Рішення

від 28.01.2025 по справі 910/16839/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2025Справа № 910/16839/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ СІ ТРЕЙД ГРУП»

до TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC

про стягнення 31 168, 40 доларів США

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Грибова О.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙ СІ ТРЕЙД ГРУП» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 31 178, 40 доларів США.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.22, 610, 611, 614, 623, 693 Цивільного кодексу України, ст.193, 202 Господарського кодексу України, обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки оплаченого за контрактом №UA-20052023 від 20.05.2023 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 залишено без руху позовну заяву, надано позивачу строк для усунення недоліків.

13.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16839/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.05.2024. Зобов`язано позивача в строк до 08.12.2023 (включно) надати суду нотаріально засвідчений переклад на французьку мову позовної заяви з додатками, ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 20.11.2023 та доручення про вручення документів у трьох примірниках. Постановлено після надходження від позивача нотаріально посвідчених перекладів ухвали суду про відкриття провадження в справі №910/16839/23 від 20.11.2023 та позовної заяви звернутися до Центрального органу Республіки Гвінея з дорученням про вручення TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC (Республіка Гвінея, місто Конакрі, Ратома, Нонго, сектор Хурегбе) перекладів на французьку мову, з нотаріальним засвідченням їх вірності, даної ухвали, позовної заяви та доданих до неї документів через Міністерство Юстиції України. Зупинено провадження в справі №910/16839/23 до 21.05.2024.

20.11.2023 від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

01.12.2023 від представника позивача надійшла заява про продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023, з посиланням на те, що кінцевий термін виконання бюром перекладу документів становить 20.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 поновлено провадження в справі № 910/16839/23, заяву позивача про продовження строку для надання документів задоволено, продовжено позивачу строк для надання документів на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 до 26.12.2023 включно, зупинено провадження в справі №910/16839/23 до 21.05.2024.

21.12.2023 від представника позивача надійшли документи на виконання ухвали суду.

21.02.2024 від представника позивача надійшла виписка банку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 поновлено провадження в справі та призначено підготовче засідання на 16.07.2024.

03.06.2024 Господарський суд міста Києва звернувся із запитом до Міністерства юстиції України, з проханням повідомити суд про результати виконання судового доручення про вручення TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC (Республіка Гвінея, місто Конакрі, Ратома, Нонго, сектор Хурегбе) документів.

27.06.2024 від Міністерства юстиції України, у відповідь на запит, надійшов лист з інформацією про те, що доручення було надіслано на адресу Міністерства закордонних справ України листом від 10.01.2024.

04.07.2024 від Міністерства юстиції України надійшов лист Міністерства закордонних справ України від 19.06.2024, з інформацією про те, що пакет документів буде надіслано до Посольства України в Республіці Сенегал найближчою дипломатичною поштою.

У підготовче засідання 16.07.2024 з`явилась представник позивача. Представник відповідача в засідання не з`явився, в суду відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 відкладено підготовче засідання на 18.09.2024.

18.07.2024 Господарський суд міста Києва звернувся із запитом до Міністерства юстиції України, з проханням повідомити суд про результати виконання судового доручення про вручення TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC (Республіка Гвінея, місто Конакрі, Ратома, Нонго, сектор Хурегбе) документів.

У підготовче засідання 18.09.2024 з`явилась представник позивача. Представник відповідача в засідання не з`явився, в суду відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника позивача, відклав підготовче засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 відкладено підготовче засідання на 29.10.2024.

18.09.2024 Господарський суд міста Києва повторно звернувся із листом до Міністерства юстиції України, з проханням повідомити суд про результати виконання судового доручення про вручення TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC (Республіка Гвінея, місто Конакрі, Ратома, Нонго, сектор Хурегбе) документів.

У підготовче засідання 29.10.2024 з`явилась представник позивача. Представник відповідача в засідання не з`явився, в суду відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Суд протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України інформацію щодо результатів виконання судового доручення про вручення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 відкладено підготовче засідання на 26.11.2024.

30.10.2024 від Міністерства юстиції України надійшла копія листа до Міністерства закордонних справ України з проханням повідомити інформацію щодо результатів виконання судового доручення.

20.11.2024 від Міністерства закордонних справ України надійшов лист з інформацією про те, що враховуючи відсутність закордонної дипломатичної установи України на території Республіки Гвінея, МЗС було підготовлено доручення Посольству України в Республіці Сенегал (до зони відповідальності відноситься Гвінея) щодо передачі документів гвінейській стороні, проте інформації про результати їх виконання до дипломатичної установи, станом на 10.11.2024 не надходило.

25.11.2024 від Міністерства юстиції України надійшов лист з інформацією про те, що 17.10.2024 міністерство повторно звернулося до Міністерства закордонних справ України з проханням посприяти в отриманні інформації про виконання судового доручення або причини, що перешкоджають його виконанню.

У підготовче засідання 26.11.2024 з`явилась представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань, у підготовчому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

06.12.2024 від Міністерства юстиції України надійшла копія листа Міністерства закордонних справ України щодо виконання судового доручення, з інформацією про те, що лист та отримані документи суду будуть надіслані за призначенням найближчою дипломатичною поштою.

У судове засідання 17.12.2024 з`явилась представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкладено судове засідання на 28.01.2025.

У судовому засіданні 28.01.2025 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити. Представник відповідача в засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 28.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено контракт №UA-20052023 (надалі - контракт), відповідно до п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує зелену каву в зернах Арабіка чи Робуста різного походження.

У пункті 2.3. контракту сторонами погоджено суму договору, яка складає не більше 31 178,40 доларів США і складається із суми всіх специфікацій до цього контракту.

Відповідно до п.3.1. контракту умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 FOB Конакрі, Гвінея, якщо інші умови не вказані в специфікації.

Доставка товару після навантаження на корабель здійснюється за рахунок покупця за адресою: Україна, вулиця Радванська, будинок 1, с.Милошевичі, Пустомитівського району, Львівської області. Відвантаження товару продавцем здійснюється не пізніше 5 календарних днів після оплати товару інвойсом (п.п.3.4., 3.5. контракту).

Згідно п.4.1. контракту покупець повинен сплатити товар до доставки (передплата 100%).

Відповідно до п.10.3. контракту він діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань.

Також сторонами 20.05.2023 підписано специфікацію №1 до контракту, в якій погоджено кількість товару - 20 040 кг та його ціну - 31 178,40 доларів США.

20.05.2023 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру на покупку №1618 на суму 31 178,40 доларів США.

Так, позивачем на виконання контракту було сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 31 178,40 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №1JBKLN5 від 24.05.2023.

11.10.2023 позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист щодо виконання контракту, в якому позивач просив повідомити строки поставки товару, а в разі неможливості повернути сплачені кошти.

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

У свою чергу, як стверджує позивач, відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, в результаті чого у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати в розмірі 31 178, 40 доларів США, стягнення якої є предметом даного спору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Згідно із п.8.1. контракту будь-які суперечки, що виникають із цього договору або відповідно до нього вирішуються шляхом переговорів. Будь-які суперечки, які сторонам не вдається врегулювати шляхом переговорів, повинні відповідати законам країни покупця та вирішуватися у судовому порядку в країні покупця.

Виходячи з викладеного, оскільки покупець (позивач) є резидентом України з місцезнаходженням у місті Києві, переданий спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва із застосуванням норм права України.

Контракт укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний контракт є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що сторонами укладено контракт на підставі якого позивачем сплачено відповідачу попередню оплату за товар у загальній сумі 31 178, 40 доларів США, що підтверджується копією платіжної інструкції №1JBKLN5 від 24.05.2023 (т.1, а.с.123).

У пункті п.3.5. контракту сторонами погоджено, що відвантаження товару продавцем здійснюється не пізніше 5 календарних днів після оплати товару інвойсом.

Згідно з ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, доказів поставки відповідачем товару на сплачену позивачем суму попередньої оплати 31 178, 40 доларів США матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст.693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Відтак враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки товару.

Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 31 178, 40 доларів США попередньої оплати підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 31 178, 40 доларів США заборгованості.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з TRA BUSINESS IMPORT EXPORT GN.TCC (Республіка Гвінея, місто Конакрі, Ратома, Нонго, сектор Хурегбе) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ СІ ТРЕЙД ГРУП» (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 11, ідентифікаційний код 44827969) 31 168 (тридцять одну тисячу сто шістдесят вісім) доларів США 00 центів основного боргу та 17 084 (сімнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 77 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 06.02.2025.

Суддя Я.А.Карабань