Постанова

від 06.02.2025 по справі 520/9717/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 520/9717/24

адміністративне провадження № К/990/43760/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 (суддя - Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді: Ральченко І.М., Мельнікова Л.В.) у справі №520/9717/24.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» (далі - ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 28.12.2022 №13969/10-36-07-14.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми пунктів 44.1, 44.3, 44.6, 44.7 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.05.2024 по справі №380/5557/22, від 26.05.2022 по справі №640/16990/19, від 29.05.2020 по справі №826/27811/15, від 13.03.2019 у справі №639/4278/16-а, від 24.09.2019 по справі №825/1109/16.

У поданій касаційній скарзі ГУ ДФС у Київській області відповідач зазначає, що в ході перевірки податковий орган не мав можливості встановити факт наявності або відсутність оплати товару/надання послуг за укладеними договорами, у зв`язку із ненаданням первинних документів, які б підтверджували здійснення оплати та інших документів за спірний період по взаємовідносинам з контрагентами, які б засвідчували факт виконання правочинів. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку до суду з адміністративним позовом.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київський області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.11.2022 №13153/10-36-07-14/44006588, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за періоди виникнення від`ємного значення в додатку 3 до Декларації за лютий 2022 на 34194216 грн. з огляду на непідтвердження належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій за перевіряємий період.

На підставі названого акту перевірки, 28.12.2022 ГУ ДПС у Київський області прийнято податкове повідомлення-рішення №13969/10-36-07-14, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2022 року у розмірі 34 194 216,00 грн. та накладено штраф у розмірі 3419422,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч вимогам Податкового кодексу України, позивач не був повідомлений про проведення щодо нього документальної невиїзної позапланової перевірки та наслідків її проведення. Надаючи оцінку спірним господарським операціям суди дійшли висновку, що господарські операції підтверджуються наданими до матеріалів справи первинними документами, які відображають їх повноту та реальність, підтверджують правильність формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування, а тому спростовують висновки контролюючого органу про наявність порушень позивача податкового законодавства, які викладені в акті перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» (як покупцем) та контрагентами-постачальниками зернових культур - ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка», ТОВ «ТАБАКО РАЙСІНГ», ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО», ТОВ «ІНТЕР-СІТІ» були укладені однотипні за змістом договори поставок сільськогосподарської продукції (копії договорів додано до позовної заяви), зокрема:

№ ВПЯ 01/06/21-СА від 01.06.2021 з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка» на закупівлю сільськогосподарської продукції ячмінь українського походження, врожаю 2021 року;

№ ВПП 01/06/21-СА від 01.06.2021 з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця українського походження, врожаю 2021 року;

№ ВПП 01/06/21-ЗЕ від 01.06.2021 з ТОВ «ТАБАКО РАЙСІНГ» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця українського походження, врожаю 2021 року;

№ ВПП 01/06/21-СЗАА від 01.06.2021 з ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця українського походження, врожаю 2021 року;

№ ВПЯ 01/06/21-СЗАА від 01.06.2021 з ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО» на закупівлю сільськогосподарської продукції - ячмінь українського походження, врожаю 2021 року;

№ ВПП 01/06/21-СІ від 01.06.2021 з ТОВ «ІНТЕР-СІТІ» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця українського походження, врожаю 2021 року.

За умовами цих договорів поставок постачальник зобов`язувався передати (поставити) у власність покупця продукцію з якісними показниками, вказаними у додатках до цих договорів, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити вартість такої продукції (товарів) за умовами даного договору. При цьому, асортимент, номенклатура, кількість і якість, ціни, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі та умови оплати товару узгоджуються сторонами у додатках до відповідних договорів поставок, на окремі партії товару. Крім того, до ціни товару включені всі податки та збори, передбачені чинним законодавством (в т.ч. ПДВ), вартість транспортування продукції до місця її передачі, а також інші витрати, якщо інше не передбачено додатками до договору поставки.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Як з`ясовано судами, ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» не володіє (власними та не орендує) виробничими потужностями, складськими приміщеннями, транспортними засобами, а тому доставку придбаної за переліченими вище договорами поставок продукції здійснювали постачальники власними силами до місць призначень - морських портів та зернових терміналів (в т.ч. до ТОВ «СП Рисоіл Термінал», ТОВ «ТІС-Зерно», ТОВ «Транс-Сервіс», ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН»). В подальшому з місць поставок (території морських портів/терміналів) продукція оформлювалася на експорт за зовнішньоекономічними контрактами з контрагентами-покупцями.

Також перевезення частково здійснювалося залізничним транспортом, та в накладних значиться контрагенти-постачальники, зокрема - ТОВ «СК «АРНІКА» 04121, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 6 (код ЄДРПОУ 42240751); вантажоодержувач: ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» в квоту «SOUFFLET NEGOCE S.A.S.». Експортер ТОВ "СЛАВНА ЗЕМЛЯ" згідно ЗЕК № GSW-01/06/21-SL від 01.06.2021 з AGRO BORD EOOD; визначені адреси пунктів навантаження - ст. Глобино та пункт розвантаження - ст. Жовтнева (експ).

Відповідно до змісту товарно-транспортних накладних, прийняття-передача партій сільськогосподарської продукції здійснювалася за участі не лише покупця (ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ»), постачальників (ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка», ТОВ «ТАБАКО РАЙСІНГ», ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО», ТОВ «ІНТЕР-СІТІ».), а й третіх осіб зернових терміналів.

Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Також судами встановлено, що отримана від постачальників ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка», ТОВ «ТАБАКО РАЙСІНГ», ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО», ТОВ «ІНТЕР-СІТІ» продукція була експортувалася ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» до Тунісу, Ізраїль, Єгипету, Індонезії, Мавританії, Лівії, В`єтнаму, Шрі-Ланка, Пакистан на умовах укладених контрактів з покупцем - нерезидентом: компанією AGRO BORD EOOD (Bulgaria, City of Sofia 1220, Sofia District (Metropolis), Metropoliti) (АГРО БОРД ЕООД (Болгарія)) згідно специфікацій, митні декларацій та інвойсів.

Також для забезпечення виконання зобов`язань за договорами поставок та зовнішньоекономічним контрактам, позивачем укладено ряд договорів на виконання послуг з декларування та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон, договору про надання послуг з приймання, сушки, доробки та зберігання зерна, а саме:

Договір на надання послуг з сушіння зернових, олійних і технічних культур №DR 15/03-20 від 15.03.2021 укладений між позивачем та ТОВ «ІЗТ» щодо надання послуг з приймання сільгосппродукції, сушіння та доведення її до показників якості;

Договір доручення № 2020-15/91-869 від 13.07.2021 укладений між позивачем та Чорноморське підприємство Одеської регіональної торгово-промислової палати на надання послуг митного брокера щодо митного оформлення вантажів з рахунками на оплату та актами наданих послуг;

Договір на брокерські митні послуги №РБ/082-21 від 20.07.2021 укладений між позивачем та ТОВ «СМТ ЮЖНИЙ ЛТД» на надання послуг декларування вантажів та сертифікації походження вантажу в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті з рахунками на оплату та актами наданих послуг;

Договір доручення на митно-брокерське обслуговування № 08-013 від 06.08.2021 укладений між позивачем та ТОВ «НОВІН ПОРТ СЕРВІС» на надання послуг по митно-брокерському обслуговуванню вантажів з рахунками на оплату та актами наданих послуг;

Договір доручення № ЄГ-СЗ/2021-400 від 07.07.2021 укладений між позивачем та ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» на надання послуг по митному оформленню та обслуговуванню вантажів з рахунками на оплату та актами наданих послуг.

Отже, позивачем надано до суду первинні документи, на підставі яких сформовано податковий кредит, та які підтверджують фактичне виконання умов договорів укладених з контрагентами-постачальниками зернових та свідчать про фактичне отримання від таких контрагентів товарно-матеріальних цінностей та рух грошових коштів між позивачем і контрагентами, відображають зміст господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на недоліки в заповненні первинних документів, то колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Стосовно посилань відповідача у касаційній скарзі щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду та відсутністю у матеріалах справи обґрунтувань причин поважності пропуску строку слід зазначити, що судами попередніх інстанцій надано таким обставинам оцінку й відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду відмовлено. Клопотання представника ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» про поновлення строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску ТОВ «СЛАВНА ЗЕМЛЯ» строку на звернення до суду.

Відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС у Київській області, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/9717/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова