Постанова

від 28.01.2025 по справі 914/4064/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/4064/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

судді Погребняка В.Я. (головуючий), суддів: Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.А.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Львів",

ліквідатор ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" арбітражний керуючий Гаврилюк Олександр Романович - особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

кредитор - фізична особа-підприємець Когут Олег Степанович ,

представник кредитора - не з`явився,

кредитор - ОСОБА_2,

представник кредитора - не з`явився,

кредитор - ОСОБА_3,

представник кредитора - Ігнатенко С.С., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

учасник провадження - ОСОБА_1 ,

представник учасника - Мацієвська І.В., адвокатка (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

ОСОБА_3

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 14.02.2023

у складі судді: Морозюка А.Я.

та постанову Західного апеляційного господарського суду

від 07.09.2023

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуюча), Зварич О.В., Малех І.Б.

у справі за заявою

фізичної особи-підприємця Когута Олега Степановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Львів"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Львів" (далі - ТОВ "Музенідіс Тревел Львів", боржник);

визнано вимоги ініціюючого кредитора - Фізичної особи-підприємця Когута Олега Степановича - в розмірі 296 814,29 грн. основного боргу та 22 700,00 грн. судового збору;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, процедуру розпорядження майном;

розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гаврилюка Олександра Романовича.

2. Постановою Господарського суду Львівської області від 04.10.2022 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Гаврилюка Олександра Романовича;

ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру;

ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гаврилюка Олександра.

3. 14.06.2022 (на стадії розпорядження майном боржника) до Господарського суду Львівської області надійшла заява представника кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а саме:

1. Визнати керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Львів" ОСОБА_1 такою, що допустила порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

2. Покласти на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Львів" ОСОБА_1 солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 914/4064/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Львів".

4. Заява обґрунтована тим, що керівник ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" порушила вимоги частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки не звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства у зв`язку із загрозою неплатоспроможності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 у справі №914/4064/21 відмовлено у задоволенні заяви кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

6. Суд першої інстанції проаналізував баланси ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" станом на 31 грудня 2021 року і на 30 вересня 2021 року та дійшов висновку про те, що розмір зобов`язань боржника перед усіма кредиторами боржника до і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство був меншим від розміру всіх його активів в контексті критеріїв, наведених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, що вказує на відсутність документального підтвердження факту загрози неплатоспроможності боржника до відкриття справи про його банкрутство в розумінні частини шостої статті 34 КУзПБ, і як наслідок, на відсутність підстав для задоволення заяви від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

7. Під час розгляду заяви кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, місцевим господарським судом встановлено:

7.1. Відповідно до даних балансу ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" станом на 31.12.2021 (том.2, а.с.215 на звороті - 216), розмір поточної дебіторської заборгованості (рядок 1155 активу) на кінець звітного періоду складає 42 872,5 тис грн., загальна сума необоротних (22,3 тис грн, рядок 1095 активу) та оборотних (43 048,7 тис грн, рядок 1195 активу) активів складає 43 071,0 тис грн. При цьому, розмір поточних зобов`язань (рядок 1695 пасиву) становить 37 414,9 тис грн., інші зобов`язання (рядок 1595, рядок 1700 пасиву) відсутні.

7.2. За балансом ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" станом на 30.09.2021 (том.2, а.с.29 - 29 на звороті), розмір іншої поточної дебіторської заборгованості (рядок 1155 активу) на кінець звітного періоду складає 43 268,7 тис. грн., яка відповідає дебіторській заборгованості перед ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" з боку Mousenidis Travel A.E. на загальну суму 1 455 685,70 євро, що підтверджується актом звірки на 31.10.2021 (том.2, а.с.2 - 2 на звороті), деталізованою розшифровкою щодо заборгованості на користь ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" (том.2,а.с.3-27).

Загальна сума необоротних (24,4 тис грн, рядок 1095 активу) та оборотних (43 755,0 тис грн, рядок 1195 активу) активів складає 43 779,4 тис. грн. При цьому, розмір поточних зобов`язань (рядок 1695 пасиву) становить 37 692,5 тис грн., інші зобов`язання (рядок 1595, рядок 1700 пасиву) відсутні.

8. За висновками суду першої інстанції, розмір зобов`язань боржника перед всіма кредиторами боржника до і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство був меншим від розміру всіх його активів в контексті критеріїв, наведених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 р. у справі № 902/1023/19, що вказує на відсутність документального підтвердження факту загрози неплатоспроможності боржника до відкриття справи про його банкрутство в розумінні норми частини шостої статті 34 КУзПБ, і як наслідок, на відсутність підстав для задоволення заяви від 13.06.2022 р. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 у справі №914/4064/21 залишено без змін, апеляційну скаргу представника кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) адвоката Ігнатенка Сергія Сергійовича - без задоволення.

10. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що:

10.1. Скаржники не спростували висновку суду першої інстанції про те, що розмір зобов`язань боржника перед усіма кредиторами боржника до і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство був меншим від розміру всіх його активів, що вказує на відсутність документального підтвердження факту загрози неплатоспроможності боржника до відкриття справи про його банкрутство в розумінні частини шостої статті 34 КУзПБ.

10.2. Зобов`язання грецької компанії Mouzenidis Travel А.Е., згідно з актами взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 31.10.2021 у сумі 1 455 687,70 євро, є активом товариства.

10.3. Скаржники не вказали, коли саме настав строк виконання боржником грошових зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника. Натомість називають різний момент настання строку виконання боржником грошових зобов`язань (у заяві вказують зобов`язання, строк повернення грошових коштів за якими виник у липні 2021 року на суму 60 119,81 грн, надалі вказують, що строк виконання виник у грудні 2021 року на суму - 628 016,29 грн.).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №914/4064/21, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 .

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/4064/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В, суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024.

12.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2024 витребувано з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/4064/21, відкладено вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 до надходження справи № 914/4064/21 до Верховного Суду.

12.2. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2024 повторно витребувано із Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/4064/21.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024, після надходження на запит Верховного Суду справи № 914/4064/21 (29.11.2024), відкрито касаційне провадження у справі № 914/4064/21 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023.Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 28 січня 2025 року.

14. 02.01.2025 від представника ОСОБА_3 адвоката Ігнатенка С.С., а 07.01.2025 від арбітражного керуючого Гаврилюка О.Р. засобами електронного зв`язку, на адресу Касаційного господарського суду надійшли заяви про проведення судових засідань у справі № 914/4064/21 в режимі відеоконференції.

15. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 заяву представника ОСОБА_3 адвоката Ігнатенка С.С. та арбітражного керуючого Гаврилюка О.Р. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

16. 13.01.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, а також заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 заяву представниці ОСОБА_1 про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

18. 14.01.2025 до Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по касаційної скарги.

19. 23.01.2025 від арбітражного керуючого Гаврилюка О.Р. надійшли пояснення у справі.

20. 27.01.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

21. В судовому засіданні 28.01.2025 (в режимі відеоконференції) представник скаржника повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній та додаткових поясненнях від 14.01.2025. Просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №914/4064/21, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 , або змінити мотиви судів попередніх інстанцій щодо підстав відмови у задоволенні заяви.

22. Арбітражний керуючий Гаврилюк О.Р. в судовому засіданні 28.01.2025 (в режимі відеоконференції) надав пояснення з приводу заявлених скаржником вимог, проти вимог касаційної скарги заперечив з підстав наведених у поясненнях у справі.

23. Представниця ОСОБА_1 адвокатка Мацієвська І.В. в судовому засіданні 28.01.2025 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів скаржника заперечила з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях у справі. Просила Суд оскаржені судові рішення залишити без змін.

24. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

25. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (28.01.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 28.01.2025.

26. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), Верховний Суд розглядає справу № 914/4064/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ОСОБА_3)

27. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про невірне застосування судами попередніх інстанцій частини 6 статті 34 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, постанові від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, постанові від 903/988/20.

Доводи учасниці

( ОСОБА_1 )

28. Відповідачка доводить:

28.1. За балансом ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" станом на 31.12.2021 розмір іншої поточної дебіторської заборгованості (рядок 1155 активу) на кінець звітного періоду складає 42 872,5 тис грн., загальна сума необоротних (22,3 тис грн, рядок 1095 активу) та оборотних (43 048,7 тис грн, рядок 1195 активу) активів складає 43 071,0 тис грн. При цьому, розмір поточних зобов`язань (рядок 1695 пасиву) становить 37 414,9 тис грн., інші зобов`язання(рядок 1595, рядок 1700 пасиву) відсутні.

28.2. За балансом ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" станом на 30.09.2021 розмір іншої поточної дебіторської заборгованості (рядок 1155 активу) на кінець звітного періоду складає 43 268,7 тис. грн., загальна сума необоротних (24,4 тис грн, рядок 1095 активу) та оборотних (43 755,0 тис грн, рядок 1195 активу) активів складає 43 779,4 тис. грн. При цьому, розмір поточних зобов`язань (рядок 1695 пасиву) становить 37 692,5 тис грн., інші зобов`язання (рядок 1595, рядок 1700 пасиву) відсутні.

28.3. згідно звіту про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" від 28.09.2022, що був складений на підставі проведеного аудиту фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника за період з 2018 по 2021 роки включно, - "фінансова звітність товариства за 2021 рік не містить обов`язкових ознак щодо необхідності звертатися із заявою про банкрутство Боржником".

28.4. Дебіторська заборгованість перед ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" з боку Mousenidis Travel A.E. на загальну суму 1 455 685,70 євро, що підтверджується актом звірки на 31.10.2021, деталізованою розшифровкою щодо заборгованості на користь ТОВ "Музенідіс Тревел Львів", є активом боржника.

Доводи ліквідатора

(арбітражний керуючий Гаврилюк О.Р.)

29. Арбітражний керуючий доводить, що, за даними балансів, та результатами звітів ліквідатора, розмір зобов`язань боржника перед всіма кредиторами боржника до і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство був меншим від розміру всіх його активів в контексті критеріїв, наведених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, що вказує на відсутність документального підтвердження факту загрози неплатоспроможності боржника до відкриття справи про його банкрутство в розумінні норми частини шостої статті 34 КУзПБ, і як наслідок, на відсутність підстав для задоволення заяви від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

30. За висновками Звіту про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства,

фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "Музенідіс Тревел Львів", який виконаний ПП «Каштан ЛВ» станом на 31.12.2021, керівник (засновник) боржника не вчиняв дій та не проявляв по відношенню до боржника бездіяльність, відтак відсутні умови створення для стійкої неплатоспроможності та банкрутства ТзОВ Музенідіс Тревел Львів умисного доведення боржника до банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Предметом касаційного розгляду є правомірність відмови у покладенні на керівника, єдиного учасника ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" ОСОБА_1 солідарної відповідальності.

36. За змістом положень частини другої статті 197, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини четвертої статті 50, частини другої статті 75 Закону України "Про господарські товариства", попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов`язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб`єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.

37. Суб`єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов`язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб`єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.

38. За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

39. Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).

40. Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника.

41. Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

42. Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).

43. При цьому, задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог у разі покладення на керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник солідарної відповідальності не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.

44. Водночас, таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.

45. Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю під час здійснення процедур банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

46. Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

47. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

48. Положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

49. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності, є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.

50. Оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність. Тому при тлумаченні частини шостої статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.

51. Визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.

52. За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

53. Верховний Суд зауважує, що загроза неплатоспроможності боржника і визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

54. Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

55. Для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Важливість правильного та об`єктивного визначення загрози неплатоспроможності боржника (її критеріїв, а відповідно, і моменту настання) обумовлено наслідками відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки з моменту відкриття щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

56. Своєчасне, з дотриманням вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є запорукою раціонального та справедливого розподілення активів боржника, якого за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника виявилося недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

57. Належне (об`єктивне) визначення загрози неплатоспроможності боржника дає змогу уникнути як необґрунтованого відкриття за заявою боржника провадження у справі про банкрутство (з виключенням відповідного суб`єкта господарювання із звичайного господарського обороту), так і порушення прав кредиторів через несвоєчасне ініціювання боржником такої справи, приховання неплатоспроможності боржника тощо.

58. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

59. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

60. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

70. При цьому, фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами. Також доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

71. Якщо звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами) або якщо внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), - Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.

72. Щодо характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то слід зазначити, що позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником/органами управління боржника відповідного обов`язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб`єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов`язаннями боржника.

73. Отже, відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності.

74. Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які полягають у заподіянні збитків саме боржнику.

75. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів, оскільки якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

76. Отже, стягнення коштів із керівника/члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси. При цьому Суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Тому відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.

77. Така позиція в повній мірі узгоджується з позицією та висновками Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі 908/3236/21.

78. Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що за змістом абзацу другого статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов`язань боржника до суб`єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником/органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора/кредиторів.

78.1. Тобто, законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми. Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

78.2. У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

78.3. Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми.

79. У вказаній постанові було змінено загальну концепцію солідарної відповідальності, зокрема судова палата намагалася усунути прогалини законодавства, які стосувалися самого процесу виявлення підстав для застосування солідарної відповідальності, подання відповідних заяв, та те, куди повинні включатися стягнуті з органів управління грошові кошти.

80. Окрім того, підставою для передачі справи 908/3236/21 на розгляд судової палати була встановлена наявність різного підходу колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до вирішення питання щодо можливості застосування принципу конкурсного імунітету щодо стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог.

81. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

82. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

83. В силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.

84. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

85. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

86. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

87. Втім, на момент звернення кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявою від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, судова практика за висновками Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 34 КУзПБ, зокрема, в частині самого процесу виявлення підстав для застосування солідарної відповідальності та подання відповідних заяв була дещо іншою.

88. Так, за висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20 солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

89. До прийняття постанови судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, існувала інша стала судова позиція, яка полягала у наступному:

"Після визначення ухвалою господарського суду моменту (дати) загрози неплатоспроможності та висновків про порушення вимог щодо дій керівника, у кредиторів виникає підстава для подальшого звернення зі своїми вимогами до зазначеної особи.

Звернення до суду щодо покладення солідарної відповідальності на керівника боржника має відбуватись під час будь-якої стадії процедури банкрутства, але після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після винесення ухвали за результатами проведення попереднього засідання".

90. У постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, висловлено правову позицію щодо застосування частини 6 статті 34 КУзПБ наступного змісту:

"Тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що право на звернення до керівника боржника про стягнення з нього коштів у розмірі вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, належить виключно кредиторам боржника після визнання судом усіх вимог кредиторів, тобто після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання".

91. Тобто, заявники, звертаючись до суду з заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, зауважили на тому, що предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретно визначними вимогами до зазначеної особи у грошовій формі, враховуючи правові висновки щодо застосування частини 6 статті 34 КУзПБ Верховного Суду у постанові від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, яка була актуальною на момент звернення та розгляду заяви.

92. Відтак, враховуючи дату прийняття (опублікування) постанови судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/3236/21 - 04.09.2024 (03.10.2024), як заявниками так і судами попередніх інстанції було дотримано порядок подання відповідних заяв та їх розгляду визначений частиною 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням останніх правових висновків Верховного Суду.

93. Якщо враховувати правову позицію судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловлену у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 щодо ефективного способу захисту (належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми), а також визначення заявником розміру солідарної відповідальності у спірних правовідносинах, можна було б встановити передчасність заявлення та розгляд по суті як судом першої, так і судом апеляційної інстанції відповідних вимог кредиторів, а також дослідження і оцінки цими судами відповідних обставин справи.

94. Втім, передчасність звернення та розгляду таких вимог не змінює ні підстав покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, ні порядок доказування та вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство.

95. Як про це вже було позначено вище, підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини шостої вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.

96. До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

97. Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

98. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

99. Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

100. Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

101. Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

102. Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

103. Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

104. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 (на які покликається Кредитор у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі).

105. Колегія суддів наголошує, що наведені правові висновки щодо застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ є усталеними у практиці Верховного Суду, причому відступу від таких висновків судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 здійснено не було.

106. Так, враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо порядку розгляду заяв про покладення на керівника солідарної відповідальності, вимоги заяви, а також посилаючись в цій частині на висновки Верховного Суду (постанова від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 (пункти 7.1, 7.3), постанова від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19 (пункти 9.1, 9.2,9.3)), суд першої інстанції зазначив про те, що предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.

107. Так, з матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено (пункти 7, 10 цієї Постанови), що, зокрема, за показниками балансів ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" станом на 30.09.2021, на 31.12.2021, розмір зобов`язань боржника перед всіма кредиторами боржника до і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство був меншим від розміру всіх його активів, що вказує на відсутність документального підтвердження факту загрози неплатоспроможності боржника до відкриття справи про його банкрутство в розумінні норми частини шостої статті 34 КУзПБ.

108. У результаті проведеного аналізу попередні судові інстанції з`ясували, вартість активів ТОВ "Музенідіс Тревел Львів" у виді дебіторської заборгованості значно перевищувала суму простроченої заборгованості перед кредиторами, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у Боржника стану загрози неплатоспроможності.

109. Така ж правова позиція, що врахування дебіторської заборгованості як активу боржника висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2024 у справі № 920/1092/22.

110. Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини цієї справи щодо відсутності документального підтвердження факту загрози неплатоспроможності боржника до відкриття справи про його банкрутство в розумінні норми частини шостої статті 34 КУзПБ, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що відсутні підстави для задоволення заяви від 13.06.2022 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

111. Таким чином, у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Щодо доводів касаційної скарги

112. Враховуючи обрану скаржником у цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

113. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

114. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

115. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

116. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

117. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

118. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 914/4064/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський