Рішення

від 06.02.2025 по справі 320/54809/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року № 320/54809/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська радіо група» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська радіо група» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Українська радіо група») з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, Шевченківський ВДВС), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2024 №ВП76244076, про стягнення виконавчого збору від 08.10.2024 №ВП76244076, про арешт коштів боржника від 08.10.2024 №ВП76244076;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2024 №ВП76244076;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 08.10.2024 №ВП76244076;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 08.10.2024 №ВП76244076.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів та про стягнення виконавчого збору були винесені в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі по тексту також - КРАІЛ) від 18.06.2024 №317. Водночас, вказане рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку шляхом подання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» 28.08.2024, про що того ж дня повідомлено КРАІЛ шляхом надіслання позовної заяви з додатками до її електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Позивач наголосив на тому, що провадження у справі №320/45059/24 відкрито Київським окружним адміністративним судом з порушенням строків, що не залежало від його волі.

Проте, незважаючи на оскарження позивачем рішення від 18.06.2024 №317, КРАІЛ звернулась до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання означеного рішення. Позивач зазначив про повідомлення Шевченківського ВДВС про оскарження рішення від 18.06.2024 №317, проте останній в порушення вимог законодавства, не скасовуючи постанову про відкриття виконавчого провадження, виніс постанови про арешт коштів та про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей.

Третьою особою подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки протягом трьох місяців з дня прийняття рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317 ухвали про відкриття провадження за адміністративним позовом ТОВ «Українська радіо група» не було, а саме рішення КРАІЛ набрало законної сили як виконавчий документ, внаслідок чого його було направлено до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

На думку третьої особи, у зв`язку з відсутністю ухвали адміністративного суду про відкриття провадження у справі про оскарження рішення КРАІЛ №317, означене рішення правомірно направлено до примусового виконання та, відповідно, відповідачем правомірно відкрито виконавче провадження з примусового виконання означеного рішення та винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська радіо група» зареєстровано в якості юридичної особи 21.03.2002, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням КРАІЛ від 18.06.2024 №317 до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 2 400 000,00 грн.

28 серпня 2024 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС було подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317.

Позивачем було направлено до Шевченківського ВДВС повідомлення від 08.10.2024 про оскарження рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317 у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач зауважив, що рішення КРАІЛ не може вважатися виконавчим документом.

До повідомлення позивачем в якості доказу подання позову було додано квитанцію про доставку документів до Електронного кабінету користувача ЕСІТС.

Вказане повідомлення було направлено 08.10.2024 на офіційну електронну пошту Шевченківського ВДВС - info_sh@kv.dvs.gov.ua.

Зазначена адреса електронної пошти вказана в якості засобу зв`язку на офіційному веб-сайті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за посиланням: https://centraljust.gov.ua/m/teritorialni-viddili-derjavnoi-vikonavchoi-slujbi-u-misti-kievi.

Листом Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 вих. №01-21/10945/24 представнику позивача повідомлено, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду 28.08.2024 на розгляд суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява та 28.09.2024 була зареєстрована за єдиним унікальним номером справи №320/45059/24. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/45059/24 за позовом ТОВ «Українська радіо група» до КРАІЛ про визнання протиправним та скасування рішення 18.06.2024 №317, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

КРАІЛ заявою від 19.09.2024 звернулася до Шевченківського ВДВС із заявою від 19.09.2024 №11-5/3015 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Ліщинського О. В. від 08.10.2024 відкрито виконавче провадження №76244076 з примусового виконання рішення від 18.06.2024 №317 про стягнення з ТОВ «Українська радіо група» на користь КРАІЛ штрафу у розмірі 2 400 000,00 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 08.10.2024 ВП №76244076 з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 240 000,00 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 08.10.2024 ВП №76244076 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача та винесених ним постанов, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту також - Закон №1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів, рішення (акти) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а саме якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Положеннями частин першої, другої статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

За приписами частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Положеннями статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно частин першої, другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

В силу вимог частини третьої статті 56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом (частина десята статті 56 Закону №1404-VIII).

Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку, що за наслідками перевірки виконавчого документа на відповідність його встановленим Законом № 1404-VIII вимогам у випадку відповідності таким вимогам у виконавця виникає обов`язок відкрити виконавче провадження або повернути його за наявності підстав, вичерпний перелік яких міститься в частині четвертій статті 4 Закону № 1404-VIII. При цьому, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору та, зокрема постанова про арешт коштів боржника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, КРАІЛ заявою від 19.09.2024 звернувся до Шевченківського ВДВС про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна (коштів) боржника з примусового виконання рішення від 18.06.2024 №317. В означеній заяві заявником (КРАІЛ) повідомлено, що зважаючи на те, що станом на 19.09.2024 сплати штрафу ТОВ «Українська радіо група» здійснено не було, а також згідно з даними сайту «Судова влада України» відсутня інформація про відкриття провадження у справі про оскарження рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317 в судовому порядку, таке рішення є виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до Закону №1404-VIII та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.

Пунктом 8 рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №314 визначено, що воно набирає чинності з дня його прийняття, а законної сили як виконавчий документ - через 3 місяці з дня набрання ним чинності. У разі оскарження цього рішення у судовому порядку, воно визнається виконавчим документом з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 58 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-IX рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій, передбачених цією статтею, може бути оскаржене у судовому порядку відповідно до законодавства протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності.

У разі якщо протягом трьох місяців з дня набрання чинності рішенням Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій організатор азартних ігор письмово не повідомив Уповноважений орган про добровільне виконання рішення і воно не було оскаржене у судовому порядку, таке рішення визнається виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.

З аналізу означених правових норм вбачається наявність в організатора азартних ігор права на оскарження у судовому порядку рішення Уповноваженого органу про застосування до нього фінансових санкцій протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності. При цьому, у випадку якщо таке рішення не було оскаржено у судовому порядку організатором азартних ігор у законодавчо визначений строк, воно вважається виконавчим документом та передається до органів державної виконавчої служби.

В свою чергу, під «оскарженням» в адміністративному процесі розуміється врегульована процесуальним законодавством діяльність суб`єкта, який вважає свої права та інтереси порушеними, з подання, прийому, реєстрації, розгляду та вирішення адміністративного позову щодо порушення його прав, свобод та законних інтересів шляхом прийняття рішення, здійснення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень. Тобто, під поняттям «оскарження» розуміється здійснення як суб`єктом, який вважає свої права та інтереси порушеними, так і судом комплексу заходів, спрямованих на вирішення спору. При цьому, суд зауважує на відсутності у позивача можливості впливати на всі етапи проходження позовною заявою процедури розгляду у судовому порядку.

Частиною тринадцятою статті 59 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» визначено, що у разі якщо рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності оскаржене в судовому порядку та адміністративним судом відкрите провадження у справі про його оскарження, таке рішення визнається виконавчим документом з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі.

З наведеної правової норми слідує про обов`язкову наявність двох складових, за яких рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій не може бути визнане виконавчим документом до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а саме: оскарження в судовому порядку та відкриття адміністративним судом провадження у справі про оскарження такого рішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи оскарження позивачем у межах тримісячного строку з дня набрання чинності рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317, а саме: 28.08.2024 представником позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС було подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317.

При цьому, про оскарження рішення від 18.06.2024 №317 КРАІЛ було достеменно відомо з огляду на направлення позивачем позовної заяви з додатками до електронного кабінету КРАІЛ у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, про що свідчить квитанція від 28.08.2024 14:16 №1596786.

Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

З листа Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 вих. №01-21/10945/24 вбачається, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду 28.08.2024 на розгляд суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява та 28.09.2024 була зареєстрована за єдиним унікальним номером справи №320/45059/24. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/45059/24 за позовом ТОВ «Українська радіо група» до КРАІЛ про визнання протиправним та скасування рішення за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Частиною восьмою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Отже, з огляду на вищенаведені положення КАС України, питання щодо відкриття провадження у справі за поданою позивачем 28.08.2024 до Київського окружного адміністративного суду позовною заявою про оскарження рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317 мало бути вирішено судом протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду, тобто до 02.09.2024 включно.

Разом з тим, як зазначено вище, провадження у справі №320/45059/24 було відкрито ухвалою суду 15.10.2024.

Суд зазначає, що вказане недотримання процесуального строку для вирішення питання про відкриття провадження у справі №320/45059/24 пов`язано з надмірним навантаженням суддів Київського окружного адміністративного суду, яке спричинено ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, 13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15 грудня 2022 року.

Згідно зі статистичною інформацією Київського окружного адміністративного суду, у провадженні судді Лиска І.Г. станом на 31.12.2022 перебувало 639 нерозглянутих справ та матеріалів.

У свою чергу, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на розгляд судді Лиска І.Г. надійшло 2046 справ та матеріалів, а з 01.01.2024 по 30.09.2024 - 1285 справ та матеріалів.

Для порівняння: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 така кількість справ та матеріалів дорівнювала 685.

Залишок нерозглянутих справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Лиска І. Г. станом на 30.09.2024, становить 2534.

Наведене свідчить про значне збільшення кількості справ, які надходять до Київського окружного адміністративного суду та розподіляються для розгляду на суддів, що, відповідно, вказує на зростання навантаження на суддю.

Суд зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24.11.2020 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Зі змісту додатку до згаданого рішення убачається, що рекомендований середній час розгляду справ і матеріалів окружним адміністративним судом становить 597 хв. (9 год. 57 хв.), окремих процесуальних питань - 179 хв. (2 год. 59 хв).

Отже, з урахуванням 8 годинного робочого дня, при середній кількості робочих днів на місяць - 21, нормою розгляду за календарний місяць є 17 справ (8 год Ч 21 день : 9 год 57 хв).

Крім того, суд зауважує, що згідно з інформацією Ради суддів України, розміщеною на її веб-сайті, орієнтовна нормативна чисельність суддів Київського окружного адміністративного суду за даними звітності за 9 місяців 2024 року (посилання: https://rsu.gov.ua/oas-2024_3-maps) дорівнює 364 суддів, у той час як чисельність суддів з повноваженнями станом на 30.09.2024 складала 27 суддів.

З наведеного вбачається, що дотримання засад своєчасності розгляду справи (у тому числі строку для вирішення питання про відкриття провадження у справі) не може не корелювати з кількістю справ у провадженні судді та фактичною чисельністю суддів у суді.

У зв`язку з цим, наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ з об`єктивних причин.

З наведених обставин вбачається, що провадження в адміністративній справі №320/45059/24 за позовом ТОВ «Українська радіо група» до КРАІЛ про визнання протиправним та скасування рішення від 18.06.2024 №317 не було відкрито в межах встановленого положеннями Закону №768-ІХ тримісячного строку з незалежних від позивача обставин.

Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, з огляду на принцип "належного урядування", суд дійшов висновку, що оскільки державою не було створено належних умов для забезпечення належного функціонування державного органу - Київського окружного адміністративного суду, зокрема, задля забезпечення можливості дотримання суддями процесуальних строків, всі негативні наслідки такої бездіяльності мають покладатися на державу.

В аспекті спірних правовідносин це означає, що позивач, подаючи до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про оскарження рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317, мав правомірні очікування, що його позовна заява буде своєчасно зареєстрована та передана на розгляд визначеному за результатом автоматизованого розподілу судді, а суддя, відповідно, протягом встановленого процесуального строку вирішить питання про відкриття провадження у справі. Однак, внаслідок недотримання державою принципу "належного урядування" питання про відкриття провадження у справі №320/45059/24 було вирішено судом не протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви до суду, тобто до 02.09.2024 включно, а лише 15.10.2024.

Однак, суд знов звертає увагу на те, що КРАІЛ було відомо про факт звернення позивача до Київського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження рішення від 18.06.2024 №317, оскільки позовна заява з додатками була направлена до електронного кабінету КРАІЛ у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, про що свідчить квитанція від 28.08.2024 14:16 №1596786.

Крім того, як було вказано вище, позивачем також проінформовано і Шевченківський ВДВС про оскарження рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317 у судовому порядку, шляхом направлення повідомлення на офіційну електронну пошту Шевченківського ВДВС - info_sh@kv.dvs.gov.ua.

Також суд звертає увагу на те, що інформація про результати автоматизованого розподілу справ між суддями є загальнодоступною та розміщується на веб-порталі судової влади за посиланням: https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/list_auto_cases/.

У свою чергу, суд зауважує, що самого факту звернення до суду з позовом про оскарження рішення КРАІЛ достатньо для позбавлення такого рішення статусу виконавчого документа.

Так, з процитованої вище частини дванадцятої статті 58 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» вбачається, що рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій визнається виконавчим документом та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання тільки у випадку, якщо воно не було оскаржене у судовому порядку.

Оскарження ж позивачем в судовому порядку рішення КРАІЛ від 18.06.2024 №317, на переконання суду, свідчить про вчинення позивачем активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів, направлених на скасування необґрунтованого, на його думку, штрафу, накладеного означеним рішенням, позаяк саме встановлення обставин щодо оскарження організатором азартних ігор рішення про застосування до нього фінансових санкцій є вирішальним фактом при визначенні права КРАІЛ на звернення до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою про примусове стягнення за таким рішенням.

Наведене, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського ВДВС від 08.10.2024 про відкриття виконавчого провадження №ВП76244076.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження визнається судом протиправною та скасовується, вона не тягне за собою жодних правових наслідків з моменту її прийняття, окрім наслідків, пов`язаних з її протиправністю та скасуванням.

З урахуванням цього, підлягають задоволенню, як похідні, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов Шевченківського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 08.10.2024 №ВП76244076 та про арешт коштів боржника від 08.10.2024 №ВП76244076.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС Ліщинського О.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2024 №ВП76244076, про стягнення виконавчого збору від 08.10.2024 №ВП76244076, про арешт коштів боржника від 08.10.2024 №ВП76244076.

Так, суд зауважує, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнається судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення - постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

Визнання протиправними та скасування цих постанов, на переконання суду, забезпечує повний та ефективний захист порушених прав позивача.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивачки на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 10147,20 грн, що підтверджується квитанцією від 04.12.2024 №9362-5553-4038-4385.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 10147,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Шевченківського ВДВС.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2024 №76244076, про стягнення виконавчого збору від 08.10.2024 №76244076 та про арешт коштів боржника від 08.10.2024 №76244076.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська радіо група» (ідентифікаційний код 31925861, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 54/1) судовий збір у розмірі 10147,20 грн (десять тисяч сто сорок сім грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34967593, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дудін С.О.