Рішення

від 04.02.2025 по справі 420/8947/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8947/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати Ренійську міську раду укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на пам`ятку археології національного значення - Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), розташоване на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району Одеської області, на території кам`яного кар`єру, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за інформацією Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації пам`ятка археології національного значення Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), яка розташована на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району, Одеської області, на території кам`яного кар`єру, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний № 150021-Н. При цьому, ще Постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 02.07.1965 «Про затвердження списку пам`ятників мистецтва, історії та археології Української РСР» городище вперше взято під охорону. Рішенням виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих № 452 від 11.09.1975 встановлено охоронну зону навколо пам`ятника 2 погонні метри.

Несформована земельна ділянка, на якій розташоване Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора») на теперішній час перебуває у власності Ренійської міської територіальної громади, а отже обов`язок щодо укладання охоронного договору покладений на Ренійську міську територіальну громаду. Однак, Ренійською міською радою до теперішнього часу не укладено охоронний договір щодо вказаного об`єкту.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Наведене свідчить про порушення інтересів держави через невиконання вимог законодавства у сфері дотримання пам`яткоохоронного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 26.03.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.04.2024 Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації подано до суду пояснення на позовну заяву, у яких зазначає, що Порядок укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768. Так, відповідно до п. 1 Порядку власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

На даний час, інформації про власника чи уповноваженого власником органу щодо зазначеної пам`ятки археологічної спадщини немає.

Для укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини документ, що посвідчує право власності чи користування є обов`язковим.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» правовий статус земель, а також виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням проводиться в процесі інвентаризації земель.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про землеустрій» організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ.

Таким чином, укладенню охоронного договору на зазначену пам`ятку археологічної спадщини має передувати інвентаризація земельної ділянки, на якій вона розташована.

11.04.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що частиною 5 статті 17 Закону № 1805-ІІІ визначено, що у документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що саме Ренійська міська рада є власником пам`ятки археології національного значення - Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»).

З паспорту пам`ятки Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора») вбачається, що дана пам`ятка є пам`яткою археології.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Закону № 1805-ІІІ пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Частиною 6 статті 17 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Таким чином, пам`ятка Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), як пам`ятка археології, є державною власністю, як і земельна ділянка, на якій вона розташована.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень.

Ренійська міська рада є неналежним відповідачем за даним позовом.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

22.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив. Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області зазначає, що згідно з листом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт культурної спадщини Городище «Орлівка» («Кам`яна гора»), являє собою несформовану земельну ділянку, право власності якої не визначено та орієнтовна площа якої складає 11,00 га.

Відповідно до абз. 10 п. 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (набрання чинності від 27.05.2021).

Набуття права комунальної власності на земельні ресурси державної власності відповідно до п. 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо сформованих земельних ділянок відбувається з моменту державної реєстрації права комунальної власності щодо них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (потрібна реєстрація права).

При цьому, щодо несформованих земельних ділянок комунальна власність виникає в силу норми Закону, реєстрація переходу права до територіальної громади відповідного села, селища, міста не вимагається.

Таким чином, несформована земельна ділянка, на якій розташоване Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), на теперішній час перебуває у власності Ренійської міської територіальної громади, а отже обов`язок щодо укладання охоронного договору покладений на Ренійську міську територіальну громаду.

Однак, Ренійською міською радою до теперішнього часу не укладено охоронний договір щодо вказаного об`єкту.

З метою недопущення руйнування пам`ятки культурної спадщини до моменту оформлення земельної ділянки у встановленому законом порядку, Ренійська міська рада, як власник несформованої земельної ділянки в силу закону, зобов`язана вжити охоронних заходів, зокрема, укласти охоронний договір з відповідним органом.

26.04.2024 до суду надійшли заперечення на пояснення. Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, що як власник земель комунальної власності Ренійська міська рада має обов`язок забезпечувати охорону об`єктів та пам`яток культурної спадщини, розташованих на таких землях.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що пам`ятка археології національного значення Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), яка розташована на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району, Одеської області, на території кам`яного кар`єру, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний номер у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України 150021-Н.

Постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 02.07.1965 «Про затвердження списку пам`ятників мистецтва, історії та археології Української РСР» городище вперше взято під охорону.

Рішенням виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих № 452 від 11.09.1975 встановлено охоронну зону навколо пам`ятника 2 погонні метри.

Охоронний договір на пам`ятку археології національного значення - Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), розташоване на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району Одеської області, на території кам`яного кар`єру, Ренійською міською радою з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації не укладено.

Оскільки охоронний договір на пам`ятку археології національного значення не укладено, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову має на меті захист інтересів держави та як наслідок про наявність підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав укладання охоронних договорів відносно об`єктів культурної спадщини регулюються правовими нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон України №1805-III).

В розумінні положень ст.1 Закону України №1805-III об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Судом встановлено, що відповідно до положень вказаного Закону України №1805-III пам`ятка археології національного значення Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), яка розташована на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району, Одеської області, на території кам`яного кар`єру, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний номер у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України 150021-Н.

За приписами ст.23 Закону України №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено в п.2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України №1805-III саме до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, окрім іншого, укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Пам`ятку - Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), розташоване на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району Одеської області, на території кам`яного кар`єру, внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Разом з тим, Ренійською міською радою не укладено охоронний договір щодо вказаного об`єкту.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Відповідач, в обґрунтування своєї позиції, зазначає, що пам`ятка Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), як пам`ятка архітектури, є державною власністю, як і земельна ділянка, на якій вона розташована.

Як вбачається з листа Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 01.12.2023 № 38/4737-4809 земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт культурної спадщини Городище «Орлівка» (Кам`яна гора) являє собою несформовану земельну ділянку право власності якої не визначено, можлива орієнтована плаща ділянки складає 11,0000 га.

Відповідно до абз. 10 п. 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (набрання чинності 27.05.2021).

Таким чином, несформована земельна ділянка, на якій розташоване Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), на теперішній час перебуває у власності Ренійської міської територіальної громади, а отже обов`язок щодо укладання охоронного договору покладений на Ренійську міську територіальну громаду.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був протягом місяця з часу включення об`єкту постановою Кабінету Міністру України від 03.09.2009 № 928 до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини укласти охоронний договір на вказаний об`єкт культурної спадщини національного значення з позивачем як органом охорони культурної спадщини.

На підставі вищевикладеного, з огляду на наявність правових підстав для звернення прокурора із даним позовом, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для

зобов`язання Ренійської міської ради укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на пам`ятку археології національного значення - Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), розташоване на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району Одеської області, на території кам`яного кар`єру, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, а підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Ренійську міську раду (68803, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Вознесенська, 139, код ЄДРПОУ 35549578) укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на пам`ятку археології національного значення - Городище «Орлівка» («Кам`яна Гора»), розташоване на захід від с. Орлівка Ізмаїльського району Одеської області, на території кам`яного кар`єру, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний