Постанова

від 06.02.2025 по справі 340/7101/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 340/7101/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року (суддя Момонт Г.М.) у справі № 340/7101/24 за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , про скасування паспорту прив`язки, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області 04 листопада 2024 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , про скасування паспорту прив`язки тимчасової споруди №22-954 від 13 червня 2022 року, виданого ФОП ОСОБА_1 , на розміщення стаціонарної тимчасової споруди у вигляді торговельного павільйону площею 30,12 кв.м. (розмірами 8,85 х 2,5 м + 4,85 х 1,65 м) для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання вжити заходів щодо демонтажу споруди площею 30,28 кв.м, що розташована за адресою: на розі вулиць Шевченка та В`ячеслава Чорновола, м. Кропивницький.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позовна заява повернута особі, що її подала.

В апеляційній скарзі керівник Кропивницької окружної прокуратури просить скасувати ухвалу з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що з метою захисту інтересів держави у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницькою окружною прокуратурою 22 серпня 2024 року скеровано запит № 51-78-9202вих-24 про надання інформації стосовно розміщення тимчасових споруд в межах обласного центру. Проте у наданні інформації на запит прокурора відмовлено листом Кропивницької міської ради від 30 серпня 2024 року № 6238/15.

Звертає увагу на висновок Верховного Суду у справі № 380/15396/22, що стосовно звернення прокурора із позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Судом першої інстанції не враховано, що з метою надання правової оцінки правовідносинам щодо використання земельної ділянки комунальної власності та розміщенню на ній тимчасової споруди, прокурор попередньо звернувся до органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах.

Крім того, у клопотанні прокурором звернуто увагу суду на те, що паспорт прив`язки тимчасової споруди не підлягає оприлюдненню, не міститься в загальному доступі та ніколи раніше не надсилався до органів прокуратури.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року у справі № 404/8275/24 задоволено клопотання прокурора, надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів, з можливістю ознайомитися з ними, виготовити з них копії та вилучити ці копії, які перебувають у володінні Кропивницької міської ради, зокрема й дозвільних документів на право розміщення тимчасової споруди, розташованої на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали суду прокурору лише 03 жовтня 2022 року надано оскаржуваний паспорт прив`язки тимчасової споруди № 22-954 від 13 червня 2022 року.

Крім того, підставою для звернення прокурора до суду слугувало те, що встановлена споруда не відповідає законодавчо встановленим ознакам, зокрема щодо граничного розміру - площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру, що потребувало огляду споруди.

У даній справі прокурором обчислюється строк з дня виникнення підстав, що дали право на звернення до суду, виходячи з наступного: відмова суб`єкта владних повноважень надавати копії документів та інформацію (лист Кропивницької міської ради від 30 серпня 2024 року № 6238/15), проведення огляду місця події 11 вересня 2024 року та фактичне отримання 03 жовтня 2022 року паспорта прив`язки тимчасової споруди.

Оскільки правопорушення є триваючим, на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для такого звернення, із посиланням на позицію Верховного Суду у справі № 464/2638/17 вважає безпідставними твердження про порушення позивачем встановлених КАС України строків звернення до суду.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву з підстав, визначених п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України (позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу), суд першої інстанції вказав, що прокурором не обґрунтовано неможливості виявлення порушень законодавства при розміщенні тимчасової споруди у м. Кропивницькому на розі вулиць Шевченка та В`ячеслава Чорновола, у період з червня 2022 року і до серпня 2024 року, тобто до моменту звернення прокурора із запитом від 22 серпня 2024 року і до моменту порушення кримінального провадження.

Суд першої інстанції вказав, що твердження позивача, на які він посилається в обґрунтування причин пропуску строку, не можуть відтерміновувати початок відліку строку звернення до суду, оскільки процесуальні дії, вчинені у межах кримінального провадження, не змінюють час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації права у позасудовому чи судовому порядку.

Натомість прокурором не обґрунтовано неможливості вжиття активних дій у період з червня 2022 року і до серпня 2024 року задля з`ясування правових підстав розміщення тимчасової споруди.

Суд визнає приведені висновки необґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 листопада 2024 року керівник Кропивницької окружної прокуратури звернувся до суду першої інстанції з позовом в інтересах держави до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , про скасування паспорту прив`язки тимчасової споруди №22-954 від 13 червня 2022 року, виданого ФОП ОСОБА_1 , на розміщення стаціонарної тимчасової споруди у вигляді торговельного павільйону площею 30,12 кв.м. для провадження підприємницької діяльності за адресою: ріг вулиць Шевченка та В`ячеслава Чорновола, м. Кропивницький; зобов`язання вжити заходів щодо демонтажу споруди площею 30,28 кв.м, що розташована за адресою: на розі вулиць Шевченка та В`ячеслава Чорновола, м. Кропивницький.

Вважаючи, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, судом першої інстанції ухвалою від 11 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки позивачем оскаржується паспорт прив`язки тимчасової споруди №22-954 від 13 червня 2022 року, тому перебіг строку звернення до суду розпочався 14 червня 2022 року та сплинув 14 вересня 2022 року.

Натомість, позовна заява подана до суду 04 листопада 2024 року.

При цьому суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи прокурора, що строк звернення до суду необхідно розраховувати з дня, коли прокурор дізнався про можливе порушення інтересів держави, тобто з дня проведення огляду місця події у рамках кримінального провадження №42024122010000200 від 05 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, тобто з 11 вересня 2024 року.

Аналогічна позиція висловлена апелянтом в апеляційній скарзі.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.

Прокурор в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду посилається на те, що виникнення підстав для представництва інтересів держави у суді мало місце після відмови суб`єкта владних повноважень надавати копії документів та інформацію (лист Кропивницької міської ради від 30 серпня 2024 року № 6238/15), проведення огляду місця події 11 вересня 2024 року та фактичного отримання 03 жовтня 2024 року паспорта прив`язки тимчасової споруди, тому вважає, що саме з цього моменту слід рахувати початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відтак, враховуючи особливість спірних правовідносин, підстави для звернення до суду в інтересах держави могли виникнути у прокурора після отримання офіційної інформації від міської ради, зокрема, копії паспорта прив`язки тимчасової споруди, а також проведення огляду місця події 11 вересня 2024 року, яким встановлені розміри тимчасової споруди, та фактичного отримання 03 жовтня 2024 року паспорта прив`язки тимчасової споруди.

Отже, суд доходить висновку про те, що підстави для представництва інтересів держави у суді могли виникнути у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про наявність порушень при видачі паспорта прив`язки ТС або встановлення такої ТС із порушенням відповідних нормативних актів чи недотримання відомостей, що містяться у паспорти прив`язки.

Прі цьому такі підстави виникли у вересні-жовтні 2024 року, а тому звернення прокурора із позовом 14 листопада 2024 року здійснено у межах тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Отже, суд першої інстанції, повертаючи позов прокурору, неправильно застосував положення статей 121-123 КАС України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі має перевірити наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповне з`ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 340/7101/24 задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 340/7101/24 за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , про скасування паспорту прив`язки, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Направити справу № 340/7101/24 до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов