Рішення

від 03.02.2025 по справі 916/4725/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4725/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/4725/24

За позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 8, офіс 33/3; код ЄДРПОУ 39322975)

Про стягнення 439827,89 грн.

Представники:

Від позивача: Марченко Д.В., самопредставництво

Від відповідача: Яценко С. А., за ордером

Встановив: Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг про стягнення заборгованості у розмірі - 439827,89 грн., яка складається з загальної суми основного боргу 348100,87 грн у т.ч. ПДВ., загальної суми 3% річних за рахунками 6543,47 грн., загальної суми інфляційного збільшення за рахунками 27468,44 грн., загальної суми подвійної облікової ставки НБУ за рахунками (пеня) 57715,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2024р. прийнято позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4725/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "25" листопада 2024 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.11.2024р. о 10:40.

13.11.2024р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг надійшла заява про продовження процесуального строку, відповідно до якої відповідач просив суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позов на 5 днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2024р. вирішено питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг вх.№ГСОО 40970/24 від 13.11.2024р. без повідомлення учасників справи. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг від 13.11.2024р. вх. №ГСОО 40970/24 у справі №916/4725/24 та продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг строк на подання до суду відзиву на 5 днів.

19.11.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

25.11.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

25.11.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.12.2024р. о 14:30.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/4725/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг про підготовче засідання, яке відбудеться "18" грудня 2024 р. о 14:30. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив в порядку ст.167 ГПК України до 13.12.2024р. включно.

12.12.2024р. до суду відповідачем надано заперечення.

18.12.2024 судове засідання перервалося, у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2024р. підготовче засідання у справі №916/4725/24 призначено на "20" грудня 2024 р. о 10:40. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 20.12.2024р. о 10:40.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/4725/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) на "22" січня 2025 р. о 12:30. Резервна дата 03.02.2025р. о 12:40. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 22.01.2025р. о 12:30.

22.01.2025р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті на резервну дату (а саме 03.02.2025р. о 12:40).

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

У судовому засіданні 03.02.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 05.02.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 27.03.2024 року між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг укладено Договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку № 24/13-д/нд.

Згідно п.1.1. Договору, в порядку та на умовах даного Договору Орендар бере на себе зобов`язання по відшкодуванню (компенсації) Підприємству земельного податку, який сплачує Підприємтво за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, передані Орендарю в оренду відповідно до умов Договору №209840911602 (реєстр.№17/173-о/д) оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2017р.

Відшкодування земельного податку здійснюється за наступні земельні ділянки: - частина земельної ділянки з кадастровим номером : 5110800000:03:001:0681, площею 162583 кв.м, на якій розташовані орендовані об`єкти нерухомості, а саме: частина нежитлових приміщень адміністративно-побутової будівлі, площею 738,20 кв.м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Сухолиманська, 73, що обліковується на балансі ДП Морський торговельний порт Чорноморськ. Площа, за яку підлягає відшкодуванню сплачений земельний податок, складає 263,76 кв.м - земельна ділянка з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0388, площею: 21146,00 кв.м (виключно до моменту державної реєстрації припинення іншого речового права державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права), на якій знаходяться орендовані об`єкти нерухомості-будівля складу №24 з рампою та навісом, площею 11 549,70 кв.м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Сухолиманська, 72, що обліковується на балансі ДП Морський торговельний порт Чорноморськ. Площа, за яку підлягає відшкодуванню сплачений земельний податок складає 21146,00 кв.м - земельна ділянка з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0899, площею 3 366,00 кв.м (у минулому земельна ділянка з кадастровим номером : 5110800000:03:001:0663), на якій розташована частина орендованого відкритого майданчику (мостіння), що прилягає до складу №24, загальною площею 7732,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Сухолиманська,72, що обліковується на балансі ДП Морський торговельний порт Чорноморськ. Площа, за яку підлягає відшкодуванню сплачений земельний податок складає 3366,00 кв.м частина земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0665, площею 5438,00 кв.м (у минулому земельна ділянка з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0530), на якій розташована частина орендованого відкритого майданчику (мостіння), що прилягає до складу №24, загальною площею 7732,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Сухолиманська,72, що обліковується на балансі ДП Морський торговельний порт Чорноморськ. Площа, за яку підлягає відшкодуванню земельного податку складає 4366,00 кв.м.

Відповідно до п.1.2. Договору, загальна площа земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості, передані Орендарю у строкове платне користування відповідно до Договору оренди складає 29141,76 кв.м з урахуванням положень п.п.1.1. цього Договору.

Позивачем було зазначено суду, що сума відшкодування земельного податку сплаченого Підприємства по 29.02.2024 (включно) складає 1709978,17 грн. без ПДВ з урахуванням положень п.п.2.4. цього Договору.

Розділом 2 Договору визначені умови, вартість та порядок відшкодування (компенсації). Так, п. 2.1. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), коли період, за який розраховується Орендарю відшкодування (компенсація) земельного податку, менше календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), відшкодування (компенсація) земельного податку розраховується у розмірі пропорційному дням користування об`єктом оренди за відповідний місяць.

Розмір земельного податку визначається згідно діючого законодавства України (п.2.2 Договору).

Згідно п. 2.3.Договору, відшкодування земельного податку здійснюється щомісяця та коригується відповідно до індексу інфляції за поточний рік, у випадку якщо він впливає на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Підприємство має право в односторонньому порядку змінювати розмір відшкодування (компенсації) земельного податку відповідно до Договору у разі змін нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнт індексації, ставок земельного податку та в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що відшкодування (компенсація) Орендарем земельного податку починається з дати підписання Акта приймання передачі майна відповідно до умов Договору №209840911602 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2017, в силу узгодженостей досягнутих між Сторонами, викладеними в п.п.4.1. цього Договору.

Протягом 5-ти календарних днів, з дати направлення Підприємством рахунку щодо відшкодування (компенсації) земельного податку за відповідну земельну ділянку, Орендар в повному обсязі проводить оплату компенсації такого земельного податку, а саме: за земельну ділянку з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0388, площею:21 146,00 кв.м за період з 04.08.2017 по 26.07.2019 (виключно до моменту державної реєстрації припинення іншого речового права державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права), розмір якого складає 1161543,65 грн. без ПДВ., за частину земельної ділянки з кадастровим номером : 5110800000:03:001:0681, площею 263,76 кв.м, за період з 04.08.2017р. по 29.02.2024 (включно), розмір якого складає 72244,59 грн. без ПДВ. - за земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:03:001:0899, площею 3366,00 кв.м, за період з 04.08.2017 р. по 29.02.2024 (включно), розмір якого складає 228115, 60 грн. без ПДВ., за частину земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0665, площею 4366,00 кв.м, заперіод з 04.08.2017р. по 29.02.2024 (включно), розмір якого складає 248074,33 грн. без ПДВ.

Згідно п. 2.5. Договору, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний Сторонами, свідчить про належне виконання Орендарем і Підприємством своїх зобов`язань за даним Договором і відсутність претензій Сторін.

Пунктом 2.6. Договору визначено, що компенсація (відшкодування) земельного податку здійснюється Орендарем на підставі наданих Підприємством Рахунків на відшкодування (компенсацію)земельного податку

Так, відповідно до п. 2.7. Договору, Підприємство щомісячно, не пізніше 5(п`яти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим, формує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунок. Сформовані Підприємством рахунок та Акт здачі-прийняття робіт (надання послу) направляються електронною поштою на електронну адресу Орендаря, що зазначена в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.8. Договору, поточні та остаточні розрахунки компенсації земельного податку за даним Договором здійснюються Орендарем протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунка. Момент отримання Орендарем виставлених рахунків та актів вважається дата їх направлення Підприємством на електронну адресу Орендаря, зазначену в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.4.1. Договору, Підприємство має право отримувати відшкодування (компенсацію) земельного податку своєчасно та в повному обсязі.

Позивачем було зазначено суду, що він на виконання п. 2.7 Договору направляв відповідачу рахунки та акти задачі - прийняття робіт (наданих послуг) на їх електронну адресу за допомогою програмних засобів: 1С Підприємство, для здійснення оплати.

За посиланням позивача, відповідач не сплатив наявну заборгованість та не повернув підписані екземпляри актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у відповідності до п. 2.8, п.2.9. Договору, а тому акти приймання-здачі наданих послуг вважаються прийнятим ним без зауважень і мають силу документу, підписаного Орендарем.

Також, позивачем було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг сплатило частково рахунки, про що свідчать платіжні доручення: - №ЦБ000001470 від 21.05.2024р., №ЦБ000001614 від 06.06.2024р., №ЦБ000001844 від 15.07.2024р., №ЦБ000002016 від 09.08.2024р., та, на переконання позивача, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 348100,87 грн.

Згідно п. 3.1.1. Договору, Орендар, зобов`язується вчасно і у повному розмірі оплачувати рахунки Підприємства на відшкодування (компенсацію) земельного податку відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору, за порушення строків оплати Орендарем, Підприємство має право стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, сукупний індекс інфляції за ввесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже, як пояснює позивач суду, за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість у зв`язку з невиконанням умов Договору по вищевказаним рахункам в загальній сумі 439827,89 грн., яка складається з загальної суми основного боргу 348100,87у т.ч. ПДВ., загальної суми 3% річних за рахунками 6543,47 грн., загальної суми інфляційного збільшення за рахунками 27468,44 грн., загальної суми подвійної облікової ставки НБУ за рахунками (пеня) 57715,11 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що у відповідності до виставлених рахунків позивачем компенсація земельного податку була кваліфікована як надана послуга, а також нараховано ПДВ у розмірі 20% до вартості компенсації.

Як зазначалось відповідачем, ним було відшкодовано вартість компенсації земельного податку, що, виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем не заперечується та спір у цій справі по суті стосується правомірності нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку, що відповідач вважає безпідставним та незаконним, як і виставлення такого нарахування до оплати позивачем.

За поясненнями відповідача, Договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку за № 24/13-д/нд від 27.03.2024 за своєю правовою природою не є договором щодо надання послуг - користування (оренди) земельною ділянкою, а сторони не постачають за ним та не отримують послуг або товарів, база оподаткування яких передбачена п. 188.1. ПК України.

Відповідачем було зауважено, що Розділом 2 Договору № 24/13-д/нд від 27.03.2024 по всім 4 земельним ділянкам визначено розмір відповідної компенсації з чіткою вказівкою без ПДВ.

Відповідач вважає, що ні за Договором № 24/13-д/нд від 27.03.2024, ні за законом, в тому числі й за ПК України, у Відповідача не виникло зобов`язання щодо відшкодування Позивачу нарахованих сум ПДВ на земельний податок, що компенсовується в договірному порядку.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що з урахуванням норм пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у випадку, якщо орендодавцем є бюджетна установа, то кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування (компенсації) витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, не включаються орендодавцем до бази оподаткування податком на додану вартість. Якщо орендодавцем є інша особа, то кошти, що отримуються від орендаря як відшкодування (компенсація) будь-яких витрат, передбачених договором оренди, включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку, оскільки є складовою частиною операцій з постачання послуг при наданні в оренду рухомого/нерухомого майна.

Позивачем було зазначено суду, що він не є бюджетною установою або розпорядником бюджетних коштів та не фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також не являється одержувачем бюджетних коштів, та відповідно до Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Також позивачем було зазначено суду, що він має самостійний баланс, відокремлене майно, веде самостійний бухгалтерський облік, має повну фінансову самостійність та забезпечує свою діяльність за рахунок власного прибутку від здійснення своєї господарської діяльності.

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах носять виключно компенсаційний характер, жодної послуги, яка була б об`єктом оподаткування ПДВ, позивачем відповідачу не надається.

За посиланням відповідача, позивач є виключно балансоутримувачем орендованого майна і не є його власником та орендодавцем, а орендодавцем нерухомого майна виступає Фонд державного майна України, який є бюджетною установою, що в свою чергу виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 797 ЦК України та стверджувати, що в склад орендної плати входить земельний податок, порядок компенсації якого визначено окремо особі відмінній від орендодавця.

Також відповідачем було зазначено суду, що він чітко посилається на положення Договору оренди від 31.07.2017 та Договору про відшкодування (компенсацію) земельного податку за № 24/13-д/нд від 27.03.2024, якими не визначено, що компенсація земельного податку є послугою, яка надається відповідачу, компенсація земельного податку оподатковується ПДВ, натомість визначено, що така компенсація сплачується без ПДВ.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, 27.03.2024 року між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг укладено Договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку №24/13-д/нд.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом з`ясовано, що матеріали справи містять рахунок № Пр/1730 від 31.04.2024р. на суму 8802,91 грн., де 7335,76 грн. відшкодування за користування земельною ділянкою та 1467,15 грн. ПДВ 20%; Рахунок № Пр/2068 від 30.04.2024р. на суму 8802,91 грн., де 7335,76 грн. відшкодування за користування земельною ділянкою та 1467,15 грн. ПДВ 20%; Рахунок № Пр/2446 від 31.07.2024р. на суму 8802,91 грн., де 7335,76 грн. відшкодування за користування земельною ділянкою та 1467,15 грн. ПДВ 20%; Рахунок №Пр/1257 від 30.04.2024р. на суму 2062196,53 грн., де 1718497,11 грн. відшкодування за користування земельною ділянкою та 343699,42 грн. ПДВ 20%.

Як з`ясовано судом, відповідачем, с порушенням строків визначених договором, було сплачено вищевказані рахунки позивача, відповідно до платіжних доручень №ЦБ000001470 від 21.05.2024р., №ЦБ000001614 від 06.06.2024р., №ЦБ000001844 від 15.07.2024р., №ЦБ000002016 від 09.08.2024р.

Предметом заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача є сума боргу в розмірі 348100,87 грн., який виник за вищенаведеними рахунками, як залишок боргу, який не був оплачений відповідачем, тоді як заперечення відповідача зводяться до того, що дана сума становить ПДВ на компенсацію земельного податку, що відповідач вважає безпідставним та незаконним.

Судом з`ясовано, що Розділом 2 Договору №24/13-д/нд від 27.03.2024 по всім земельним ділянкам сторонами визначено розмір відповідної компенсації з чіткою вказівкою без ПДВ.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас, згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України, плата за землю в складі податку на майно належить до місцевих податків та в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Верховний Суд раніше вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм податкового законодавства в контексті подібних за своїм змістом правовідносин, зокрема, у своїй постанові від 27 серпня 2019 року у справі №804/5226/16 сформулював правовий висновок про те, що відносини з користування земельною ділянкою (її частиною), належної позивачу на праві постійного користування, які виникли на підставі договорів про компенсацію земельного податку, не мають істотних ознак орендних відносин, зазначених у статті 6 Закону України Про оренду землі, тим більше відносин постійного землекористування, а є так званими зобов`язальними правовідносинами (користування земельними ділянками без надання відповідного титулу на основі дозволу на використання ділянки). Відтак правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 статті 188 ПК України, відсутні.

На думку суду, з урахуванням вищенаведеного, позивачем безпідставно до суми з відшкодування за користування земельною ділянкою було додано ПДВ та у відповідача у даній справі відсутнє зобов`язання щодо відшкодування нарахованих позивачем сум ПДВ на земельний податок, що компенсується за умовами укладеного між сторонами договору.

Стосовно листів з податковою консультацією, на які посилався позивач, як на підставу для включення суми ПДВ, це посилання не приймається судом до уваги, оскільки вказана податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення боргу у розмірі 348100,87 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 6543,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27468,44 грн.

Суд зазначає, що стягненню підлягають 3% річних у розмірі 2367,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12373,18 грн., які нараховані за рахунками за компенсацію земельного податку, які були сплачені відповідачем з простроченням терміну.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 57715,11 грн.

Суд зазначає, що стягнення підлягає тільки пеня у розмірі 21310,61 грн., яка нарахована за рахунками за компенсацію земельного податку, які були сплачені відповідачем з простроченням терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних зі стягненням з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12373,18 грн., 3% річних у розмірі 2367,90 грн. та пені у розмірі 21310,61грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 432,62 грн., розраховані пропорційно до задоволених судом вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 8, офіс 33/3; код ЄДРПОУ 39322975) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672) інфляційні втрати у розмірі 12373 (дванадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 90 коп., пеню у розмірі 21310 (двадцять одна тисяча триста десять) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) грн. 62 коп.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено 05 лютого 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко