Ухвала

від 24.01.2025 по справі 752/9257/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9257/24

Провадження по справі № 1-кс/752/866/25

У Х В А Л А

іменем України

"24" січня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

встановив:

22 січня 2025 року засобами поштового зв`язку до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000126 від 04.03.2024, яке вилучено 17.01.2025 під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено належний йому мобільний телефон, як такий, що відповідав критеріям ст. 98 КПК України, оскільки міг містити інформацію та відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні. На даний час, вилучений мобільний телефон марки «UleFone», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , із сім картою НОМЕР_4 оглянуто слідчим на предмет наявності у ньому інформації про обставини вчинення злочину, і потреба у подальшому його утриманні органом досудового розслідування відпала, тому на його арешті не наполягає.

Власник майна на виклик слідчого судді не з`явився. Заяв, заперечень та пояснень з приводу поданого клопотання не надав.

Розглянувши клопотання прокурора, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя дійшов до наступного.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.

Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є зокрема арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду, що і відбулося у даному провадженні.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Так, відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024 щодо заволодіння службовими особами Комунального об`єднання «Київзеленбуд» за попередньою змовою з керівниками підконтрольних підрядних організацій: ТОВ «РЕГІОН 11», ТОВ "БОБКЕТРЕНТ", ТОВ «УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІРМА «ДІАМАНТ», ПП «РІАЛБУД», ТОВ «ДСЗ», ТОВ "ЕКО КОМПАНІ СЕРВІС", службовими особами Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) бюджетними коштами під час проведення державних закупівель на проведення робіт з капітального ремонту та реконструкції парків, зон відпочинку тощо, шляхом внесення завідомо неправдивої інформації до актів приймання виконаних будівельних робіт щодо цін, матеріалів та об`ємів виконаних робіт, в умовах воєнного стану.

17 січня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.01.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . З протоколу встановлено, що за наслідками обшуку слідчим виявлено та вилучено мобільний телефон марки «UleFone», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , із сім картою НОМЕР_4 .

Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 17.01.2025 вилучені документи та майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024.

В ході розгляду клопотання прокурор зазначив, що потреба у арешті мобільного телефону, який вилучено за місцем проживання ОСОБА_6 , на даний час відпала.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зазначена позиція прокурора ОСОБА_3 , який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, свідчить про те, що мета досудового розслідування, яку переслідував слідчий, здійснюючи вилучення мобільного телефону марки «UleFone», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , із сім картою НОМЕР_4 за місцем проживання ОСОБА_4 , була досягнута і потреба у подальшому утриманні органом досудового розслідування зазначеного майна відсутня, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на зазначене майно буде становити надмірний тягар для власника майна щодо обмеження права на мирне володіння майном.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на мобільний телефон, який вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 .

На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Відмовити прокурору відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про арешт майна № 42024100000000126 від 04.03.2024, яке вилучено 17.01.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29.01.2025 о 17 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1