Рішення

від 03.02.2025 по справі 212/11996/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/11996/24

2/212/835/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., секретаря судового засідання: Крутиголови В.О., представника відповідача: Ніколенка М.М. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Яводчака Олександра Васильовича до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович звернувся з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) працюючи з 20.06.1997р. по 20.11.1997р. на посаді слюсара-ремнтника Відкритого акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» правонаступником якого є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГА? ЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі Відповідач) здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах, що підтверджується п. 17 Акту розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19.02.2024р. форми П-4 (далі Акт форми П-4), та трудовою книжкою Позивача. Внаслідок трудової діяльності на підприємстві відповідача захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 26.03.2024 року позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням,третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не має змоги вести звичне життя та страдає на захворювання. Вказує на те, що самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 106 500 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.12.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року здійснено перехід у справі до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙКОМБІНАТ» скористався правом надання відзиву, у якому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказали, що позовні вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими через те, що існує ряд фактів, які свідчать про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між шкідливими умовами праці на ПРАТ «ЦГЗК» та отриманням Позивачем хронічного професійного захворювання. Позивач нетривалий час (5 місяців) працював на підприємстві; він перестав працювати на ньому понад 25 років тому; ПРАТ «ЦГЗК» було його першим підприємством (з чотирьох) зі шкідливими умовами праці. Загальний стаж роботи Позивача у шкідливих умовах праці за Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18.01.2024 №97 (далі Висновок ЛЕК) становить 22 роки 7 місяців, або 271 місяць. На підприємстві Відповідача Позивач пропрацював 5 місяців, що, у відсотковому співвідношенні - близько 1,8 % від загальної тривалості роботи Позивача у шкідливих умовах праці. оскільки Позивач, працював на ПРАТ «ЦГЗК» нетривалий час, це є фактом, який свідчить про те, що моральна шкода була завдана Позивачу не ПРАТ «ЦГЗК», а іншими підприємствами, де останній працював значно більш тривалий час і значно пізніше.Кількість порушень з боку ПРАТ «ЦГЗК», згадана у Висновку ЛЕК, сама по собі не могла б спричинити набуття у Позивача саме хронічного професійного захворювання, і, як наслідок, і завдану ним моральну шкоду. З аналізу численних документів, пов`язаних з історією хвороби Позивача, доданих ним до позовної заяви, можна зробити висновок, що перші ознаки хронічного професійного захворювання почали мати місце у 2018 році, тобто більш ніж через 20 років після припинення роботи Позивача на ПРАТ «ЦГЗК». Звернули увагу суду на те, що, оскільки попередні медичні огляди на такого типу роботи проводилися і проводяться постійно, Суд, на підставі вже сформованого правозастосовною практикою принципу «вірогідності доказів», має визнати, що факт проходження такого медичного огляду таки мав місце. При цьому, за тим же таки принципом «вірогідності доказів», Суд має визнати, що, оскільки до моменту працевлаштування на ПРАТ «ЦГЗК» Позивач не працював в шкідливих умовах праці, первинних (ранніх) ознак професійного захворювання не було і не могло бути виявлено через їх відсутність. Акцентували увагу суду, що сам факт зазначення ПРАТ «ЦГЗК» у розділі «Профмаршрут» Висновку ЛЕК з вказівкою про те, що Позивач піддавався впливу шкідливих умов праці не свідчить про те, що такий вплив спричинив ушкодження здоров`ю та професійні захворювання, які в подальшому стали хронічними, а отже - не свідчить про те, що Відповідач має відшкодовувати завдану Позивачу моральну шкоду. ЛЕК, в свою чергу, визначає причинний зв`язок між впливом шкідливих умов праці на працівника на конкретному підприємстві та отриманням ним хронічного професійного захворювання не шляхом перелічення таких підприємств в розділі «Профмаршрут» відповідного Висновку, а шляхом направлення повідомлення за формою П-3 про хронічне професійне захворювання (отруєння) на те підприємство, шкідливі умови праці на якому можуть мати наслідком отримання особою такого захворювання. Однак, на адресу ПРАТ «ЦГЗК» таке повідомлення не надсилалося, що свідчить про відсутність «об`єктивного» причинного зв`язку між відповідними умовами праці та професійним захворюванням Позивача. Наполягали на врахуванні судом норм податкового законодавства та судової практики по їх вірному застосуванню. Крім того поставили письмові питання позивачу що є предметом доказуванню у вказаній справі.

Вислухавши думку сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.06.1997 року по 20.11.1997 року перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», що не оспорювалося стороною відповідача, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с. 10-12).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19.02.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, робота ОСОБА_1 протягом 16 років 08 місяців в умовах впливу шкідливих факторів. В пункті 18 вказаного акту зазначені причини виникнення хронічного захворювання: маса вантажу, що підіймається в ручну перевищувала на 10 кг і складала 40 кг при нормі до 30 кг., періодичне перебування у незручній позі робочій 35% зміни при нормі до 25%; нахили тулоба вимушені більше 30 градусів 128 разів за зміну при нормі 51- 100 разів; пил переважно фіброгенної зони: концентрація пилу переважно фіброгенної зони з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 1, 8 рази (3,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг.м3) Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи (22 років 07 місяців) в умовах шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу (а.с. 13-15).

Відповідно до висновку МСЕК від 26.03.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, третю групу інвалідності БЕЗСТРОКОВО (а.с.16). Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, а також праця в умовах вібрації, виробничого пилу.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбаченіст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції Українивстановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно дост.1167 ЦК України- моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці»від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до статті 153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 13 Закону України«Про охоронупраці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпПУкраїни передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 237-1 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 % третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, враховуючи професійний маршрут позивача та його перебування в трудових відносинах з іншими підприємствами з яких стягнуто моральну шкоду рішенням суду внаслідок професійного захворювання, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 45 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо посилань представника відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі №599/645/21.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 45000 гривень (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути зПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙКОМБІНАТ» на користь держави України судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», місцезнаходження: 50066, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ:00190977.

Повне рішення складено 06 лютого 2025 року.

Суддя: І. Б. Чайкін