Постанова

від 06.02.2025 по справі 757/50231/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/50231/24-ц Головуючий у суді І інстанції: Новак Р.В.

провадження №22-ц/824/4306/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА», третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

07 листопада 2024 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2024 року подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що 07.11.2024 року позивачем були відправлені до Печерського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» позовна заява з усуненими недоліками про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та заява про усунення недоліків. В позовній заяві позивачем ще раз детально написано розрахунок ціни позову та вказано розмір середньоденної заробітної плати (1145,38 грн) на підставі довідки про доходи та зазначив, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде пропорційно збільшуватися залежно від збільшення кількості днів вимушеного прогулу після вчинення роботодавцем факту незаконного звільнення. Тобто період вимушеного прогулу буде з 30.09.2024 року по надання роботодавцем наказу, оформленого згідно КЗпП України, про поновлення позивача на роботі.

Разом з тим апелянт наголошував в апеляційній скарзі на тому, що питання щодо періоду та розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами статті 235 КЗпП України вирішує саме суд одночасно із поновленням особи на посаді та з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

17 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «РОЗЕТКА.УА» - Галченка Олексія Олександровича, просив відхилити доводи та аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги посилався на те, що 06.11.2024 року позивачем подано до суду першої інстанції позовну заяву в новій редакції (з усуненням недоліків), якою він обгрунтував розрахунок лише частини ціни позову в розмірі 39 025,26 грн, при цьому іншу частину ціни позову в розмірі 46 974,74 позивач не обгрунтував.

Позивач не обгрунтував первісну ціну позову, яка була ним визначена в розмірі 500 000 грн. Відповідач вважає, що наведення обгрунтування ціни позову в розмірі 39 025,26 грн лише частково усунуто недоліки позову. Для усунення недоліків в повній мірі позивач повинен був обгрунтувати стягнення середнього заробітку з відповідача в розмірі 500 000 грн.

Звернув увагу суду також на те, що подаючи позовну заяву в новій редакції з розрахунком ціни позову в розмірі 39 025,26 грн, позивач не уточнював позовні вимоги (не змінював предмет позову) з урахуванням ч. 3 ст. 49 ЦПК України, саме тому він зобов`язаний був обгрунтовувати ціну позову обчислену ним в 500 000 грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що позивач у встановлений строк не усунув виявлених судом недоліків, тому прийшов до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 просив суд визнати наказ № 300904-к/тр від 30.09.2024 року недійсним та поновити його на роботі в ТОВ «Розетка.УА» з дати звільнення на посаді менеджера з логістики. Стягнути з ТОВ «Розетка. УА» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (30.09.2024 року) до дня надання роботодавцем наказу, оформленого згідно норм КЗпП України, про поновлення позивача на роботі.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано 10-денний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.

Ухвала суду мотивована тим, що в позовній заяві зазначена ціна позову 500 000,00 грн. Разом з тим, до матеріалів справи позивачем не було додано розрахунку зазначеної ціни позову.

07 листопада 2024 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2024 року подав заяву про усунення недоліків (а.с. 16-17, 23 35).

Щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач зазначав, 30.09.2024 року позивач отримав від роботодавця копію наказу про звільнення. Оскільки з даним наказом позивач категорично не згодний та вважає його незаконним, то розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( з 30.09.2024 року до дня надання позивачу наказу про його поновлення на роботі) має бути розрахований згідно формули кількість робочих днів з 30.09.2024 року помножена на середньоденну заробітку плату. Станом на 06.11.2024 року (дата звернення з заявою про усунення недоліків) сума виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу розраховується згідно вищенаведеної формули і становить, а саме з 30.09.2024 року по 06.11.2024 року було 27 робочих дня, середньоденна заробітна плата становить 1445,38 грн, а отже 27 х 1445,38 = 39 025,26 грн.

Також позивачем в заяві про усунення недоліків зазначено, що дана сума буде пропорційно збільшуватися із розрахунку 1445,38 грн за кожний робочий день до дня надання позивачу роботодавцем наказу про його поновлення на роботі.

Зазначив, що враховуючи наведені розрахунки, ціна позову станом на 06.11.2024 року (дата звернення з заявою про усунення недоліків) складає 39 025,26 грн і буде пропорційно збільшуватися відповідно до кількості робочих днів до надання роботодавцем наказ про його поновлення на роботі (а.с. 31).

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 752/17283/22 (провадження № 61-2658св24).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 у письмовій заяві зазначав про відсутність у нього можливості конкретизувати розмір сум, з огляду на те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде пропорційно збільшуватися залежно від збільшення кількості днів вимушеного прогулу після вчинення роботодавцем факту незаконного звільнення. Водночас позивач навів власний розрахунок в заяві про усунення недоліків станом на 06.11.2024 року.

Висновок суду першої інстанції про невиконання позивачем вимоги щодо надання розрахунку суми середнього заробітку є безпідставним, оскільки сума середнього заробітку підлягає визначенню судом за формулою, яка законодавчо визначена, і не наведення такої формули позивачем у позові не є підставою залишення позову без руху.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не врахував зміст заявлених позивачем вимог, категорію справи та порядок здійснення доказування у ній, у зв`язку з чим передчасно визнав неподаною позовну заяву та повернув її.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Однак дані твердження суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вони суперечать нормам ЦПК України, адже за наслідками перегляду ухвали суд може залишити ухвалу без змін або скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає руху по справі, та не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «06» лютого 2025 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.І. Олійник