Рішення від 28.01.2025 по справі 148/2408/24

Справа №: 148/2408/24

Провадження № 2/148/82/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 08.04.2013 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було підписано заяву № 013-99916-080413 на отримання кредитних коштів у розмірі 17700,00 грн. Грошові кошти були надані відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався їх повернути та сплатити нараховані проценти за користування кредитом. 02.06.2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та позивачем було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2253/К, відповідно до умов якого ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», у тому числі і до відповідача за кредитним зобов`язанням № 013-99916-080413 від 08.04.2013. Оскільки зобов`язання станом на 17.10.2024 відповідачем належним чином не виконано, просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним зобов`язанням №013-99916-080413 від 08.04.2013 в розмірі 24764,70 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн на 5000,00 грн на правову допомогу.

У судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, не з`явився. У позовній заяві міститься прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.8 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку (а.с.30, 34-35, 37, 44) у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. 11.12.2024 на адресу суду від останнього надійшла заява (а.с.36), в якій позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення, просить справу розглянути за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 49 та ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08.04.2013 відповідач звернувся до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та підписав анкетузаяву на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, що не заперечувалось відповідачем, на підставі якої 08.04.2013 підписано анкету клієнта, графік платежів та інформаційну довідку про кредит, за умовами якої відповідачу видано кредит готівкою у розмірі 15000,00 грн, процентна ставка за користування кредитними коштами 9,99% річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,49% в місяць, страховий платіж 2700,00 грн, строком на 36 місяців. Тип процентної ставки - фіксована процентна ставка. Сума договору 17700,00 грн. Вказані умови було узгоджено сторонами та підписані відповідачем 08.04.2013 (а.с.6-10).

ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю та надало у користування відповідачу грошові кошти, про що свідчить копія розрахункової квитанції від 08.04.2013 (а.с.11).

Водночас як стверджує позивач, станом на 02.06.2020 відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, а тому в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 23542,89 грн, що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10098,71 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 13444,18 грн.

02.06.2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2253/К, про що свідчить його копія (а.с.12-14), відповідно до умов якого сторони узгодили, що новий кредитор набуває права вимоги Банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку №1. Права вимоги переходять до нового кредитора в день укладення договору, але в будь-якому разі не раніше отримання банком плати передбаченої п.4 Договору.

Відповідно до копії витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № 2253/К від 02.06.2020 (а.с.15-16) та копій платіжних доручень № 48 від 26.05.2020 та № 49 від 27.05.2020 (а.с.17-18), вбачається, що ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» передало, а ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» прийняло права вимоги до відповідача за невиконаним зобов`язанням.

Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 013-99916-080413 від 08.04.2013.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачем не оспорюється, а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 013-99916-080413 від 08.04.2013 належним чином не виконував та станом на дату відступлення прав вимоги у відповідач перед кредитодавцем (ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК») існувала заборгованість у розмірі 23542,89 грн, що підтверджується Додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 2253/К від 02.06.2020.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредиту. Копії договору про відступлення прав вимоги з додатками до нього підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у строки передбачені договором належним чином не виконав, позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення у судовому порядку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За умовами договору про надання кредиту від 08.04.2013, останнім днем строку погашення кредиту для відповідача було 08.04.2016.

Нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Крім того, ВС в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148св18, зроблено аналогічний висновок щодо ідентичних правовідносин (такого ж спору).

Окрім того, за правовими позиціями Верховного Суду (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц), стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, передбачених ст.625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що нарахування 3% річних за порушення грошового зобов`язання підлягають частковому задоволенню. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 107,90 грн. Тобто 3% річних підлягають стягненню за період з 17.10.2021 по 23.02.2022 у кількості 130 днів лише за сумою основного боргу (10098,71 х 3 / 100 х 130 / 365).

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення загальна сума заборгованості у розмірі 23650,79 грн, що складається з 10098,71 грн заборгованості за тілом кредиту, 13444,18 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 107,90 грн - 3% річних.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 Кодексу).

Із змісту частин 1 - 2 ст. 141 ЦПК України вбачається, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Із змісту ст. 137 ЦПК та усталеної судової практики, вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Частиною 5 ст.137 ЦПК передбачено, що відповідач у разі непогодження з сумою витрат на професійну правничу допомогу може подати клопотання про її зменшення. Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідного клопотання до суду від відповідача не надходило, а тому витрати на правничу допомогу в розмірі 4775,10 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2891,80 грн, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 206, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОУ 43160452, місцезнаходження якого: вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413, м. Львів, 79037) заборгованість за кредитним договором № 013-99916-080413 від 08.04.2013, у сумі 23650,79 (Двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (код ЄДРПОУ 43160452, місцезнаходження якого: вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413, м. Львів, 79037), у рахунок відшкодування, понесені позивачем витрати з судового збору в розмірі 2891,80 (Дві тисячі вісімсот дев`яносто одна) гривня 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4775,10 (Чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 10 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Дамчук О.О.