Постанова

від 06.02.2025 по справі 620/1635/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1635/24 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УС Т А Н О В И В:

ТОВ «Наталіт» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просило суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 18.01.2024 № 00010770404.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції, а саме те, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за жовтень 2023 року та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 24 грудня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що відповідач вийшов за межі проведення камеральної перевірки. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать, що дії відповідача спрямовані на протиправне позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування. Позивач наполягає на тому, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є співмірним з предметом спору. За наведених обставин позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем подано до суду остаточний розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку зі зверненням відповідача до Шостого апеляційного адміністративного суду, що становить 3000,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

27 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача, в якому викладені заперечення відповідача на стягнення витрат на правову (правничу) допомогу.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Наталіт» зареєстроване як юридична особа 09.10.2014, взято на облік в контролюючому органі 10.10.2014, основним видом економічної діяльності є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів.

17.11.2023 ТОВ «Наталіт» зареєструвало податкову декларацію з податку на додану вартість № 9312261493 та подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на суму 99886,00 грн. (а.с. 7-12).

Враховуючи наведене, відповідно до пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу ІІ даного Кодексу, з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Наталіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2023 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.11.2023 № 9312261493).

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2023 № 13319/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 15-22).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення ТОВ «Наталіт» податкового законодавства, а саме: пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями та позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 99886,00 грн. по декларації за жовтень 2023 року.

На підставі вищезазначеного акту про результати камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 18.01.2024 №00010770404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99886,00 грн. (а.с. 24-25).

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в межах проведеної камеральної перевірки відповідач не мав права досліджувати господарсько - правові взаємовідносини позивача з його контрагентами, надавати оцінку укладеним правочинам та робити висновки про реальність/існування тих чи інших правочинів, а відтак робити висновки про правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із абзацом «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Наслідком встановлення контролюючим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку у податковій декларації, є прийняття податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Наталіт» до ГУ ДПС у Чернігівській області подало податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2023 року, згідно якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 99886,00 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 99886,00 грн.

Сторонами не заперечується, що причиною виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у жовтні 2023 року є отримання товарів/послуг на виконання укладених договорів: від 08.05.2018 №93 з ПВТП «Джі-Ен-Ел», від 01.01.2021 №01/014-21 з ФОП ОСОБА_1 , від 14.13.2023 №14/03-01 з ПСП «Червоний маяк».

Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУ ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2023 року.

Вказаною перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99886,00 грн. та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 99886,00 грн.

При цьому, зі змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків та якими доказами вони підтверджується.

В акті перевірки зазначено, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за жовтень 2023 року та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Однак такі висновки ГУ ДПС у Чернігівській області є помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, повністю відповідають формі, яка дає можливість у повній мірі встановити об`єми поставлених товарів та наданих послуг, свідчать про належне виконання сторонами покладених на них обов`язків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що податковим органом було незаконно встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99886,00грн. та відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 99886,00грн.

Крім того, відповідно до положень статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до приписів пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених у пунктом 75.1 статті 75 Кодексу, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

Отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати господарсько-правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, тощо, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюються.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, якраз може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України, а ніяк не камеральної перевірки.

Таким чином, зроблені відповідачем у межах камеральної перевірки висновки є безпідставними та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Про необґрунтованість висновків перевірки, в даному випадку, свідчить те, що в межах проведеної камеральної перевірки відповідач не мав права досліджувати господарсько - правові взаємовідносини позивача з його контрагентами, надавати оцінку укладеним правочинам та робити висновки про реальність/існування тих чи інших правочинів, а відтак робити висновки про правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов`язань та податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 18.01.2024 № 00010770404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу та суми відповідних витрат в сумі 8000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 13.03.2023, додаткову угоду від 29.12.2023, додаткову угоду від 30.01.2024 №1, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2024, платіжну інструкцію від 30.01.2024 №490, ордер серія СВ №1047118, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 8000,00 грн.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, що спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.

Щодо обґрунтованості витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на зміст, а також характер спірних правовідносин, враховуючи заперечення відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

У свою чергу, податковим органом не спростовано та не надано належних та допустимих доказів того неспівмірності заявлених витрат.

Крім того, доводи апелянта про те, що в інших судових правах позивач оскаржує аналогічні рішення податкового органу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки КАС України, зокрема ст.ст. 134, 139, передбачено право позивача на відшкодування понесених ним судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, незалежно від кількості судових справ за його участі.

На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» у відзиві на апеляційну скаргу, згідно якого, позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань, слід зазначити наступне.

Так, ТОВ «Наталіт» до відзиву на апеляційну скаргу додано: акт приймання-передачі послуг від 12.12.2024, платіжну інструкцію № 797 від 11.12.2024 про сплату послуг за надання правничої допомоги у справі № 620/1635/24 в сумі 3000,00 грн.

Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що: дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів та заперечень на спростування позиції відповідача.

Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними витрати на професійну правничу за складення та подання відзиву на апеляційну скаргу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20-б, код ЄДРПОУ 39436026) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 ( тисяча) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 06.02.2025р.)