайті товариства). Споживач відноситься до групи Б (без встановленого АСКОЕ/ЛУЗОД).

Відповідно до п. 4.1. Комерційної пропозиції, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- 30 % заявленого обсягу споживання, що становить: 173 340,00 грн - до 20 числа поточного місяця постачання електроенергії, незалежно від дати отримання рахунку від Постачальника;

- остаточний розрахунок, за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання акту купівлі-продажу електричної енергії по факту місяця споживання.

Згідно із п. 5.1. Комерційної пропозиції, акт прийняття-передавання товарної продукції (електричної енергії) оформлюється Постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію та надається Споживачу не пізніше 10 робочих днів з дати завершення розрахункового періоду.

ТОВ Глобалтрансенерджі поставило АТ ЗАлК у період з 10 по 31 серпня 2024 року електричну енергію в обсязі 55 169 кВт/год, вартість якої становить 455 380,69 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами договору Актом приймання-передачі електричної енергії від 31.08.24 № 31/8-000578.

Відповідно до акту звірки, підписаного та скріпленого печатками сторін договору, станом на 10.09.24 заборгованість АТ ЗАлК перед ТОВ Глобалтрансенерджі становить 455 380,69 грн.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір про постачання електричної енергії споживачу від 08.08.24 № ЗАлК-Д-2024-066 в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).

Частиною 7 ст. 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Частиною 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1. договору).

Пунктом 1.1. Комерційної пропозиції (додаток 2 до договору) визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником на день укладення договору та становить: 6,8785714 грн. за 1кВт/год. (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку, тариф на послуги постачальника, а також тариф (регульована ціна) послуг оператора системи передачі який становить: 0,52857 грн. за 1кВт/год. (без ПДВ). (*Примітка: тариф на послуги з передачі е/е (оператора системи передачі) затверджується Регулятором. Публікується на офіційному сайті товариства). Споживач відноситься до групи Б (без встановленого АСКОЕ/ЛУЗОД).

Комерційною пропозицією, визначено порядок та строки оплати за електричну енергію.

Відповідно до п. 4.1. Комерційної пропозиції, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- 30 % заявленого обсягу споживання, що становить: 173 340,00 грн - до 20 числа поточного місяця постачання електроенергії, незалежно від дати отримання рахунку від Постачальника;

- остаточний розрахунок, за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання акту купівлі-продажу електричної енергії по факту місяця споживання.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, п. 5.4. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. А відповідно до п. 5.5. договору, розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. … Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника надійшли всі кошти, що підлягають сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Як встановлено судом, ТОВ Глобалтрансенерджі у повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором, поставило АТ ЗАлК у період з 10 по 31 серпня 2024 року електричну енергію в обсязі 55 169 кВт/год, вартість якої становить 455 380,69 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами договору Актом приймання-передачі електричної енергії від 31.08.24 за № 31/8-000578.

У свою чергу, АТ ЗАлК не виконало умови договору та не розрахувалось з позивачем за поставлену електричну енергію в повному обсязі.

Крім того, факт наявності заборгованості у сумі 455 380,69 грн не заперечується відповідачем, про що свідчить підписаний останнім Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.24 по 10.09.24 між сторонами за договором про постачання електричної енергії споживачу від 08.08.24 № ЗАлК-Д-2024-066.

Згідно із п. 6.2. договору, Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Положенням п. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення умов договору та прав позивача на своєчасне отримання ним коштів за поставлену електричну енергію у розмірі 455 380,69 грн.

Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 455 380,69 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 08.08.24 № ЗАлК-Д-2024-066 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв`язку із чим задовольняється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 20 703,65 грн пені, 2 388,88 грн 3 % річних та 8 196,85 грн індексу інфляції.

Згідно із ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.7. договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції визначено, що у разі, якщо Споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати (датою оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника), та 3% річних від суми боргу. Санкції сплачуються Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення на розрахунковий рахунок для оплати пені.

При цьому, згідно з п.п. 15 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 від 26.04.22 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.22 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.20 № 766, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

У відповідності із п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (термін дії якого неодноразово продовжувався та який діє станом на час ухвалення процесуального рішення у цій справі).

Згідно із ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про правовий режим воєнного стану, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада АР Крим, Рада міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 Закону України Про правовий режим воєнного стану унормовано, що органи державної влади України, Верховна Рада АР Крим, Рада міністрів АР Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України Про ринок електричної енергії, до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в т.ч. положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.22 (у редакції від 26.04.22) в межах своїх повноважень.

Тому, в даному випадку має застосовуватись п.п. 15 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 від 26.04.22 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.22 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.20 № 766, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Як вбачається із постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 від 26.04.22 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.22 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.20 № 766, її прийнято відповідно до Законів України Про ринок електричної енергії, Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.22, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.22.

Анологічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.23 у справі № 922/1948/22.

А тому, як наслідок, судом відмовляється у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20 703,65 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи ЗАКОНОДАВСТВО розрахунок 3 % річних, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 388,88 грн 3 % річних.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи ЗАКОНОДАВСТВО розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 196,85 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 126, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, офіс 703, код ЄДРПОУ 44488783) 455 380 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч триста вісімдесят) грн 69 коп. основного боргу, 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн 88 коп. 3 % річних, 8 196 (вісім тисяч сто дев`яносто шість) грн 85 коп. індексу інфляції та 6 989 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 07 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2025.

Суддя В.Л. Корсун