Рішення

від 05.02.2025 по справі 340/8048/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8048/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ ЗСУ військова частина НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати п.6 параграфу 1 Наказу №318-РС від 05.11.2024 Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) Міністерства оборони України щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення робітником підсобним інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти НОМЕР_2 інженерного батальйону, ВОС 169647 А;

2) поновити старшого солдата ОСОБА_1 на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.11.2024.

Ухвалою суду від 27.12.2024 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.32).

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Вважає наказ №318-РС від 05.11.2024 Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) Міністерства оборони України щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення його робітником підсобним інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти НОМЕР_2 інженерного батальйону законним (а.с.37-41).

Від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.63-65).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 25.02.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с.13-14).

23.05.2023 року медичною комісією при КНП "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради позивач визнаний обмежено придатним до військової служби (а.с.17-18), ступінь втрати професійної працездатності позивача - 20%, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 088188 від 02.11.2023 року

В подальшому, згідно із пунктом 6 параграфу 1 наказу командувача військового оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 05.11.2024 року за № 318-РС (надалі Наказ від 05.11.2024 року за № 318- РС), відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 (надалі також Положення № 1153/2008), старшого солдата ОСОБА_1 , звільнено із посади гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначено на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти НОМЕР_2 інженерного батальйону, ВОС 169647А. Надалі у наказі наявна примітка: « 1971 р.н., освіта: Національний університет внутрішніх справ у 2002 р., у ЗС з 02.2024, 2962623232, призначається на нижчу посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад для доукомплектування з шпк "солдат" на шпк "солдат "» (а.с.19).

Позивач, вважає, що пункт 6 параграфу 1 наказу командувача військового оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 05.11.2024 року за № 318-РС є необґрунтованим, протиправним та таким, що прийнятий без дотримання вимог чинного законодавства, а тому є не законним, що стало підставою для звернення до суду.

Представник відповідача, обґрунтовуючи правомірність прийнятого наказу вказує, що підставою для включення старшого солдата ОСОБА_1 до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 05 листопада 2024 року № 318-РС став поданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , які не розміщаються на посадах після проведення організаційних заходів відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 травня 2024 року № Д-321/50/дск та директиви командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2024 № Д-26/ДСК 25.06.2024, направлений на адресу військової частини з супровідним листом від 31.10.2024 № 938/11608 (а.с.45-46).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 13.11.2024 № 318 старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу центру з 13 листопада 2024 року та, згідно з врученим йому особисто приписом від 13.11.2024 № 309, направлено до 1223 інженерного батальйону для подальшого проходження служби. Строк прибуття військовослужбовця до нового місця служби визначено у приписі 15 листопада 2024 року (а.с.47-48).

Відповідач вказує, що старший солдат ОСОБА_1 , вибувши з ІНФОРМАЦІЯ_6 , до нового місця служби у визначений йому строк та в подальшому не з`явився, період часу з 13.11.2024 проводить на власний розсуд.

Так, за запитом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.12.2024 № 1256/6829 на адресу військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 інженерний батальйон) останньою було повідомлено, що ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 не прибув, до списків особового складу частини не зарахований (а.с.49-50).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.01.2025 № 1 "Про призначення службового розслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення" призначене службове розслідування за фактом скоєння старшим солдатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ознаками частини 5 статті 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби) (а.с.55).

Позивач вказує, що відповідач, здійснивши переміщення по військовій службі без його згоди та без врахування того, що ОСОБА_1 не має можливості проходження військової служби у місцевості, до якої його переміщують, що свідчить про протиправність дій військової частини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом і на сьогодні.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" в Україні оголошено проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII ( в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-ХІІ).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною третьою ст. 22 Закону №3543-ХІІ передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Позивач з 25.02.2022 зарахований до списку особового складу Кропивницького РТЦКСП, у зв`язку з мобілізацією під час воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У свою чергу правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), відповідно до частин 5, 7 статті 6, якого військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

З аналізу наведених норм слідує, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Як вказувалось, починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час в Україні, згідно із Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", триває воєнний стан, період дії якого, у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України", є особливим правовим режим.

Крім того, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація). Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У зв`язку із введенням воєнного стану, вимоги до воєнних посад, передбачені воєнними штатами, є завищеними порівняно зі штатами мирного часу, що у свою чергу зумовлено обставинами, які потребують більшої відповідальності, контролю та повної бойової готовності для відсічі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

При цьому порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), відповідно до п.12 якого встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

При цьому, згідно із п.1 п.81 Положення призначення на посади здійснюється військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Пунктом 82 Положення визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду. Так, призначення військовослужбовців на посади здійснюється, серед іншого, на вищі посади (п.1), на рівнозначні (п.2), на нижчі (п.3). Зокрема, згідно з п.3 п.82 Положення призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення, відповідно до яких на посади сержантського і старшинського складу призначаються військовослужбовці, які отримали підготовку відповідного рівня у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах) та у військових частинах. Особи рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), які мають бойовий досвід та не отримали підготовки відповідного рівня у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах) та у військових частинах, з урахуванням потреби доукомплектування Збройних Сил України в період дії воєнного стану можуть призначатися на посади сержантського і старшинського складу, за якими штатами воєнного часу передбачено військове звання до старшого сержанта (головного старшини) включно, з одночасним присвоєнням первинного військового звання сержантського і старшинського складу та з подальшим направленням на навчання у строки, що визначаються Міністерством оборони України (п.102 Положення). Особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або проходять службу у військовому резерві, мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли (у разі потреби) курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності, з урахуванням потреби в офіцерах такої спеціальності можуть призначатися на посади, що підлягають заміщенню особами молодшого офіцерського складу (п.104).

Пунктом 83 Положення передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця (п. 109 Положення).

Відповідно до п. 110 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється, серед іншого, між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування.

Разом із тим, абзацом 2 пункту 257 Положення вказано, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 Положення №1153/2008, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення, відповідно до якого військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Таким чином суд зазначає, що після введення правового режиму воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, військовослужбовці Збройних Сил України можуть бути переведені на нижчу посаду та до іншого військового формування за рішенням командування та без згоди військовослужбовця, крім випадків, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008.

Позивач вважає, що його переведення на нижчу посаду, за іншою спеціальністю, без врахування його стану здоров`я, без наявності його рапорту про таке переведення, в іншу місцевість є протиправним.

Вказані доводи суд не бере до уваги, оскільки як вже зазначалося вище, абзацом другим пункту 257 Положення передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

При цьому станом на момент прийняття оскаржуваних наказів судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність передбачених п.112 Положення підстав, які виключають можливість переведення позивача на нове місце військової служби.

Судом враховано, що позивач, відповідно до довідки ВЛК від 25.02.2023 визнаний обмежено придатним (а.с.16). Однак, вказана довідка не містить застережень щодо неможливості проходження позивачем служби в АДРЕСА_1 /місце до якого переміщується позивач для подальшого проходження служби/.

Відтак при переміщенні позивача на нове місце військової служби його згода не потребувалася.

Таким чином, суд визнає, що, за обставин справи, при призначенні позивача на нове місце військової служби його згода, в т.ч. і подання ним відповідного рапорту, на що він посилається, нормами Положення не вимагалося.

Позивач, звертаючись до суду, вказує, що у спірному наказі від 05.11.2024 за №318-РС вказано, що він містить ряд помилок:

- не правильно вказано назву посади (перебуває на посаді стрільця санітара, а не гранатометника),

- у примітці неправильно вказано його військове звання,

- в примітці неправильно вказано з якого часу проходить військову службу.

Суд зазначає, що допущені описки не змінюють його змісту, та не виключає права посадової особи на прийняття такого наказу без згоди позивача.

Відтак, допущена технічна описка не може бути підставою для скасування такого наказу.

Крім того, суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 зазначав, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Такі висновки були також висловлені Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі №813/1790/18,від 16.11.2023 у справі № 300/3110/20, від 21.12.2023 у справі № 440/2017/20, від 21 лютого 2024 року у справі №360/2132/20.

У постановах від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 10 травня 2024 року у справі №160/9951/21 додатково зазначено, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Застосовуючи ці підходи до обставин цієї справи, суд зазначає, що з огляду на наявність у відповідача права на прийняття оскаржуваного наказу без згоди позивача, посилання позивача на невідповідність підстав прийняття в оскаржуваному наказі, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не спростовують висновки, які викладено у ньому.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241,242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ ЗСУ військова частина НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО