Ухвала

від 06.02.2025 по справі 300/760/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"06" лютого 2025 р. справа № 300/760/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Я-ЮА» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Я-ЮА» (далі позивач, заявник) звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою, просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони накладення арешту на поточні рахунки ТОВ «Я-ЮА» зупинення стягнення на підставі постанови Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 18.12.2024 № 116-ДПС у виконавчому провадженні № 77026382 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом позивача до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2024 № 116-ДПС.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що з 28.10.2024 по 06.11.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області проведено перевірку, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 20443/09/15/РРО/44951338, відповідно до змісту якого, контролюючим органом виявлено використання заявником найманої праці без реєстрації трудових відносин. Постановою Південно-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 18.12.2024 № 116-ДПС у розмірі 480 000 грн. В подальшому, 30.01.2025 головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за № 77026382. Окрім того, зазначено, що в межах іншого виконавчого провадження № 76858615 Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з рахунків Товариства списано 529 107,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 30.01.2025 та 03.02.2025. Представник позивача вважає, що внаслідок примусового стягнення зазначеного штрафу в процесі вчинення виконавчих дій з примусового виконання оскаржуваної постанови від 18.12.2024 № 116-ДПС існує очевидна небезпека заподіяння суттєвої матеріальної шкоди правам, свободам та інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти та майно, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, зокрема, враховуючи суму коштів, яка вже списана з поточних рахунків ТОВ «Я-ЮА» в межах виконавчого провадження № 76858615 в розмірі 529 107,00 грн. Стверджує, що подальші виконавчі дії призведуть не тільки до зупинки підприємства, а також до неможливості здійснювати виплату заробітної плати працівникам товариства.

З урахуванням викладеного, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом, яких він має намір звернутися до суду.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

В даному аспекті суд зазначає таке.

Судом встановлено, що з 28.10.2024 по 06.11.2024 відбувалася фактична перевірка посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 20443/09/15/РРО/ НОМЕР_1 .

Під час проведення фактичної перевірки виявлено факт порушення законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин з окремими особами.

Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено постанову від 18.12.2024 № 116-ДПС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Я-ЮА» штрафу у розмірі 480000,00 грн.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, вищезазначена постанова Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці є виконавчим документам, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.

Так, головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за № 77026382.

Окрім того, судом встановлено, що в межах іншого виконавчого провадження № 76858615, за фактом виконання постанови від 04.12.2024 року, що винесена Державною службою з питань праці за результатами тієї ж перевірки, головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) списано з рахунків заявника 352738,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 30.01.2025 та 03.02.2025.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У свою чергу, положеннями статті 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Разом із тим, у силу вимог пункту другого частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Суд наголошує, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа до вирішення спору.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову відповідає меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що у разі продовження виконавцем активних дій щодо стягнення в межах дії постанови про відкриття виконавчого провадження № 77026382 від 30.01.2025, товариство з обмеженою відповідальністю «Я-ЮА» не зможе належним чином здійснювати свою господарську діяльності, що у свою чергу, очевидно призведе до зупинення робіт, виникнення матеріальних збитків, оскільки за таких обставин позивач не звільняється від взятих на себе зобов`язань.

Крім того, у межах спору, який виник між сторонами, недопустимою є ситуація, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про накладення стягнення та її примусове виконання органами ДВС з відповідними негативними наслідками для позивача, які можуть мати місце.

Подальше вчинення державним виконавцем активних дій саме щодо стягнення коштів в рамках виконавчого провадження ВП № 77026382 може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав у випадку задоволення заявленого адміністративного позову про скасування оскаржуваної постанови від 18.12.2024 № 116-ДПС.

Водночас, заявлена позивачем вимога щодо заборони накладення арешту на поточні рахунки ТОВ «Я-ЮА», на думку суду, є очевидно допоміжним засобом, що застосовується виконавцем в процесі стягнення коштів, оскільки без попереднього арешту визначеної виконавчим документом суми коштів, подальше їх стягнення може стати неможливим. Відтак, заборона арешту поточних рахунків боржника, як складової частини процесу стягнення є обґрунтованим.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду, до ухвалення рішення в цій адміністративній справі. Водночас, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості захисту прав та інтересів позивача, які він вважає порушеними, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист.

З огляду на те, що викладені заявником обставини та надані докази вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в майбутній адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, суд доходить висновку, що існують достатні підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у спосіб: заборони накладення арешту на поточні рахунки ТОВ «Я-ЮА» та зупинення стягнення на підставі постанови Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 18.12.2024 № 116-ДПС у виконавчому провадженні № 77026382, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі за поданим позивачем позовом.

Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки такий спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, подана заява про забезпечення позову, є обґрунтованою, внаслідок чого, підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 152, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Я-ЮА» про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову у спосіб:

- заборони накладення арешту на поточні рахунки ТзОВ «Я-ЮА» в межах виконавчого провадження № 77026382 від 30.01.2025, яке відкрите головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом позивача до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2024 № 116-ДПС;

- зупинення стягнення на підставі постанови Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 18.12.2024 № 116-ДПС про накладення штрафу у розмірі 480000,00 грн. у виконавчому провадженні № 77026382 від 30.01.2025, яке відкрите головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом позивача до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2024 № 116-ДПС.

Копію ухвали негайно надіслати до Голосіївського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.