Рішення

від 10.10.2024 по справі 921/354/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/354/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю. С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", вул. Кирилівська, 85, м. Київ

до відповідача Відділу освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської сільської ради, вул. Шевченка, 3, с. Борсуки, Лановецький район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 81 995,75 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Атаманюк А.А. представник (участь в режимі відеоконференції),

від відповідача: Вітів В. А. адвокат.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Відділу освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 81 995,75 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024, для розгляду справи №921/354/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2024 відкрито провадження у справі №921/354/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 02.07.2024.

Протокольною ухвалою від 02.07.2024 судове засідання відкладено на 15.08.2024.

Ухвалою суду від 15.08.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 921/354/24 за правилами загального позовного провадження. Розглядати справу №921/354/24 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі (з підготовчого засідання). Призначено підготовче засідання на 28.08.2024.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 28.08.2024.

У підготовчому засіданні 28.08.2024 оголошено перерву до 12.09.2024, про що відображено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/354/24 до судового розгляду по суті на 01.10.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 01.10.2024 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 01.10.2024 оголошено перерву до 10.10.2024, про що відображено у протоколі судового засідання.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово, заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 01.10.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалами суду від 19.06.2024 та від 12.082024 заяви представників позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині порушення строку здійснення оплати за електричну енергію, використану за січень 2021 року та за лютий 2021 року внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 40 597,09 грн.

У зв"язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 794,86 грн, 15 % річних у розмірі 18 526,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 17 076,83 грн, з врахуванням вимог статті 625 ЦК України.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закон України "Про ринок електричної енергії ".

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позов ( вх. №6790 від 28.08.2024 ).

При цьому, представником відповідача у змісті відзиву на позов заявлено про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 100% від заявлених з підстав, викладених в ньому.

В судовому засіданні просить суд у задоволенні позову, відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Позивач /Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1344 від 06.11.2018 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, здійснює ліцензійне постачання електричної енергії на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2024. Територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Акціонерне товариство "Тернопільобленерго" визначено як оператора системи розподілу згідно реєстру суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

ВАТ "Тернопільобленерго" листом за №1640/39 від 25.02.2021, як оператор системи розподілу електричної енергії, який здійснює діяльність на території Тернопільської області на підставі постанови НКРЕКП за №1468 від 20.11.2018, повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про переведення споживача Відділ освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської сільської ради на постачання постачальником останньої надії з 01.01.2021, у зв`язку із не обранням споживачем електропостачальника.

За даними оператора з розподілу електроенергії ВАТ "Тернопільобленерго" ЕІС-код 62Х7995693409881 віднесені до споживача - Відділу освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської сільської ради.

Як зазначає позивач, що Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розміщено: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції .

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", який виконує функції постачальника "останньої надії" (постачальник), зазначає, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" з Відділом освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2021 (Договір) на умовах комерційної пропозиції №3, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Так, зі змісту розміщеного позивачем на його офіційному веб-сайті Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вбачається, що зазначений правочин є публічним договором приєднання споживача до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього Договору ( п.1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку № 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.

Відповідно до п. 3.2 Договору Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках передбачених ПРРЕЕ.

Електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії призупиняється. Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення Договору між сторонами (п.п. 3.4, 3.7 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком №1 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.

Згідно п. 5.7 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Пунктом 5.10. Договору зазначено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Пунктом 6.2 Договору передбачений обов`язок Споживача повідомляти Постачальника з першим оплаченим рахунком за спожиту електричну енергію про прийняття (акцептування) умов Договору; забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. В свою чергу, Постачальник зобов`язується забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Договором; обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та порядку, передбаченому ПРЕЕ та цим Договором ( п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 5.11 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції до цього Договору (п. 5.14 Договору).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену Договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 13.1 Договору останній набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Додатком 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Зі змісту Комерційної пропозиції вбачається, що її предметом є постачання електричної енергії як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Комерційної пропозиції №3 визначено, що ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП №1179 від 05.10.2018; Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування та порядок формування ціни на електричну енергію. Умови даної пропозиції поширюються на територію України, крім території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Комерційної пропозиції № 3 передбачено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від оператора системи.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач у триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Пункт 6.1 Комерційної пропозиції передбачає, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (пункт 7.4 Комерційної пропозиції).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 13.1 Комерційної пропозиції).

Пунктом 14.1 Комерційної пропозиції сторони керуючись статтею 259 ЦК України домовились про збільшення строку позовної давності, а саме: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

У п. 15.1 Комерційної пропозиції зазначено, що цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

На підставі отриманих від оператора системи розподілу даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, а саме: звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ВАТ "Тернопільобленерго" за січень лютий 2021 року, позивачем складено:

- Акт купівлі-продажу електроенергії за №008755 від 31.01.2021 та рахунок №000041445815/18/О01/14573 від 26.02.2021 про споживання відповідачем у січні 2021 року 3695, 00 кВт/год. електричної енергії по 2 класу напруги на суму 16 898,11 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за №010957 від 28.02.2021 та рахунок №000041445815/18/О02/16778 від 22.03.2021 про споживання відповідачем у лютому 2021 року 5545, 00 кВт/год. електричної енергії по 2 класу напруги на суму 23 698,98 грн.

Акт купівлі-продажу електроенергії та рахунки направлено позивачем на поштову адресу відповідача: вул. Шевченка, 3, с. Борсуки, Лановецький район, Тернопільська область, 47412, рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані Акти та рахунки отримано адресатом - 10.03.2021 та 28.04.2024.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору позивач продав, а відповідач купив/спожив електричну енергію за січень лютий 2021 року, зокрема у січні місяці 2021 року в обсязі 3 695,00 кВт та у лютому місяці 2021 року в обсязі 5545,00 кВт, про що свідчать Акти купівлі-продажу електроенергії .

Однак, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості використаної електричної енергії у січні лютому місяцях 2021 року, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 40 597,09 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову.

З метою досудового врегулювання спору, 07.12.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист вимогу №44/11-006376, в якій вимагає виконати договірні зобов"язання щодо сплати заборгованість за спожиту електричну енергію.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

У зв"язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 794,86 грн, 15 % річних у розмірі 18 526,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 17 076,83 грн, з врахуванням вимог статті 625 ЦК України.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який за правовою природою є договором поставки та які регулюються положеннями Закону України "При ринок електричної енергії ".

Норми права, які застосував суд. Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналогічне положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.

Статтею 2 Закону України "Про ринок електричної енергії " передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.

Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1344 від 06.11.2018 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, здійснює ліцензійне постачання електричної енергії на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2024 на ринку електричної енергії .

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Статтею 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Як визначено статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку ( ч.1).

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті ( ч.6).

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (ч.8).

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів ( ч.9).

Підпунктом 1.1.2 ПРРЕЕ зазначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пп. 1.2.9 ПРРЕЕ).

Укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил . (пп. 1.2.15 ПРРЕЕ).

Підпунктом 3.2.1 ПРРЕЕ передбачено, що Постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (додатки 6 та 7 цих Правил).

Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами (пп. 3.4.2.ПРРЕЕ).

Підпунктом 3.4.3 ПРРЕЕ зазначено, що Постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії.

Як визначено підпунктом 3.4 4 ПРРЕЕ, Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів.

Договір, який вважається укладеним відповідно до законодавства, може бути оформлений у вигляді паперового або електронного документа.

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний забезпечити на своєму офіційному вебсайті можливість оформлення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору, для чого споживач подає постачальнику останньої надії" відповідну заяву, яка підписується з використанням електронної ідентифікації.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, вважається таким, що укладений у письмовій формі.

Як слідує із матеріалів справи, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розміщено: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції .

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", який виконує функції постачальника "останньої надії", відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" з Відділом освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2021 (Договір) на умовах комерційної пропозиції №3, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Отже, між сторонами укладено договір постачання електричної енергії, як між Постачальником "останньої надії" та Споживачем, умови якого відповідач (як Споживач електричної енергії) безакцептно прийняв з урахуванням п.п.1.2.9 ПРРЕЕ та до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

За визначенням наведеним у статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього Договору ( п.1.1 Договору).

Згідно з п. 13.1 Договору останній набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Додатком 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Зі змісту Комерційної пропозиції вбачається, що її предметом є постачання електричної енергії як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору (п.1.1 ПРРЕЕ).

Пунктом 7.2. ПРРЕЕ визначено, що Постачальник зобов`язується забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Так, згідно з п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку № 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.

Відповідно до п. 3.2 Договору Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках передбачених ПРРЕЕ.

Електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії призупиняється. Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладенні Договору між сторонами (п.п. 3.4, 3.7 Договору).

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції до цього Договору (п. 5.14 Договору).

Отже, на виконання умов Договору позивач продав, а відповідач купив/спожив електричну енергію за січень лютий 2021 року, зокрема у січні місяці 2021 року в обсязі 3 695,00 кВт та у лютому місяці 2021 року в обсязі 5545,00 кВт, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за №008755 від 31.01.2021 на суму 16 898,11 грн та за № за №010957 від 28.02.2021 на суму 23 698,98 грн.

Пунктом 4.4 Комерційної пропозиції №3 визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від оператора системи.

Матеріалами справи підтверджується, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту електричну енергію відповідачем за січень та лютий місяці 2021 року здійснювалося на підставі отриманих від оператора системи розподілу - ВАТ "Тернопільобленерго" даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, а саме: звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ВАТ "Тернопільобленерго" за січень лютий 2021 року .

Відповідачем зазначені обставини не спростовано. Доказів наявності у вказаний період договірних відносин з іншим постачальником електричної енергії та, відповідно, її поставку таким постачальником не надано.

Таким чином, факт поставки позивачем електричної енергії у спірний період підтверджено документально, а відповідачем не спростовано.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 5.1. ПРРЕЕ визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція).

Пунктом 5.2. ПРРЕЕ вказано, що спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (пункт 5.2. ПРРЕЕ ).

Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком №1 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.

Згідно п. 5.7 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Пунктом 5.10. Договору зазначено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Пунктами 4.1, 4.2 Комерційної пропозиції № 3 передбачено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.2 ПРРЕЕ визначено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Так, позивач виставив відповідачу рахунки №000041445815/18/О01/14573 від 26.02.2021 про споживання відповідачем у січні 2021 року електричної енергії по 2 класу напруги на суму 16 898,11 грн та рахунок №000041445815/18/О02/16778 від 22.03.2021 про споживання відповідачем у лютому 2021 року електричної енергії по 2 класу напруги на суму 23 698,98 грн.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість спожитої електричної енергії не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

Враховуючи умови Договору та Комерційної пропозиції №3, строк оплати відповідачем купленої/використаної електричної енергії є таким, що настав, а саме за зобов"язаннями за січень місяць 2021 року останнім днем оплати є 18.03.2024 ( рахунок отримано 10.03.2021) та за зобов"язаннями за лютий місяць 2021 року - 11.05.2021, з врахуванням 01.05.2021, 02.05.2021, 03.05.2021, 04.05.2021, 08.05.2021 та 09.05.2021 - вихідні та святкові дні ( рахунок отримано 28.04.2021).

Пунктом 6.2 Договору передбачений обов`язок Споживача повідомляти Постачальника з першим оплаченим рахунком за спожиту електричну енергію про прийняття (акцептування) умов Договору; забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. В свою чергу, Постачальник зобов`язується забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Договором; обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та порядку, передбаченому ПРЕЕ та цим Договором ( п. 7.2 Договору).

Пунктами 4.3, 4.4. Комерційної пропозиції №3 визначено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач у триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Як вбачається з матеріалів справи, що Акт купівлі-продажу електроенергії за №008755 від 31.01.2021; рахунок №000041445815/18/О01/14573 від 26.02.2021 на суму 16 898,11 грн та Акт купівлі-продажу електроенергії за №010957 від 28.02.2021; рахунок №000041445815/18/О02/16778 від 22.03.2021 на суму 23 698,98 грн надіслані позивачем на поштову адресу відповідача: вул. Шевченка, 3, с. Борсуки, Лановецький район, Тернопільська область, 47412, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані Акт купівлі-продажу електроенергії за №008755 від 31.01.2021 та рахунок №000041445815/18/О01/14573 від 26.02.2021 на суму 16 898,11 грн отримано адресатом - 10.03.2021, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні (міститься в матеріалах справи).

Також, Акт купівлі-продажу електроенергії за №010957 від 28.02.2021; рахунок №000041445815/18/О02/16778 від 22.03.2021 на суму 23 698,98 грн отримано адресатом - 28.04.2021, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні (міститься в матеріалах справи).

Матеріали справи не містять оформлених відповідачем в порядку п. 4.4 Комерційної пропозиції зауважень до Актів купівлі-продажу електроенергії за січень та за лютий місяці 2021 року.

З наведеного слідує, що рахунок на оплату та акт купівлі-продажу електроенергії, за своїм змістом, засвідчує факт отримання споживачем електроенергії та зобов`язує останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію, відповідно до укладеного договору.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отриману електричну енергію.

07.12.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист вимогу №44/11-006376, в якій вимагає виконати договірні зобов"язання сплати заборгованість за спожиту електричну енергію.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Матеріали справи свідчать, що в січні та лютому місяцях 2021 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 9 238 кВт/год на суму 40 597,09 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 40 597,09 грн.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі договору, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 40 597,09 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5 794,86 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 5.11 ПРРЕЕ визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

В силу вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 550 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( стаття 551 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір пені законодавством обмежений.

Так, стаття 343 Господарського кодексу України зазначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.11 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Пункт 6.1 Комерційної пропозиції передбачає, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 13.1 Комерційної пропозиції).

Пунктом 14.1 Комерційної пропозиції сторони керуючись статтею 259 ЦК України домовились про збільшення строку позовної давності, а саме: строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Оскільки відповідачем не оплачено вартість отриманої електричної енергії, на підставі положень ст.ст. 546-551 ЦК України, ст. ст. 217-230 ГК України та умов Договору та Комерційної пропозиції позивачем нараховано пеню у розмірі 5 794,86 грн за період з 18.03.2021 по 23.02.2024 на суму 16 898,11 грн та за період з 07.05.2021 по 23.02.2024 на суму 23 698,98 грн.

Судом, здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що під час проведення позивачем, вірно визначено суми заборгованості, але період нарахування пені, зокрема щодо суми боргу у розмірі 23 698,98 грн на підставі рахунку від 22.03.2024 зазначено невірно, а саме 07.05.2021 замість 11.05.2021 (протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку).

Як вже зазначалося, що рахунок №000041445815/18/О02/16778 від 22.03.2021 на суму 23 698,98 грн отримано Споживачем - 28.04.2021.

Таким чином, строк оплати є 11.05.2021 ( з врахуванням 01.05.2021, 02.05.2021, 03.05.2021, 04.05.2021, 08.05.2021 та 09.05.2021 - вихідні та святкові дні).

Отже, розрахунок пені визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Судом, здійснено власний розрахунок пені за допомогою калькулятора програми "Ліга", який становить 5 755,90 грн ( міститься в матеріалах справи).

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 38,96 грн ( виходячи з розрахунку 5 794,86 грн - 5 755,90 грн), слід відмовити, як безпідставно заявлені.

Разом з цим, суд враховує таке.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, з огляду на те, що розмір нарахованої пені, окрім якого нараховано ще 3% річних та інфляційні втрати, є значним, і загальний розмір таких нарахувань складає майже 100% суми боргу, з метою дотримання таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, у цьому конкретному випадку суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 90% - до 575,99 грн.

А тому, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 575,99 грн в цій частині, підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5 179,91 грн (виходячи з розрахунку 5 755,90 грн - 575,99 грн), слід відмовити, у зв"язку зі зменшенням розміру пені .

Одночасно, суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 15% річних у розмірі 18 526,97 грн, суд встановив таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (пункт 7.4 Комерційної пропозиції).

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати купленої електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору та Комерційної пропозиції №3 нараховано та заявлено до стягнення 15% річних у розмірі 18 526,97 грн.

Судом, здійснено/перевірено розрахунок 15% річних, з врахуванням встановленого умовами п.5.10 Договору та п. 4.1 Комерційної пропозиції терміну здійснення розрахунку ( встановлених судом обставин щодо надіслання та отримання рахунків), за допомогою калькулятора програми "Ліга", який становить 18 488,02 грн ( міститься в матеріалах справи).

Отже, суд прийшов до висновку, що вірно обрахованими є 15% річних у розмірі 18 488,02 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 15% річних у розмірі 38,95 грн, то суд вважає їх безпідставно нарахованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 17 076,83 грн, суд встановив таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману електричну енергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 17 076,83 грн.

Судом, перевірено розрахунок інфляційних втрат та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 17 076,83 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

Згідно частини 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд, вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Отже, в силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3028,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Відділу освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської сільської ради, вул. Шевченка, 3, с. Борсуки, Лановецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 41445815 на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" , вул. Кирилівська, 85, м. Київ, код ЄДРПОУ 19480600, рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" - 40 597,09 грн основного боргу за поставлену електричну енергію.

4. Стягнути з Відділу освіти, охорони здоров"я, культури, туризму, молоді та спорту Борсуківської сільської ради, вул. Шевченка, 3, с. Борсуки, Лановецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 41445815 на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" , вул. Кирилівська, 85, м. Київ, код ЄДРПОУ 19480600, рахунок IBAN НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ у Київській області - 18 488,02 грн 15% річних, 575,99 грн пені, 17 076,83 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн судового збору.

5. В решті частині позовних вимог, відмовити.

6. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "06" лютого 2025 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. в період з 21.10.2024 по 23.10.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 - у відпустці та 25.10.2024 - у відрядженні).

Суддя Я.Я. Боровець