Рішення

від 28.01.2025 по справі 916/4624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа № 916/4624/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАН" (65117, м. Одеса, вул. Давида Ойстраха (Затонського), буд. 18, кв. 49; код ЄДРПОУ 32184188),

про стягнення 271324,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Джига В.І. самопредставництво;

від відповідача адвокат Кравченко О.М.

Обставини справи.

Комунальна установа "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАН" про стягнення заборгованість за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у розмірі 523541,77 грн, яка складається з суми основного боргу у розмірі 252217,30 грн та суми пені у розмірі 271324,47 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 18/1-рд від 11.08.2011 на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, в частині повної та своєчасної оплати за використання рекламних засобів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 справу № 916/4624/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4624/24. Справу № 916/4624/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.11.2024 об 11:30 год. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.

17 листопада 2024 року до суду від Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради надійшла заява з додатком.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.11.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11:50 год. 17.12.2024.

Ухвалою суду від 19.11.2024 повідомлено ТОВ "СЕАН", що наступне підготовче засідання у справі № 916/4624/24 призначене на 17.12.2024 об 11:50 год. Неявка учасників справи у підготовче засідання не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

19 листопада 2024 року до суду від Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради надійшла заява з додатком.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

12 грудня 2024 року до суду від ТОВ "СЕАН" надійшов відзив на позовну заяву та заява про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

16 грудня 2024 року до суду від Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд закрити провадження у справі № 916/4624/24 в частині стягнення 252217,30 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК та повернути позивачу надмірно сплачений до бюджету судовий збір у сумі 3026,60 грн відповідно до платіжної інструкції № 1308 від 15.10.2024.

Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.12.2024 в задоволенні заяви ТОВ "СЕАН" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Відзив ТОВ "СЕАН" залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 17.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/4624/24. Постановлено здійснювати розгляд справи № 916/4624/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025 о 15:10 год.

Представник позивача у судовому засідання 28.01.2025 позовні вимоги в частині стягнення суми пені підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві та відповіді на відзив.

Також у судовому засіданні 28.01.2025 представник позивача підтримав клопотання про закриття провадження у справі № 916/4624/24 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 252217,30 грн, а також просив повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2025 не заперечив проти задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 252217,30 грн.

Представник відповідача у судовому засідання 28.01.2025 завив усне клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 95%, оскільки господарська діяльність відповідача в останній період є збитковою, стягнення пені в повному обсязі призведе до суттєвого погіршення фінансового стану відповідача, відповідач у повному обсязі сплатив суму основного боргу.

Представник позивача у судовому засідання 28.01.2025 надав пояснення, в яких заперечив проти задоволення усного клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 95%.

У судовому засіданні 28.01.2025 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Також у судовому засіданні 28.01.2025 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 11 серпня 2011 між Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради (надалі підприємство або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕАН" (надалі користувач або відповідач) був укладений договір № 18/1-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Відповідно до умов п. 2.2. та 2.3. Договору місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору. Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатка до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов п. 4.2.4. п. 4.2. Договору користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2019 до договору) плата за цим договором визначається на підставі п. 14.6. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції.

Згідно умов п. 5.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 26.02.2015 до договору) Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

У випадку розповсюдження користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плат за користування таким місцем не нараховується (п. 5.3. Договору).

Відповідно до умов п. 6.2. Договору, у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано (п. 6.4. Договору).

Відповідно до умов п. п. 8.1., 8.3. Договору останній набирає чинності з моменту його укладання, укладений з 11.08.2011 по 10.08.2016, продовжений з 11.08.2016 по 03.01.2019 та з 04.01.2019 по 03.01.2024.

В подальшому до Договору сторони вносили зміни, які оформлені додатками та додатковими угодами (т.1, а.с. 39-57).

Зокрема, додатковою угодою № 7 від 01.11.2022 до Договору сторони дійшли згоди затвердити Додатки № 18 Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування та Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

Розмір щомісячної плати за тимчасове користування згідно бухгалтерського розрахунку складає 96228,00 гривень.

Пунктом 2 додаткової угоди № 7 від 01.11.2022 до Договору сторони узгодили, що у відповідності до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України:

- п. 14 Додатку № 18 Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування та п. 14 Додатку № 18 Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів застосовуються з 26.10.2021;

- п. 37 Додатку № 18 Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування та п. 37 Додатку № 18 Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів застосовуються з 01.08.2019;

- п. 27, 31 Додатку № 18 Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів застосовуються з 01.08.2019;

- п. 48 Додатку № 18 Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів застосовуються з 16.08.2019.

06 серпня 2024 року КУ Одесреклама звернулась до ТОВ "СЕАН" із листом № 450/01-27, в якому позивач просив погасити існуючу заборгованість за Договором у сумі 182321,30 грн та пеню у сумі 203242,19 грн. Лист відповідачем отримано 20.08.2024, що підтверджується поштовим повідомленням (т.1, а.с. 64), проте відповіді на вказаний лист позивачу надано не було.

Таким чином, за твердженням позивача, за відповідачем сформувалась загальна заборгованість за Договором (період з 01.03.2024 по 20.09.2024) у розмірі 523 541,77 грн, яка складається з суми основного боргу у розмірі 252 217,30 грн та суми пені у розмірі 271324,47 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача за цим позовом до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила) (із змінами та доповненнями), які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до пункту 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 24 Типових правил передбачено, що лише виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі - Правила) (із змінами та доповненнями), які регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих правил.

Дія цих Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об`єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування.

Відповідно до пункту 1.5 Правил, в якості робочого органу визначено Управління реклами Одеської міської ради, яке уповноважене Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси, а КУ "Одесреклама" є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 11.08.2011 між КУ Одесреклама та ТОВ "СЕАН" був укладений договір № 18/1-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з внесення плати за договором на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів № 18/1-рд від 11.08.2011 за період з 01.03.2024 по 20.09.2023, у розмірі 252217,30 грн.

Судом встановлено, що на підставі підпункту 8.5.4. пункту 8.5., Договір розірвано з 20.09.2024, у зв`язку з заборгованістю користувача перед позивачем.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеною обставину забезпечення позивачем відповідачу можливості тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у спірний період. Водночас судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо внесення плати за договором № 18/1-рд від 11.08.2021.

При цьому, станом на час вирішення спору судом, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з повідомленням щодо нерозміщення реклами у відповідності до п. 5.5. Договору.

Таким чином, станом на день звернення позивача з цим позовом до суду, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований.

Водночас під час розгляду справи, 16 грудня 2024 року до суду від Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив, в якій позивач долучив докази оплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 252217,30 грн. Зазначена заборгованість повністю була сплачена відповідачем 11.12.2024, що підтверджується витягом з інформації про надходження коштів від ТОВ "СЕАН" згідно Договору № 18/1-рд від 11.08.2011 за даними Державної казначейської служби України сформований Департаментом фінансів Одеської міської ради за допомогою Системи дистанційного обслуговування Клієнт Казначейства Казначейство (т. 1, а.с. 160).

Ухвалою від 28.01.2025 суд закрив провадження у справі № 916/4624/24 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 252217,30 грн.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 271324,47 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов п. 6.2. Договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано (п. 6.4. Договору).

Як було вищевстановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині зобов`язання щодо внесення плати за договором на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1, а.с. 68-69), суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.

Водночас відповідач заявив клопотання, в якому просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню на 95%.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 95%, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Також у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що прохаючи суд зменшити пеню на 95%, відповідач таким чином фактично хоче звільнити себе від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 218 ГК України), тоді як зі змісту статті 233 ГК України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Зменшуючи пеню до 5%, суд фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50 % від суми пені, яка була визнана судом обґрунтованою.

При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг у розмірі 135662,23 грн (271324,47х50%=135662,23).

При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за надані послуги.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору (за вимогу в частині стягнення пені) повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕАН" (65117, м. Одеса, вул. Давида Ойстраха (Затонського), буд. 18, кв. 49; код ЄДРПОУ 32184188) на користь Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211) суму пені у розмірі 135662,23 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3255,89 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 06.02.2025.

Суддя Нікітенко С.В.