Ухвала

від 03.02.2025 по справі 203/437/25

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/437/25

Номер провадження 2/0203/865/2025

УХВАЛА

03 лютого 2025 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Іваницька І.В.,

розглянувши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс» про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс», в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a> повернути в натурі майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс» - лом мідного дроту вагою 20000 кг нетто, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс».

Вивчивши матеріали позовної заяви разом з додатками, суддя, з урахуванням підстав та предмету позову, приходить до наступного.

Положеннями ст. 55 Конституції України гарантовано право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України).

За правилами ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, як це закріплено вимогами ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як дійшов висновку Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ч. 3 Постанови №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі зобов`язані перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача як засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс» мають розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічного висновку дійшла Верховна Палата Верховного Суду в постанові, прийнятій 25 червня 2019 року по справі № 904/1083/18.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення в порядку цивільного судочинства, у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією загальних судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як убачається зі змісту пред`явленого позову, спір між сторонами виник з приводу невиконання умов договору №02/25-02 від 25 лютого 2019 року про надання транспортно експедиторських послуг, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса», під час виконання якого відповідач заволодів майном третьої особи, яке мав перевезти.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини та звертаючись до суду загальної юрисдикції позивач помилково визначив належність спору суду загальної юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з цивільних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі, суддя роз`яснює право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним позовом України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 19, п.1ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрідат Одеса»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нафтотранс» про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.В. Іваницька