Рішення від 27.01.2025 по справі 927/744/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/744/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЛУЦЬКИЙ

РАЙСІЛЬКОМУНГОСП"

вул. Гетьмана Сагайдачного, буд.45 А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

код ЄДРПОУ 05389310

предмет спору: про визнання недійсними рішення загальних зборів

За участю представників сторін:

від позивача: Драчук В.В.

від відповідача: Фесик І.А.

Редькою Олександром Васильовичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЛУЦЬКИЙ РАЙСІЛЬКОМУНГОСП" про:

-визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцький райсількомунгосп (ідентифікаційний код юридичної особи 05389310), оформлених протоколом № 1/11/21 від 02 листопада 2021 року;

-скасування реєстраційної дії/запису від 11.11.2021 №1000621070016001425 в Єдиному державному реєстрі щодо державної реєстрації змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцький райсількомунгосп (ідентифікаційний код юридичної особи 05389310) щодо зміни керівника юридичної особи, зміни фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2024, після усунення позивачем у встановлений строк недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.09.2024; встановлено учасникам справи строк для подання до суду заяв по суті справи. Крім того, повідомлено відповідача про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку 14.08.2024 електронного листа ухвали суду від 14.08.2024 до електронного кабінету позивача в системі Електронний суд та рекомендованим повідомленням про вручення 21.08.2024 відповідачу поштового відправлення №0600952798500.

03.09.2024 від представника відповідача через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

09.09.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив з додатками, в якій позивач, у зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІКС, просить вважати відзив на позовну заяву та додані до нього документи такими що не подані, повернути їх відповідачу, справу вирішити за наявними матеріалами без врахування відзиву та доданих до нього доказів.

09.09.2024 представником позивача також подано заяву про зміну предмету позову.

Заяву прийнято судом до розгляду.

У зв`язку з терміновою відпусткою судді Моцьора В.В. з 11.09.2024 по 12.09.2024 підготовче засідання, призначене на 11.09.2024, не відбулося.

Ухвалою від 10.09.2024 суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 04.10.2024.

04.10.2024 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення із заявою про зміну предмету позову та постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.10.2024.

Розглянувши в підготовчому засіданні 23.10.2024 заяву позивача про зміну предмету позову, встановив наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

У відповідності до ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, судом встановлено, що позивач просить змінити предмет позову шляхом вилучення позовної вимоги про скасування реєстраційної дії/запису від 11.11.2021 №1000621070016001425 в Єдиному державному реєстрі щодо державної реєстрації змін до відомостей про Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцький райсількомунгосп (ідентифікаційний код юридичної особи 05389310) щодо зміни керівника юридичної особи, зміни фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Оскільки зміна предмету позову не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси і є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє заяву позивача про зміну предмету позову та приймає зміну позивачем предмету позову шляхом вилучення з позовних вимог зазначеної вимоги.

Подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

23.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

12.11.2024 суд задовільнив клопотання відповідача про виклик ОСОБА_1 в якості свідка та постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.12.2024, викликав ОСОБА_1 в судове засідання 02.12.2024 для допиту як свідка, визнав явку представників сторін обов`язковою.

02.12.2024 в судовому засіданні свідку було надано присягу свідка. Свідок підписав присягу та отримав в судовому засіданні пам`ятку.

У зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.12.2024, ухвалив наступне судове засідання провести за участі представників позивача та відповідача, а також ОСОБА_1 в якості свідка.

12.12.2024 судом допитано ОСОБА_1 в якості свідка та оголошено перерву в судовому засіданні до 13.01.2025.

13.01.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.01.2025.

22.01.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача з приводу не дослідження доказів відповідача, в яких вважає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки станом на дату подання даних заперечень відповідач має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд», суд допустив представника відповідача до участі у справі і приєднав до матеріалів справи всі докази, надані відповідачем.

Щодо поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Судом установлено, що станом на дату складання та підписання відзиву 08.09.2024, відповідач не мав зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Відзив на позовну заяву та додані до нього документи подано представником відповідача адвокатом Фесиком І.А. через підсистему Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до відповіді № 6782177 відповідач 14.01.2025 зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тобто під час розгляду даної справи відповідачем виконано вимоги щодо обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення відзиву з формальних підстав перешкоджає доступу відповідача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.

З огляду на те, що відповідачем під час розгляду виконано вимоги щодо обов`язкової реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, суд прийняв до розгляду відзив на позовні заяву та додані до нього документи, спір вирішується з їх урахуванням.

27.01.2025 судом розглянуто справу по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи встановлені судом. Позиції учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький райсількомунгосп» (ідентифікаційний код юридичної особи 05389310), в подальшому «Товариство», створено та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.01.2002.

Розмір статутного (складеного) капіталу товариства становить 254729,00 грн.

Засновниками (учасниками) товариства є фізичні особи:

ОСОБА_2 (розмір частки засновника (учасника): 4346,00 грн, що становить 1,706% статутного капіталу);

ОСОБА_3 (розмір частки засновника (учасника): 77098,00 грн, що становить 30,267% статутного капіталу);

ОСОБА_4 (розмір частки засновника (учасника): 77111,00 грн, що становить 30,272% статутного капіталу);

ОСОБА_1 (розмір частки засновника (учасника): 50322,78 грн, що становить 19,755% статутного капіталу);

ОСОБА_5 (розмір частки засновника (учасника): 45851,22 грн, що становить 18% статутного капіталу).

Статут Товариства (у новій редакції) затверджено загальними зборами учасників товариства 21 серпня 2017 року (протокол №1).

Виконавчим органом товариства є директор.

02.01.2018 загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про призначення директором Товариства ОСОБА_1 строком на 5 років.

Відомості про керівника Товариства ОСОБА_1 внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2021.

02.11.2021 було проведено позачергові загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 1/11/21 від 02.11.2021.

Під час проведення зборів були присутні та взяли участь у їх роботі двоє учасників ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) з п`яти.

Як вбачається з протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства № 1/11/21 від 02.11.2021, до порядку денного зборів було включено такі питання:

1. Про обрання голови та секретаря Зборів.

2. Про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_1 .

3. Про призначення на посаду директора Товариства. Затвердження умов контракту з директором.

4. Обрання особи, що уповноважується на вчинення дій, щодо внесення змін, затверджених на позачергових Зборах, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та до інших установ і організацій.

За результатами голосування, згідно з протоколом № 1/11/21 від 02.11.2021, учасники вирішили:

1. Обрати головою Зборів Учасників ОСОБА_4 , а секретарем Зборів ОСОБА_3 .

2. Звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 10.11.2021 за невиконання умов контракту на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України та виключити з переліку уповноважених представників Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3. Призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_4 з 11.11.2021 та заключити з ним контракт.

4. Доручити новопризначеному директору Товариства ОСОБА_4 з правом повного або часткового передоручення повноважень, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.11.2021, 11.11.2021 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в частині відомостей про керівника товариства. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про ОСОБА_4 як керівника товариства.

Позивач вважає, що рішення загальних зборів Товариства, оформлені протоколом № 1/11/21 від 02.11.2021, прийняті з порушенням вимог закону та статуту товариства під час скликання та проведення загальних виконавчого органу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що директором товариства загальні збори не скликались, а від учасників товариства вимоги про скликання загальних зборів директору не надходили; позивачу як учаснику товариства про проведення загальних зборів товариства не повідомлялось взагалі.

Допущені порушення, на думку позивача, є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ Прилуцький райсількомунгосп, оформлених протоколом № 1/11/21 від 02.11.2021.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що ініціатором загальних зборів учасників Товариства був директор товариства ОСОБА_1 ; на вимогу учасника Товариства ОСОБА_4 було поставлено питання про переобрання директора Товариства; позивач був обізнаний шляхом телефонних переговорів як з порядком денним, так і з датою проведення загальних зборів; позивач був присутній на загальних зборах учасників Товариства через свого представника, який мав можливість прийняти участь у голосуванні; у заяві свідка ОСОБА_1 , яка нотаріально не посвідчена, повідомлено неправдиві свідчення суду.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Таким чином, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано ст.ст. 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

Так, за змістом ч.ч. 1, 2, 5 - 9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті.

До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Відповідно до п. 8.1 Статуту органами управління Товариства є: загальні збори учасників Товариства; виконавчий орган Товариства - Директор.

Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства.

Згідно з п. 8.3. Статуту загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Один голос дорівнює одному відсотку розміру частки в статутному капіталі товариства.

Про проведення загальних зборів учасників товариства учасники повідомляються персонально не менше ніж за 30 днів до їх скликання. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

У п.8.5. Статуту встановлено, що загальні збори учасників товариства скликаються не рідше одного разу на рік.

Загальні збори учасників товариства скликаються головою зборів, а також на вимогу виконавчого органу.

Учасники товариства, що володіють у сукупності не менш як 20 відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана головою зборів, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Рішення загальних зборів учасників може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Судом встановлено, що на момент прийняття спірного рішення 02.11.2021 ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький райсількомунгосп» з розміром частки у статутному капіталі 19,755%, а також перебував на посаді директора цього ж товариства.

02.11.2021 відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький райсількомунгосп», на яких було прийнято рішення, зокрема, звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 10.11.2021 за невиконання умов контракту на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України та виключити з переліку уповноважених представників Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_4 з 11.11.2021 та заключити з ним контракт.

Зазначені рішення були прийняті одноголосно двома присутніми учасниками товариства, яким в сукупності належить 60,54% голосів товариства, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Однак, всупереч наведеним положенням ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників з ініціативи виконавчого органу товариства (директора ОСОБА_1 ) не скликались, так само і не скликались на вимогу учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 20 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Так, в матеріалах справи відсутні докази звернення учасників Товариства, що мають право на участь у Зборах, зокрема: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як разом так і окремо з вимогою про скликання загальних зборів до виконавчого органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного, а тому права скликати загальні збори учасників самостійно в порядку ч. 9 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зазначені особи не набули.

Крім того, про проведення загальних зборів учасників 02.11.2021 не було повідомлено ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький райсількомунгосп» ані шляхом надсилання повідомлення в порядку ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ані будь-яким іншим способом, та як наслідок на згаданих зборах ОСОБА_1 присутнім не був, участі у голосуванні не брав.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_1 (колишній директор ТОВ «Прилуцький райсількомунгосп») надавав показання в якості свідка (у судовому засіданні 02.12.2024 підписав присягу свідка та отримав пам`ятку про права та обов`язки свідка, який бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України), згідно яких підтвердив, що загальні збори учасників Товариства на 02.11.2021 не призначав, об`яв про проведення загальних зборів учасників Товариства на 02.11.2021 не розміщував, повідомлень про скликання загальних зборів учасників Товариства на 02.11.2021 та про порядок денний загальних зборів учасників Товариства 02.11.2021 до нього не надходило, участі в загальних зборах 02.11.2021 не приймав, присутнім під час їх проведення не був з причини необізнаності про їх проведення, про проведення зазначених зборів дізнався в середині листопада 2021 року, тобто вже після їх проведення.

Посилання відповідача на показання свідків, викладені у заявах свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , щодо повідомлення ОСОБА_1 шляхом телефонних переговорів, а також присутність його повноважного представника на загальних зборах учасників Товариства, судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що згідно ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Доказ повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів згідно ч.4 ст.32, ч.9 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» підтверджується відповідним повідомленням та документами оператора поштового зв`язку, а присутність, прийняття участі учасниками товариства або їх представниками в загальних зборах має відображатись в протоколі загальних зборів учасників. Протокол загальних зборів учасників товариства від 02.11.2021 не містить інформації про присутність на зборах учасника ОСОБА_1 або його представника.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Велика Палата Верховного Суду також раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (постанова від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17).

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Отже у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 02.05.2018 у справі №910/807/17 та від 27.11.2018 у справі №916/58/18.

За наслідками розгляду цього спору судом встановлено недотримання процедури скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький райсількомунгосп» 02.11.2021. Так, в матеріалах справи відсутні докази виникнення права на проведення загальних зборів учасниками товариства самостійно, а також докази повідомлення позивача про їх призначення та проведення в установлений законом спосіб. Це, в свою чергу, призвело до порушення корпоративних прав позивача на участь в управлінні товариством, оскільки він як учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах, голосувати на загальних зборах, висловлювати свою позицію тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управління товариством.

Суд зазначає, що позивач є учасником товариства, та, відповідно, тією особою, яка наділена правом участі у загальних зборах учасників товариства та прийняття ними рішень з питань порядку денного разом з іншими учасниками товариства, зокрема, в частині вирішення питання про звільнення з посади директора товариства (яким є сам позивач) та призначення нового директора.

Отже, за висновком суду, недотримання порядку скликання загальних зборів учасників товариства, прийняття ними рішень за відсутності позивача, неповідомленого про їх проведення, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача як учасника на участь в управлінні справами товариства, а тому є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький райсількомунгосп», оформлених протоколом № 1/11/21 від 02.11.2021.

Крім того, суд зазначає, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94)).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій справі обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача, а саме: права на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, у зв`язку з чим позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів, ухвалені без його участі, внаслідок його неналежного повідомлення, що є належним способом захисту в спірних правовідносинах та узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Висновки суду.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та визнання рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцький райсількомунгосп, оформлених протоколом № 1/11/21 від 02 листопада 2021 року, недійсними.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.

Щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом, захист прав та представництво інтересів позивача у даній справі забезпечувався адвокатом Драчук В.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН000844 від 10.01.2020, ордер на надання правової допомоги серії СВ №1083077 від 25.07.2024).

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано договір на надання правової допомоги від 25.07.2024, укладений між Редькою Олександром Васильовичем (Клієнтом) та Адвокатським бюро «Вячеслава Драчука» (Бюро), додаткову угоду №1 від 25.07.2024, рахунок №2507/24 від 25.07.2024.

Згідно з умовами п. 1.1 Договору Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.

Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до умов п.2.3 Договору визначений цим Договором об`єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.

Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, та порядок його сплати визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. Право Бюро на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення (п.3.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 25.07.2024 визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги Редьці О.В.

Так, Бюро зобов`язалося здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в справі за позовом до ТОВ «Прилуцький райсількомунгосп» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, а саме:

-усна консультація;

-ознайомлення з первинними документами;

-дослідження нормативно-правових актів, що регулюють відносини з яких виник спір;

-пошук та дослідження судової практики;

-побудова та відпрацювання правової позиції захисту інтересів клієнта;

-визначення переліку документів, які можуть бути доказами у справі;

-підготовка позовної заяви, подання позову до суду;

-підготовка та подання до суду інших заяв по суті, заяв з процесуальних питань, клопотань (за необхідності);

-представництво інтересів клієнта в суді І інстанції, участь в судових засіданнях (за необхідності) у тому числі в режимі відеоконференції.

Фіксований розмір даних послуг становить 20 000,00 грн.

Бюро виставлено Клієнту рахунок №2507 від 25.07.2024 на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на вказані пункти Договору та додаткової угоди до нього, відповідачем було визначено суму витрат на професійну правничу допомогу виходячи з фіксованого розміру гонорару адвоката.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Відтак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Крім того суд зазначає, що у позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи є вартість витрат позивача на правничу допомогу одного адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, та керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на останнього відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцький райсількомунгосп (код ЄДРПОУ 05389310), оформлені протоколом № 1/11/21 від 02 листопада 2021 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЛУЦЬКИЙ РАЙСІЛЬКОМУНГОСП" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд.45 А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500; код ЄДРПОУ 05389310) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги та 2422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2025

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяВ.В. Моцьор