Рішення

від 13.01.2025 по справі 638/17492/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №638/17492/24

Провадження №2/611/33/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

09 січня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами проведеної верифікації Мінфіном, Управлінням отримано рекомендації по електронній особовій справі (№1147167606) ОСОБА_1 щодо призупинення їй виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2022, оскільки 27 жовтня 2022р. вона закрила довідку внутрішньо переміщеної особи з ознакою «Повернення до покинутого місця проживання».

Згідно з діючою базою ЄІССС виплата допомоги ВПО ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювалася по червень 2023 включно відповідно до Порядку №332, оскільки заявницею своєчасно не було повідомлено Управління про зміни що відбулися та виплата допомоги ВПО їй продовжувалася відповідно до законодавства у Шевченківському районі м. Харкова у сумі 2000,00грн.

Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат визначено обсяг неправомірно отриманих коштів відповідачем за період з 01.11.2022 по 30.06.2023 у сумі 16000 грн. відповідно по Порядку №332.

ОСОБА_1 листами №260/04 від 07.07.2023 та №233/0/1061-24 від 25.07.2024 було повідомлено (засобами поштового зв`язку та через мобільний меседжер) про наявність надміру перерахованої (виплаченої) допомоги ВПО за відповідний період. Наразі, заявниця на зв`язок з Управлінням не вийшла. Надіслана кореспонденція повернулась до адресанта. Надміру переотримані державні кошти добровільно не повернуті.

Відповідно до п. 29 Порядку №332, у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Посилаючись на викладене, ст. 1212 ЦК України та ч.1 ст. 1166 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача надмір нараховані грошові кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

12 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями на позов. Вказала, що перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. 27.10.2022 року вона була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа після звернення до даного Управління. Вказаний факт підтверджується безпосередньо Управлінням у вищевказаному позові та в повідомленні від 25.07.2024 року №233/0/1061-24, копію якого додано до позову.

Враховуючи що Управлінням соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради приймалось рішення щодо зняття мене з обліку як внутрішньо переміщеної особи, можна дійсно висновку, що позивач був належним чином поінформований та зобов`язаний був припинити нарахування та виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Посилаючись на ст. 1215 ЦК України, відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 07.06.2022 року ОСОБА_1 подала до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради заяву про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Порядок призначення та виплати вказаної допомоги регулюються Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» в редакції на момент звернення та виплати допомоги, враховуючи гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України від 20.10.2014 № 1706- VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII).

Частинами 1-4 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закон №1706-VII, на момент їх виникнення.

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг , яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20 березня 2022 р. № 332 , тобто до призначення відповідачці допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, в Постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20 березня 2022 р. № 332, в редакції станом на 27.10.2022, пункт 29, на який посилається представник позивача в позовній заяві, відсутній.

При зверненні до суду представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилалася на ч.1 ст.1212 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Судом встановлено, що отримані відповідачем кошти у розмірі 16000 грн. є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому питання повернення вказаних коштів регулюється саме ст.1215 ЦК України, а не ст.1212 ЦК України, як стверджує позивач.

Велика Палата Верховного Суду у свої й постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15 дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі.

Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі №501/2500/15-ц дійшов висновку, що рахунковою помилкою може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Судом встановлено, що доказів отримання відповідачем допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам внаслідок недобросовісності відповідачки матеріали справи не містять, і на такі обставини позивач у позові не посилається.

Доказів про набуття відповідачем 16000 грн. у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, на такі обставини представник позивача не посилається.

З наданої Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат довідки №895, вбачається, що розмір переплати ОСОБА_2 за період з 01.11.2022 по 30.06.2023 становить 16000 грн. Відомостей щодо причин виникнення переплати довідка не містить.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) зроблено висновок, що Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізуютьризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Приписами п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як затри дні до дня виїзду.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дїї довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: повернулась до покинутого місця проживання.

Судом встановлено, що відповідач 27.10.2022 знята з обліку, як внутрішньо переміщена особа, отже 01 листопада 2022 року позивач повинен був припинити виплату соціальної допомоги.

Судом встановлено, що з боку відповідача відсутні будь-які зловживання, введення в оману чи інші недобросовісні дії.

За таких обставин, виплата позивачем щомісячної допомоги відповідачу здійснювалась добровільно за відсутності рахункової помилки і одночасно її виплаті не передували жодні недобросовісні дії відповідача, що унеможливлює наявність будь-яких підстав для стягнення з відповідача надміру сплачених сум допомоги.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенніпозовнихвимог Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, - відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 13 січня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв