Ухвала

від 21.01.2025 по справі 915/662/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

21 січня 2025 року Справа № 915/662/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54005 (код ЄДРПОУ 02910048)

електронна пошта: chobanu84@ukr.net

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 (код ЄДРПОУ 40477150)

електронна адреса: 151500@dasu.gov.ua

до відповідача Комунальної установи "Центральний міський стадіон", вул. Спортивна, 1/1, м. Миколаїв, 54015 (код ЄДРПОУ 32004142)

до відповідача Приватного підприємства "ОСТАМ-МИК", вул. Паркова, 26, кв. 16, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 33514318)

про визнання недійсним договору про надання послуг як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Левкович А. Є.

від сторін: представники не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби з позовною заявою до відповідача Комунальної установи «Центральний міський стадіон», до відповідача Приватного підприємства «ОСТАМ-МИК», у якій просить суд:

- визнати недійсним договір про закупівлю послуг № 573 від 26.03.2019, укладений між комунальною установою «Центральний міський стадіон» та приватним підприємством «ОСТАМ-МИК» за результатами закупівлі UA-2019-02-19-002756-b a.

- стягнути з Приватного підприємства «ОСТАМ-МИК» на користь Комунальної установи «Центральний міський стадіон» 683 100 грн., а з Комунальної установи «Центральний міський стадіон» одержані ним за рішенням суду 683 100 грн. стягнути в дохід держави.

Прокуратура просить суд стягнути з Приватного підприємства «ОСТАМ-МИК» на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

Підставою позову прокуратурою зазначено наступні обставини.

19.02.2019 Комунальною установою «Центральний міський стадіон» в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-02-19-002756-b) щодо закупівлі оборонних послуг, з очікуваною вартістю 693 000 грн.

Тендерні пропозиції подало два учасники, а саме: ПП «СОВА-1» та ПП «ОСТАМ-МИК», яке в подальшому, відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій № 11 від 11.03.2019, було визнано переможцем вказаних торгів з остаточною ціновою пропозицією 683 000 грн.

В подальшому 26.03.2019 між ПП «ОСТАМ-МИК» та КУ «Центральний міський стадіон» укладено договір про надання послуг з охорони № 573. Ціна договору згідно пропозиції переможця процедури закупівлі становила 683 100 грн. В подальшому сторони уклали три додаткові угоди від 01.04.2019, 17.12.2019 та 29.01.2020 про продовження строку дії договору № 573.

Відповідачем КП «Центральний міський стадіон» на виконання умов договору проведено на користь ПП «ОСТАМ-МИК» оплату в сумі 683 100, 00 грн.

Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2023 № 65/10-р/к (далі - Рішення) визнано, що ПП «СОВА-1» та ПП «ОСТАМ-МИК» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) на закупівлю.

Договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПП «ОСТАМ-МИК», на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо наслідків недійсності правочину, то прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ПП «ОСТАМ-МИК», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 683 100 грн. за цим правочином повинні бути повернуті КУ «Центральний міський стадіон», як іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави (ст. 216, 228 ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256, 267 ЦК України, ст. 5, 20 ГК України, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про публічні закупівлі».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 04.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2024 зупинено провадження у даній справі № 915/662/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 918/1043/21.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 поновлено провадження у справі № 915/662/24 та призначено підготовче засідання на 21.01.2025.

Позивач та відповідачі явку повноважних представників в підготовче засідання 21.01.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

19.11.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області від прокуратури за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. № 14420/24 від 19.11.2024).

Подані письмові пояснення судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

13.01.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача Миколаївської міської ради за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № 414/25 від 13.01.2025), в якому просить розгляд справи здійснювати без участі представника Миколаївської міської ради на підставі наявних матеріалів.

Керуючись ч. 3 ст. 196 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання.

Інші заяви та клопотання відсутні.

В підготовчому засіданні 21.01.2025 судом на вирішення учасників справи поставлено питання щодо зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи № 922/3456/23.

Представник прокуратури не заперечував проти зупинення провадження у справі.

Судом встановлено наступне. Предметом спору у даній справі № 915/662/24 є вимога про визнання недійсним договору, а також застосування наслідків недійсності правочину, який, як вказує прокуратура, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Підставою позову прокуратурою зазначені обставини, які полягають в тому, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ПП «ОСТАМ-МИК» на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України. Щодо наслідків недійсності правочину, то прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ПП «ОСТАМ-МИК» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 683 100 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави (ст. 216, 228 ЦК України).

Судом встановлено, що в провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідача Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, до відповідача Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "ЛСВ Моноліт" порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627 на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. За таких обставин, за твердженнями прокурора, рішення тендерного комітету, оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338, та договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627, укладений за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Посилаючись на ч. 3 ст. 228 ЦК прокурор просив застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2 370 000,00 грн, а далі - отримані СКП "Харківзеленбуд" за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передав справу № 922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23.

Так, колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.

Таку необхідність мотивує тим, що майнові санкції, передбачені положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини. У разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені ч. 1 ст. 216, п. 1 ч. 1 ст. 1212 ЦК.

Також колегія суддів зазначає, що як у справі № 922/3456/23, так і у справі № 914/1507/23, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.

Колегія суддів пропонує відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Необхідність відступу мотивує тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 ст. 55 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою Об`єднаної палати КГС ВС від 20.12.2024 у справі № 922/3456/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/662/24 до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/3456/23.

Керуючись ст. 177, 181-182, 228, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у даній справі № 915/662/24 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи № 922/3456/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 05.02.2025

Суддя Е.М. Олейняш