Рішення

від 06.02.2025 по справі 380/20583/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 рокусправа № 380/20583/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМЕЛА" до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМЕЛА" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.09.2024 №057042.

Ухвалою від 08.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою від 13.10.2024 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Закарпатській області Голишем І.М. проведена перевірка транспортного засобу. За результатами перевірки складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР072071 від 24.07.2024 (надалі Акт) про виявлені правопорушення, зокрема: під час перевезення вантажу транспортним засобом марки MAN д.н.з. (державний номерний знак) НОМЕР_1 , що належить позивачу, перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія згідно з вимогами законодавства, а саме: відсутня роздруківка на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія в період з 12:07 год. 19.07.2024 по 08:50 год. 23.07.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, чим порушено ст.ст. 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

По суті встановленого порушення ТзОВ «Ламела» стверджує, що посадовим особам контролюючого органу під час перевірки наданий повний пакет документів, встановлених законодавством. Позивач вказує, що про неточність відомостей, відображених в Акті та про помилковість доводів відповідача при винесенні ним оскаржуваної постанови свідчать матеріали відеоспостереження, відповідно до яких, транспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 знаходився на території позивача, а водій ОСОБА_1 , за яким цей транспортний засіб закріплений наказом в рейс не вирушав.

Стверджує, що Відповідачем не скеровано повідомлення про розгляд справи щодо складеного Акту, що позбавило позивача можливості бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази та висловити заперечення.

Позивач вважає, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення ТзОВ «Ламела» правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним та з цих підстав просить суд задовольнити позов. Додатково стверджує, що скористався правом на адміністративне оскарження, однак на момент пред`явлення позову не отримав результати розгляду такої скарги.

Ухвалою від 08.10.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

28.10.2024 на адресу суду надійшов лист, яким позивач повідомив про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені докази для відповідача та флеш накопичувач.

30.10.2024 ухвалою відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що співробітниками Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 22.07.2024 та направлення на рейдову перевірку №НР001777 від 22.07.2024, 24.07.2024 проведено перевірку на дорозі А/Д Н-09 Мукачево-Рогатин-Львів 69 км. В ході перевірки зупинений транспортний засіб MAN, NGL 12.250 НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки транспорту встановлено, що такий належить ТзОВ «Ламела» та виявлено порушення законодавства про транспорт, про що складений Акт. Зокрема порушено вимогу ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутня роздруківка даних роботи та відпочинку водія з 19.07.2024 12:07 год. по 23.07.2024 08:50 год. або бланка підтвердження діяльності водія за ці періоди. Зазначає, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 зі змістом Акта ознайомлений, від надання пояснень щодо порушення та проставлення підпису відмовився. Ці обставини підтверджені відеозаписом перевірки.

Відповідач вказує, що на адресу позивача скероване повідомлення №69957/33/2424 від 18.08.2024 про призначення розгляду справи на 04.09.2024 о 09:00 год. За результатами розгляду справи винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ057042 від 04.09.2024 за порушення ст.ст. 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Супровідним листом №77759/33/24-24 від 06.09.2024 оскаржувану постанову було направлено позивачу та отримано останнім.

Відповідач стверджує, що роздруківка роботи цифрового тахографа була надана при рейдовій перевірці, а отже враховано всі дані з неї. Цей факт підтверджується відеозаписом. Щодо надання бланка водія, відповідач зауважує, що позивачем не було надано чіткої відповіді щодо наявності чи відсутності такого документа. Покликається на законодавчі положення щодо обов`язку водія мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством. Непред`явлення документів під час перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій визначених абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач вважає що доводи позовної заяви не підтверджують порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки а оскаржувана постанова є такою що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

26.11.2024 позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, у якій позивач стверджує про помилковість доводів відповідача. Зокрема, однією з підстав про накладення штрафу стало допущення перевезення вантажів без документів, на момент перевірки, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», однак Актом перевірки не містить жодних записів про те, що перевізником порушено ст. 39 Закону. Зауважує, що відповідачем при складенні Акта, а саме зазначення в графі виявлених порушень» «перевізник не забезпечив умови праці та відпочинку водія згідно з вимогами законодавства» не взято до уваги той факт, що водій напередодні дня перевірки не працював там мав вихідний, що зафіксовано записами з відео нагрудної камери. Вважаючи висновки державного інспектора передчасними, позивач скерував засобами електронного зв`язку листи до Відділу державного нагляду у Закарпатській області та Відділу державного нагляду у Львівській області (за місцезнаходженням перевізників) з проханням повідомити про дату, час та місце розгляду справи. Відділ державного нагляду у Закарпатській області повідомив про направлення листа за належністю до Відділу державного нагляду у Львівській області, однак жодного запрошення на розгляд справи позивач не отримав. Вважає, що незапрошення ТзОВ «Ламела» позбавило можливості висловити аргументи, а відтак просить задовольнити позовні вимоги.

03.12.2024 на адресу суду надійшло заперечення, у якому відповідач вказує про хибні міркування позивача та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

18.12.2024 позивачем подано до суду пояснення щодо доводів відповідача.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до відповіді від 08.10.2024 №832931 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламела» - 22.29 виробництво інших виробів із пластмас.

Графіком проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено місця перевірки з 22.07.2024 по 28.07.2024. На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 22.07.2024 №НР001777 зупинений транспортний засіб MAN, TGL 12.250 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Разом з цим встановлено, що транспортний засіб обладнано тахографом та те, що транспортний засіб належить ТзОВ «Ламела».

Перевіркою встановлено, що 24.07.2024 о 08:30 год. за адресою А/Д Н-09 Мукачево-Рогатин-Львів 69 км водій ОСОБА_1 надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія ВХТ942705 від 17.01.2017 ТСЦ 4647, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , ТТН №2307.00006 від 23.07.2024, роздруківку роботи тахографа.

Так судом досліджений відеозапис, наданий відповідачем, на якому відтворений запис проведеної перевірки.

Із запису слідує, що під час перевірки встановлено, що у водія, були відсутня роздруківка на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія в період з 19.07.2024 12:07 год. по 23.07.2024 08:50 год., а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, чим порушено ст.ст. 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій на відео підтвердив відсутність вказаних документів у нього на момент проведення перевірки.

Результати перевірки оформлені Актом від 24.07.2024 №АР072071.

Доповідною запискою водія ОСОБА_1 повідомлено директора позивача, що в період з 19.07.2024 о 11:53 по 23.07.2024 о 08:53 водій в рейсі не був, а особиста картка водія знаходилася в слоті тахографа автомобіля, який знаходився на стоянці на території ТзОВ «Ламела».

Повідомленням від 14.08.2024 №69957/33/24-24 відповідач листом повідомив про розгляд справи №2719, який відбудеться 04.09.2024 о 09:00 год. за адресою: Львівська область, село Малехів, вул. Володимира Івасюка, буд. 8, 3 поверх. За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Львівській області 04.09.2024 винесена постанова №ПШ057042 якою на ТзОВ «Ламела» накладений адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Не погодившись із цією постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Так, положеннями Порядку №1567 врегульовано, що:

- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13);

- рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки (абз. 1 пункту 16);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

-наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

-додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

-додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

-відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

-оснащення таксі справним таксометром;

-відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

-додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

-наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

-додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

-виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

-виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За правилами ст. 18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно- правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» унормовано, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являв їх особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, ідо засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 48 Закону визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340 Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340).

Відповідно до п. 1.5 Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385).

За дефініцією, визначеною у п. 1.4 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР ( 994_016 ).

Відповідно до пункту 3.3 вищезазначеної Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Згідно з п. 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Згідно з п. 3.6 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до п. 3.18 порядку обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 30.05.2013 №329, фізична особа, яка є власником картки водія, може користуватися тільки власною карткою водія.

Як слідує з відеозаписів, наданих відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, водієм надано посадовій особі Укртрансбезпеки посвідчення водія ВХТ942705 від 17.01.2017 ТСЦ 4647, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , ТТН №2307.00006 від 23.07.2024 та роздруківку роботи тахографа. На прохання інспектора надати лист про відпочинок водія за період 19.07.2024 по 23.07.2024, водій повідомив про відсутність такого.

Також відеозаписом встановлено, що на момент перевірки сформована роздруківка з цифрового тахографа, з якої слідує, що за період з 19.07.2024 12:07 год. по 23.07.2024 08:50 год. водій не здійснив ручне введення до цифрового тахографа часу відпочинку водія. Ці роздруківки долучені сторонами до матеріалів справи.

Зауважень щодо Акту, водій не заявляв під час проведення перевірки (як слідує із відеозапису процесу перевірки) та відмовився від надання пояснень під час складання акту та його підписання, що зафіксовано у Акті перевірки.

Щодо поданих електронних доказів позивачем разом з позовною заявою (відеозапис на флешнакопичувачі), суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч. 1 ст. 99 КАС України).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною 5 ст. 99 КАС України передбачено, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 15 та 27 ст. 1 Закону України від 05.10.2017 №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Суд встановив, що долучені відеозаписи позивачем разом з позовною заявою не місять електронного підпису в розумінні законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а відтак до уваги судом не беруться.

Стосовно твердження позивача, що не запрошення його на розгляд справи про порушення, є підставою для скасування спірної постанови, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, запрошення від 14.08.2024 на розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 04.09.2024 о 09:00 год.) Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області повідомив ТзОВ «Ламела» про дату, час та місце розгляду справи, однак доказів про скерування рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу відсутні всупереч абз. 2 п. 26 Порядку №1567. При цьому, цей факт відповідачем не оспорюється.

Позивач стверджує, що скерував на електронні адреси Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області та Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області лист від 01.08.2024 №34, яким генеральний директор заперечував висновки, викладені в Акті від АР072071 від 24.07.2024. Просив повідомити про дату, час та місце розгляду справи.

На підтвердження вказаного надав суду копії цих листів, разом із тим, суд зауважує, що доказів надіслання таких листів позивачем не надано. Матеріали справи містять лише роздруківку із електронної пошти позивача про отримання ним 01.08.2024 електронного листа від Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, що лист від направлено за належністю до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області.

Вище зазначене підтверджує, що відповідачем не повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства, а отже, не дотримано норм порядку №1567 в частині повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи.

Пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Із аналізу наведених норм слідує, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 та від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі №560/11763/22.

Отже судом встановлено, що під час перевірки у водія відсутня роздруківка даних роботи та відпочинку водія з 12 год. 07 хв. 19.07.2024 по 08 год. 50 хв. 23.07.2024.

Твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у період з 12 год. 07 хв. 19.07.2024 по 08 год. 50 хв. 23.07.2024 не підтверджений належними доказами.

Так розділом «VI. Облік робочого часу» Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

У разі підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення норми тривалості робочого часу, що встановлена законодавством для водіїв ТЗ, на кількість робочих днів за календарем п`ятиденного робочого тижня, що припадають на обліковий період, з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих і вихідних днів. Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зістаттею 106Кодексу законів про працю України. Робочий час водіїв, які працюють щоденно в певні години, що встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковується щоденно. Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах).

Суд зауважує, що позивач як роботодавець не надав суду табель обліку використання робочого часу, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв, або бланк підтвердження діяльності (у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів).

Відтак докази на підтвердження правомірності відсутності роздруківки даних роботи та відпочинку водія з 12 год. 07 хв. 19.07.2024 по 08 год. 50 хв. 23.07.2024 або бланка підтвердження діяльності водія за ці періоди не були надані ні водієм під час перевірки, ні позивачем під час розгляду справи судом.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другоїстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна