Ухвала

від 05.02.2025 по справі 620/3873/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 лютого 2025 року ЧернігівСправа № 620/3873/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Васил`євій А.М.,

за участю представника позивача Ткаченко А.М., представника відповідача Манжула Н.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 54 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 54 рішення Чернігівської міської ради № 34/VIII-27 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам», в частині підстав передачі в оренду земельної ділянки позивачу, а саме - ураховуючи договір дарування від 20.03.2023 № 172 та в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на рівні 12% нормативної грошової оцінки;

- зобов`язати Чернігівську міську раду прийняти рішення, відповідно до якого передати ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації нежитлової будівлі) у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки № 4379 від 19.12.2022 та встановити ОСОБА_1 розмір орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації нежитлової будівлі) на рівні 4% нормативної грошової оцінки.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності до вимог частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес інших осіб, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у власність від ОСОБА_2 , відповідно до договору дарування від 20.03.2023, нерухоме майно, а саме: капітальну будівлю (споруду) «Операторська розподільник» за адресою АДРЕСА_2 .

Також між ОСОБА_2 та Чернігівською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки № 4379 від 19.12.2022 строком до 19.08.2023, на якій розташоване вказане вище нерухоме майно.

Згідно частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача воренду земельних ділянок, що перебувають удержавнійабокомунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу.

За приписами абзацу першого частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Аналогічні положення містить стаття 377 Цивільного кодексу України відповідно до якої до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 сформульовано правову позицію: «Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як устатті 120 Земельного кодексу Українитастатті 377 Цивільного кодексу Україниособа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована».

За приписами частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодекс України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 540/2719/19.

За встановленими обставинами, спір стосується договірних відносин, оскільки позивач не погоджується з розміром орендної плати, визначеного в рішенні відповідача від 13.09.2023 № 34/VIII-27 та з порядком передаючі земельної ділянки у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки № 4379 від 19.12.2022.

Отже, в даному випадку спір стосується договірних відносин між сторонами, тобто права цивільного.

Вказане свідчить про те, що спірні правовідносини пов`язані із необхідністю захисту майнових прав позивача, тому цей спір не є публічно-правовим,і з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки можуть призвести до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Даний висновок узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.02.2021 у справі № 804/4362/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 54 рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2025.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ