Рішення

від 06.02.2025 по справі 911/2943/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 911/2943/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро»

про стягнення 317.474,90 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

29.10.2024 до Господарського суду міста Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» про стягнення 317.474,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору про надання послуг по ремонту сільськогосподарської техніки № 09/03-23 від 09.03.2023 позивачем було виконано роботи на загальну суму 303.430,19 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 14 від 10.03.2023, № 15 від 14.03.2023, № 39 від 02.05.2023, № 52 від 18.05.2023 та № 54 від 23.05.2023. За умовами пунктів 3.1, 3.3 договору відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги протягом 180 днів від дати підписання акту надання послуг. Проте, відповідачем надані послуги сплачені не були. У зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідача за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 303.430,19 грн основного боргу, 8.417,75 грн інфляційних втрат та 5.626,96 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2943/24 від 04.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

20.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли зазначені матеріали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 911/2943/24 від 27.11.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

04.12.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 відкрито провадження у справі № 911/2943/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.12.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.12.2024 о 15:38 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 26.12.2024 включно.

05.02.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить поновити строк на подання відзиву.

Суд розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву відзначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання або заяви про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Суд зазначає, що клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відповідачем не наведено жодної обставини в обґрунтування неможливості подачі відзиву на позов у встановлений строк.

Відтак, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з викладеним, оскільки відзив на позовну заяву поданий після закінчення процесуального строку, останній підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки № 09/03-23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника надати послуги по ремонту та/або технічному обслуговуванню сільськогосподарської техніки, яка належить замовнику (далі - послуги).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 303.430,19 грн, а також позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання нараховано 8.417,75 грн інфляційних втрат та 5.626,96 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 6.6. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами взятих на себе по договору зобов`язань - до їх повного виконання. Якщо після закінчення дії договору сторони не повідомили одна одну про намір розірвати договір він може бути пролонгований на той самий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з п. 2.1. договору сума договору складається з вартості наданих послуг та вартості запасних частин, витратних матеріалів виконавця, встановлених (використаних) під час надання послуг.

Відповідно до п. 2.2. договору ціни та суми вказуються в рахунках-фактурах та актах приймання-передання виконаних робіт (далі - акт). Підписані сторонами акти є невід`ємними частинами цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано послуги загальною вартістю 303.430,19 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними актами надання послуг:

№ 14 від 10.03.2023 на суму 41.400,00 грн;

№ 15 від 14.03.2023 на суму 8.013,18 грн;

№ 39 від 02.05.2023 на суму 201.840,00 грн;

№ 52 від 18.05.2023 на суму 8.635,01 грн;

№ 54 від 23.05.2023 на суму 43.542,00 грн.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.1. договору замовник проводить оплату вартості (ціни) послуг та запчастин шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок за виконані роботи (надані послуги) замовник зобов`язаний здійснити протягом 180 (сто вісімдесяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 3.3. договору платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошових коштів на рахунок виконавця.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведені положення та умови договору відповідач мав здійснити оплату наданих послуг у наступні строки

за актом № 14 від 10.03.2023 у строк до 06.09.2023 включно;

за актом № 15 від 14.03.2023 у строк до 10.09.2023 включно;

за актом № 39 від 02.05.2023 у строк до 30.10.2023 включно;

за актом № 52 від 18.05.2023 у строк до 14.11.2023 включно;

за актом № 54 від 23.05.2023 у строк до 20.11.2023 включно;

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі на суму 303.430,19 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, яка не оспорена відповідачем.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 303.430,19 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 8.417,75 грн інфляційних втрат та 5.626,96 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позивачем нарахування 5.606,13 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення, а саме не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8.417,75 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 66; код ЄДРПОУ 43831864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» (07400, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 20 А, офіс. 11; код ЄДРПОУ 43407189) 303.430 (триста три тисячі чотириста тридцять) грн 19 коп. основного боргу, 8.417 (вісім тисяч чотириста сімнадцять) грн 75 коп. інфляційних втрат, 5.606 (п`ять тисяч шістсот шість) грн 13 коп. 3% річних, 4.761 (чотири тисячі сімсот шістдесят одну) грн 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова