Ухвала

від 05.02.2025 по справі 520/1093/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05 лютого 2025 року справа № 520/1093/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 43086,96 грн, за період 01.03.2018 по 23.03.2021 у сумі 121059,16 грн; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити одноразові види грошового забезпечення: грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки та за 2016-2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2016-2017 та 2016-2019, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, грошову компенсацію за всі невикористані дня щорічної основної відпустки за 2020 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а також зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.

Позов обґрунтовується тим, що позивач проходив службу у відповідача і звільнився у березні 2021 року, незгоден із тим, що відповідач не виплатив йому частину грошового забезпечення, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позивач подала заяву, у якій зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція ст. 233 КЗпП, яка не обмежувала звернення до суду будь-яким строком.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові поставові Верховного Суду від 28.08.2024 по справі 580/9690/23.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення про строк звернення до суду

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до нової редакції ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Норми права, які застосовує суд: індексація та компенсація втрати частини доходів як складова заробітної плати

Заробітна плата в розумінні ч. 1 ст. 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував Конституційний Суд України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013.

Зокрема Суд зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 КЗпПУ, ст. 33 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 вказаного Закону в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року № 1282-ХII зі змінами).

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Висновки суду

Щодо віднесення суми індексації до заробітної плати: суд вважає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та 01.03.2018 по 23.03.2021, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості є вимогою по оплаті праці - згідно з правовим висновком Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Щодо дати, з якої позивач знав або повинен був знати про порушення свого права: позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всієї суми грошового забезпечення) наприкінці кожного місяця, за який отримував оплату (з 2015 по 2020 роки), а також й при звільнені у 2021 році.

На момент звернення позивача до суду, а саме: 16.01.2025 з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 43086,96 грн, за період 01.03.2018 по 23.03.2021 у сумі 121059,16 грн; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити одноразові види грошового забезпечення: грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки та за 2016-2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2016-2017 та 2016-2019, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, грошову компенсацію за всі невикористані дня щорічної основної відпустки за 2020 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а також зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивачка знала або повинна була знати про порушення свого права на оплату праці.

Враховуючи зміну редакції ст. 233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивачка мала право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 з тими позовними вимогами, право на які в неї виникло до вказаного часу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по оплаті праці в тому числі й при звільненні у 2021 року, та при завершенні дії карантину у 2023 році - натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 кодексу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 118, 123, 166, 169 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву - повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.А. Ширант