Рішення

від 21.01.2025 по справі 915/339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа № 915/339/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,

за участі представників учасників справи:

від позивача представники: Божкова Т.П. (за довіреністю);

Федосова О.В (за довіреністю);

від відповідача: Іванюк О.Я. (керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, ідентифікаційний код 31319242)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС (вул. Космонавтів, 128,м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 30737818)

про: стягнення 461304,21 грн

встановив:

Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго (далі ОКП Миколаївоблтеплоенерго) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 29.03.2024 (вих. №2088/23 від 26.03.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС (далі ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС) 461304,21 грн стягнення за теплову енергію відповідно до Договору купівлі продажу теплової енергії №3329 від 04.04.2019р., з яких: 429841,46 грн основний борг; 23170,51 грн інфляційні збільшення; 8292,24 грн 3% річних, заборгованості за опалювані періоди 2019-2020рр., 2020-2021рр.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за надані послуги, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та пені.

ОКП Миколаївоблтеплоенерго також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/339/24 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 04.04.2024 даний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст. 164 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, визначено відповідачеві 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Копію вказаної ухвали направлено відповідачеві за адресою: вул. Космонавтів, 128,м. Миколаїв, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором 060026287701.

Згідно трекінгу поштове відправлення вручено особисто 01.05.2024 (а.с. 132).

17.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих.№15/01 від 15.05.2024, в якому відповідач не погодився з позовними вимогами, зазначивши, що: позивачем пропущено строк позовної давності; борг утримується за опалення нежитлових приміщень без укладання договору; відповідач відмовився від теплопостачання; затверджений тариф на товарну продукцію теплова енергія відсутній; порушено антимонопольне законодавство.

24.07.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 22.07.2024 вих.№22/01, в якій відповідач просив призначити судове засідання у справі з викликом сторін, зазначаючи, що розглядати справу без виклику сторін є неможливим, зазначаючи про незгоду із застосованим позивачем тарифами.

Ухвалою від 04.09.2024 суд задовольнив заяву відповідача та призначив судове засідання із розгляду справи по суті на 17.09.2024.

13.09.2024 суду від позивача надійшла заява, у якій позивач просить визнати поважними причини пропущення строку позовної давності при стягненні заборгованості за теплоенергію з ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС в опалювальні періоди 2019-2020рр., 2020-2021рр., оскільки пропущення строку зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином та введенням воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Також 17.09.2024 до суду надійшло клопотання відповідача вих.. № 17/01 від 17.09.2024 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. У вказаній заяві відповідач просить залучити до участі у справі фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . За твердженням відповідача указані особи є співвласниками часток гуртожитку (без виділення часток з майна гуртожитку) й відповідно є споживачами спірної теплової енергії у будинку, балансоутримувачем якого є відповідач.

17.09.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді, тому ухвалою від 10.10.2024 суд повідомив сторонам дату судового засідання - 04.11.2024.

04.11.2024 суд розглянув клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та відмовив у його задоволенні.

За результатом судового засідання 04.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.12.2024 та зобов`язав позивача надати до суду документи на обґрунтування викладених у судовому засіданні доводів щодо укладення зі споживачами теплової енергії за адресою відповідача договорів договори про надання послуги з централізованого опалення безпосередньо з позивачем.

На виконання вимог суду 29.11.2024 позивач надав суду для доручення до матеріалів справи копії договорів про надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на опалення кімн. 712-713. 714, 715, 829, 209, 210-211, 612-613, 727-728, 620, 621, які укладалися терміном на 5 років з подальшою пролонгацією та були діючими у спірний період (опалювальні сезони 2019-2020рр., 2020-2021рр.).

Позивач зазначив, що розрахунки за опалення проводилися за встановленими НКРЕКП тарифами:

- для кімнат гуртожитку, мешканці яких уклали договори про надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за тарифом на послугу з централізованого опалення для населення;

- для опалення інших кімнат гуртожитку, за умовами укладеного між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та ТОВ «НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС» договору купівлі-продажу теплової енергії №3329.00 від 04.04.2019р. за тарифом на теплову енергію для потреб населення, як з юридичною особою.

Також позивач надав суду копію договору купівлі-продажу теплової енергії №3202.00 від 24.11.2017р., укладеного безпосередньо між Позивачем та фізичною особою-підприємцем Курбацькою Л.В., на опалення офісу, розташованого у гуртожитку за адресою Відповідача розрахунки за опалення даного приміщення проводилися за встановленими НКРЕКП тарифами для опалення приміщень для потреб інших споживачів (крім населення). Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу теплової енергії №3329.00, укладений між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та ТОВ «НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС» ніяк не пов`язаний з прямими договорами про надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеними між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та мешканцями гуртожитку, а також договором купівлі-продажу теплової енергії №3202.00 з іншою юридичною особою ФОП Курбацькою Л.В.

03.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.01.2025 у зв`язку з необхідністю надання сторонами актів звірки та контррозрахунків щодо спірних опалювальних площ.

20.01.2025 відповідач надав суду заяву про надання додаткових пояснень у справі, у якій повідомив про відсутність актів звірки та контррозрахунків щодо спірних опалювальних площ. Також відповідач повідомив, що 15.01.2025 до ТОВ «Ніконджитбудсервіс» за вхід № 01/15-01 від позивача надійшов лист № 40/33 від 06.01.2025 запрошення на проведення звіряння згідно ухвали Господарський суду Миколаївської області, на що відповідачем 17.01.2025 надано відповідь. Згідно указаної відповіді відповідач відмовився від пропозиції позивача провести звірку оплювальних площ.

Інших документів по суті справи станом на час проведення судового засідання сторонами не надано.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється забезпеченням принципу рівності та змагальності сторін та з урахуванням воєнного стану в Україні через військову агресію Російської Федерації проти України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.

Заслухавши присутніх представників, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд встанови наступне.

ОКП Миколаївоблтеплоенерго як юридична особа зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.12.2000. Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 30.05.2023 №19/36, метою та предметом діяльності ОКП Миколаївоблтеплоенерго як суб`єкта господарської діяльності є постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва.

ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС зареєстровано 31.01.2000 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 128.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за записом №21414135 від 08.05.2014 підтверджується реєстрація права власності на 9068/10000 часток об`єкта житлової нерухомості, гуртожитку, що знаходиться за адресою вул. Космонавтів, 128, ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС 07.05.2014 (а.с.12).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації № 7385958 від 31.05.2005 будівля гуртожитку А-9, за адресою вул. Космонавтів, буд. 128 має власника ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС (частка власності: 9068/10000), підставою виникнення права власності указано рішення Ленінського районного суду №2-2173/2005 від 11.05.2005 .

04.04.2019 між ОКП Миколаївоблтеплоенерго (далі теплопостачальна організація, позивач) та ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС (далі споживач, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №3329.00 (далі Договір), за умовами якого теплопостачальна організація зобов`язується виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію, а споживач використовувати теплову енергію (п.1.2. Договору).

Об`єкт теплоспоживання гуртожиток ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС, розташований за адресою м. Миколаїв, ву. Космонавтів, 128, опалювальна площа 1862,91кв.м. (п. 1.2 та Додаток № 1 до Договору).

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.3 Договору постачання теплової енергії допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією і споживачем.

Відповідно до п. 1.4 Договору розрахунки за теплову енергію на потреби централізованого опалення здійснюються:

1.4.1 при наявності приладу обліку теплової енергії - по тарифу за 1 Гкал згідно показників приладу обліку теплової енергії на дату надання звіту по приладу обліку та розміру нормативного споживання до кінця звітного місяця з оплатою протягом опалювального періоду. Корегування розміру нормативного споживання на фактичні показники приладу обліку теплової енергії проводиться у наступному за звітним місяці;

1.4.2 у випадку припинення роботи приладу обліку теплової енергії або при його відсутності - по тарифу за 1 Гкал згідно з фактичними обсягами постачання теплової енергії, розрахованими відповідно до договірного максимального приєднаного теплового навантаження, фактичного часу споживання теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря та фактичного обсягу виробництва теплової енергії котельною, до якої підключені теплові мережі споживача, з оплатою протягом опалювального періоду.

Відповідно до п. 1.6 Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до регульованого тарифу, затвердженого відповідно до діючого законодавства України та встановленого на момент здійснення нарахувань. При розрахунках нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу без ПДВ.

При зміні тарифів на теплову енергію, нові тарифи обов`язкові для сторін по договору з моменту їх введення без переукладання Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 1.7 Договору, остаточна оплата по даному договору здійснюється споживачем щомісячно протягом 10 банківських днів з дати надходження рахунку та акту прийому - передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація щомісячно до 3 числа кожного місяця обов`язково надає споживачу Акт прийому - передачі та акт звіряння взаємних розрахунків за цим Договором станом на 01 число місяця шляхом направлення рекомендованого листа через поштове відділення або канцелярію повертає підписані зі свого боку Акт прийому - передачі теплової енергії та акт звіряння взаємних розрахунків теплопостачальній організації. Неповернення Акту прийому - передачі теплової енергії та акту звіряння взаємних розрахунків теплопостачальній організації є підтвердженням прийняття їх без зауважень.

Відповідно до п. 1.8 Договору у разі внесення Споживачем попередньої оплати, сума якої перевищує вартість спожитої теплової енергії, вказані кошти зараховуються Теплопостачальною організацією як попередня оплата на наступний період. У разі наявності заборгованості, сума оплати зараховується як сплата боргу за попередній період по даному Договору. У разі наявності нарахованих штрафних та фінансових санкцій (пеня, інфляція, 3% річних) та витрат Теплопостачальної організації за звернення до суду (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), кошти, які надходять від Споживача на рахунок Теплопостачальної організації незалежно від вказаного призначення платежу зараховуються в наступному порядку : першими підлягають відшкодуванню витрати по сплаті держмита та ІТ3, другими - штрафні та фінансові санкції (пеня, інфляція, 3% річних), решта коштів зараховується як оплата за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.1. Договір набирає чинності з 01.05.2019 та діє до 30.04.2020 з автоматичною пролонгацією на кожен подальший рік, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від споживача не надійде на адресу теплопостачальної організації вимога про припинення дії Договору.

Договір та Додатки №1 та №2 до нього підписано та скріплено печатками сторін.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач договір був пролонгованим, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення, та діяв до 01.11.2021.

Відповідно до Додатку 1 (лист 2) Договору №3329.00, опалювальна площа нежитлових приміщень станом на 15.04.2019 складала 1862,91 кв.м.

В подальшому опалювальна площа була змінена: з 01.06.2019 - 2034.40 кв.м. (а.с. 18-19 том 1), з 01.10.2019 - 2058,52 кв.м. (а.с. 21-23 том 1), з 01.12.2019 - 2119.59 кв.м. (а.с. 24-26 том 1).

З 01.10.2020 площа була змінена і склала 2250.68 кв.м., що підтверджується листом від ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС вих. №119 від 05.11.2020. В даному листі було помилково зазначено блок « 417» замість блоку « 418», що підтверджується листом від ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС за вхідним №837 від 28.12.2018, у якому відповідач зазначає блок « 418» як вірний (а.с. 27-30 том 1).

Позивач врахував дані зміни при формуванні додатків до Договору №3329.00.

Позивач зазначає, що звертався до Відповідача та надавав копії Додатку 1 (лист 1 та 2) та Додатку 2 (лист 1) зі зміненою площею для підписання, але Відповідачем не було виконано даної вимоги (а.с. 32 том 1).

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

З матеріалів справи вбачається, що в опалювальні періоди 2019-2020р.р., 2020-2021рр. позивач здійснював постачання теплової енергії до об`єкта відповідача, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 128, що підтверджується: наказом №652 від 30.10.2019, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1161 від 30.10.2019 про початок опалювального періоду 2019-2020рр.; наказом №192 від 08.04.2020, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №314 від 08.04.2020 про закінчення опалювального періоду 2019-2020рр.; наказом №689 від 05.11.2020, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1087 від 04.11.2020 про початок опалювального періоду 2020-2021рр.; наказом №236 від 12.04.2021, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №249 від 09.04.2021 про закінчення опалювального періоду 2020-2021рр.

За опалювальні періоди 2019-2020р.р., 2020-2021рр позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 429841,46 грн, що підтверджено актами прийому-передачі теплової енергії №3329,00 від 31.01.2020, №3329,00 від 29.02.2020, №3329,00 від 31.03.2020, №3329,00 від 30.04.2020, №3329,00 від 30.11.2020, акт №3329,00 від 31.12.2020, акт №3329,00 від 31.01.2021, №3329,00 від 28.02.2021, №3329,00 від 31.03.2021, №3329,00 від 07.04.2021.

Для проведення оплати за спожиту теплову енергію позивачем виставлялись відповідачу рахунки від 31.01.2020 на 55171,82 грн, від 29.02.2020 на 53408,14 грн, від 25.03.2020 на 27104,62 грн, від 23.04.2020 на 11983,92 грн, 30.11.2020 на 27411,92 грн, 30.12.2020 на 70151,71 грн, 29.01.2021 на 69104,40 грн, 28.02.2021 на 67633,68 грн, 31.03.2021 на 62225,57 грн, 16.04.2021 на 13057,60 грн (а.с.60-65 том 1).

Акти та рахунки отримані відповідачем, проте відповідач, отримавши указану кореспонденцію позивача повертав її позивачу без підписання.

Враховуючи вищезазначене, позивач наголошує, що відповідач (споживач) ухилявся від сплати рахунків, хоча продовжував споживати теплову енергію, що стало підставою для звернення до суду.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість та теплову енергію у розмірі 429841,46 грн та нарахування згідно ст. 625 ЦК України, зокрема 23170,51 грн. інфляційних втрат, 8292,24 грн - 3% річних.

Отже, загалом вимоги ОКП Миколаївоблтеплоенерго до ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС складають 461304,21 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення відсутності боргу за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві судом відхиляються з огляду на наступне.

Твердження відповідача щодо нарахування боргу за опалення нежитлових приміщень без укладання договору спростовується матеріалами справи, зокрема Договором № 3329,00 та додатками до нього, з яких вбачається що теплова енергія надається для опалення об`єкта відповідача - житлової нерухомості, гуртожитку, за адресою м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 128. Має місце описка позивача у позові, яка не вливає на суть позовних вимог з огляду на подані суду докази та матеріали справи вцілому.

Твердження відповідача про відсутність у матеріалах справи узгоджених документів - актів про виконання робіт, послуг, або акту приймання - передачі теплової енергії також спростовуються матеріалами справи. Так, згідно матеріалів справи, за січень 2020 року відповідачу поставлено теплову енергію у об`ємі 32,8028 Гкал на суму 55171,82 грн (акт №3329,00 від 31.01.2020), за лютий 2020 27,4195 Гкал на суму 53408,14 грн (акт №3329,00 від 29.02.2020), за березень 2020 14,9389 Гкал на суму 27104,62 грн (акт №3329,00 від 31.03.2020), за квітень 2020 7,2528 Гкал на суму 11983,92 грн (акт №3329,00 від 30.04.2020), за листопад 2020 16,5900 Гкал на суму 27411,92 грн (акт №3329,00 від 30.11.2020), за грудень 2020 35,0920 Гкал на суму 70151,71 грн (акт №3329,00 від 31.12.2020), за січень 2021 34,5681 Гкал на суму 69104,40 грн (акт №3329,00 від 31.01.2021), за лютий 2021 33,8324 Гкал на суму 67633,68 грн (акт №3329,00 від 28.02.2021), за березень 2021 31,1271 Гкал на суму 62225,57 грн (акт №3329,00 від 31.03.2021), за квітень 2021 6,5318 Гкал на суму 13057,60 грн (акт №3329,00 від 07.04.2021)

Для проведення оплати за спожиту теплову енергію позивачем виставлялись відповідачу рахунки від 31.01.2020 на 55171,82 грн, від 29.02.2020 на 53408,14 грн, від 25.03.2020 на 27104,62 грн, від 23.04.2020 на 11983,92 грн, 30.11.2020 на 27411,92 грн, 30.12.2020 на 70151,71 грн, 29.01.2021 на 69104,40 грн, 28.02.2021 на 67633,68 грн, 31.03.2021 на 62225,57 грн, 16.04.2021 на 13057,60 грн (а.с.60-65 том 1).

Акт та рахунок за січень 2020 надіслані споживачу були повернуті поштою 19.03.2020 (а.с. 75+звор.стор., 76 том 1).

Акти та рахунки за січень (надіслані повторно), лютий та березень 2020 року отримані відповідачем 08.04.2020 (а.с. 78-79 том 1), за квітень 2020 14.05.2020 (а.с. 80-81 том 1), за листопад 2020 18.12.2020 (а.с. 93+звор.стор. том 1), за грудень 2020 14.01.2021 (а.с. 95+звор.стор. том 1), за січень 2021 15.02.2021 (а.с. 96+звор.стор. том 1), за лютий 2021 17.03.2021 (а.с. 98+звор.стор. том 1), за березень 2021 08.04.2021 (а.с. 100+звор.стор. том 1), за квітень 2021 06.05.2021 (а.с. 102+звор.стор. том 1).

Разом з актами та рахунками відповідачу надсилалися для підписання акти звіряння взаємних розрахунків.

Відповідач, отримавши указану кореспонденцію позивача повертав її позивачу без підписання.

Указане свідчить про належне виконання теплопостачальною організацією обов`язку щодо направлення споживачу актів та рахунків. Натомість, дії споживача навпаки свідчать про ухилення від виконання обов`язку зі сплати поставленої теплової енергії, продовжуючи при цьому споживати теплову енергію.

До того ж судом взято до уваги лист відповідача вих.. № 14/01 від 17.01.2025 на пропозицію позивача провести звірку площ опалення, у якому відповідач відмовився від пропозиції узгодити розмір опалювальних площ гуртожитку та звірити взаєморозрахунки..

Указане свідчить про свідоме ухилення відповідача від встановлення фактичних обставин справи, зокрема, доведення власної позиції щодо невідповідності поданого позивачем розрахунку боргу.

Крім того, судом взято до уваги, що попри незгоду відповідача з тарифами відповідач продовжував споживати теплову енергію, поставлену позивачем.

Твердження відповідача щодо зазначення у звітах за спожиту теплову енергію інших споживачів суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору.

Щодо твердження відповідача про монопольне становище позивача та незгоду з тарифами суд зазначає, що положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Зважаючи на зазначені норми законодавства, нарахування відповідачу сум оплати за спожиту теплову енергію здійснювалось за тарифами, зазначеними у наказах ОКП Миколаївоблтеплоенерго відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Слід зазначити, що заперечуючи про невідповідність тарифів відповідачем не надано контррозрахунку вартості поставленої позивачем теплової енергії у спірний період суду.

Окрім зазначеного, відповідач наголошує, що відмовився від теплопостачання. Однак, указане суперечить умовам договору, який автоматично продовжувався, оскільки жодна з сторін не заявила вимоги про припинення дії Договору. Відмова від теплопостачання не є тотожним до припинення договору.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 426841,46 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 426841,46 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 23170,51 грн інфляційних втрат по кожному рахунку окремо (а.с. 106-107 том1). Так, по рахунку за січень 2020 на суму боргу 55171,82 грн нараховано втрати від інфляції у розмірі 6068,89 грн (01.03.2020-31.05.2021), за лютий 2020 на суму боргу 53408,14 грн 5447,64 грн (01.04.2020-31.05.2021), за березень 2020 на суму боргу 27104,62 грн 2547,83 грн (01.05.2020-31.05.2021), за квітень 2020 на суму боргу 11983,92 грн 1090,55 грн (01.06.2020-31.05.2021), за грудень 2020 на суму боргу 70151,71 грн 3297,13 грн (01.02.2021-31.05.2021), за січень 2021 на суму боргу 69104,40 грн 2556,86 грн (01.03.2021-31.05.2021), за лютий 2021 на суму боргу 67633,68 грн 1352,68 грн (01.04.2021-31.05.2021), за березень 2021 на суму боргу 62225,57 грн 808,93 грн (01.05.2021-31.05.2021).

Також на заборгованість позивачем нараховано річні відсотки (3%) у сумі 8292,24 грн по кожному рахунку окремо (а.с. 108-109 том1): по рахунку за січень 2020 на суму боргу 55171,82 грн нараховано 2203,85 грн (01.03.2020-30.06.2021), за лютий 2020 на суму боргу 53408,14 грн 2054,39 грн (20.03.2020-30.06.2021), за березень 2020 на суму боргу 27104,62 грн 969,09 грн (22.04.2020-30.06.2021), за квітень 2020 на суму боргу 11983,92 грн 400,88 грн (20.05.2020-30.06.2021), за грудень 2020 на суму боргу 70151,71 грн 934,08 грн (20.01.2021-30.06.2021), за січень 2021 на суму боргу 69104,40 грн 744,06 грн (20.02.2021-30.06.2021), за лютий 2021 на суму боргу 67633,68 грн 572,57 грн (20.03.2021-30.06.2021), за березень 2021 на суму боргу 62225,57 грн 368,24 грн (20.04.2021-30.06.2021), за квітень 2021 на суму боргу 13057,60 грн 45,08грн (20.05.2021-30.06.2021).

Відповідач станом на час розгляду справи контррозрахунку не надав, періоди нарахувань штрафних санкцій не оспорював.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності, не зазначаючи взагалі обґрунтування цього твердження.

Позивач у заяві від 13.09.2024 просив визнати поважними причини пропущення строку позовної давності при стягненні заборгованості за теплоенергію з ТОВ НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС в опалювальні періоди 2019-2020рр., 2020-2021рр., оскільки пропущення строку зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином та введенням воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За матеріалами справи що перебіг позовної давності щодо стягнення заборгованості за січень, лютий та березень 2020 почався 24.04.2020, тобто після сплину 10 банківських днів з моменту вручення актів та рахунків на оплату (вручено 08.04.2020), тому такий строк за загальним правилом закінчився 24.04.2023.

Щодо стягнення заборгованості за квітень 2020 відповідний строк сплинув 29.02.2023, за листопад 2020 06.01.2024, за грудень 2020 28.01.2024, за січень 2021 02.03.2024, за лютий 2021 31.03.2024, за березень 2021 22.04.2024, за квітень 2021 21.05.2021.

ОКП Миколаївоблтеплоенерго у даному випадку звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом 27.03.2024.

За такого, на момент звернення позивача до суду строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за січень, лютий, березень , квітень, листопад, грудень 2020 року та січень 2021 року сплинув.

Разом з тим, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211» від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, відповідно до пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк продовжувався згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024.

Отже, відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення позивачем із позовною заявою до суду.

Таким чином, підстави для застосування інституту позовної давності до позовних вимог ОКП Миколаївоблтеплоенерго відсутні.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126,129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС (вул. Космонавтів, 128,м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 30737818) на користь Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, ідентифікаційний код 31319242) заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії №3329,00 від 04.04.2019 в сумі 429841,46 грн, 23170,51 грн інфляційних втрат, 8292,24 грн 3% річних та 6919,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Миколаєву повне рішення складено та підписано 06.02.2025.

Суддя Т.М.Давченко