Рішення

від 06.02.2025 по справі 524/9340/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/9340/24

Провадження №2/524/770/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 року місто Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Стешиної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчук Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора про встановлення батьківства,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду міста Кременчука з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Предмет позову стосується встановлення батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Авдіївка Покровського району Донецької області, стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень зроблено відповідно до ч.1 ст.135 СК України. У шлюбі між собою загиблий та матір дитини не перебували. Встановлення факту батьківства необхідне для призначення дитині загиблого соціальної допомоги у зв`язку із втратою годувальника та отриманням дитиною відповідного статусу.

Ухвалою судді відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження із призначенням засідання на 25.09.2024. Залучено до участі по справі в якості третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора

25.09.2024 ухвалою судді відкладене підготовче засідання по справі на 23.10.2024. у зв`язку із нез`явленням позивачки її представника, а також третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи. Відомості про вручення відповідачці повідомлення про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання відсутні.

23.10.2024 у судове засідання з`явилась позивачка та відповідачка. Інші особи не з`явились, повідомлених належним чином про дату, час, місце розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 223 ЦПК України.

Заслухавши думку присутніх учасників справи, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив судове засідання провести без участі осіб, які не з`явились у засідання, повідомлені належним чином.

У підготовчому судовому засіданні позивачка клопотала про призначення по справі судово-медичної експертизи з метою встановлення батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Авдіївка Покровського району Донецької області, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Просила провести експертизу із використанням генетичного матеріалу дитини та загиблого ОСОБА_3 у Державній спеціалізованій установі Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи, код ЄДРПОУ 01985239. Зобов`язувалась доставити дитину до зазначеної установи для відібрання біологічних та інших генетичних зразків із метою проведення експертизи про встановлення батьківства. Крім того, зазначила, що біологічні та інші генетичні зразки померлого ОСОБА_3 відібрані та знаходяться у Державній спеціалізованій установі Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи. Про зазначене нею подано суду 23.10.2024 о 17:20 відповідне письмове клопотання.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що не заперечує проти проведення експертизи у вказаній ОСОБА_4 установі та використання для цієї експертизи біологічних та інших генетичних зразків її померлого сина. Зазначила, що у разі позитивного висновку експертизи не заперечує проти задоволення позовних вимог. Про зазначене нею подано суду 23.10.2024 о 17:20 відповідне письмове клопотання.

Відзиву на позовну заяву, інших заяв, клопотань до суду не надходило.

23.10.2024 судом постановлена ухвалу про призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено експерту/ експертам Державної спеціалізованої установи Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експертизи поставлено питання про те, чи являється померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У розпорядження експерта/ експертів надано матеріали цивільної справи № 524/7381/24, провадження по справі на час проведення експертизи зупинене.

27.11.2024 до суду за вих №450 від 11.11.2024 надійшов висновок експерта Державної спеціалізованої установи Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи № 2953-МГ за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи.

На підставі зазначеного висновку експертом встановлено, що загиблий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути із вірогідністю 99,99998 % біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

24.12.2024 від Державної спеціалізованої установи Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи до суду повернуто матеріали цивільної справи № 524/7381/24.

25.12.2024 ухвалою суду поновлене провадження по справі, підготовче провадження закрите, призначено судове засідання по справі 06.02.2025.

06.02.2025 у судове засідання не з`явились сторони, повідомлені належним чином про дату, час, місце розгляду справи. Позивачка надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з урахуванням висновку експертизи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 223 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи позицію відповідачки, висловлену під час підготовчого судового засідання стосовно задоволення позовних вимог у разі наявності позитивного висновку експертизи, враховуючи подану відповідачкою до суду 23.10.2024 відповідного письмового клопотання, із урахуванням висновку експерта Державної спеціалізованої установи Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи № 2953-МГ від за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 51, 55 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина 10 ст. 7 Сімейного кодексу України).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або за домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина 1 ст. 7 Конвенції про права дитини).

У ст. 121 Сімейного кодексу України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122, 125 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживала без реєстрації шлюбу однією сім`єю із загиблим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Від зазначених відносин у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась дочка ОСОБА_4 . Факт народження дитини стверджується дитини стверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим повторно 30.10.2018 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Актовий запис № 217.

Запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень зроблено відповідно до ч.1 ст.135 СК України, оскільки у шлюбі із загиблим матір дитини не перебувала.

Загиблий ОСОБА_5 знав про дочку, бажав її народження, вважав її своєю дитиною, піклувався про неї, допомагав із вихованням, крім того, вони позивачка, її дочка та померлий проживали разом. За життя планував звернутися до органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про офіційне визнання себе батьком ОСОБА_4 .

Відразу після повномасштабного вторгнення ОСОБА_5 мобілізований до Збройних Сил України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07.02.2024, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці.

Після його загибелі, зразки ДНК останнього відібрано Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи, де вони і зберігались.

Під час підготовчого судового засідання відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заперечувала проти проведення експертизи та використання з цією метою біологічних та інших генетичних зразків її померлого сина. Зазначила, що у разі позитивного висновку експертизи не заперечує проти задоволення позовних вимог. Також, зазначене стверджується поданим нею до суду 23.10.2024 письмовим клопотанням.

27.11.2024 до суду надійшов висновок експерта Державної спеціалізованої установи Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи № 2953-МГ, за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що загиблий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із вірогідністю 99,99998 %.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини 2, 3 ст. 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно із ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини, а також матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 ст. 135 цього Кодексу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Згідно ст. 130 Сімейного кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Така заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 ст.135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 ст. 128 цього Кодексу.

Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)].

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2020 по справі № 643/9245/18 зроблено висновок щодо застосування ст. 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 по справі № 752/13549/22, від 13.09.2023 по справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.04.2019 по справі «Mifsud v. Malta» № 62257/15 зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

З огляду на зазначене висновок експертизи з питання походження дитини є одним із ключових доказів та підставою для висновку про встановлення батьківства в судовому порядку.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Результати молекулярно-генетичного дослідження, судом оцінено як один із засобів доказування (письмовий доказ) у сукупності з іншими доказами по справі щодо підтвердження як факту батьківства, так і тієї обставини, що за життя сам ОСОБА_3 такий факт не заперечував,загиблий брав участь у житті дитини.

Зазначене також не заперечувалось і матір`ю загиблого - ОСОБА_2 .

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за ст. 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до ст.ст. 128, 129 Сімейного кодексу України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування ст. 130 СК України.

Таким чином, вимоги викладені у позовній заяві повністю узгоджуються із письмовими матеріалами справи та висновком судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, а тому суд вважає батьківство стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доведеним і таким, що може бути встановленим у судовому порядку.

Рішення суду про встановлення факту батьківства є підставою для внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини, зазначивши загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із зазначенням прізвища ОСОБА_4, видавши нове свідоцтво про її народження із урахуванням зазначених змін.

Порядок державної реєстрації актів цивільного стану, внесення до актових записів цивільного стану змін, їх поновлення і анулювання та засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану визначаються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VІ від 01.07.2010 (далі - Закон № 2398-VІ) та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 (далі - Правила внесення змін).

Згідно з частинами 1, 6 ст. 22 Закону № 2398-VІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

За правилами пункту 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством.

Якщо підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання є рішення суду або якщо певне рішення суду є необхідним для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Державною судовою адміністрацією України спільно з Міністерством юстиції України (пункт 1.5 Правил внесення змін).

Підпунктом 2.13.1 пункту 2.13 Правил внесення змін передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Таким чином, підлягає задоволенню вимога щодо внесення змін до актового запису № 217 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного 06.03.2014 року Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, вказавши у графі «дані про батька»: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », прізвище дитини зазначити « ОСОБА_4 ».

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику на підставі частини 6 ст. 22 Закону № 2398-VІ повторно слід видати свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Seryavin and Others v. Ukraine» № 4909/04 від 10.02.2010).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (частина 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 125, 126, 130 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Встановити батьківство загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Внести зміни до актового запису № 217 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного 06.03.2014 Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, вказавши дані про батька - « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », прізвище дитини - « ОСОБА_4 ».

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видати свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подане до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.П. Мельник