Постанова

від 06.02.2025 по справі 600/7867/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7867/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

06 лютого 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000392/2 від 21.08.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000384/2 від 21.08.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000396/2 від 23.08.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000404/2 від 25.08.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000401/2 від 24.08.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000449/2 від 11.09.2023 р.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000462/2 від 12.09.2023 р.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000392/2 від 21.08.2023 року (а.с. 43), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA408020051103U5 (а.с. 34).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA408020051103U5: рахунок проформа інвойс від 16.08.2023 року №820 (а.с. 35); рахунок - фактура інвойс від 18.08.2023 №2070 (а.с 36); банківський платіжний документ, що стосується товару №249JBKLN8 від 16.08.2023 (а.с. 32); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 19.08.2023 (а.с. 39); документ, що підтверджує вартість перевезення від 19.08.2023 (а.с. 40); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2022 (а.с. 20-21); автотранспортна накладна CMR від 18.08.2023 року (а.с. 37); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROCJ1800E0082972 від 18.08.2023 року (а.с. 38).

В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000384/2 від 21.08.2023 року (а.с. 55), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA408020051039U6 (а.с. 46).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA408020051039U6: рахунок проформа інвойс від 18.08.2023 року №828 (а.с. 47); рахунок - фактура інвойс від 18.08.2023 №2083 (а.с 48); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №89 від 19.08.2023 (а.с. 53); документ, що підтверджує вартість перевезення від 19.08.2023 (а.с. 52); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2022 (а.с. 20-21); доповнення до договору купівлі-продажу №7 від 03.07.2023 (а.с. 29); автотранспортна накладна CMR від 18.08.2023 року (а.с. 49); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROIS2700E0073094 від 19.08.2023 року (а.с. 50).

В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000396/2 від 23.08.2023 року (а.с. 67), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA4080200514619U6 (а.с. 58).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA4080200514619U6: банківський платіжний документ, що стосується товару №250JBKLN8 від 22.08.2023 (а.с. 33); рахунок проформа інвойс від 21.08.2023 року №831 (а.с. 59); рахунок - фактура інвойс від 22.08.2023 №2103 (а.с 60); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №90 від 22.08.2023 (а.с. 63); документ, що підтверджує вартість перевезення від 22.08.2023 (а.с. 64); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2022 (а.с. 20-21); доповнення до договору купівлі-продажу №7 від 03.07.2023 (а.с. 29); автотранспортна накладна CMR від 22.08.2023 року (а.с. 61); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROСJ1800E0083554 від 22.08.2023 року (а.с. 62).

В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000404/2 від 25.08.2023 року (а.с. 78), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA408020051961U2 (а.с. 70).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA408020051961U2: банківський платіжний документ, що стосується товару №250JBKLN8 від 22.08.2023 (а.с. 33); рахунок проформа інвойс від 21.08.2023 року №830 (а.с. 71); рахунок - фактура інвойс від 23.08.2023 №2138 (а.с 72); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №36 від 25.08.2023 (а.с. 75); документ, що підтверджує вартість перевезення від 25.08.2023 (а.с. 76); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2022 (а.с. 20-21); автотранспортна накладна CMR від 24.08.2023 року (а.с. 73); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROIS2700E0074709 від 24.08.2023 року (а.с. 74).

В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000401/2 від 24.08.2023 року (а.с. 89), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA408020051664U8 (а.с. 81).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA408020051664U8: рахунок - фактура інвойс від 23.08.2023 №2127 (а.с 82); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-001874 від 23.08.2023 (а.с. 85); документ, що підтверджує вартість перевезення від 23.08.2023 (а.с. 86); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №11 від 15.03.2022 (а.с. 30); автотранспортна накладна CMR від 23.08.2023 року (а.с. 83); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROСJ1800E0084200 від 23.08.2023 року (а.с. 84).

В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000449/2 від 11.09.2023 року (а.с. 100), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA408020055120U1 (а.с. 92).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA408020055120U1: рахунок проформа інвойс від 08.09.2023 року №886 (а.с. 93); рахунок - фактура інвойс від 08.09.2023 №2274 (а.с 94); рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №33 від 08.09.2023 (а.с. 98); документ, що підтверджує вартість перевезення від 08.09.2023 (а.с. 97); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №1 від 15.03.2022 (а.с. 20-21); автотранспортна накладна CMR від 08.09.2023 року (а.с. 95); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROСJ1800E0091204 від 08.09.2023 року (а.с. 96).

В матеріалах справи міститься рішення про коригування митної вартості №UA408000/2023/000462/2 від 12.09.2023 року (а.с. 108), прийняте за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA408020055350U0 (а.с. 103).

До матеріалів справи долучено документи, що надавались позивачем для митного оформлення разом із поданням декларації №23UA408020055350U0: рахунок - фактура інвойс від 08.09.2023 №2276 (а.с 104); калькуляція на транспортні витрати по перевезенню вантажу власним транспортним засобом №1 від 08.09.2023 (а.с. 107); договір купівлі - продажу від 15.03.2023 року №187/15.03.2023 (а.с. 15-20), доповнення до договору купівлі-продажу №13 від 08.09.2023 (а.с. 31); автотранспортна накладна CMR від 08.09.2023 року (а.с. 105); митна декларація країни відправлення (експортера) №23ROJS2700E0079589 від 09.09.2023 року (а.с. 106).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000392/2 від 21.08.2023 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості товару стало, зокрема те, що у розділі VII Договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 йдеться про наявність пакування та маркування, проте відомостей щодо включення вартості упаковки та маркування, яка є складовою митної вартості, не надано.

Так, згідно розділу VII договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 продавець забезпечує належне пакування, що захистити товар під час транспортування від місця відправлення до місця призначення. (п. 7.1 договору).

Якщо покупець вимагає спеціального пакування, умов маркування тощо, продавець виконає ці операції, а витраті, пов`язані з цим, несе покупець. Витрати на ці операції будуть узгоджені сторонами в письмовій формі. (п. 7.2 договору).

Зі змісту зазначених пунктів договору вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Таким чином, суд критично оцінює наведені вище твердження відповідача.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Зазначений пункт договору лише вказує на те, що ціна товару сплачується згідно рахунку-проформи, проте аж ніяк не вказує на обов`язок зазначити в такому документі відомості про оплату товару.

Крім того, п. 6.2 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 визначено, що після оплати ціни покупець повинен надіслати продавцю копію платіжного доручення електронною поштою, що також спростовує виявлені митним органом розбіжності.

Суд також зазначає, що митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 18.08.2023 №FESAR 2070 зазначено суму у румунській валюті 15975,44 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 18.08.2023 №23ROCJ1800E0082972 зазначено суму 16014,3 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

До того ж, слід зазначити, що згідно п. 5.2 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 валюта платежу та договору євро (EUR), з урахуванням якої і здійснювалась визначення митної вартості товару.

Митний орган також у рішення зазначив, що для підтвердження факту оплати надана платіжна інструкція №249JBKLN8 від 16.08.2023 на суму 12480,00 євро. В графі «Призначення платежу» платіжної інструкції зазначено номера інвойсів 818 та 820. Наданий рахунок-проформа №820 від 16.08.2023 виставлений на суму 5160,00 євро. Рахунок №818 не наданий. Інвойс від 18.08.2023 №FESAR 2070, по якому здійснюється оформлення, виставлений на суму 3237,50 євро. Так, неможливо встановити, що оплата товару здійснена саме за партію товару, який оформлюється.

Виявлені розбіжності митного органу спростовуються тим, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), а тому не може впливати на визначення заявленої митної вартості товару.

Крім того, підставою для коригування митної вартості товару стало те, що згідно довідки про транспортні витрати від 19.08.2023 №б/н до митної вартості товару додано транспорті витрати в сумі 12500,00 грн по іноземній території. При цьому рахунок-фактура від 19.08.2023 №3 виставлений на загальну суму 25000,00 грн, без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних послуг.

Суд звертає увагу, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Слід також зазначити, що згідно пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У матеріалах справи міститься довідка про транспортні витрати від 19.08.2023 №б/н, в якій вказано, що витрати по перевезенню товару до пункту ввезення на митну територію України становлять 12500,00 грн.

Таким чином, декларант належним чином підтвердив понесені витрати на перевезення товару до місця ввезення їх на митну територію України, визначені пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару у рішенні №UA408000/2023/000392/2 від 21.08.2023 року на підстав поданої митної декларації та доданих до неї документів.

Щодо прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2022/000384/2 від 21.08.2023 року суд зазначає таке.

Суд відхиляє доводи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про включення вартості упаковки та маркування, які є складовими митної вартості товару, оскільки зі змісту пунктів договору від 15.03.2023 №187 (7.1 та 7.2) вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Зазначений пункт договору лише вказує на те, що ціна товару сплачується згідно рахунку-проформи, проте аж ніяк не вказує на обов`язок зазначити в такому документі відомості про оплату товару.

Суд також зазначає, що митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 18.08.2023 №FESAR 2083 зазначено суму у румунській валюті 17591,49 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 19.08.2023 №23ROIS2700E0073094 зазначено суму 17634,3 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

Крім того, підставою для коригування митної вартості товару стало те, що згідно довідки про транспортні витрати від 19.08.2023 №б/н до митної вартості товару додано транспорті витрати в сумі 22400,00 грн по іноземній території. При цьому рахунок-фактура №89 виставлений на загальну суму 25000.00 грн, без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних послуг.

Суд звертає увагу, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи міститься довідка про транспортні витрати від 19.08.2023 №б/н, в якій вказано, що витрати по перевезенню товару до пункту ввезення на митну територію України становлять 22400,00 грн, а відтак декларант належним чином підтвердив понесені витрати на перевезення товару до місця ввезення їх на митну територію України, визначені пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару прийнятим рішенням №UA408000/2022/000384/2 від 21.08.2023 року на підставі поданої митної декларації та доданих до неї документів.

Стосовно прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000396/2 від 23.08.2023 року суд зазначає наступне.

Суд відхиляє доводи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про включення вартості упаковки та маркування, які є складовими митної вартості товару, оскільки зі змісту пунктів договору від 15.03.2023 №187 (7.1 та 7.2) вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Також митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 22.08.2023 №FESAR 2103 зазначено суму у румунській валюті 18679,25 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення №23ROСJ1800E0083554 від 22.08.2023 зазначено суму 18697,8 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

Суд також відхиляє висновки митного органу стосовно виявлених розбіжностей в частині оплати товару згідно платіжної інструкції №250JBKLN8, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), а тому не може впливати на визначення заявленої митної вартості товару.

Крім того, підставою для коригування митної вартості товару стало те, що згідно довідки про транспортні витрати від 22.08.2023 №б/н до митної вартості товару додано транспорті витрати в сумі 12500,00 грн по іноземній території. При цьому рахунок-фактура №89 виставлений на загальну суму 25000,00 грн, без розподілу на до/по митній території України. Інших документів з цього приводу не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження доданих транспортних послуг.

Суд звертає увагу, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Слід також зазначити, що у довідці про транспортні витрати від 22.08.2023 №б/н зазначено про витрати по перевезенню товару до пункту ввезення на митну територію України становлять 12500,00 грн, а відтак декларант належним чином підтвердив понесені витрати на перевезення товару до місця ввезення їх на митну територію України, визначені пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.

Отже, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару у рішенні №UA408000/2023/000396/2 від 23.08.2023 року на підставі поданої митної декларації та доданих до неї документів.

Щодо прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000404/2 від 25.08.2023 року суд зазначає таке.

Суд відхиляє доводи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про включення вартості упаковки та маркування, які є складовими митної вартості товару, оскільки зі змісту пунктів договору від 15.03.2023 №187 (7.1 та 7.2) вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Також митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 23.08.2023 №FESAR 2138 зазначено суму у румунській валюті 15949,95 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення зазначено суму 15979,7 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

Суд також відхиляє висновки митного органу стосовно виявлених розбіжностей в частині оплати товару згідно платіжної інструкції №250JBKLN8, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), а тому не може впливати на визначення заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд критично оцінює висновки митного органу в частині виявлених розбіжностей стосовно перевезення товару, оскільки у матеріалах справи міститься рахунок по транспортним витратам від 25.08.2023 №36 та довідка №б/н від 25.08.2023, зі змісту яких вбачається, що витрати по перевезенню товару до пункту ввезення на митну територію України становлять 23000,00 грн, а відтак декларант належним чином підтвердив понесені витрати на перевезення товару до місця ввезення їх на митну територію України, визначені пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.

Суд також звертає увагу, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару згідно рішення №UA408000/2023/000404/2 від 25.08.2023 року на підставі поданої митної декларації та доданих до неї документів.

Щодо прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000401/2 від 24.08.2023 року суд зазначає таке.

Суд відхиляє доводи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про включення вартості упаковки та маркування, які є складовими митної вартості товару, оскільки зі змісту пунктів договору від 15.03.2023 №187 (7.1 та 7.2) вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Також митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 23.08.2023 №FESAR 2127 зазначено суму у румунській валюті 14810,67 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення зазначено суму 14838,3 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

Отже, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару згідно рішення №UA408000/2023/000401/2 від 24.08.2023 року на підставі поданої митної декларації та доданих до неї документів.

Щодо прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000449/2 від 11.09.2023 року суд зазначає таке.

Суд відхиляє доводи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про включення вартості упаковки та маркування, які є складовими митної вартості товару, оскільки зі змісту пунктів договору від 15.03.2023 №187 (7.1 та 7.2) вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Також митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 08.09.2023 №FESAR 2274 зазначено суму у румунській валюті 16620,76 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення зазначено суму 16544,8 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд відхиляє доводи митного органу в частині виявлених розбіжностей стосовно перевезення товару, оскільки у матеріалах справи міститься довідка по транспортним витратам від 08.09.2023 №б/н та рахунок фактура №33 від 08.09.2023, згідно яких витрати по перевезенню товару до пункту ввезення на митну територію України становлять 14000,00 грн, а відтак декларант належним чином підтвердив понесені витрати на перевезення товару до місця ввезення їх на митну територію України, визначені пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.

Суд також звертає увагу, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару згідно рішення №UA408000/2023/000449/2 від 11.09.2023 року на підставі поданої митної декларації та доданих до неї документів.

Стосовно прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2023/000462/2 від 12.09.2023 року суд зазначає таке.

Суд відхиляє доводи митного органу в частині не надання декларантом відомостей про включення вартості упаковки та маркування, які є складовими митної вартості товару, оскільки зі змісту пунктів договору від 15.03.2023 №187 (7.1 та 7.2) вбачається, що обов`язок стосовно пакування та маркування товару покладено безпосередньо на продавця. При цьому, сторони узгодили між собою, що вартість пакування та маркування товару входить до ціни товару, яка виставляється продавцем покупцю, а якщо покупець вимагає спеціального пакування або маркування, то в такому випадку продавець виконує такі операції, за що покупець здійснює додаткову оплату.

З наведеного слідує, що виключно у випадку спеціального пакування та маркування товару покупець здійснює додаткову оплату за здійснення відповідних операцій з товаром. Разом з тим, якщо покупець не заявляє вимог стосовно спеціального пакування та маркування товару, то і відсутні підстави стверджувати про наявність у покупця додаткових витрат, пов`язаних із здійсненням таких операцій, оскільки продавець включає такі витрати до ціни товару.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, що задекларований товар містив спеціальне пакування та маркування, що б підтверджувало факт понесення покупцем додаткових витрат.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 ціна буде сплачена покупцем шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку проформи. У проформі відомості щодо оплати відсутні.

Суд відхиляє такі доводи митного органу, оскільки п. 6.1 договору купівлі-продажу від 15.03.2023 №187 не передбачено обов`язкової умови, згідно якої у рахунку - проформі необхідно зазначати відомості про оплату товару.

Також митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав, яким чином відсутність у проформі-рахунку відомостей про оплату товару може вплинути на визначення митної вартості товару.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом вказано, що згідно інвойсу від 08.09.2023 №FESAR 2276 зазначено суму у румунській валюті 15981,50 RON, а відповідно до копії митної декларації країни відправлення зазначено суму 15908,4 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.

Вказані твердження відповідача належним чином спростовані позивачем у позовній заяві, в якій йдеться про курсову різницю румунської валюти до євро. При цьому, позивач звертав увагу, що курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосування декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, а тому не може впливати на числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд відхиляє доводи митного органу в частині , що надана на підтвердження транспортних витрат калькуляція від 08.09.2023 №1 не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №559, а тому відсутнє документальне підтвердження понесених витрат на транспортні послуги, оскільки законом не визначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подана калькуляція про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

При цьому, подана калькуляція містить чіткі відомості про транспортні витрати по перевезенню товару до митної території України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товару згідно рішення №UA408000/2023/000462/2 від 12.09.2023 року на підставі поданої митної декларації та доданих до неї документів.

При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваних рішень та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулись процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедур консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій, що, в свою чергу, також підтверджує протиправність прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі №809/506/17 та від 14.06.2022 року у справі №809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.