Рішення

від 04.02.2025 по справі 481/1958/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1958/24

Провадж.№ 2/481/140/2025

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.

за участю секретаря судового засідання Юхименко Т.М.

позивача ОСОБА_1

аредставника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про встановлення факту виховання та утримання дитини батьком,

В С Т А Н О В И В:

21.11.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, у якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період часу з 2004 по 2015 роки він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між ними фактично припинились у серпні 2015 року, коли відповідачка виїхала з його будинку, залишивши дітей з ним. З тих пір він самостійно виховує та утримує дітей, а відповідачка їхнім життям практично не цікавилась. У 2022 році відповідачка виїхала за кордон та взагалі перестала спілкуватись з дітьми. У відповідачки перед ним існує заборгованість по аліментам на утримання дітей. На даний час син навчається у ВСП «Новобузький фаховий коледж Миколаївського національного аграрного університету», а донька в комунальному закладі фахової передвищої освіти «Новобузький фаховий педагогічний коледж» Миколаївської обласної ради, тому вони обоє потребують його підтримки, оскільки, не зважаючи на те, що син вже повнолітній, однак, у зв`язку з навчанням він утримує не тільки молодшу доньку, але і старшого сина. Оскільки він самостійно займається вихованням та утриманням неповнолітньої доньки без участі матері, тому має право на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке ставиться в залежність від наявності судового рішення, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 22.11.2024 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання 10 грудня 2024 , яке відкладене до 27.12.2024.

Ухвалою суду від 27.12.2024 року закрите підготовче провадження, а справа призначена до розгляду на 15.01.2025.

Ухвалою суду від 15.01.2025 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України, відкладено судовий розгляд по справі на 04.02.2025 року о 10:00 год.

Позивач ОСОБА_1 під часрозгляду справипозовні вимогипідтримав,просив їхзадовольнити,посилаючись наобставини,зазначені упозові,не заперечувавпроти заочногорозгляду справиу зв`язкуз неявкоювідповідачки.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовезасідання нез`явилась,про часі місцерозгляду справибула повідомленаналежним чином,причини неявкисуду неповідомила.Відзиву на позов до суду не надіслала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служби у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області Тарасюк Н.П. в судовому засіданні підтвердила факт виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , пояснила, що дана сім`я знаходиться у них на обліку, та дійсно діти, а саме, син ОСОБА_4 , який на даний час є повнолітнім та неповнолітня донька ОСОБА_1 з 2015 року проживають разом з ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_3 з 2015 року проживає окремо та взагалі не бере участі у вихованні та утриманні дітей, аліменти не сплачує.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , представника третьої особи, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.07.2004 року, який рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 06.10.2015 року було розірвано (справа № 481/1340/15-ц) (а.с.10).

Від даного шлюбу у сторін народились діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 виданим повторно Новобузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 02.10.2018 року та свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції Миколаївської області від 10.07.2008 року (а.с.8,9).

Згідно судового наказу Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/354/18 від 30.03.2018 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.03.2018 року та до досягнення їх повноліття (а.с.11).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № 71289851 за ОСОБА_3 станом на 01.07.2024 року мається заборгованість у розмірі 44182,49 гривні (а.с.12).

На даний час неповнолітня донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні та вихованні, що підтверджується довідкою № 69/01-07 виданою директором Новобузького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобузької міської ради Миколаївської області Бондаревською І. від 23.07.2024 року (а.с.13).

Відповідно до характеристики на ОСОБА_1 , останній працює водієм ФОП « ОСОБА_5 » з 2019 року. З 2015 року після розлучення взяв на себе турботу та виховання дітей сина та доньки (а.с.14).

Згідно довідки №114 виданої в.о. директора педколеджу Созоновою Л. від 24.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 навчається на ІІ курсі Комунального закладу фахової передвищої освіти «Новобузький фаховий педагогічний коледж» Миколаївської обласної ради на денній формі навчання, дошкільне відділення на бюджетній основі (а.с.15).

З акту обстеження фактичного не проживання гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 від 01.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає з жовтня 2015 року (а.с.16).

З акту обстеження умов проживання від 29.07.2024 року вбачається, що 29.07.2024 року проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за даною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: батько ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_1 , між членами родини склалися доброзичливі стосунки (а.с.17).

Згідно повідомлення начальника ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області Маглаперідзе А. від 01.08.2024 року вбачається, що під час проведення перевірки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за інформаційними обліками Національної поліції України, встановлено, що остання 26.07.2022 року о 17:39 год перетнула державний кордон України на виїзд в пункті Орлівка та до теперішнього часу на територію України не в`їздила (а.с.19).

Про існування спору про право між батьками протягом розгляду справи будь-яких заперечень від матері ОСОБА_3 щодо обставин, викладених у заяві про встановлення факту самостійного виховання батьком дитини, не надходило.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Суд зауважує, що поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації права.

Тобто, у цьому випадку йде мова не про спір між батьками, а щодо встановлення існування певних обставин, а саме факту самостійного виховання дитини батьком, які перешкоджають реалізації одним із батьків своїх прав та обов`язків, визначених СК України, а іншому з метою забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Наведений у статті 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним. Тому факт самостійного виховання та/або утримання дитини має бути встановлений судом якщо законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 вже викладала висновок, що факти, які мають юридичне значення, встановлюються у позасудовому та судовому порядку. Рішення суб`єктів владних повноважень стосовно встановлення фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, повноваження суб`єктів владних повноважень визначені Конституцією та законами України. При здійсненні своїх владних управлінських функцій відповідно до законодавства вони діють на підставі та в межах наданих їм повноважень, у тому числі й щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі повноваження щодо встановлення того чи іншого факту мають бути чітко визначені у відповідних нормативно-правових актах. Встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідним суб`єктом владних повноважень виключає повноваження суду щодо встановлення такого факту в судовому порядку.

Саме тому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц виснувала, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Ураховуючи, що у цих правовідносинах відсутній будь-який орган влади, до повноважень якого належить встановлення факту самостійного виховання та/або утримання дитини, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту самостійного виховання та/або утримання дитини, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 та частини другої статті 315 ЦПК України.

Підсумовуючи наведене, суд наголошує, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, перелік яких не є вичерпним. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд таких справ у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересованими особами буде заявлений спір про право, то суд залишає таку заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Слід зауважити, що таке застереження стосується виключно цивільних спорів, розгляд яких визначається ЦПК України, і спрямоване на спрощення розгляду конкретної цивільної справи у розумні строки.

Відповідно до ч.2ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини необхідно для надання позивачу права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Як встановлено судом, факт самостійного виховання та утримання батьком дитини також підтверджується поясненнями третьої особи.

У суду не має підстав сумніватись в достовірності письмових доказів, а тому суд вважає що позивачем доведений факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, про встановлення факту виховання та утримання дитини батьком, задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Площа Свободи, 42, код ЄДРПОУ 43940912.

Повний текст рішення складений 07.02.2025 року.

Суддя С.І. Вжещ