Рішення від 24.01.2025 по справі 569/14284/24

Справа № 569/14284/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що з 12 червня2019року перебував у шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_4 . Сумісне проживання з відповідачем тривало недовго, припинили сумісне ведення господарства та змінили місце сумісного проживання на окреме, що в кінцевому результаті потягнуло розірвання сімейних відносин. Рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2022 року судом шлюб було визнано розірваним, а син ОСОБА_4 залишився проживати з ним, оскільки з відповідачем не існувало спорів з цього приводу. На день прийняття судом рішення про розлучення суд встановив, що дитина проживає окремо від відповідача. Спорів щодо проживання спільної дитини між ними не існує і досі. Дитина проживає разом з ним, перебуває на його особистому утриманні та забезпеченні поряд з тим, що відповідач фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов?язків, котрі вже не виконувала навіть до часу розлучення. Його прохання та вмовляння відповідача щодо зміни нею своєї поведінки результатів мають. Відповідач продовжує вести вільний спосіб проживання, постійно (дуже часто) перебуває за кордоном, постійного місця роботи на території України не має, джерела засобів існування відповідача йому не відомі. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та не приймає ніякої участі у вихованні та утриманні сина. Його звернення до органу опіки з цього приводу позитивних наслідків не мали.

Ухвалою від 05 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунув.

Ухвалою від 27 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 02 жовтня 2024 року суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Ухвалою від 28 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою від 28 листопада 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що дитина з народження живее з позивачем. Через нетривалий час після її народження відповідач їх залишила, що і стало причиною розлучення. Відповідач часто перебуває за кордоном, за дитиною не доглядає, в садок не водить, спілкування з нею обмежене. В травні 2024 року позивач був мобілізований в ЗСУ та нині проходить військову службу. Відповідач підтвердила, що не має змоги зараз займатися дитиною та виховувати її.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Про дату, час і місце судового засідання вважається повідомленою своєчасно та належним чином. 08 січня 2025 року суд отримав заяви ОСОБА_3 від 28 жовтня 2024 року та 06 листопада 2024 року, в яких відповідач по суті задоволення заявленого до неї позову не заперечує і просить розгляд справи проводити без її участі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Мазанович Н.П. у заяві від 24 січня 2025 року просить справу розглядати без участі представника органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому, рішення прийняти в інтересах дитини.

Представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Письмових пояснень щодо спору до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ,виданим 22 квітня 2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2022 року у справі № 569/12443/22 шлюб між сторонами розірвано.

Малолітній ОСОБА_6 зареєстрований разом з батьком (позивачем) за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про склад сім`ї або кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 17 від 14 жовтня 2024 року, видана Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Керамік 20».

Відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи № 51874 від 27 серпня 2019 року, видана Центром надання адміністративних послуг у місті Рівному.

З довідки № 669 від 22 жовтня 2024 року, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» Рівненської міської ради встановлено, що ОСОБА_6 задекларований з лікарем-педіатром амбулаторії ЗПСМ № 4 КНП «ЦПМСД «Ювілейний» РМР ОСОБА_7 15 червня 2020 року. З моменту заключення декларації батько регулярно відвідує з дитиною лікаря-педіатр. В разі будь-яких симптомів постійно контактує з лікарем та звертається за консультаціями.

За повідомленням Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 7 Рівненської міської ради № 92 від 21 жовтня 2024 року, ОСОБА_6 відвідує ясла-садок № 7 з 24 березня 2023 року по даний час. Заяву про зарахування дитини до закладу подавав батько ОСОБА_2 . Звернення від мами було у червні 2024 року для переведення дитини в інший заклад на період ремонтних робіт. В 2023 році дитину із закладу переважно забирав батько, цікавився життям і розвитком дитини, рідше приходила мама. З березня 2024 року дитину в садок водить мама, тітка, коли тато перебуває вдома, то тато. Зі слів вихователі групи дитина емоційно ближча до тата.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-1925 від 21 листопада 2024 року встановлено, що нині вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_4 займається бабуся ОСОБА_8 . Батько дитини ОСОБА_2 на даний час проходить службу в ЗСУ. Відповідно до актів обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в квартирі створені достатні умови для проживання та виховання хлопчика. ОСОБА_9 на час його відсутності доручив виховання сина своїй мамі (бабусі дитини) ОСОБА_8 . Мати дитини ОСОБА_3 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , про що подала заяву до суду та пояснення до служби у справах дітей. В поясненні до ССД просить питання про позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 розглядати на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради без її участі. Відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , вона постійно перетинає кордон України. Так, мати дитини 18.11.2024перетнула пункт пропуску на кордоні з Молдовою «Паланка». Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у ст.7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 ст.15 СК України).

Пунктами першим, другим статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст.165 СК України,право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 Верховний Суд зазначив, що тлумачення змісту п.2 ч.1 ст.164 СК Українидає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Згідно з ч.4 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Позивач необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, веде вільний спосіб проживання, дуже часто перебуває за кордоном, місця роботи на території України не має, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, а отже ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Однак, всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України, позивач не надав суду доказів на підтвердження свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Доводи позивача щодо окремого проживання відповідача від її сина, тривале перебування за кордоном, відсутність місця роботи на території України не можуть бути підставою для позбавлення матері спорідненості з дитиною, оскільки ці обставини не впливають на обсяг її прав та обов`язків щодо сина.

Посилання позивача на те, що відповідач не бере участі в утриманні сина, не заслуговують на увагу, так як позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою про утримання сина чи до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина.

Доказів на підтвердження звернень позивача до органу опіки з приводу ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини матеріали справи не містять і у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради такі відомості відсутні.

Твердження позивача про те, що відповідач не приймає ніякої участі у житті дитини, спростовуються довідкою ЗДО (ясла-садок) № 7 Рівненської міської ради від 21 жовтня 2024 року, в якій зазначено, що мама ОСОБА_5 зверталася у червні 2024 року до закладу із заявою про переведення дитини в інший заклад на період ремонтних робіт, в 2023 році забирала (хоча і рідше, ніж тато) сина із закладу, з березня 2024 року водить дитину до закладу.

Недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина.

Позивач не довів, що поведінка відповідача щодо дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися в неї, як то відсутність місця роботи на території України, необхідність виїзду за межі країни, відсутність коштів для утримання дитини.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 , в якій відповідач не заперечує щодо задоволення позову, тобто фактично дає свою згоду на позбавлення її батьківських прав, про що вона також повідомила орган опіки та піклування.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 Верховний Суд зазначив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч.1 ст.164 СК Українидля позбавлення батьківських прав.

Доказів на підтвердження того, що поведінка чи дії відповідача мають негативний вплив на дитину, матеріали справи не містять. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Позивач не надав суду доказів необхідності розірвання сімейних зв`язків матері з дитиною, а тому, оцінюючи заяву відповідача про визнання позову разом з іншими доказами, суд вважає, що визнання відповідачем позову суперечить закону, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради суд не може взяти до уваги та покласти в основу рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, так як в ньому не зазначено жодних мотивів та підстав, з яких орган опіки та піклування прийняв рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. У висновку не вказано, які заходи вживалися для вирішення проблемних питань, чи проводилися співбесіди з батьками, чи здійснювалися заходи щодо зміни поведінки матері, чи збиралися та враховувалися характеризуючи дані щодо обох батьків. За змістом висновку, комісія з питань захисту прав дитини прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 з огляду на заяву матері дитини, в якій вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. За встановлених у справі обставин таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне свідоме невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо сина, докази її винної поведінки стосовно дитини відсутні.

Враховуючи відсутність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, в позові належить відмовити.

Оскільки суд відмовляє у позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішеннясуду набираєзаконноїсилипісля закінченнястрокуподанняапеляційної скаргивсімаучасникамисправи,якщоапеляційнускаргу небулоподано.Уразі поданняапеляційноїскарги рішення,якщойогоне скасовано,набираєзаконноїсили післяповерненняапеляційноїскарги,відмовиувідкритті чизакриттяапеляційного провадженняабоприйняття постановисудуапеляційноїінстанції занаслідкамиапеляційногоперегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Соборна, буд.12а; код ЄДРПОУ 04057758;

третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складене 05 лютого 2025 року.

Суддя