Рішення

від 06.02.2025 по справі 120/8434/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 лютого 2025 р. Справа № 120/8434/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення 67 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 23.04.2024 року №1852 "Про відмову у наданні в оренду частини водного об`єкту". Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 02.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

17.07.2024 року представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що приймаючи оспорюване рішення відносно заяви гр. ОСОБА_1 міська рада, як суб`єкт владних повноважень, діяла у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України "Про аквакультуру" та Законом України "Про місцеве самоврядування".

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

31.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому частини водного плеса, водного об`єкта в с. Вікентіївка Вінницького району Вінницької області (на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області) за кадастровим № 0522283800:05:000:1002, площею 6 га в оренду на 10 років, для розміщення плаваючих рибацьких садків, згідно положень Закону України "Про аквакультуру".

За результатом розгляду заяви відповідачем не прийнято рішення про надання йому в оренду частини водного об`єкта чи мотивоване рішення про відмову у його наданні, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року по справі №120/12190/23 визнано протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача, та зобов`язано на черговому засіданні повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2023 про надання йому в оренду на 10 років частини водного плеса, водного об`єкта в с. Вікентіївка, Вінницького району, Вінницької області за кадастровим №0522283800:05:000:1002, площею 6 га для розміщення плаваючих рибацьких садків, згідно з положеннями Закону України "Про аквакультуру", та прийняти за результатом її розгляду рішення із урахуванням висновків суду в цій справі.

На виконання вказаного рішення суду, Липовецькою міською радою прийнято рішення 67 сесії 8 скликання від 23.04.2024 року №1852 «Про відмову у наданні в оренду частини водного об`єкта», яким гр. ОСОБА_1 було відмовлено у надані в оренду на 10 років частини водного плеса, водного об`єкта в с. Вікентіївка, Вінницького району, Вінницької області за кадастровим №0522283800:05:000:1002, площею 6 га для розміщення плаваючих рибацьких садків.

Як зазначено у вказаному рішенні міської ради, підставою для відмови являється те, що для укладення договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта для цілей аквакультури (для розміщення плавучих рибницьких садків) відсутні необхідні вихідні дані: план або схема частини рибогосподарського водного об`єкта та координати частини рибогосподарського водного об`єкта для цілей аквакультури як передбачено типовим договором користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта для цілей аквакультури, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 981, та відсутні дані для розрахунку розміру орендної плати за надану в оренду частину рибогосподарського водного об`єкта або рибогосподарську технологічну водойму, який здійснюється за формулою відповідно до Методики визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми, що затверджена наказом Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 14 січня 2014 року № 11.

Крім цього, в рішенні міської ради №1852 від 23.04.2024 року, зазначається про те, що рішенням 10 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 22 вересня 2016 року № 196 «Про оголошення об`єкту природнозаповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Сосонка», положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Сосонка», затвердженого наказом управління розвитку територій та інфраструктури обласної військової адміністрації від 06 січня 2023 року № 8, заказник загальною площею 17,20 га, в тому числі озеро загальною площею (водного дзеркала) 10,3860 га з кадастровим номером земельної ділянки водного фонду 0522283800:05:000:1002, що розташований на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, входить до складу природнозаповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

З таким рішенням позивач не погоджується, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 Земельного кодексу України, стаття 4 Водного кодексу України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 Земельного кодексу України).

За приписами статті 85 Водного кодексу України у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що право користування землями водного фонду здійснюється у відповідності до вимог водного та земельного законодавства на умовах договору оренди.

Стаття 51 Водного кодексу України передбачає, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта (чи його частини) іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Умови, строки і збір за оренду водних об`єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Водокористувачі, яким водний об`єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об`єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Тобто, користування водним об`єктом здійснювалось за договорами оренди:

- земельної ділянки під водним об`єктом;

- самого водного об`єкта із сплатою орендної плати за площу водного простору водного об`єкта.

Водночас, 01.07.2013 набрав чинності Закон України від 18.09.2012 № 5293-VI «Про аквакультуру» (далі - Закон № 5293-VI), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону № 5293-VI, аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Одночасно цим Законом статтю 51 Водного кодексу України викладено в такій редакції:

«У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що:

використовуються для питних потреб;

розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Із заяви від 31.05.2023 вбачається, що позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому у користування на умовах оренди частину водного плеса, водного об`єкта в с. Вікентіївка, Вінницького району, Вінницької області за кадастровим № 0522283800:05:000:1002, площею 6 га для розміщення плаваючих рибацьких садків.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Тобто, дана стаття поширюється на правовідносини щодо безоплатної передачі у власність замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

Однак, як зазначається в спірному рішенні Липовецької міської ради, рішенням 10 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 22 вересня 2016 року № 196 «Про оголошення об`єкту природнозаповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Сосонка», положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Сосонка», затвердженого наказом управління розвитку територій та інфраструктури обласної військової адміністрації від 06 січня 2023 року № 8, заказник загальною площею 17,20 га, в тому числі озеро загальною площею (водного дзеркала) 10,3860 га з кадастровим номером земельної ділянки водного фонду 0522283800:05:000:1002, що розташований на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, входить до складу природнозаповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Вінницькою Обласною Військовою Адміністрацією, Управлінням розвитку територій та інфраструктури було складено Охоронне зобов`язання №224/23 від 06.01.2023 року, яким відповідно до ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», Липовецькій міській раді передається під охорону та дотримання встановленого режиму території ландшафтного заказника місцевого значення «Сосонка».

Наказом №8 від 06.01.2023 року затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Сосонка».

Рішенням 66 сесії 8 скликання від 23.03.2024 року №1807 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж природно- заповідного фонду ландшафтного заказника «Сосонка» виконавчому комітету міської ради надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Сосонка» орієнтовною площею 17 га.

Як вбачається з Рішення обласної ради, до складу природного заказника включено озеро загальною площею (водного дзеркала) 10,3860 га з кадастровим номером земельної ділянки водного фонду 0522283800:05:000:1002.

Вказане рішення спростовує доводи позивача, що до складу даних земель заповідного фонду водний об`єкт не включено.

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону № 2456-XII завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Статтею 27 Закону визначено, що пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначені статтею 33 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР), відповідно до пункту 9 якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження як організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно пунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами представника відповідача, що приймаючи оспорюване рішення відносно заяви гр. ОСОБА_1 міська рада, як суб`єкт владних повноважень, діяла у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України "Про аквакультуру" та Законом України "Про місцеве самоврядування".

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

З огляду на відмову в задоволенні позову, відсутні й підстави для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область, 22500, код ЄДРПОУ: 04325957)

СуддяЧернюк Алла Юріївна