Рішення

від 28.01.2025 по справі 274/8383/24

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/8383/24

Провадження № 2-о/0274/45/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"28" січня 2025 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Дерманської О. В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці адвоката Ковальчука А .О.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Бердичівська міська рада Житомирської області про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем більше п`яти років до дня його смерті, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 ОСОБА_1 через представника адвоката Ковальчука Андрія Олександровича звернулась до суду із заявою, у якій просить встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи із 01 січня 2019 року і до дня смерті остатнього.

Короткий виклад доводів заяви

На обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 вказала, що 13 вересня 2024 року вона звернулась до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В. А. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер, що знаходиться по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13 вересня 2024 року приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчуком В. А. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що її та ОСОБА_2 родинні стосунки не підтверджені.

ОСОБА_2 був для заявниці далеким родичем по батьківській лінії.

Матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримувала гарні та дружні відносини із заявницею, а остання в свою чергу допомагала їм по господарству, купувала ліки, допомагала у приготуванні їжі, прибиранні будинку.

Оскільки ОСОБА_3 була в похилому віці, а її син ОСОБА_2 особою із інвалідністю другої групи, та йому встановлено діагноз шизофренія параноїдальної форми, заявниця допомагала їм як по господарству, так і матеріально.

Враховуючи, що з часом здоров`я ОСОБА_3 лише погіршувалось, оскільки вона була особою похилого віку, а її син ОСОБА_2 сам потребував опіки, а окрім заявниці, та не мала до кого звернутись, із 2019 року заявниця стала проживати разом та доглядати за ними.

З часу спільного проживання, заявниця почала посилено їм допомагати та окрім побутових справ, вона підтримувала нормальне функціонування їхнього здоров`я, водила до лікарів, купувала ліки тощо.

08 лютого 2022 року ОСОБА_3 зверталась до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із заявою про визнання її сина ОСОБА_2 недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення його опікуном ОСОБА_1 .

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла та ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2024 року у цивільній справі про визнання ОСОБА_2 недієздатним було закрито.

Заявниця, в свою чергу продовжила, піклуватися про ОСОБА_2 , оскільки його діагноз не дозволяв йому повноцінно здійснювати та підтримувати свою життєдіяльність.

Помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Організацією похорон ОСОБА_3 та ОСОБА_2 займалася заявниця за власні кошти.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 25 жовтня 2024 року у справі відкрито окреме провадження, задоволено клопотання заявниці про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , витребування матеріалів спадкової справи до майна ОСОБА_2 .

Прокольною ухвало суду від 21 січня 2024 року за задоволено клопотання представника заявниці про виклик свідка ОСОБА_6 .

У судовому засідання заявниця та її представник вимоги заяви підтримали.

Заявниця на запитання суду пояснила, що вона перебуває у шлюбі та проживає недалеко від сім`ї ОСОБА_2 .

Від заінтересованої особи будь-яких заяв до суду не надходило.

Вставлені судом фактичні обставини справи

Суд встановив, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9-10).

Відповідно до довідки завідувача психоневрологічного диспансерного відділення ОСОБА_8 - ОСОБА_2 перебуває під наглядом у міському психоневрологічному диспансері із 28 серпня 1997 року безтерміново, із діагнозом шизофренія параноїчної форми, безперервний тип перебігу (а.с. 11).

Із акта МК ВЖРУП № 7 від 03 жовтня 2024 року вбачається, що комісія ВК ВЖРЕП № 7 по заяві ОСОБА_1 провела перевірку з приводу факту проживання її за адресою: АДРЕСА_1 та встановила, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нижче за текстом в графі «адреса» доповнено «з 2019 року до дня смерті гр. ОСОБА_2 ». ОСОБА_1 не зареєстрована за вказаною адресою. Факт проживання підтверджують свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 12).

Ухвалою від 15 лютого 2022 року Бердичівський міськрайонний суд відкрив провадження у справі № 274/478/22 за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 (а.с. 14).

Провадження у справі № 274/478/22 суд закрив ухвалою від 07 лютого 2023 року у зв`язку зі смертю заявниці (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18).

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В. А. від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2 , оскільки їх родинні стосунки не підтверджені (а.с. 19).

ОСОБА_2 на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10 серпня 2004 року (а.с. 20).

Із матерів спадкової справи до майна ОСОБА_2 вбачається, що єдиним спадкоємцем, яка звернулася із заявою про прийняття спадщини є заявниця (а.с. 33-47).

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що заявниця її сусідка та їх будинки розташовані через АДРЕСА_3 . Заявниця жила із ними із 2019 року, давала їм їсти, і доглядала за ними, бо у тих нікого не було. Як вони захворіли, то заявниця у них ночувала. Мати ОСОБА_10 не могла дати синові ради. Заявниця водила їх до лікарів, ходила з ними скрізь. Чоловік заявниці проживав вдома, а заявниця коло ОСОБА_10 . Бувало і додому прибігала і там ночувала. Де були речі заявниці їй не відомо.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що заявниця товаришувала із його матір`ю. Він приходив до них десь 2 рази на тиждень, коли потрібно було допомогти. Заявниця із 2019 року проживала із ОСОБА_10, бо той хворий. Вона їм давала поїсти, прибирала, допомагала по господарству. Коли мати ОСОБА_10 не могла доглядати за сином, то заявниця стала їм допомагати. У ОСОБА_10 було психічне захворювання. ОСОБА_12 займалася заявниця. Речі заявниці там були. По кімнатах у будинку він не заходив, проте бачив зубну щітку заявниці. ОСОБА_13 був неадекватний, він що хотів, те і робив. У заявниці із ним не могло бути спільного побуту. Заявниця здійснювала за ними догляд.

На уточнюючі запитання свідок надалі пояснив, що бачив в кімнаті, де спала заявниця, її речі.

Позиція суду, застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Тобто, необхідною умовою встановлення факту постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 і визнання заявниці спадкоємцем ОСОБА_2 є доведеність факту постійного проживання позивача та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини. При цьому тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем встановлена статтею 1264 ЦК України.

Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Достовірність як змістова характеристика доказу свідчить про можливість на підставі такого доказу встановити дійсні обставини справи.

Допустимість доказів характеризується як дотриманням порядку збирання, подання та дослідження таких доказів, так і обов`язковістю підтвердження певних обставин справи визначеними законом засобами доказування.

На підтвердження доводів заяви, ОСОБА_1 надала акт МК ВЖРЕП № 7 про її проживання без реєстрації із ОСОБА_2 із 2019 року.

Оцінуючи надані заявницею докази в їх сукупності, суд вважає, що такі докази не є достатніми для підтвердження доводів заяви.

У акті не вказано із якого місяця 2019 року ОСОБА_1 проживала спільно із ОСОБА_2 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 до смерті останнього. Більше того, запис про початок проживання ОСОБА_1 із 2019 вказано у графі щодо адреси місця проживання.

Суд також зазначає, що вказівка у акті про факт проживання заявниці без реєстрації не є безумовним доводом, що вона та ОСОБА_2 складали одну сім`ю.

Щодо показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , сусідки заявниці за місцем її реєстрації та сина подруги заявниці, відповідно, то вони не ствердили категорично, що заявниця проживала однією сім`єю із ОСОБА_10 більш як 5 років до дня смерті останнього. Свідки вказувала, що заявниця доглядала ОСОБА_2 та його матір, яка померла у 2023 році, проживала з ними. Свідок ОСОБА_5 не бачила речей заявниці у домі ОСОБА_2 , а свідок ОСОБА_6 вказав, що не було спільного побуту та взаємних прав заявниці та ОСОБА_2 .

Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання заявниці однією сім`єю із спадкодавцем матеріали справи не містять.

Цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт проживання однією сім`єю з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.

Проте, відповідно до усталеної практики Верховного Сулу про проживання однією сім`єю, окрім спільного проживання, свідчить наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Доказів на підтвердження наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонту, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин заявниці та ОСОБА_2 із 01 січня 2019 року до дня смерті останнього суду не надано.

До того ж заявниця пояснила, що перебуває у шлюбі та цей факт підтвердила свідок ОСОБА_9 . Також із письмових доказів вбачається, що заявниця зареєстрована за іншою адресою.

Заявниця не надала суду доказів, що вона фактично не проживала із 01 січня 2019 року однією сім`єю із своїм чоловіком за місцем реєстрації.

Крім того, зазначені в заяві обставини, що заявниця супроводжувала ОСОБА_2 до лікаря, купувала ліки, матеріалами справи не доведені, як і не доведені доказами відомості із якого часу погіршилося здоров`я матері ОСОБА_2 та що саме заявниця, а не його мати, з якою він проживав, стала членом сім`ї ОСОБА_2 .

Наявність у ОСОБА_2 психічного захворювання також не свідчить про проживання заявниці із ним однією сім`єю із 01 січня 2019 року. До ІНФОРМАЦІЯ_3 була живою мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Не доводить також факт проживання заявниці із ОСОБА_2 однією сім`єю більше п`яти років до смерті спадкодавця той факт, що мати ОСОБА_2 зверталася із заявою про визнання останнього недієздатним та визнання заявниці його опікуном.

ОСОБА_2 із заявою зверталася у лютому 2022 року, тоді як заявниця просить встановити факт проживання її із ОСОБА_2 із 01 січня 2019 року.

Висновки суду

З`ясувавши обставини справи, встановивши зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що заявниця не довела доказами факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , починаючи із 01 січня 2019 року і до дня смерті остатнього.

Тому у задоволені заяви слід відмовити, як необґрунтованої.

Керуючись статтями 212-215, 259 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем більше п`яти років до дня його смерті - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

заявниця: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

заінтересована особа - Бердичівська міська рада Житомирської області місцезнаходження за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 13576960.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2025 року, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці із 03 лютого 2025 до 05 лютого 2025 року.

Суддя І. Ю. Хуторна