Постанова

від 06.02.2025 по справі 440/2336/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа №440/2336/23

адміністративне провадження № К/990/26617/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.)

у справі № 440/2336/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК»

до Державної служба України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови.

РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «КТК» (далі - ТОВ «КТК») звернулося до суду з вказаним позовом у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190842 від 27 січня 2023 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), помилково вимагав виконання умов Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі - Положення № 340), яке не має застосовуватись під час надзвичайних ситуацій.

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190842 від 27 січня 2023 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ «КТК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

4. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 16 січня 2023 року № 008181 посадовими особами відповідача 18 січня 2023 року о 12:35 год здійснено рейдову перевірку транспортного засобу позивача DAF XF 105.410/ KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за кермом якого був водій ОСОБА_1 , за наслідками якої складений акт № 251920 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Зі змістом вказаного акту водій ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

7. Зі змісту вказаного акту вбачається, що під час проведення перевірки виявлено порушення статті 34 Закон № 2344-III, вимог Положення № 340 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), а саме - перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 роздруківкою даних роботи тахографа водія за 18 січня 2023 року, водій не використовував особисту картку водія.

8. В подальшому, за результатами розгляду справи, про виявлені порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області 27 січня 2023 року винесено спірну постанову, якою на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

9. Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не враховано, що згідно з пунктом 1.4. Положення № 340 це положення не поширюється, зокрема, на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

11. Судами попередніх інстанцій наголошено, що на момент перевірки посадовими особами відповідача транспортного засобу DAF XF 105.410/ KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за кермом якого був водій ОСОБА_1 , одночасно діяли дві надзвичайні ситуації природного (поширення на території України гострої респіратор хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2) та воєнного характеру (введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні), а тому посилання на невиконання вимог Положення № 340, яке не має застосовуватись під час надзвичайних ситуацій, є незаконним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Скаржник вказав про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статей 48 та 60 Закону № 2344-III, вимог Положення № 340 та Інструкції № 385 під час дії надзвичайних ситуацій.

14. У касаційній скарзі зазначено про відсутність єдиного системного тлумачення судами щодо доцільності застосування абзацу 3 пункту 1.4 Положення № 340 до правовідносин з приводу виконання перевізниками покладеного на них відповідно до положень Інструкції № 385 обов`язку забезпечувати належну експлуатацію встановленого на транспортному засобі тахографа, зокрема, в частині забезпечення водіїв, які відправляються в рейс, чинною особистою карткою водія до цифрового тахографа та необхідною кількістю паперу для роздруківки даних такого тахографа, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий), та здійснення перевірки наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт до аналогового тахографа у кількості, визначеній пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа, коли підставою позову перевізників є необов`язковість дотримання зазначених вимог через одночасну дію надзвичайної ситуації природного та воєнного характеру.

15. Автор касаційної скарги стверджує, що позивачем у цій справі не наведено жодних обставин, які б свідчили про перевезення вантажу з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків та не наведено обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню позивачем вимог п.6.1 Положення № 340 чи пунктів 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385.

16. На переконання скаржника, один лише факт запровадження в Україні надзвичайного стану у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 з метою ліквідації наслідків медикобіологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення жодним чином не свідчить про здійснення всіх перевезень без виключень з метою ліквідації наслідків цієї надзвичайної ситуації та не є безумовною підставою для перевізників не дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині регулювання роботи водіїв.

17. Також скаржник вказав на відсутність єдиного підходу до застосування Положення № 340, коли підставою позову перевізників є необов`язковість дотримання вказаного положення через одночасну дію надзвичайної ситуації природного та воєнного характеру.

18. Позивач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

20. Спірні правовідносини виникли щодо накладення спірною постановою адміністративно-господарського штрафу за порушення перевізником вимог статей 34, 48 Закону № 2344-III.

21. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки виявлено відсутність роздруківки даних роботи тахографа водія за 18 січня 2023 року, враховуючи, що водій не використовує особисту картку.

22. Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

23. Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

24. Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

25. Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

26. Документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

27. Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

28. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.

29. Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

30. Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

31. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

32. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція № 385.

33. Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

34. Також відповідно до вказаного підпункту Інструкції № 385 до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

35. У свою чергу, згідно із пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385, на перевізників покладено обов`язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

36. Також саме перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

37. Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.

38. У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

39. При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

40. Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

41. Судами встановлено, що перевізником в цьому випадку є позивач, а автомобіль DAF XF 105.410/ KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , був обладнаний тахографом.

42. Під час перевірки у водія була відсутня роздруківка даних роботи тахографа за 18 січня 2023 року (день перевірки), яка, відповідно до статті 48 Закону № 2344-III та підпункту 3.3. Інструкції №385, повинна бути у водія, якщо він не використовує особисту картку водія та що, відповідно, є підставою для притягнення позивача для відповідальності.

43. Щодо дії на території України надзвичайних ситуацій та безпідставність застосування Положення № 340 до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.

44. Відповідно до пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установити для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.

45. Згідно із Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією РФ проти України.

46. Отже, в Україні з 25 березня 2020 року до 30 червня 2023 року діяв режим надзвичайної ситуації, а з 24 лютого 2022 року - воєнний стан.

47. Пунктом 1.4. Положення № 340 визначено, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

48. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Положення № 340 через одночасно дію двох надзвичайних ситуацій природного та воєнного характеру.

49. Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає вказаний висновок судів попередніх інстанцій необґрунтованим.

50. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

51. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

52. Згідно із приписів КЦЗ України та Закону № 389-VIII вбачається, що і воєнний стан, і режим надзвичайної ситуації є особливими режимами, що виникли через визначені законом обставини. Такі режими потребують посилення взаємодії органів управління, сил цивільного захисту зі збройними силами та правоохоронними органами за для ліквідації можливих наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня і забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, та за для проведення рятувальних та відновлювальних робіт через військову агресію. Саме за для безпечної ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій законодавцем передбачено певні обмеження дії нормативно-правових актів.

53. У свою чергу, із системного аналізу положень пункту 1.4. Положення № 340 вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

54. За перевіркою матеріалів справи не вбачається, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що перевізник у даній справі здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, також позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали виконанню вимог пункту 6.3 Положення № 340.

55. Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

56. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

57. Колегія суддів наголошує, що Законом № 2344-ІІІ не передбачено жодних виключень в частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов`язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час дії режиму надзвичайної ситуації, зокрема, медико-біологічного характеру, та запровадження особливого правового режиму воєнного стану.

58. Враховуючи, що режим надзвичайної ситуації тривав в Україні більше трьох років, а воєнний стан вже триває з 24 лютого 2022 року, твердження судів попередніх інстанції щодо можливості невиконання автомобільними перевізниками такий довгий проміжок часу вимог законодавства щодо здійснення перевезень, є безпідставним.

59. Таким чином, колегія суддів вважає, що дія Положення № 340 поширюється на спірні правовідносини.

60. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 440/5921/23 та від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин у справі, яка розглядається. Отже, немає необхідності формувати правовий висновок щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 48 Закону № 2344-III, підпунктів 11.1, 11.4 пункту 11 Правил № 363, абзацу 3 пункту 1.4, пункту 6.3 Положення № 340, що було підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки відповідний висновок уже сформований Верховним Судом.

61. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

62. Враховуючи, що позивач як перевізник не дотримався обов`язку здійснення контролю за роботою водіїв транспортних засобів, колегія суддів приходить до висновку про законність накладення на нього адміністративно - господарського штрафу.

63. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо підстав для скасування спірної постанови є помилковими.

64. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

65. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

66. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 48 Закону № 2344-III, підпунктів 11.1, 11.4 пункту 11 Правил № 363, абзацу 3 пункту 1.4, пункту 6.3 Положення № 340.

67. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 440/2336/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська,

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду