Ухвала

від 04.02.2025 по справі 295/1574/25

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/1574/25

Категорія 2

2/295/1453/25

УХВАЛА

04.02.2025 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», про визнання права постійного користування квартирою та визнання права на приватизацію, та клопотання ОСОБА_1 про звільнення від оплати витрат, пов?язаних з розглядом справи, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2025 року позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою та клопотанням про звільнення від оплати витрат, пов?язаних з розглядом справи, в якому просила звільнити її від оплати витрат, пов?язаних з розглядом вказаної вище цивільної справи, посилаючись на те, що вона є малозабезпеченою особою, отримує мінімальну пенсію, не працює, отже, не має змоги на сплату судового збору.

На підтвердження вищевказаних обставин, позивач надала копію відомостей з Державного реєстру фізичних осбі-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.01.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

При цьому, вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді у суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування тощо).

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 12 ЦПК України, якими розкривається зміст однієї із засад цивільного судочинства, а саме, рівності всіх учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, у тому числі - у питанні необхідності сплати судового збору.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» - відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.

Долучена до матеріалів справи копія відомостей з Державного реєстру фізичних осбі-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.01.2025 року містить лише відомості про відсутність інформації щодо джерел/сум нарахованого/виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, за період з 1 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року.

Надана позивачем копія відомостей не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема - для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло би беззаперечно свідчити про її скрутне матеріальне становище; отримання допомоги по безробіттю; довідку про склад сім`ї; наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідку податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Верховний Суд у своїй ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 10 жовтня 2019 року по справі № 215/3329/19 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте просить суд звільнити від сплати судового збору з огляду на відсутність коштів для його сплати. Зокрема, посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження заявленого клопотання скаржник долучив довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019 року. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01 листопада 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній календарний рік.

Верховний Суд своєю ухвалою від 16 жовтня 2019 року у справі № 215/5288/18 відмовив особі у відкритті касаційного провадження та вказав, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому, у частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду, а не його обов`язком. При цьому, постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору у певному судовому провадженні не створює пільг щодо його сплати на інших стадіях судового провадження чи в інших судових провадженнях.

У рішенні від 26.07.2005 року у справі «Kniat v. Poland» ЄСПЛ указав на те, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, про надання відстрочення чи розстрочення, національні суди повинні встановити реальний дохід (розмір заробітної плати, соціальних виплат, стипендії тощо) особи, чи наявне у неї рухоме та нерухоме майно, цінні папери, чи є в неї можливість розпоряджатися вказаним без значного погіршення власного фінансового стану.

Враховуючи те, що надані позивачем докази не підтверджують у повній мірі того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від оплати витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Зважаючи на вищевикладене та інші обставини, встановлені суддею при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов висновку, що позовну заяву позивачем було подано до суду з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання цієї норми закону, позивачу необхідно надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру, які заявлено нею, який необхідно сплатити у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», що набрав чинності з 01.11.2011 року (зі змінами станом на 01.01.2025 року) по 1211 грн. 20 коп. за кожну вимогу, відповідно до платіжних реквізитів, зазначених на офіційному сайті Богунського районного суду м. Житомира.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачу необхідно надати наступні докази:

- докази належності квартири АДРЕСА_1 , на праві власності або користування (відповідний витяг з Державного реєстру) та надання її позивачу у постійне користування, або інших законних підстав вселення позивача у спірну квартиру;

- актуальну довідку з місця проживання позивача про склад сім?ї та довідку про невикористання права на приватизацію державного житлового фонду у м. Житомирі, станом на даний час.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від оплати витрат, пов?язаних з розглядом справи відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 4», про визнання права постійного користування квартирою та визнання права на приватизацію, залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків до 17.02.2025 року, але не більше п?яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

У разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: