Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/14183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/14183/24за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернест"

про стягнення 835190,90 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернест" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 835190,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані користуванням відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди та не сплатою коштів за користування земельною ділянкою, що призвело до безпідставного збереження грошових коштів відповідачем в розмірі орендної плати за період з 07.04.2021 по 14.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

05.12.2024 від відповідача надійшов відзив, в якому він визнав позовні вимоги на суму 779648,92 грн, та вказав, що решта вимог є безпідставними, оскільки, в період ведення в місті Києві активних бойових дій, земельний податок (орендна плата) не нараховувалась та не сплачувалась землекористувачами згідно приписів п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Також відповідач вказує, що позивач у період нарахування включив 14.12.2023 - день укладення та державної реєстрації договору оренди землі. У відзиві відповідач просив розстрочити стягнення визнаної ним суми коштів рівними платежами протягом 12 місяців.

09.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти доводів викладених у відзиві заперечує, посилаючись на те, що ним заявлено до стягнення кошти в порядку ст. 1212 ЦК України, а тому до даних правовідносин не застосовуються норми Податкового кодексу України.

13.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач визнає позовні вимоги у меншому розмірі - 754007,80 грн. Заперечення щодо суми відповідачем обґрунтовані приписами рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5450/5491 та Податковим кодексом України. Також відповідач просив розстрочити сплату визнаної ним суми на 12 місяців рівними платежами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 по вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12А у місті Києві розташовано об`єкт нерухомості - комплекс будівель загальною площею 789,5 кв м, до складу якого входять: будівля майстерні та боксів (літера А), площею 481,00 кв м, будівля пожежного посту (літера Б), площею 168,40 кв м, будівля боксів (літера В), площею 140,1 кв м, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ернест".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 403687739 від 14.11.2024 вбачається, що право власності на зазначений комплекс будівель зареєстровано 02.10.2019 за TOB "Ернест" на підставі договору акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 2880, 2883, виданого 02.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою О.В.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-3222431952021 вiд 07.04.2021 земельна ділянка площею 0,5620 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002, розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Народного ополчення, 12А, зареєстрована 07.04.2001.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 сформована та у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України є об`єктом цивільних прав.

Київська міська рада ухвалила рішення від 31.08.2023 № 2221/2262 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ернест" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування комплексу будівель на вул. Народного ополчення, 12А у Солом`янському районі міста Києва", згідно з яким вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ернест" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,5620 га (кадастровий номер 8000000000:72:331:0002) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель (код виду цільового призначення - 11.03, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств) на вул. Народного ополчення, 12-а у Солом`янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 жовтня 2019 року, номер запису про право власності: 33555438).

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Ернест" укладено договір оренди земельної ділянки від 14.12.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за №841.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 403687518 від 14.11.2024 право оренди земельної ділянки площею 0,562, кадастровий номер 8000000000:72:331:0002, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А було зареєстровано за ТОВ "Ернест" 14.12.2023, орендодавець Київська міська рада.

Головне управління ДПС у місті Києві листом № 08/45000 від 07.11.2024 повідомило Київську міську раду, що ТОВ "Ернест" станом на 01.11.2024 не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало орендну плату за землю за 2021-2022 роки до ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

Отже, звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав, що відповідач, як власник нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва, використовувало вказану земельну ділянку безоплатно та без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з ТОВ "Ернест" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 07.04.2021 по 14.12.2023 становить 835190,90 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва, розташований об`єкт нерухомого майна, на який за відповідачем 02.10.2019 зареєстровано право власності.

Крім того, Київською міською радою було прийнято рішення від 31.08.2021 № 2221/2262 про передачу відповідачу в оренду означеної земельної ділянки.

Матеріалами підтверджено, що сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 14.12.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за №841.

Проте в період з 07.04.2021 (дата формування земельної ділянки як об`єкта права) по 13.12.2023 (дата, що передує даті укладення договору оренди) право користування ТОВ "Ернест" земельною ділянкою площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва, не було належним чином оформлено. Проте, відсутність належним чином оформлених орендних правовідносин, не нівелює обов`язку відповідача оплачувати вартість користування земельною ділянкою, якою він безпосередньо користується, як власник нерухомого майна, розміщеного на ділянці.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що в даному випадку земельна ділянка площею 0,562 га за кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 07.04.2021, а право власності на об`єкт нерухомого майна (будівлю) був набутий відповідачем 02.10.2019, то саме з 07.04.2021 у ТОВ "Ернест" виник обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Крім того, відповідно до положень підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Стаття 14.1.72 Податкового кодексу України передбачає, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Суд зауважує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки

Отже основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Як уже було зазначено вище положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-9919406522023 від 02.05.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 становить 11572969,44 грн.

Як зазначає позивач у своєму розрахунку та не заперечує і не спростовує відповідач нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 становить:

9148461,37 грн в період з 07.04.2021 по 31.12.2021;

10063451,69 грн в період з 01.01.2022 по 31.12.2022

11572969,44 грн в період з 01.01.2023 по 14.12.2023.

Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування ТОВ "Ернест" земельної ділянки площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва за період з 07.04.2021 по 14.12.2023 становить 835190,90 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, розрахунок плати за користування ТОВ "Ернест" земельною ділянкою площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва за період з 07.04.2021 по 14.12.2023 здійснений з урахуванням такого:

- за розрахунками Департаменту відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» (зі змінами), Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зі змінами) та даних Міського земельного кадастру; відповідно до відомостей щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки 11.03 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств) станом на 07.04.2021 згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2021 № НВ-3222431952021 та у разі, якщо в період 07.04.2021-14.12.2023 код виду цільового призначення земельної ділянки був визначений 11.03 та за розрахунковий період не змінювався; відповідно до витягу № НВ-9919406522023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу: 02.05.2023); згідно зі статтею 289 Податкового кодексу України з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель;

- за період з 07.04.2021 по 31.12.2021 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24 (зі змінами); за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745 (зі змінами); за період з 01.01.2023 по 14.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 року № 5828/5869 (зі змінами); та за умови відсутності за увесь розрахунковий період орендарів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ "Ернест", як фактичний користувач земельної ділянки у період з дати формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав до дати укладення договору оренди, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Відповідач не заперечував свого обов`язку сплатити кошти за користування земельною ділянкою, проте заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку. Суд частково погоджується з запереченнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір плати за фактичне використання ТОВ "Ернест" земельною ділянкою площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 (ставка орендної плати - 3 %) за адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А, за період з 07.04.2021 по 31.12.2021 становить 202268,72 грн; за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 48800,85 грн; за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 становить 253102,70 грн; за період з 01.01.2023 по 14.12.2023 становить 331018,63 грн. Загальна сума, розрахована позивачем до стягнення складає 835190,90 грн

У той же час, слід зазначити, що відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

Проте, з поданої Радою позовної заяви вбачається, що наведені положення, незважаючи на прямі посилання на них у здійсненому Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунку, враховані позивачем не були, що призвело до заявлення спірної у даній справі суми грошових коштів, нарахованих у період, зокрема, з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року, в завищеному розмірі.

Суд відзначає, що дійсно місто Київ визнано територією, де велись активні бойові дії з 24.02.2022, проте, орендна плата згідно відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується в період з 01.03.2022, а тому позивач обгрунтовано нарахував відповідачу зобов`язання по сплаті коштів в період з 24.02.2022 по 28.02.2022. Тобто в цій частині заперечення відповідача не мають правового підґрунтя.

Крім того, відповідно до рішення Ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Однак, позивачем не було враховано й вищенаведеного власного рішення, яким користувачі земельних ділянок комунальної власності фактично звільняються від сплати орендної плати у період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром безпідставно утримуваних відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 за адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А, за спірний у даній справі період - з 07.04.2021 року по 13.12.2023 року, а також з урахуванням приписів абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та рішення Ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490), є 758143,47 грн., з яких: 202268,72 грн. - кошти, нараховані за період з 07.04.2021 по 31.12.2021, 48800,85 грн - кошти, нараховані з 01.01.2022 по 28.02.2022, 177006,47 грн - кошти, нараховані з 01.06.2022 по 31.12.2022, 330067,43 грн - кошти, нараховані з 01.01.2023 по 13.12.2023 (день, що передує дню реєстрації Товариством речового права оренди спірної ділянки на підставі Договору).

Суд відзначає, що у запереченнях на відповідь на відзив, відповідач визнав наявність у нього обов`язку сплатити грошові кошти, в тому числі, нараховані за період з 01.06.2022 по 31.12.2022.

Отже, з огляду на те, що відповідач у період з 07.04.2021 по 13.12.2023 включно користувався земельною ділянкою площею 0,0562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Ради, Товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 758143,47 грн. (з урахуванням встановлених судом вище обставин), які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Щодо заперечень позивача про не розповсюдження положень Податкового кодексу України (абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України) на правовідносини сторін, оскільки, ним заявлено до стягнення безпідставно збережені відповідачем кошти у порядку ст. 1212 ЦК України, а не орендну плату.

Суд не погоджується з запереченнями позивача, оскільки, за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 відповідач не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення ним договору оренди чи без нього. Тому територіальна громада міста Києва не могла набути майно (кошти) в якості орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, яке б міг безпідставно зберегти відповідач. А отже відсутні підстави для стягнення коштів як безпідставно збережених в порядку ст. 1212, 1213 ЦК України в означений вище період.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 758143,47 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду по справі № 910/14183/24 щодо стягнення з ТОВ «ЕРНЕСТ» заборгованості у розмірі 754007,80 грн. до 31 січня 2026 року включно за наступним графіком: 1. до 28 лютого 2025 року - 62 833,98 грн. 2. до 31 березня 2025 року - 62 833,98 грн. 3. до 30 квітня 2025 року - 62 833,98 грн. 4. до 31 травня 2025 року - 62 833,98 грн. 5. до 30 червня 2025 року - 62 833,98 грн. 6. до 31 липня 2025 року - 62 833,98 грн. 7. до 31 серпня 2025 року - 62 833,98 грн. 8. до 30 вересня 2025 року - 62 833,98 грн. 9. до 31 жовтня 2025 року - 62 833,98 грн. 10. до 30 листопада 2025 року - 62 833,98 грн. 11. до 31 грудня 2025 року - 62 833,98 грн. 12. до 31 січня 2026 року - 62 834,02 грн.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання з посиланням на ст. 331 ГПК України, оскільки, на думку позивача, воно можливе лише після набранням рішенням у справі законної сили.

Суд не погоджується з запереченнями позивача, оскільки, приписи ст. 238, 239 ГПК України передбачають можливість розстрочення виконання рішення під час його ухвалення.

Відповідач мотивує своє клопотання про розстрочення наступним: формування Земельної ділянки та як наслідок виникнення у ТОВ «ЕРНЕСТ» обов`язку сплачувати за користування земельною ділянкою у квітні 2021 року співпало з дією локдауну на території м. Києва та України у зв`язку із поширенням COVID-19, що обумовило гострий спад економічної активності та поставив ТОВ «ЕРНЕСТ» поряд з іншими суб`єктами господарювання в складне економічне становище, необхідності зменшення розмірів орендних платежів, які фактично покривали лише податкові зобов`язання та сплату заробітної плати для працівників. Враховуючи необхідність виконання комплексу дії по підготовці проекту договору оренди та його погодження, які в часі є досить тривалим його фінальна підготовка припала на 2022 рік. У лютому 2022 року росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому відповідними Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась та на сьогоднішній день продовжений до 14.02.2024. У зв`язку із військовою агресією росії, актуалізувати питання укладання договору оренди ТОВ «ЕРНЕСТ» (внесення змін до проекту договору оренди у зв`язку зі зміною НГО, укладання охоронного договору на зелені насадження тощо) змогло лише у 2023 року. Таким чином, остаточно виконавши умови для набуття права оренди, визначені рішенням Київської міської ради № 2221/2262 від 31.08.2021, ТОВ «ЕРНЕСТ» 14.12.2023 уклало з Позивачем договір оренди Земельної ділянки. З моменту укладання договору оренди ТОВ «ЕРНЕСТ» сумлінно, поряд з іншими зобов`язаннями по сплаті податків, виконує свій обов`язок по сплаті орендної плати за користування Земельною ділянкою Разом з тим триваюча вже три роки збройна агресія росії, продовжує чинити суттєвий вплив на економічний стан як ТОВ «ЕРНЕСТ» так і його контрагентів, змушує переглядати оренді ставки у бік зниження, що негативно впливає на рентабельність господарської діяльності ТОВ «ЕРНЕСТ». Таким чином, покладання на Відповідача обов`язку щодо одночасної сплати коштів за користування земельною ділянкою в сумі 779 648,92 грн. вплине на можливість своєчасного та повного виконання зобов`язань перед бюджетом, контрагентами, зумовить виникнення додаткових платежів у вигляді штрафів та пені, що суттєві відобразиться на його економічному стані. Разом з тим вважаємо, що добровільне виконання ТОВ «ЕРНЕСТ» рішення суду частинами (розстрочення виконання рішення) призведе до економії ресурсу щодо примусового виконання рішення суду як позивача, так і держави, що є економічно вигідним, і зможе покращити фінансовий стан обох сторін спору.

Суд погоджується, що карантинні обмеження та військова агресія є загально відомими фактами та не підлягають доказуванню. Проте, відповідач мав надати докази яким саме чином означені загально відомі факти вплинули саме на нього і як наслідок унеможливлюють виконання рішення у справі.

Відповідачем не надано суду жодних доказів в обгрунтування його клопотання про розстрочення виконання рішення суду, а тому суд не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ернест" (03151, м. Київ, вул. народного ополчення, 12-А, ідентифікаційний код 43241452) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,562 га з кадастровим номером 8000000000:72:331:0002 на вул. Святослава Хороброго (колишнє найменування Народного ополчення), 12 А у Солом`янському районі м. Києва в сумі 758143 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч сто сорок три) грн 47 коп., судовий збір у розмірі 9097 (дев`ять тисяч дев`яносто сім) грн 72 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 77047,43 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко