Рішення

від 31.01.2025 по справі 545/3746/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3746/24

Провадження № 2/545/203/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Цибізової С.А.,

з участю секретаря Гречко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ освіти Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 01.09.1992 працювала на посаді вчителя української мови та літератури Нижньомлинської основної школи, яка у 2018 році перейменована на Горянську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, в 2019 році приєднано до Щербанівського ліцею. З 02.09.2019 переведена на посаду завідуючої Горянською філією І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею. З 17.06.2024 по 30.06.2024 відправлена у відпустку, хоча заяви про її надання до Щербанівського ліцею не надавала, в графіку відпусток на цей період не була записана. Під час відпустки жодного офіційного повідомлення про припинення та не продовження строкового трудового договору не отримувала. Наказ про звільнення з посади отримала 19.08.2024. Звільнення вважає незаконним, посилаючись на те, що підставою звільнення не може бути наказ про продовження строкового трудового договору як це зазначено в наказі. Зазначила, що строковий трудовий договір укладено 02.09.2019 та в подальшому кожного року пролонговано аж до 2024 року, відповідно до ч.2 ст.39-1 КЗпП України строкові трудові договори, які були укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України, тому він вважається пролонгованим на невизначений термін. Переведення на строковий договір значно звужує її права як вчителя. Про майбутнє звільнення її не було повідомлено згідно вимог законодавства. Зазначила, що являється членом профспілки, тому звільнення допускається за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу відділу освіти, а також вищестоящого об`єднання профспілок обласного комітету профспілки працівників освіти і науки України. Безпідставне звільнення і порушення трудових прав відповідачем заподіяли позивачу значної моральної шкоди.

Просила визнати строковий трудовий договір безстроковим, звільнення незаконним, поновити на посаді завідуючої Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею; виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу 18008,10 грн; стягнути моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

У відзиві на позов представник відповідача заперечувала щодо позовних вимог посилаючись на те, що після закінчення дії строкового трудового договору працівник підлягає звільненню на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Зазначила, що 02.09.2019 між Щербанівським ліцеєм Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір №04 від 02.09.2019 про призначення на посаду завідувача Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 02.09.2019 року до 30.06.2021 року. У подальшому між сторонами щороку укладалися додаткові угоди щодо продовження строкового трудового договору №04 від 02.09.2019. Зазначала, що позивач беззаперечено знала про укладення з нею саме строкового трудового договору і погодилась з його умовами та до дати звільнення, не висловила заперечень щодо підстав припинення трудових відносин та не вживала будь-яких заходів для продовження строку дії договору. Своїми підписами сторони погодили всі умови строкового трудового договору, зокрема, термін останнього. Вказувала на те, що обов`язку керівникаповідомляти працівникапро закінченнядії строковоготрудового договоручинним трудовимзаконодавством непередбачено. Наказом Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 11.06.2024 №106-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 30.06.2024 згідно з п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Згідно з наказом Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24.05.2024 року №88-к «Про припинення трудових договорів з працівниками за результатами співбесіди» ряд працівників повідомлено про припинення дії строкових трудових договорів, зокрема і ОСОБА_1 , дану інформацію доведено до відома працівників на зборах трудового колективу. З 02.09.2019 до 30.06.2024 ОСОБА_1 не оскаржувала правомірність укладення з нею строку строкового трудового договору. Також вказала, що позивач пропустила строк звернення до суду відповідно до вимог ст.233 КЗпП України.

У запереченнях на відзив позивач зазначила, що з наказом №88-К від 24.05.2024 та протоколом №4 від 28.05.2024 жоден педагогічний працівник з даним наказом ознайомлений не був. Наказ про звільнення підписала і отримала 19.08.2024, з позовом звернулася 03.09.2024, тому строк позовної давності відповідно до ст.233 КЗпП України не пропущений. Окрім вимог визначених в позовній заяві просила визнати строковий трудовий договір безстроковим.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ освіти Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, встановив відповідні факти та наступні правовідносини.

Встановлено, що наказом директора Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 11.06.2024 №106-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 30.06.2024 згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.8,40).

З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 19.08.2024 та в той же день отримала копію наказу про звільнення та повідомлення про суми, нараховані та виплачені під час звільнення, що підтверджується підписом позивача в наказі (а.с.40).

Не погоджуючись із звільненням ОСОБА_1 03.09.2024 звернулась до суду.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 16). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи, що наказ про звільнення позивачу вручено 19.08.2024, строки звернення до суду, передбачені ч.2 ст.233 КЗпП України позивачем дотримані відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до наказу Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.08.2019 №49-к ОСОБА_1 переведено з посади вчителя зарубіжної літератури на посаду завідувача Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за строковим трудовим договором з 02.09.2019 до 30.06.2021.

Судом встановлено, що 02.09.2019 між Щербанівським ліцеєм Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір №04 від 02.09.2019 про призначення на посаду завідувача Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 2 роки з 02.09.2019 до 30.06.2021 (а.с.15-17).

Відповідно до п.1.2 строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 цей контракт є строковим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між роботодавцем і керівником.

Згідно з п.1.7 строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 звільнення керівника із займаної посади здійснюється на підставі наказу директора Щербанівського ліцею.

Відповідно до п.5.1 строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 зміни та доповнення до цього контракту вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невідємною частиною контракту. Контракт припиняє дію з підстав, передбачених чинним законодавством України та умовами цього Контракту.

Згідно з п.7.1 строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 цей контракт діє терміном 2 роки з 02.09.2019 до 30.06.2021 і набирає чинності з дня підписання сторонами (а.с.12-15).

Встановлено, що 30.06.2021 між сторонами укладена додаткова угода до строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 відповідно до умов якої строковий трудовий договір продовжений з 30.06.2021 до 30.06.2022 та діє з дня його підписання.

Додатковою угодою до строкового трудового договору №04 від 02.09.2019, яка підписна сторонами 01.07.2022 викладено п.7.1 строкового трудового договору в такій редакції: «Цей трудовий договір продовжений з 01.07.2022 до 30.06.2023 та діє з дня його підписання».

Між сторонами 01.07.2023 укладена додаткова угода до строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 відповідно до умов якої строковий трудовий договір продовжений з 01.07.2023 до 30.06.2024 та діє з дня його підписання. (а.с.54-56)

Відповідно до витягу з наказу №86-к від 30.05.2023 продовжено строковий трудовий договір з 01.07.2023 до 30.06.2024 ОСОБА_1 , завідувачу Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею (а.с.47).

Згідно зч.1ст.15ЦК Україникожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно доч.1,2ст.16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3)таким,що укладаєтьсяна часвиконання певноїроботи.

Згідно з ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ст.39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Таким чином, волевиявлення позивача на укладення строкового трудового договору підтверджується особистим підписом позивача на сторінці 4 строкового трудового договору №04 від 02.09.2019 в якому зазначений строк його дії, а також на додаткових угодах щодо продовження строкового трудового договору №04 від 02.09.2019, а саме: на додатковій угоді від 30.06.2021 (продовження з 30.06.2021 до 30.06.2022), додатковій угоді від 01.07.2022 (продовження з 01.07.2022 до 30.06.2023), додатковій угоді від 01.07.2023 (продовження з 01.07.2023 до 30.06.2024).

Протягом дії строкового трудового договору позивач не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним трудовий договір або окремі його пункти, та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень трудового договору, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості. Доказів протилежного суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) який базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Враховуючи те, що позивач із 2019 року із умовами строкового трудового договору, зокрема щодо його строковості погоджувалась, суд вважає, що її твердження про те, що переведення на строковий договір значно звужує її права як вчителя є безпідставгими.

Оскільки ч.2 ст.23 КЗпП України є виключенням з положень ст.39-1 КЗпП України, то законодавчо визначені підстави для визнання строкового трудового договору, який був укладений із позивачкою безстрковим у зв`язку із продовженням строку його дії декілька разів відсутні.

У чинному законодавстві передбачено право сторін, зокрема роботодавця, щодо продовження строку дії укладеного контракту, а не його обов`язок щодо такого продовження.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 28 жовтня 2020 року у справі №638/10716/19.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 по справі №274/4132/21 зазначив, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КзпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17.

Зважаючи на приписи частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, який укладається у визначених законом випадках. Ще однією особливістю цього трудового договору є те, що він завжди укладається на певний строк. Зазначене дає підстави констатувати, що до укладення контракту й правовідносин, які виникають у зв`язку з цим, застосовні положення частини другої статті 23 КЗпП України, яка згадується в частині другій статті 39-1 КЗпП України як виключення з-під дії останньої.

Продовження трудових правовідносин, тобто вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору, допуск його до роботи є юридичним фактом, у силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. Однак такі наслідки не настають, якщо хоча б одна із сторін вимагає припинення трудових правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №640/2964/22.

Під час судового розгляду справи встановлено та не заперечується позивачем, що з 01.07.2024 ОСОБА_1 на роботу не виходила, а відповідача, в свою чергу, вочевидь, вимагав припинення трудових правовідносин, підписавши 11.06. 2024 року наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої.

На підставі наведеного відсутні підстави вважати, що строковий трудовий договір набув ознак безстроковості.

Суд також відхиляє твердження позивача щодо обов`язку роботодавця попередити працівника про звільнення за два місяці.

Так, виходячи з особливостей форми строкового трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №593/1286/21.

Щодо посилання позивача на незаконне звільнення у зв`язку з тим, що вона являється членом профспілки, тому звільнення допускається за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу відділу освіти, а також вищестоящого об`єднання профспілок обласного комітету профспілки працівників освіти і науки України, суд зазначає наступне.

Положення ст.43 КЗпП України передбачають розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Разом із тим, відповідно до ст. 5 Закону України «Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував, що ОСОБА_1 є працівником профспілкового органу.

Доказів того, що позивач обрана до профспілкових органів суду не надано.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває.

Отже у період дії воєнного стану, який тривав на час звільнення позивача погодження розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації не вимагаються.

Таким чином, суд дійшов висновку про те що звільнення позивача на підставі 2.ч.1 с.36 КЗпП України відповідає вимогам ст.23, ст.39-1 КЗпП України, тому підстави для визнання звільнення позивача незаконним та поновлення на посаді завідуючої Горянської філії І-ІІ ступенів Щербанівського ліцею відсутні.

Вдповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Оскільки неправомірності дій відповідача щодо звільнення позивача не встановлено, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89 263, 265, 279 ЦПК України,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. А. Цибізова