Рішення

від 06.02.2025 по справі 449/644/23

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/644/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

судді: Гуняк О.Я.

за участю:

секретаря судових засідань: Тивонюка С.Р.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 та приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєва О.Я. про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєва О.Я та просив:

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,4 кв.м.

В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно заповів племіннику - ОСОБА_2 . Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. На момент смерті спадкодавцеві належав будинок по АДРЕСА_1 . Покликається на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду, що 26.08.2022 року ОСОБА_2 дізнався, що будинок в якому він зареєстрований та який відноситься до успадкованого ним майна, згідно заповіту від 01.09.2009року перейшов у власність громадянки - ОСОБА_4 на підставі рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021року. Крім цього, зазначив, що 27.01.2021року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на спірне майно. Постановою Львівського апеляційного суду від 11.04.2023 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Перемишлянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено. Зазначив, що ОСОБА_2 з 21.10.2010року був зареєстрований за місцем реєстрації спадкодавця ОСОБА_5 , заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом у шестимісячний строк не подав, а тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 . Вважає, що спадкоємець, який прийняв спадщину в установленому порядку, є власником спадкового майна з дня відкриття спадщини.

Окрім цього, покликається на те, що майно позивача 16.05.2023 року було відчужене за договором купівлі-продажу приватний нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області. Звертає увагу суду, що ОСОБА_4 відчужила спірне майно відповідачу у справі після того, як постановою Львівського апеляційного суду 11.04.2023року скасовано рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021року. Відтак, станом на момент посвідчення вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 не була власником спірного майна та не мала правових підстав ним розпоряджатися. Вважає, що наявні усі підстави для застосування правового механізму, передбаченого ст. 387 ЦК, оскільки: існує в натурі індивідуально визначене майно з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову, а саме житловий будинок; позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 є власником спадкового майна; відсутня можливість здійснювати фактичне володіння майном, оскільки таке фактично тримає у себе відповідач; у позивача з відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, пов`язані з передачею позивачем своїх прав на спірне нерухоме майно. В обгрунтування позову покликається на вимоги ст. ст. 387,388 ЦК України та просить такі задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 , позов підтримала з мотивів викладених у ньому. Просила такий задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представники в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток, які були скеровона на адресу зазначену ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву ( а.с.185, 192,207,217,227,239 т.1; а.с.11,19,67-т.2 ). Додатково відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України суду, де розміщувалося оголошення про виклик позивача в судове засідання, згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву. Позовні вимоги заперечує в повному обсязі. Просить відмовити в задоволенні позову. Покликається на те, що 16.05.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моїсєєвою О.Я. р. №855.

Вважає, що право власності набув правомірно. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та при укладенні договору купівлі - продажу не повинен був перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а діяв покладаючись на відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Звертає увагу суду на те, що на день укладення договору купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 жодних обмежень та обтяжень до нього у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не містилося. Зазначив, що ОСОБА_3 не був учасником справи №449/624/21, йому не було відомо про наявність спору, який розглядався у зазначеній справі та про результати розгляду справи. В обгрунтування, покликається на вимоги ст. 388 ЦК України та зазначає, що майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Третя особа - ОСОБА_4 та її представники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток (а.с.211,220,225, 236 т.1; 22,69 88) . Окрім цього ОСОБА_4 була повідомлена, шляхом SMS інформуванням за номером телефону, зазначеному нею у заперечення на позовну заяву. Додатково ОСОБА_4 викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті сайті судової влади України суду, де розміщувалося оголошення в судове засідання, згідно ч.11 ст. 128 ЦПКУкраїни.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - Романишин Я.О. подав заперечення на позовну заяву. Зазначив, як на час розгляду справи апеляційним судом так і станом на сьогоднішній день, позивач не вчинив жодних дій, які підтверджують, що він прийняв спадщину померлого ОСОБА_5 у встановленому законом порядку, зокрема не звертався із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, незважаючи на те, що йому було достеменно відомо про складений заповіт. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_4 не було відомо про наявність заповіту, а тим більше про те, що позивач ОСОБА_7 зареєстрований у будинку, яке є спадковим майном. Покликається на те, що з часу смерті спадкодавця, ОСОБА_2 не навідувався до спадкового майна, фактично ним не користувався, оскільки перебував за кордоном до серпня 2022року, про що зазначив у своїй апеляційній скарзі. Окрім цього, позивач ОСОБА_2 постійно із своєю сімєю проживав та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що позивач не є таким, що прийняв спадщину, хоча й був на час відкриття спадщини зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, однак на час відкриття спадщини спільно з спадкодавцем не проживав.

Звертає увагу суду на те, що фактично позивач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Вважає, що на даний час ОСОБА_7 не є особою, права якої щодо будинку по АДРЕСА_1 порушені та підлягали б судовому захисту. Окрім цього, наявність договору купівлі-продажу будинку та реєстрація права власності за нею, на час розгляду справи за ОСОБА_3 не порушує будь-які права позивача ОСОБА_2 . Позивач не є особою, яка наділена правом витребування майна у порядку статті 388 ЦК України. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.96-101).

Третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєва О.Я. в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, згідно просить дану цивільну справу розглядати за її відсутності.

Тому суд, відповідно до ч.3 ст.223 ЦКК України, вважає за можливе розглядати дану цивільну справу за відсутності відповідача та третіх осіб, так як такі належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, вирішую спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Перемишлянський районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.16, т.1).

01 вересня 2009 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом Перемишлянської нотаріальної контори Сус У.Й. 01.09.2009року, зареєстровано в реєстрі за №2736 (а.с.13-14, т.1).

Згідно витягу з реєстру територіально громади Виконавчого комітету Перемишлянської міської ради від 23.08.2022року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 21.10.2010року (а.с.15, т.1).

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021року визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове нерухоме майно: житловий будинок

АДРЕСА_1 .

Згідно витягу №267451905 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_4 , державним реєстратором виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Львівської області 21.07.2021року (а.с.30, т. 1).

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.04.2023 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Перемишлянської міської ради, третя особа Перемишлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

(а.с.21-26, т.1).

Згідно договором купівлі-продажу від 16.05.2023 року, посвідченим приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєва О.Я. , зареєстрованого в реєстрі за №855, ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с.74,т.2) .

Згідно витягу №332497150 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Іляшенко Володимиром Володимировичем, приватним нотаріусом Моїсєєвою Ольгою Ярославівною, Львівський районний нотаріальний округ 16.05.2023року (а.с.28, т.1 ).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З аналізу цих норм права можна дійти висновку, що прийняття спадщини є особистісним правом особи, яке вона реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину у вигляді звернення з відповідною заявою, який здійснюється за певних умов і тягне за собою певні юридичні наслідки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 , спадкоємець за заповітом, з 21.10.2010року був зареєстрований за місцем реєстрації ОСОБА_5 - спадкодавця, заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом у шестимісячний строк не подавав, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

У даній справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки прийняв спадщину у встановленому законом порядку

Відповідач у справі зазначених обставин не заперечував та доказів на їх спростування не надав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині 2 статті 16 ЦК України.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з приписами частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові від 05 квітня 2022 року у справі №205/4477/17 Верховний Суд дійшов висновку, що право власника згідно з частиною першою на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).

При цьому право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16, провадження № 14- 2цс21). При цьому для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вважається ефективним способом захисту права власника, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

Районним судом встановлено, що майно позивача 16.05.2023 року було відчужене за договором купівлі-продажу приватний нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області вже після того, як постановою Львівського апеляційного суду 11.04.2023року скасовано рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10.06.2021року, яким було визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 . Відтак, станом на момент посвідчення вказаного договору ОСОБА_4 не була власником спірного майна та не мала правових підстав розпоряджатися вказаним майном.

Відповідач ОСОБА_3 є останнім власником спірного житлового будинку, що також підтверджується доказами по справі.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Встановлені по справі обставини свідчать про відчуження спірного житлового будинку ОСОБА_4 , яка не мала права його відчужувати. Позивач ОСОБА_2 отримав право власності на вказане нерухоме майно на законних підставах, має зареєстроване постійне місце проживання у даному житловому будинку з 21.10.2010 року, не може здійснювати фактичне володіння майном, потрапити до свого житла, оскільки таке перебуває у відповідача ОСОБА_3

При цьому, слід зазначити ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів ч. 3 і 4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника майна позов про відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, та на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується нерухоме майно, також не позбавлений можливості відновити права на підставі ч. 1 ст. 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких було придбано майно, про відшкодування збитків.

Судом встановлено, що відчуження нерухомого майна було здійснено особою, яка не є власником цього майна та жодних дій щодо розпорядження спірним нерухомим майном ОСОБА_2 не вчинялося, тобто спірний житловий будинок вибув з володіння власника поза його волею.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити .

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,4 кв.м., реєстраційний номер 2416938146233

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2306 (дві тисячі триста шість гривень) 60 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа ОСОБА_4 , ІПН: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа- приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєва О.Я.. місцезнаходження: вул. Грушевського,72, м. Пустомити Львівського району.

06 лютого 2025 року складено повне судове рішення.

Суддя О. Я. Гуняк