Рішення

від 03.02.2025 по справі 352/2806/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2806/24

Провадження № 2/352/149/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Тисменицької міської ради, про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в :

Позивач 28.10.2024 звернувся до суду з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, в якому народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб з відповідачкою розірвано 17.08.2017. Ще до розірвання шлюбу з 2014 р. відповідачка покинула сім`ю і проживає окремо. Неповнолітня дочка та малолітній син проживають з позивачем та перебувають повністю на його утриманні. Протягом десяти років відповідачка повністю усунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не спілкується з ними, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не цікавиться їх вихованням, не проявляє щодо них батьківської турботи і піклування, не надає їм матеріального утримання. Просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити.

Відповідачка, зареєстроване місце проживання (перебування) якої невідоме, викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України від 09.01.2025, у судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини нез`явлення, не подала відзиву.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання третя особа повідомлялася належним чином, не повідомила суду про причини нез`явлення свого представника.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що в шлюбі сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).

Рішенням від 17.08.2017, яке набрало законної сили 13.10.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області розірвав шлюб між сторонами, малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишив проживати з батьком (а.с.12 також на звороті).

Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 12.08.2024, неповнолітні діти зареєстровані та проживають з батьком та бабою на АДРЕСА_1 , вихованням та утриманням дітей займається батько (а.с.17, також на звороті).

Згідно психолого-педагогічних характеристик дітей сторін, наданих Новокривотульською філією Старокривотульського ліцею Тисменицької міської ради, батько приділяє належну увагу вихованню своїх дітей, бере активну участь в освітньому процесі, а за його відсутності дітьми займається бабуся. Мама ніякої участі у вихованні дітей не бере, жодного разу не відвідала батьківські збори, не дзвонила, не цікавилася життям дітей, їх навчанням (а.с.13-14).

Як вбачається з довідки Тисменицької лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 07.08.2024 № 1250, на прийом до педіатра з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приходив лише батько, на викликах до хворих дітей жодного разу не була присутня мама, всі щеплення дітям робилися в присутності батька (а.с.15).

Згідно характеристики позивача, виданої Новокривотульським старостинським округом № 6 Тисменицької міської ради, ОСОБА_2 виховує двох дітей, матір дітей не бере жодної участі у їх вихованні та утриманні (а.с.16).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 05.09.2024 № 01/02-137, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 та неповнолітньої дочки ОСОБА_4 (а.с.9-11 також на звороті).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що вихованням неповнолітніх дітей сторін займається батько, а за його відсутності - бабуся. Мама жодної участі у вихованні дітей не бере.

Суд установив, що відповідачка, починаючи з 2014 р., коли старшій дочці виповнилося шість років, ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не спілкується з ними, не піклується про їхнє здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не виявляє інтересу до внутрішнього світу своїх дітей, не цікавиться їх вихованням, навчанням, не проявляє щодо них материнської турботи і піклування, не надає їм матеріального утримання.

Таким чином, відповідачка, яка усунулася від виконання обов`язків щодо виховання та розвитку своїх дітей, порушила їхні права на належне батьківське виховання.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 18 Конвеції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності з вимогами ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину.

Стаття 152 СК України встановлює, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом; дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї; дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Згідно вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пункт 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як роз`яснено в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (постанови Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17, від 08.05.2019 у справі № 409/1865/17-ц).

Частина 2 ст. 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Неповнолітня дочка сторін ОСОБА_4 та малолітній син ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили, що мама протягом десяти років не спілкується з ними, не дзвонить, не цікавиться ними, їх навчанням та інтересами; їх вихованням займається батько, а за його відсутності - бабуся; не заперечували щодо позбавлення матері батьківських прав.

У відповідності з вимогами ст. 9 Конвеції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як зазначено у п. 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», яке набуло статусу остаточного 16.10.2015, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення; враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, які підтверджують, що в якнайкращих інтересах обох дітей сторін є забезпечення їх розвитку в безпечному, спокійному, стійкому та благополучному середовищі сім`ї, в якій вони виростають без матері; з урахуванням думки дітей сторін, - суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову щодо позбавлення відповідачки батьківських прав, який підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 3, 9, 18, 27 Конвеції ООН про права дитини від 20.11.1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, ст. 150, 152, 155, 164 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Тисменицької міської ради, про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо дітей:

- неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 395 від 21 лютого 2008 року відділу реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції;

- малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 1662 від 05 серпня 2011 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Тисменицької міської ради, вул. Галицька, 17, м. Тисмениця Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПУО 43950150.

Повне судове рішення складене 06.02.2025.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ