Рішення

від 27.01.2025 по справі 910/8776/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/8776/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Паскаль"» (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 3А; ідентифікаційний код 44738209)

до

Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2; ідентифікаційний код 32526191)

про стягнення 1 869 764,77 грн,

Представники:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: Вощинар Ю.Г.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія "Паскаль"» (далі - ТОВ «Компанія "Паскаль"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (далі - Корпорація «УКРАТОМПРИЛАД»/відповідач) про стягнення 1 869 764,77 грн, у тому числі: 1 778 081,82 грн - основного боргу, 47 172,61 грн - пені, 5 392,54 грн - 3% річних та 39 117,80 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №01/25/03/24 від 25.03.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.09.2024.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Корпорація «УКРАТОМПРИЛАД» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем прострочено поставку товару на 24 дні. Водночас, повідомляє суд, що 17.07.2024 здійснила оплату за поставлений товар на суму 1 778 081,82 грн згідно платіжної інструкції №6 від 17.07.2024, яку долучено до відзиву на позовну заяву.

22.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, в якій ТОВ «Компанія "Паскаль"» також повідомляє суд, що відповідачем у добровільному порядку сплачено суму основного боргу у розмірі 1 778 081,82 грн. Разом із тим, позивач просить суд позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі.

02.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.10.2024.

18.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, в якій позивач одночасно просить суд позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити.

21.10.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 25.11.2024.

21.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

21.11.2024 внаслідок задоволення клопотання представника відповідача про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.01.2025.

27.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, в якій одночасно позивач просить суд позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити.

27.01.2025 у судове засідання представник позивача не з`явився.

У судовому засіданні представник Корпорації «УКРАТОМПРИЛАД» просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із цим позовом звернувся до суду 12.07.2024, при цьому, заборгованість у розмірі 1 778 081,82 грн сплачена відповідачем 17.07.2024, тобто після звернення ТОВ «Компанія "Паскаль"» до суду із позовом, відповідно суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги ТОВ «Компанія "Паскаль"» до Корпорації «УКРАТОМПРИЛАД» про стягнення 47 172,61 грн - пені, 5 392,54 грн - 3% річних та 39 117,80 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія "Паскаль"» (далі - постачальник) та Корпорацією «Українські атомні прилади та системи» (далі - покупець) укладено договір поставки №01/25/03/24, яким регулюються відносини сторін з поставки БМК Paskal 200 А.

Сторони погодили, що найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 2.1., п. 2.2. та п. 2.3. договору, ціна товару - становить загальна вартість поставленого товару. В специфікаціях до договору ціна товару та розміри платежів визначаються в гривні. Вартість тари (упаковки) входить до вартості товару та окремо не сплачується, якщо інше не зазначено в специфікації до договору.

Згідно із п. 3.1. договору покупець оплачує товар на підставі рахунку постачальника, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок постачальника у строк та в порядку, зазначеному в специфікації. Якщо оплата буде здійснена без рахунку фактури, постачальник самостійно здійснює зарахування отриманих коштів. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки можуть здійснюватися в інший спосіб, визначений специфікацією. Покупець за свій рахунок несе всі витрати, пов`язані з використанням своїх грошових зобов`язань за договором. Товар вважається (частково, повністю) оплаченим покупцем, а кошти перерахованими ним, в момент надходження на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2. договору датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі товару. Ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження товару переходить до покупця з дати поставки товару. Право власності переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної, або в інший строк, встановлений специфікацією на товар.

У п. 4.5. договору сторони погодили перелік документів, які постачальник зобов`язаний надати представнику покупця.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань по договору (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №001 від 25.03.2024, яка є додатком до договору та в якій сторони погодили поставку товару - БМК Paskal 200 А у кількості 2 шт. на загальну суму 1 778 081,82 грн.

У п. 2 специфікації встановлено порядок оплати: післяоплата протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження - 1 778 081,82 грн без ПДВ.

20.05.2024 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято БМК Paskal 200 А у кількості 2 шт. на загальну суму 1 778 081,82 грн, що підтверджується видатковою накладною №146 та актом приймання-передачі обладнання від 20.05.2024.

Крім того, на виконання умов п. 4.5. договору позивачем передано технічну документацією згідно із актом прийому-передачі технічної документації від 14.05.2024.

З огляду на положення п. 2 специфікації, відповідач зобов`язаний був розрахуватися за поставлений товар до 04.06.2024 включно, проте розрахувався лише 17.07.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції № 6 від 17.07.2024.

За таких обставин, у зв`язку із простроченням Корпорацією «УКРАТОМПРИЛАД» виконання зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар, ТОВ «Компанія "Паскаль"» звернулося до суду із цим позовом, в якому просить суд стягнути із відповідача 47 172,61 грн - пені, 5 392,54 грн - 3% річних та 39 117,80 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з 05.06.2024 по 11.07.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом вище встановлено, що 25.03.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №01/25/03/24, відповідно до якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 778 081,82 грн, що підтверджується видатковою накладною № 146 від 20.05.2024 та актом приймання-передачі обладнання від 20.05.2024.

Статтею 530 ЦК України установлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у п. 2 специфікації сторони погодили порядок оплати: післяоплата протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження - 1 778 081,82 грн без ПДВ.

Таким чином, з огляду на положення цього пункту специфікації, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар до 04.06.2024 включно, проте розрахувався лише 17.07.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції № 6 від 17.07.2024.

При цьому, доводи відповідача, що позивачем прострочено поставку товару, який мав певні недоліки, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно умов договору, зокрема п. 4.6, це не впливає на обов`язок Корпорації «УКРАТОМПРИЛАД» на виконання своїх зобов`язань за договором щодо здійснення оплати за поставлений товар протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження товару позивачу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що Корпорація «УКРАТОМПРИЛАД» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки №01/25/03/24 від 25.03.2024 та специфікацією до договору щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар не виконала.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 5.2. договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при обчисленні 3% річних допущено арифметичну помилку, разом із тим, оскільки їх розмір не перевищує суми, обчисленої судом, відповідно заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем у судовому засіданні усного клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Отже, перевіривши доводи відповідача про зменшення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат покладаються на відповідача.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Водночас, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, оскільки позивачем не подано до суду будь-яких заяв щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача або повернення сплаченої суми позивачу внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 778 081,82 грн, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору. При цьому, суд одночасно повідомляє ТОВ «Компанія "Паскаль"», що останнє не позбавлене права звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Паскаль"» в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 778 081,82 грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Паскаль"» до Корпорації «Українські атомні прилади та системи» про стягнення 47 172,61 грн - пені, 5 392,54 грн - 3% річних та 39 117,80 грн - інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути із Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2; ідентифікаційний код 32526191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Паскаль"» (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 3А; ідентифікаційний код 44738209) 47 172 (сорок сім тисяч сто сімдесят дві) грн 61 коп. - пені, 5 392 (п`ять тисяч триста дев`яносто дві) грн 54 коп. - 3% річних, 39 117 (тридцять дев`ять тисяч сто сімнадцять) грн 80 коп. - інфляційних втрат та 1 375 (одну тисячу триста сімдесят п`ять) грн 24 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 06.02.2025.

Суддя Віта БОНДАРЧУК