Вирок

від 06.02.2025 по справі 497/2327/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.02.2025

Справа №497/2327/24

Провадження №1-кп/497/65/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 року Болградський районний судОдеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

та ОСОБА_6 - представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград кримінальне провадження №12024166270000160 від 11.10.2024 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Залізничне Болградського району Одеської області, громадянин України, із середньою освітою, працюючий на посаді оператора свинарських комплексів та механізованих ферм у ТОВ «Агропрайм Холдінг» (ЄДРПОУ 36233605), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

- який обвинувачується за ст.125ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2024 року приблизно о 15:00 годині (більш точного часу не встановлено) у с.Залізничне Болградського району Одеської області обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 , у присутності малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході сварки, яку розпочав з потерпілою ОСОБА_5 з побутових причин - з якою раніше проживав однією сім`єю у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу, діючи з мотивів особистих неприязних відносин до ОСОБА_5 , що виникли під час сварки, бажаючи помститись за її висловлювання, які він вважав образливими для себе, з умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у результаті своїх дій, та бажаючи їх досягнення, умисно наніс не менше двох ударів кулаком правої руки у обличчя ОСОБА_5 в результаті чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді синця на верхньому та нижньому повіках лівого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив вимоги ст.28 Конституції України, згідно якої кожен зокрема, потерпіла, - має право на повагу до його гідності, а також порушив вимоги ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно якої потерпіла, яка є постраждалою особою, має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства, тобто, скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1ст.125 КК України спричинив умисне легке тілесне ушкодження потерпілій.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав в повному обсязі, пояснивши, що викладені в обвинувальному акті обставини та події викладені вірно, та розказав суду, що він дійсно в той день що зазначений в обвинувальному акті 14.09.2024р., приблизно о 15:00 годині, ходив у своєму АДРЕСА_2 , де проживають батьки його колишньої співмешканки, зустрів свою колишню співмешканку - потерпілу ОСОБА_9 , з якою проживав приблизно 12 років однією сім`єю у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу, та з якою має двох спільних дітей дочку ОСОБА_10 , якій 13 років і сина ОСОБА_11 , якому 11 років, і яка від нього пішла жити разом з дітьми до своїх батьків. Марта в той день була разом з їхньою спільною дочкою ОСОБА_10 та з подругою ОСОБА_12 , яка, у свою чергу, була зі своєю дочкою ОСОБА_8 приблизно ровесницею його дочки ОСОБА_13 . Йому, обвинуваченому, раптово захотілося з`ясувати стосунки з матір`ю своїх дітей з ОСОБА_14 , і він підійшов до неї з наміром просити примирення та щоби вона до нього повернулася проживати разом. /Однак ОСОБА_15 йому відмовила, зайшовши на подвір`я домоволодіння. де наразі проживає у своїх батьків разом з дітьми, і, не втримавшись, вдарив її один раз рукою в обличчя сам не знає як так вийшло, про що жалкує, неодноразово вже просив вибачення в потерпілої і наразі просить, має намір виправитися, не вживати алкогольні напої, оскільки бажає продовжувати жити разом зв своїми дітьми і їх матір`ю.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_4 , якими підтвердила обставини скоєння обвинуваченим протиправних дій стосовно неї в тому обсязі, як викладено в обвинувальному акті, пояснивши, що вона дійсно має спільних дітей з обвинуваченим, з яким прожила понад 12 років однією сім`єю, терпіла його тривалі побиття і сварки, коли він перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки тверезим він був хорошим, але її терпець урвався і вона більше не бажає з ним проживати разом - наразі разом з двома дітьми проживає в своїх батьків, оскільки її колишній співмешканець і батько її дітей вигнав її разом з дітьми з дому з його будинку, де вони проживали разом однією сім`єю попросив її потерпілої батьків, забрати її потерпілу, проживати разом з дітьми до себе до їх домоволодіння. В той день обвинувачений дійсно зустрів її і її подругу вони разом зі своїми дочками що є майже однолітками поверталися додому, і біля свого будинку АДРЕСА_2 , де вона, потерпіла, проживає наразі у своїх батьків з дітьми зустріла обвинуваченого, який був у стані алкогольного сп`яніння, почав з`ясовувати стосунки, і коли вона зайшла на подвір`я свого будинку вдарив її рукою в голову двічі, в неї був синець на обличчі все це сталося у присутності подруги та двох дітей. Вважає, що обвинувачений так себе поводить лише у стані алкогольного сп`яніння, бо цей випадок був не перший він часто підіймав на неї руку й коли вони проживали разом, але коли він тверезий - він веде себе добре, проблема в тому, що він все частіше перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вона його пробачає, але миритися не бажає. Вона просить призначити обвинуваченому міру покарання, що запропонована прокурором, її єдине бажання, щоби обвинувачений в майбутньому не вчиняв спроб подальшого спілкування з нею.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні поясненням обвинуваченого і потерпілої, якими повністю підтвердила обставини скоєння обвинуваченим протиправних дій в тому обсязі, як викладено в обвинувальному акті, пояснивши, що вона є матір`ю потерпілої ОСОБА_5 та бабусею малолітньої потерпілої ОСОБА_16 . ЇЇ онучка ОСОБА_7 є дійсно дочкою обвинуваченого ОСОБА_4 і потерпілої ОСОБА_5 та дійсно була свідком тієї сварки в той день між обвинуваченим і потерпілим, тобто, коли обвинувачений у присутності двох малолітніх дітей двічі вдарив свою колишню співмешканку, з якою проживав разом однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. Представник потерпілої ОСОБА_6 також повідомила, що обвинувачений ОСОБА_4 жив разом з її дочкою ОСОБА_5 понад 12 років, в них є двоє спільних дітей, але останнім часом він став частіше зловживати алкогольні напої та ображати її, представника, дочку потерпілу ОСОБА_9 , бо та часто ходила з синцями, адже він наносив їй побої, у т.ч. у присутності дітей. Крім того, він неодноразово виганяв її дочку потерпілу ОСОБА_9 разом з дітьми з домоволодіння, в якому вони проживали однією сім`єю дзвонив їм, матері та батькові потерпілої і просив забрати її жити до себе, і тому її дочка потерпіла ОСОБА_17 пішовши останній раз від обвинуваченого ОСОБА_4 не хоче з ним більше спілкуватися, бо ображена на нього. В той день 14.09.2024р. він вчергове, зустрівши ОСОБА_15 разом з їхньою спільною дочкою ОСОБА_10 , законним представником якої визнано її, ОСОБА_6 , спровокував сварку і двічі вдарив потерпілу, від чого в неї утворився синець на обличчі та вона тривалий час нічого не чула на одне вухо, оскільки удар прийшовся в область вуха. Тим не менш, вона, представник, вважає, що в обвинуваченого є шанс виправитися, якщо він припинить вживати алкогольні напої, бо діти бажають з ним спілкуватися, але коли він тверезий. Вона просить призначити обвинуваченому міру покарання, що запропонована прокурором, сподівається, що обвинувачений в майбутньому не буде вчиняти спроб подальшого спілкування з її дочкою потерпілою ОСОБА_5 .

Обвинувачений, потерпіла та представник малолітньої потерпілої своїми поясненнями підтвердили час, місце, спосіб та обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті та які підтверджені наданими прокурором письмовими доказами, що були зібрані в ході досудового розслідування.

Прокурор, стверджуючи, що вина обвинуваченого та кваліфікація його дій доведена належними, достатніми та узгодженими між собою доказами наданими в ході судового засідання поясненнями обвинуваченого і потерпілої, підтверджується також належними письмовими доказами, зібраними в ході досудового розслідування, вважаючи, що обставиною, яка пом`якшує покарання є визнання обвинуваченим вини, обтяжуючою вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Крім того прокурор вважає, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насиллям, тому просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, що передбачено санкцією статті 125ч.1 КК України у виді 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та призначити обвинуваченому ще додатково обмежувальні заходи, просить призначити такі, що передбачені ч.ч.1,3,5 ст.91-1 КК України.

На підтвердження вини і кваліфікації обвинуваченого, прокурор надав суду письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, та які були долучені судом до матеріалів судової справи і досліджені у судовому засіданні, а також матеріали, що характеризують обвинуваченого:

- витяг з кримінального провадження про внесення відомостей про злочин до ЕРДР за заявою потерпілої від 17.09.2024р.;

- заяви потерпілої від 14 та 17.09.2024р. про притягнення її колишнього чоловіка до відповідальносі;

- постанову від 17.09.2024р. про визнання ОСОБА_5 потерпілою;

- висновок експерта №227 від 17.09.2024р., згідно якого потерпілій ОСОБА_5 14.09.2024р. були дійсно спричинено легкі тілесні ушкодження;

- заяву ОСОБА_12 про притягнення її до участі у кримінальному провадженні та постанови від20.09.2024р. про притягнення її до участі у кримінальному провадженні в якості представника її малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та про визнання малолітньої ОСОБА_8 потерпілою з документами, що встановлюють їх особи копією паспорту та свідоцтвом про народження дитини;

- заяву ОСОБА_6 представника малолітньої потерпілої її онучки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та постанови від 20.09.2024р. про залучення її до участі у кримінальному провадженні та про визнання її малолітньої унучки ОСОБА_7 потерпілою, з документами, що встановлюють їх особи - копією паспорту та свідоцтвом про народження дитини;

- довідки від психіатра та нарколога, згідно яких обвинувачений на обліку у психіатра та нарколога не перебуває,

- негативну характеристику стосовно обвинуваченого з місця проживання, підписану старостою сільської ради села Залізничне;

- вимогу, згідно якої обвинувачений до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, а також інші письмові докази, що були отримані органом досудового розслідування в ході розслідування кримінального провадження, та які були досліджені в ході судового засідання, і долучені до матеріалів судової справи.

Учасники судового засідання не заперечували, що докази, зібрані і встановлені в ході досудового та судового розслідування кримінального провадження є належними та допустимими, відмовилися від допиту свідків у судовому засіданні, пояснивши це тим, що обвинувачений вину свою визнає в повному обсязі, сам обвинувачений стверджував, що скарг на органи досудового розслідування не має, захисник йому не потрібен, бажає примирення з потерпілою, усвідомив свої дії, має бажання змінитися, покінчити з вживанням алкогольних напоїв, оскільки бажає спілкуватися з дітьми.

Оцінюючи докази, досліджені в ході судового засідання у сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого інкримінованою йому статтею 125ч.1 КК України, та дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена вищевказаними доказами поясненнями самого обвинуваченого у судовому засіданні, поясненнями потерпілої, представника малолітньої потерпілої, а також дослідженими судом письмовими доказами що повністю узгоджуються між собою; кваліфікація дій обвинуваченого за ст.125ч.1 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій є правильною.

Санкцією ч.1ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу "до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року".

Крім того, згідно ч.2ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є кримінальним проступком це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Ст.91-1 КК України регламентовано обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: ч.1 "в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників"; а ч.2 "заходи, передбачені ч.1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3-х місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців".

Згідно висновку ОП ККС ВС, яка, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства і підкреслюючи неправильність його звуженого тлумачення, колегією суддів в своїй лінії аргументації зазначає: «… поняття домашнє насильство має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також зважаючи на юридичну техніку приписів ст.284 КПК України при визначенні підстав для закриття кримінального провадження, формулювання «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст.126-1 КК України» (ухвала ВС від 28.11.2019р., спр.№453/225/19, провадж.№51-4000км19).

Відповідно до Закону України від 06.12.2017 р. № 2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Цей закон став частиною комплексу законів, присвячених впровадженню гендерних політик у національний правовий простір, які треба осмислювати у їхніх системних зв`язках та взаємодії (ЗУ №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017р.; ЗУ №2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005р. в редакції від 07.01.2018р.; ЗУ від 06.12.2017р. №2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»; ЗУ №2334-VIII від 14.03.2018р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації»).

ОСОБА_18 , кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри кримінального права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Іван Тітко, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінального права та кримінально-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у своїй статті "Юрлізі" в січні 2020р. "Науковці стривожені останньою практикою ВС відмовляти в касаційних поданнях прокурорів щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством, тож надали практичні поради правникам", зазначили наступне.

"Необхідно розуміти, що базовою дефініцією, яка є ядром законодавчих змін, спрямованих на імплементацію вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції), є «гендерне насильство».

Стамбульська конвенція передбачає широкий спектр політик, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством. Це гнучкий набір інструментів, який забезпечує ефективний захист прав людини і реалізується державами під час формування таких політик на національному рівні.

Коли ми говоримо про домашнє насильство, треба розуміти, що мова йде не стільки про дім у фізичному сенсі цього слова, місце постійного перебування особи, скільки про певний символічний простір, де «домашність» виводиться черезокреслення кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про домашнє насильство. Ч. 2, 3 ст. 3 Закону України від 07.12.2017 р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» окреслюють коло осіб, на яких поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству. Це означає, щозв`язка «спеціальний суб`єкт - спеціальний потерпілий»для злочинів, пов`язаних з домашнім насильством, стаєконститутивним акцентомта визначається за допомогою ст. 3 згаданого закону. Відтак, український законодавець створив варіативну (плюральну)модель реагування на домашнє насильство:

1) сконструював у Кримінальному кодексі України ст. 126-1 «Домашнє насильство»;

2) в деяких складах злочинів передбачив кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»;

3) передбачив у ст. 67 КК України обтяжуючу обставину «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК) та розширив зміст п. 6 ч. 1 ст. 67 КК за рахунок «вчинення злочину… у присутності дитини»;

4) створив інститут обмежувальних заходів для осіб, які вчинили домашнє насильство (ст. 91-1 КК України);

5) передбачив у ст. 76 КК України «Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням» можливість застосування до таких осіб, що засуджені за злочини, пов`язані з домашнім насильством, обмежень та заборон, передбачених у ст. 91-1 КК України;

6) сконструював ст. 390-1 КК України «Невиконання обмежувальних заходів, або обмежувальних приписів, або непроходження програми для кривдників». З цього випливає, що зміст поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством»значно ширший, ніж суто «Домашнє» насильство» як склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК.

Злочин,пов`язанийз домашнімнасильством -це: злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, та такий, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»" а також - злочин, поєднаний з обтяжуючою обставиною, передбаченою у п. 6-1 ч.1 ст.67 КК «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» та п.6ч.1ст.67 КК в частині «вчинення злочину… у присутності дитини». Тому, як наприклад у справі, направленій на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, якщо діяння винного може бути описане формулою «ч.2ст.125 КК, п.6-1 ч.1 ст.67 КК», оскільки злочин вчинявся щодо «спеціальної потерпілої», - це відображує зміст поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством». Саме цю гнучкість і закладав законодавець, щоб забезпечитикомплекснереагування на домашнє насильство, адже інноваційність Стамбульської конвенції полягає у тому, що її рамкова дія заснована на чотирьох стовпах (the Four Pillars) -4-P:

-Prevention (попереджати усі форми насильства проти жінок)

-Protection (захищати від усіх форм насильства проти жінок)

-Prosecution (переслідувати усіх, хто звинувачується у вчиненні актів насильства проти жінок)

-Policy integration (інтегрувати політики, тобто протидіяти насильству щодо жінок завдяки комплексним інтегрованим механізмам).

Порівняно з попереднім «3-P»-підходом включення ще однієї«P»(інтеграція політик) до рамки Стамбульської конвенції стало її безперечною перевагою, адже інтеграція політик дає можливість множинності бачення правових ситуацій, гнучкого реагування на змінюваність сучасного світу та потребу у комплексному захисті від гендерного насильства.

Звужене ж тлумачення і зведення поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» виключно до ознак складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема, застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо.

Що стосується аргументу суду про те, що «при встановленні змісту поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки (кваліфікації) дій винуватця», відзначимо, що дане питання стосуєтьсяетапів кримінально-правової кваліфікації, їх взаємозв`язку та юридичного закріплення результатів кваліфікації. Перший етапкваліфікації - це встановлення всіх фактичних (об`єктивних і суб`єктивних) обставин вчиненого діяння, які мають кримінально-правове значення. Другий етап- встановлення кримінально-правової норми, яка найбільш повно й точно передбачає вчинене особою діяння. Третій етапкримінально-правової кваліфікації - це констатація тотожності ознак вчиненого діяння (фактичних обставин справи) ознакам елементів складу злочину, або ознакам діяння, яке не є злочинним, або ознакам посткримінальної поведінки особи, передбаченим кримінально-правовою нормою, та закріплення такого висновку у відповідному процесуальному документі" В цій же статті науковці визначили правила кваліфікації злочинів, пов`язаних з домашнім насильством;

"1) якщо домашнє насильство полягає в діянні, яке співпадає з ознаками іншого злочину, але потерпілий - спеціальний (ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), насильство носить систематичний характер і максимум санкції за цей інший злочин нижче чи рівний санкції, передбаченій ст. 126-1 КК - кваліфікація відбувається за ст. 126-1 КК (наприклад, якщо домашнє насильство полягає в систематичному заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, - вчинене потребує кваліфікації за ст. 126-1 КК);

2) якщо потерпілий спеціальний, але немає систематичності - кваліфікація за відповідною статтею КК України та п.6-1ч.1ст.67 КК (наприклад, ч.1ст.125, п.6-1 ч.1ст.67 КК). Якщо домашнє насильство вчиняється щодо спеціального потерпілого у присутності дитини - враховується і п.6 ч.1ст.67 КК;

3) якщо санкцією ст.126-1 КК (за наявності ознак діяння, передбаченого у цій статті) не охоплюються інші злочини, що становлять зміст насильства, - вони потребують додаткової кваліфікації за іншими статтями, відповідно, кваліфікація відбуватиметься за сукупністю ст.126-1 КК та інших статей КК, що передбачають ці злочини (наприклад, ст.126-1 КК та ч.1 ст.122 КК);

4) якщо спеціальний потерпілий передбачений як кваліфікуюча ознака певного складу злочину - кваліфікація відбувається за тією частиною статті, де передбачена ця ознака (наприклад, ч.2 ст.152 КК «Згвалтування» в оновленій редакції передбачає зґвалтування, вчинене щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах).

Що ж до визнання поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством»оціночним, то з цього приводу необхідно відзначити, що оціночним поняттям слід визнаватисуспільну небезпечність злочину, пов`язаного з домашнім насильством. Зміст же поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» чітко визначений і окреслений вище. З урахуванням сказаного варто підкреслити, що не кожна сварка у сім`ї є домашнім насильством і не кожен акт домашнього насильства є злочином. Для визнання певного правопорушення злочином необхідно говорити про достатньо високий ступінь суспільної небезпечності, тривалість, інтенсивність, можливо, комбінування декількох форм насильства тощо. Очевидно, що вирішити проблему домашнього насильства можна лише за умови консолідованого фронту боротьби з ним, з`ясування переваг у використанні спеціалізованих контекстів перед загальними підходами. Домашнє насильство актуалізує пошук балансу між кримінальним та іншими галузями права. Бачення того, що боротьба з домашнім насильством потребує забезпечення як негайного захисту, так і довгострокового, артикулює необхідність пошуку оптимальних правових рамок для зниження рівня розповсюдженості насильства, визначає потребу в інших правових інтервенціях, окрім кримінально-правової. Пропорційність кримінально-правової «відповіді» на домашнє насильство вимагає встановлення розумного співвідношення між метою, яка має бути досягнута, та засобами її досягнення. В цьому контексті розроблений в доктрині та практиці ЄСПЛтест на пропорційністьвтручання держави в реалізацію прав особи є надзвичайно важливим у справах про домашнє насильство для практики національних судів. Не менш значущим в частині визначення пропорційності є також ібалансувальний тест, який передбачає судовий розгляд, при якому суддя оцінює відносну важливість різноманітних факторів, що мають значення для вирішення справи... Оскільки Стамбульська конвенція є лише частиною розгалуженої системи міжнародних механізмів захисту прав людини, звернемо також увагу на деякі інші кращі міжнародні стандарти захисту від домашнього насильства. Серед базових рішень Європейського Суду з прав людини («landmark desicions») у даному аспекті варто виділити рішення у справіOpuz v. Turkey(Application № 33401/02 від 9 червня 2009 р., де - вперше у справі про домашнє насильство - Суд установив порушення ст. 14 (заборона дискримінації) у поєднанні з порушеннями ст. 2 і 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., оскільки насильство щодо жінок базувалося на гендерних ознаках (Суд підкреслив, що домашнє насильство здійснюється у більшості випадків щодо жінок і заохочується дискримінаційною правовою пасивністю). В даному рішенні Суд визнав, що домашнє насильство щодо жінок є системною проблемою і відображає фундаментальний дисбаланс влади у суспільстві. І хоча індивідуальні акти насильства вчиняються у приватній сфері, насильство щодо жінок, як правило, продовжується через чоловіче домінування в правоохоронних та судових інституціях. Рішення Суду встановило суворе зобов`язання держави захистити жінок від домашнього насильства. Дана справа продемонструвала, що права людини можуть мати не тільки «вертикальний», а і «горизонтальний ефект», тобто на державу покладається зобов`язання гарантувати дотримання прав людини між приватними особами. Важливо, що у даному рішенні Суд визнав наявність ОСОБА_19 ефекту своїх рішень, тобто вказав на необхідність брати до уваги його висновки навіть у рішеннях щодо інших держав-учасниць (оскільки Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у розділі 1 Конвенції, він розглядає, чи прийняли національні органи влади достатньою мірою принципи, що випливають з його рішень щодо аналогічних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав).... Комплексний характер захисту жертв домашнього насильства забезпечується вимогами Стамбульської конвенції прозміну концепції проваджень приватного обвинуваченняв такий спосіб, щоб держави запровадили заходи, які могли брозірвати «замкнене коло» домашнього насильства.

Дослідження в області домашнього насильства довели, що воно зазвичай складається з трьох фаз: 1) фаза будівництва напруги (поступова ескалація напруженості, окремі спалахи образ); 2) фаза насильницького епізоду (втрата контролю над діями кривдника, виявлення агресії в найбільш негативній формі, заподіяння шкоди жертві); 3) фаза щирого каяття («медового місяця») (осуд кривдником своєї поведінки, намагання зберегти відносини з потерпілою особою, обіцянки більше не повторювати насильства). На жаль,природа насильства циклічнаі як правило насильство повторюється знов і знов. Щоб розірвати цикл насильства, розробники Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами передбачили певні правові інструменти.

Так, ч.1ст.55 Стамбульської конвенції вимагає, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, установлених відповідно до статей 35, 36, 37, 38, 39 Конвенції,незалежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадженнямогло продовжуватися, навіть якщо жертва відкликала заяву або скаргу.... Друга ж частина вимоги, закріпленої у ч.1ст.55 Стамбульської конвенції, реалізована у п.7ч.1ст.284 КПК України, де передбачено, що правило про можливість потерпілої особи відмовитись від обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення більше не стосуватиметься випадків, у яких злочин пов`язаний із домашнім насильством.

Вбачається, такий крок є необхідним і виправданим для запобігання ситуаціям впливу кривдника на потерпілу, залякування її, примушення відмовитися від обвинувачення, та розірванню злочинного циклу домашнього насильства".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ретельно перевіривши докази у цьому кримінальному провадженні, уважно вислухавши пояснення учасників судового засідання та врахувавши думку потерпілої, яка не бажає продовжувати спілкування з обвинуваченим, вважаючи його поведінку поведінкою кривдника, та, враховуючи, що вищевказане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено у присутності двох малолітніх дітей і у присутності свідків, що підтверджується належними і допустимими та достатніми доказами, суд дійшов висновку, що правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 є таким, що пов`язане з домашнім насиллям, адже воно вчинене ним стосовно потерпілої, яка є матір`ю його двох дітей і з якими він проживав тривалий час однією сім`єю, перебуваючи з потерпілою у фактичних шлюбних стосунках, дозволив собі тривалий час принижувати її, ще й у присутності дітей - що підтверджується поясненнями потерпілої та представника малолітньої потерпілої, - що надані ними в ході судового засідання, та які не спростовувалися самим обвинуваченим, та, врешті - вчинив правопорушення вже після розірвання стосунків з потерпілою.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним правопорушення, тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, неодружений, та, хоча і має двох неповнолітніх дітей та працює має постійне місце роботи, однак за місцем проживання характеризується негативно.

Суд також враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання визнання обвинуваченим вини, наявність постійного місця роботи, та наявність обставин, що обтяжують покарання. Тому суд, враховуючи позицію потерпілої, дійшов висновку, що доцільним є призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу у межах санкції інкримінованій йому статті 125ч.1 КК України.

Обставинами,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_4 ,відповідно дост.67КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та у присутності малолітньої дитини, а також вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах.

Обставинами,що пом`якшуютьпокарання ОСОБА_4 ,відповідно дост.66КК України, суд визнає те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійні місце роботи та проживання, співпрацював з органом досудового розслідування, визнав свою вину, стверджує, що розкаюється, оскільки розповів про обставини правопорушення, надавши добровільно в ході досудового розслідування та суду відповідні пояснення, що узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, потерпіла претензій матеріального характеру до нього не має.

З урахуванням усіх вищевикладених встановлених в ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, тому він підлягає притягненню до покарання, що запропоноване прокурором і визначене санкцією відповідної статі КК України до штрафу, що є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним інших правопорушень.

Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим є таким, що пов`язане з домашнім насильством, та у присутності малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 за наслідками вчиненого ним правопорушення є кривдником, а потерпілі постраждалими особами від домашнього насильства відповідно до п.6ч.1ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно якого "Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".

Згідно ст.28 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника можебути направленосудом напроходження програмидля кривдниківна строквід трьохмісяців доодного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов`язок пройти пробаційну програму відповідно до пункту 4 частини другої статті 76 Кримінального кодексу України.

Тому, враховуючи думку потерпілої, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, у т.ч. виконання програми для кривдників.

Відповідно до Наказу МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», кривдник має перебувати на обліку відповідного органу НП України, а, згідно ст.ст.2,28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та Наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 «Про затвердження Типової програми для кривдників» і ч.5розд.1 «Типової програми для кривдників» організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимогст.28ЗУ «Прозапобігання тапротидію домашньомунасильству», тому копія вироку для виконання підлягає направленню до Болградського РВП ГУНП в Одеській області та до Болградської державної адміністрації Одеської області і Болградської міської ради Одеської області як органу місцевого самоврядування.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався, підстави для його обрання судом наразі також відсутні, оскільки він дотримується вимог КПК України щодо процесуальної поведінки. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно ст.615ч.15КПК України,в умовахдії воєнногостану післяскладання тапідписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.125ч.1 КК України, 368,369ч.1, 373ч.2-3, 374, 392, 393, 395, 615ч.15 КПК України, Наказом МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», ст.ст.2,28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Наказом Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 Про затвердження Типової програми для кривдників», суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125ч.1 КК України, і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень (який підлягає сплаті на рахунок №UA088999980313040106000015660, отримувач ГУК в Од.обл./м.Болград/21081100, код отримувача 37607526).

Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, строком на 3 (три) місяці:

1) заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з потерпілою, яка постраждала від домашнього насильства з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-2) обмежити спілкування з дітьми, у присутності яких вчинено домашнє насильство;

з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

та з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3) заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань у 100 (сто) метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_5 та її дитина малолітня потерпіла ОСОБА_7 , яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати за адресою: АДРЕСА_2 , або за іншою адресою, де потерпіли може тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

5) направити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження програми для кривдників.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Копію вирокудля виконання в частині виконання вимог чинного законодавства про облік кривдників та проходження програми для кривдників, направити до Болградського РВП ГУНП в Одеській області та до Болградської державної адміністрації Одеської області і Болградської міської ради Одеської області як органу місцевого самоврядування.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили по закінченню цього строку в разі, якщо він не оскаржений.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1